Провадження № 22-ц/803/2874/25 Справа № 201/11054/24 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
18 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
- за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року, -
10.09.2024 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 58 675,50 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2422,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 15.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №805903748 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Вказує, що первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачукредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Виконання первинним кредитором обов'язку щодо надання грошових коштів, в свою чергу позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору. 28.11.2018 між первісним кредитором та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №805903748 від 15.05.2021. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси» було укладено Договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №805903748 від 15.05.2021. В подальшому, 17.07.2024 між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія» «ЕЙС» було укладено договір факторингу №17/07/24. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/07/24 від 17.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 58 675,50 грн., з яких 16 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 42 175,50 грн. заборгованість за відсотками. Зазначає, що оскільки відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, позивачем було направлено їй вимогу про усунення порушення зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором, однак заборгованість не погашена, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
25.12.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції підтвердив факт підписання кредитного договору відповідачем з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів та факт їх неповернення.
Оскільки відповідач не виконав належно свого зобов'язання, а саме повернення коштів згідно з зазначеним строком, виникла заборгованість.
З вищевикладеного вбачається, що в ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 8059037 від 15.05.2021 р. належним чином перейшло до апелянта, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 58 675,50 грн
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 58 675 грн. 50 коп., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
15.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №805903748 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Виконання первинним кредитором обов'язку щодо надання грошових коштів, в свою чергу позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору.
28.11.2018 між первісним кредитором та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №746129793 від 08.10.2022.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси» було укладено Договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 805903748 від 15.05.2021.
В подальшому, 17.07.2024 між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія» «ЕЙС» було укладено договір факторингу №17/07/24.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/07/24 від 17.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 58 675,50 грн., з яких 16 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 42 175,50 грн. заборгованість за відсотками.
Так, позивач на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором №805903748 від 15.05.2021 посилається на те, що між первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №805903748 від 15.05.2021, в подальшому 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси» було укладено Договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги за вказаним договором, а 17.07.2024 між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія» «ЕЙС» було укладено договір факторингу №17/07/24.
Так, із аналізу вказаних договорів факторингу вбачається, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів починаючи ще 28.11.2018, а сам кредитний договір №805903748 був укладений 15.05.2021, тобто майже через 3 роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки договір факторингу права вимоги є похідних від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
Отже, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №805903748 від 15.05.2021 від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», відповідно, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно, та від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами для підтвердження обставин, на які він посилається, а саме, не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором, а також не обґрунтовано належним чином розмір наявної заборгованості. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки як вбачається з матеріалів справи а.с. 35 йдеться мова про договори, зазначені у відповідних реєстрах, тобто не розповсюджується на договори, що будуть укладені у майбутньому.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується суд апеляційної інстанції.
При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: