Справа № 638/7740/19
Провадження № 1-кп/638/445/25
Іменем України
19 березня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
В судовому засіданні прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб без можливості внесення застави. Підставою для продовження запобіжного заходу вважає наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Зазначила, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років. На території України у ОСОБА_6 відсутні стійкі соціальні зв'язки, він не одружений, не працює, на утриманнні малолітніх дітей не має, оголошений у міжнародний розшук з метою арешту та подальшої екстрадиції до РФ за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.111, ч.2 ст.127 КК РФ. Вищевказане свідчить про ризик переховування від суду з метою уникнути покарання та наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 , будучи оголошеним у міжнародний розшук, перебуваючи на території України, знову обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти житття та здоров'я особи. Крім того, існує ризик впливу на свідків з боку обвинуваченого з метою зміни останніми їх показань, оскільки не всі свідки ще допитані. Причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами. Прокурор вважає, що обрання більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави. В обгрунтування своєї позиції послався на доводи, які виклав в клопотанні про зміну запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, у разі його продовження, з визначенням обов'язків, передбаченних ст.194 КПК України. Також зазначив, що клопотання про продовження запобіжного заходу без можливості внесення застави є необгрунтованим, оскільки судове провадження здійснюється вже досить тривалий час і нових обставин, які б не дозволяли забезпечувати розгляд обвинувального акту при перебуванні ОСОБА_6 поза межами слідчого ізолятора, прокурором не наведено. Судові засідання у справі періодично зриваються прокурорами, з листопада 2024 фактично розгляд обвинувального акту не здійснювався в силу неприбуття свідків обвинувачення. Прокурор кожні 2 місяці подає аналогічні клопотання щодо запобіжного заходу, судом апеляційної інстанції неодноразово звернуто увагу про неприпустимість порушення строків розгляду справи.
Строною захисту виявлені істотні порушення вимог КПК України органом досудового розслідування, що свідчить про недопустимість більшої половини доказів, наявних у справі. Так, підозру ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжкого злочину було вручено всупереч вимог ч.1 ст.52 КПК України без адвоката. Письмове повідомлення про підозру не було погоджено із прокурором на дату вручення. Рішення про призначення (визначенння прокурора), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні обов'язково повинно прийматись у формі постанови. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування. Крім того, огляд місця події 17 січня 2019, а фактично обшук квартири, яку займав ОСОБА_6 всупереч вимог КПК України було проведено без його дозволу на проникнення до житла та без наявності ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, проведення ж невідкладного огляду, без ухвали слідчого судді, не було передбачено чинним на той час КПК України. Вказане свідчить про недопустимість всіх доказів, отриманих внаслідок проведення такого огляду місця події.
Посилання прокурора на те, що ОСОБА_6 може якимось чином впливати на свідків чи потерпілу, взагалі є необгрунтованими, оскільки за весь час перебування під вартою він таких спроб не вчиняв та за такий тривалий час вони навряд чи змінять свої показання, які вже надавали у судовому засіданні. Ризик переховування від суду та органів слідства є надуманим, оскільки ОСОБА_6 дійсно є громадянином іншої держави (Російської Федерації), проте, на теперішній час безвізовий режим для громадян РФ скасовано, відсутні пункти пропуску для громадян РФ при виїзді з РФ, а тому у ОСОБА_6 відсутня можливість виїхати за межі України до РФ. Для виїзду до країн Євросоюзу, які межують з Україною, у нього також відсутня можливість, оскільки у нього немає візи для в'їзду на територію цих держав та на виїзд з України.
ОСОБА_4 підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою з можливістю внесення застави у максимальному розмірі, передбаченому ст.182 КПК України для даного виду злочину, тобто у сумі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працезданих осіб, що складає 908 400,00 грн. Вважає, що такий максимальний розмір застави сприятиме виконанню обвинуваченим покладених на нього обов'язків та буде достатнім для відшкодування шкоди, спричиненої злочином.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію захисника ОСОБА_4 .
Обвинувачений у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, підтримав клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу.
Прокурор проти зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави заперечував.
Суд, заслухавши доводи прокурора, захисників та обвинуваченого, дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зміну цього запобіжного заходу, матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого - вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують на час розгляду вказаного клопотання, що полягає у можливості ухилення від явки до суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду у даному кримінальному провадженні, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинений злочин, може вдатися до відповідних дій.
На наявність цього ризику вказує те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Суд також враховує характер вчиненого кримінального правопорушення, відсутність у обвинуваченого постійного джерела доходів та місця проживання на території України, дані, які характеризують його особу, відсутність міцних соціальних зв'язків, що свідчить про вирогідність з боку ОСОБА_6 переховуватися від суду та не виконання ним процесуальних обов'язків. Також, ОСОБА_6 , будучи оголошеним у міжнародний розшук з метою арешту та подальшої екстрадиції до Російської Федерації за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 111, ч. 2 ст. 127 КК РФ, перебуваючи на території України, знову обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти життя та здоров'я особи, що свідчить про ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Натомість, на думку суду, не підтверджується ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик незаконно впливати на свідків, оскільки майже всі свідки та потерпіла вже допитані у судовому засіданні. Один свідок, який ще не допитаний, на теперішній час проходить військову службу в ЗСУ й ймовірність впливу з боку ОСОБА_6 на цього свідка дуже низька.
Доводи захисника про ряд істотних порушень вимог КПК України, допущених органом досудового розслідування, що свідчить про недопустимість більшості доказів, наявних у справі, а також те, що докази вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення містять між собою суперечності, суд вважає такими, що не обгрунтовують наявність підстав для зміни запобіжного заходу, їм буде надана оцінка під час ухвалення остаточного рішення після перевірки судом всіх обставин та дослідження доказів під час судового провадження, з урахуванням заперечень сторони захисту, поданих під час розгляду справи.
З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів. Суд вважає, що менш суворий запобіжний захід не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченому. Відсутні підстави, які б спростували тих вагомих ризиків, які обгрунтовують подальше тримання під вартою.
Щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою з можливістю внесення застави суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо, зокрема, злочину, який спричинив загибель людини.
Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави обвинуваченому.
Стороною захисту не доведено, що запобіжний захід із застосуванням застави буде адекватним у даному кримінальному провадженні і таке застосування зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виключити ризики, пов'язані із звільненням його з-під варти у разі внесення застави. Доводи, зазначені захисником у клопотанні про зміну запобіжного заходу, не спростовують наявність ризиків, встановлених судом і обгрунтованого обвинувачення.
Керуючись ст.ст. 2, 159, 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 205, 321, 369-372, 392, 395 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» (№ 27) строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, з 19 березня 2025 до 17 травня 2025 року включно без права внесення застави.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою з правом внесення застави - відмовити.
Строк дії ухвали про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 17 травня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_6 - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_6 , іншим учасникам судового провадження та направити Державній установі «Харківський Слідчий Ізолятор» для відома і виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали проголошений 19.03.2025.
Суддя ОСОБА_1