Справа № 191/3460/22
Провадження № 1-кп/191/252/22
14 березня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62022170030000417 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мирноград Донецької області, громадянина України, який одружений, з неповною вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією в посаді стрільця 1 відділення 1 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у військовому звані «солдат», раніше не судимий,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
08.12.2022 року до суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , у якому зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.03.2022 р. № 8 (по стройовій частині) солдата запасу ОСОБА_4 , що був призваний за мобілізацією, призначено на посаду стрільця 1 відділення 1 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку, сумлінно виконувати службові обов'язки доручені йому за посадою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних Інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан до 21 листопада 2022 року, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
10 липня 2022 року ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалася за адресою: АДРЕСА_1 (більш точна адреса не розголошується в умовах воєнного стану), свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 . Про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
28 листопада 2022 року ОСОБА_4 прибув до ТУ ДБР у м. Полтава, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з тим, що він має намір повернутися до іншої військової частини для продовження проходження військової служби та надав письмову згоду командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 .
Прокурор у судовому засіданні також підтримав звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України, зазначивши, що обвинувачений надсилав на адресу прокуратури письмову згоду командира військової частини.
Заслухавши учасників судового провадження, не досліджуючи інші докази по кримінальному провадженню, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем.
Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч.1 ст.44 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.5 ст.401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Таким чином, оскільки визначені кримінальним законом умови, передбачені ч.5 ст.401 КК України виконано: обвинувачений отримав письмову згоду командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_6 від 30 грудня 2024 року за вих.№5309 про подальше проходження військової служби в зазначеній військовій частини, вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, а звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України є обов'язком, а не правом суду, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання обвинуваченого та його звільнення від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.407 КК України на підставі ст. 44, ч.5 ст.401 КК України.
На підставі ст. 44, ч.5 ст.401 КК України, керуючись ст. 284-286, 369-372, 376 КПК України, суд
Задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про його звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Копію ухвали негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повна ухвала складена 19.03.2025 року.
Суддя ОСОБА_1