Справа № 643/8547/16-ц
Провадження № 6/643/47/25
24.02.2025 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Замікули Б.С.,
за участю секретаря судового засідання - Кушнарьова І.Р.,
представника відповідача - адвоката Рись В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.10.2016 у справі №643/8547/16ц
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рись В.Г., звернулась до Московського районного суду
м. Харкова із заявою про поворот виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.10.2016 у справі №643/8547/16-ц.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що Московським районним судом м. Харкова 03.10.2016 ухвалено заочне рішення у справі, яким задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №HAEHHGK15040029 від 17.07.2007 в сумі 45862,53 доларів США, що за курсом НБУ складає 1138307,99 грн. та судовий збір в сумі 17074,82 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 26.09.2023 заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.10.2016 у справі №643/8547/16-ц було скасовано, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» залишок заборгованості за кредитним договором №HAEHHGK15040029 від 17.07.2007 у сумі 219841,48 грн. та суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 17373,43 грн.
Постановою Верховного Суду від 29.02.2024 касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 26.09.2023 - без змін.
Як зазначає представник відповідача, до скасування рішення суду першої інстанції, органами державної виконавчої служби здійснювалось його примусове виконання, в ході якого із відповідача були стягнуті кошти. Водночас Харківським апеляційним судом питання про поворот виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.10.2016 у справі №643/8547/16-ц не вирішувалось.
У зв'язку з чим представник відповідача просить вирішити питання про поворот виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.10.2016 по справі №643/8547/16-ц та стягнути з позивача на користь відповідача грошові кошти в сумі 27281,20 грн, які були надмірно стягнуті з відповідача з урахуванням подальшого скасування судового рішення.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 30.09.2024 прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання.
04.12.2024 представник відповідача надіслав до суду клопотання про долучення доказів на підтвердження здійснення розрахунків на виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
20.01.2025 представник позивача надіслала до суду відзив, в якому заперечила проти задоволення заяви. Серед іншого, зазначила, що платежі в сумі 14550,25 грн від 01.05.2023, 531,35 від 13.07.2023, 10000 грн від 4.09.2023, 5000 грн від 12.10.2023 відповідач сплачувала самостійно, за власним волевиявленням. Відтак, заява про поворот виконання рішення суду не підлягає задоволенню, адже після апеляційного перегляду дане рішення суду було скасовано лише частково та фактично стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» залишок заборгованості за кредитним договором від 17.07.2007 року у розмірі 219841,48 грн.
18.02.2025 представник відповідача надіслав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив про примусове стягнення коштів в сумі 18181,20 грн з відповідача та заперечив самостійну сплату відповідачем зазначеної суми.
24.02.2025 представник позивача надіслала до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначила про самостійну сплату боржником ОСОБА_1 на рахунок ВДВС платежів, а платіж в сумі 5000 грн ОСОБА_1 здійснила після скасування рішення Московського районного суду м. Харкова та набрання законної сили постанови Харківського апеляційного суду від 26.09.2023. Також звернула увагу на оподаткування заявлених до стягнення сум та просила суд у разі задоволення вимог відповідача, сума у резолютивній частині рішення зазначена без відрахування податків і зборів.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи заяви та просив її задовольнити.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи заяви, дійшов висновку про часткове її задоволення, з огляду на таке.
Судом встановлено, що заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.10.2016 у справі № 643/8547/16-ц задоволено позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказаним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №HAEHHGK15040029 від 17.07.2007 в сумі 45862,53 доларів США, що за курсом НБУ складає 1138307,99 грн. та судовий збір в сумі 17074,82 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 26.09.2023 заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.10.2016 у справі №643/8547/16-ц скасовано, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» залишок заборгованості за кредитним договором №HAEHHGK15040029 від 17.07.2007 у сумі 219841,48 грн. Водночас постановою Харківського апеляційного суду від 26.09.2023 стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 на користь судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 17373,43 грн.
Постановою Верховного Суду від 29.02.2024, касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 26.09.2023 - без змін.
Постановою державного виконавця Московського ВДВС м. Харкова ГТУ юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження № 59166670 з примусового виконання виконавчого листа № 643/8547/16-ц від 08.05.2019, виданого Московським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №HAEHHGK15040029 від 17.07.2007 у розмірі 45862,53 доларів США, що за курсом НБУ складає 1138307,99 грн. та судовий збір в сумі 17074,82 грн.
У зв'язку зі скасуванням Харківським апеляційним судом рішення, на підставі якого був виданий виконавчий документ, постановою державного виконавця Салтівського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову від 23.10.2023 про закінчення виконавчого провадження № 59166670 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до листа Салтівського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 184881 від 18.09.2024 встановлено, що в ході примусового виконання виконавчого листа № 643/8547/16-ц від 08.05.2019, виданого Московським районним судом м. Харкова, в рахунок погашення боргу за виконавчим документом на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти в розмірі 30909,30 грн, які в подальшому перераховані стягувачу (АТ КБ «ПриватБанк»), зокрема:
-02.05.2023 грошові кошти в сумі 12954,78 грн згідно платіжної інструкції № 458 від 02.05.2023;
-14.07.2023 грошові кошти в сумі 483,05 грн згідно платіжної інструкції № 5524 від 14.07.2023;
-15.09.2023 грошові кошти в сумі 9090,91 грн згідно платіжної інструкції № 12243 від 15.09.2023;
-13.10.2023 грошові кошти в сумі 4752,46 грн згідно платіжної інструкції № 15920 від 13.10.2023.
Крім того, на підставі наданих представником відповідача копій платіжних інструкцій судом встановлено, що на виконання постанови Харківського апеляційного суду від 26.09.2023 у справі № 643/8547/16-ц відповідач сплатила позивачу:
-13936,27 грн (дублікат платіжної інструкції NP060824467742999688, дата платежу 06.08.2024)
-204679,34 грн (копія квитанції до платіжних інструкцій від 30.09.2024 про придбання валюти та погашення кредиту)
Отже, судом встановлено, що на виконання рішення суду про стягнення заборгованості відповідач сплатила на користь позивача 218615,61 грн (13936,27+20467934).
Водночас, як вбачається з листа Салтівського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 184881 від 18.09.2024, в ході примусового виконання рішення суду із відповідача було стягнуто 30309,30 грн, які надійшли на депозитний рахунок відділу, з яких 27281,2 грн перераховані стягувачу.
Таким чином, загальна сума добровільно сплачених відповідачем коштів та стягнутих з неї коштів у процедурі примусового виконання рішення суду (які фактично перераховані позивачу) становить 245896,8 грн. (204679,34 + 13936,27 + 27281,2).
Враховуючи суму заборгованості, стягнуту із відповідача згідно постанови Харківського апеляційного суду від 26.09.2023 (219841,48 грн.) суму коштів сплачених відповідачем та стягнутих у процедурі примусового виконання рішення (245896,8 грн.), суд дійшов висновку про необхідність часткового повернення стягувачем на користь боржника коштів, які були одержані в процедурі виконавчого провадження за скасованим судовим рішенням в сумі 26555, 33 грн (245896,8 - 219841,48).
Суд зауважує, що сума коштів, яка підлягає поверненню, узгоджується із сумою коштів, стягнутих в процедурі виконавчого провадження (27281,2 грн).
Доводи представника позивача не спростовують ані фактичних обставин справи, ані арифметичних розрахунків, що вказують про надмірне стягнення із відповідача коштів.
При вирішенні питання про можливість повороту виконання рішення, суд керувався такими положеннями законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
На підставі ч. 9 ст. 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 10 ст. 444 ЦПК України заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.
Поворот виконання це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням.
Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.
За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.
Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
Що стосується стягнення в порядку виконання витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» відноситься до коштів виконавчого провадження (п. 1 ч. 1ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»).
Питання про стягнення з боржника виконавчого збору вирішується відповідною постановою державного виконавця (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»), а не рішенням суду.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» до коштів виконавчого провадження належать стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження.
За змістом ч. 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Таким чином, стягнуті в процесі виконання судового рішення виконавчі витрати не є тими грошовими коштами, які були стягнуті з боржника за рішенням суду, скасованим в подальшому судом, а є коштами виконавчого провадження, які не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду.
Подібний за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 296/7644/17, який відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин у даній справі.
Керуючись ст. 260, 261, 444 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.10.2016 у справі № 643/8547/16-ц за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №НАЕНGК15040029 від 17.07.2007 - задовольнити частково.
Допустити поворот виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.10.2016 у справі № 643/8547/16-ц.
В порядку повороту виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.10.2016 у справі № 643/8547/16-ц стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошові кошти в сумі 26555 (двадцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 33 коп.
В задоволенні інших вимог заяви відмовити.
Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Повне судове рішення підписано і складено 19.03.2025.
Суддя Б.С. Замікула