Справа № 308/21864/23
1-кс/308/1420/25
17 березня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , перекладача - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дзвінкове Берегівського району Закарпатської області, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні № 12023071170000884, відомості про яке 06.12.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
встановив:
Старший слідчий СУ ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_9 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду м. Ужгород з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06.12.2023 більш точний час встановити не виявилось за можливе, у ОСОБА_10 , виник злочинний умисел, направлений на створення злочинної організації, керівництво такою організацією, участь у злочинній організації, а також організацію заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій, з використанням електронно-обчислювальної техніки, у складі злочинної організації.
Діючи на виконання розробленого злочинного плану ОСОБА_10 , з цією метою залучив до участі у злочинній організації ряд осіб.
При підборі учасників злочинної організації ОСОБА_10 віддавав перевагу особам які свідомо нехтували загальноприйнятими нормами моралі та принципами, усталеними в суспільстві, за своїми морально-вольовими якостями були схильні до обману та заволодіння чужим майном, були охочими збагатитися злочинним шляхом. Виходячи з цього, ОСОБА_10 , залучив до складу злочинної організації наступних осіб: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_4 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які мали виконувати визначені ролі, спрямовані в цілому на реалізацію вказаного злочинного плану, відомого усім учасникам злочинної організації та розподілив ролі між ними.
З метою забезпечення стабільного функціонування злочинної діяльності злочинної організації, між всіма її учасниками були визначені конкретні функції, зокрема:
ОСОБА_4 , добровільно вступивши до складу злочинної організації, створеної ОСОБА_10 , як її учасник виконував наступні функції:
- дотримувався загальновизнаних організатором злочинної організації ОСОБА_28 та співорганізаторами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 правил поведінки;
- безпосередньо працював так званим оператором «колл-центру» тобто здійснював телефонні дзвінки потерпілим, з метою заволодіння їх грошовими коштами шляхом обману;
У період з грудня 2023 року по червень 2024 року, створена ОСОБА_10 , злочинна організація за участю ОСОБА_4 вчинила особливо тяжкий злочин, зокрема:
1)Діями учасників злочинної організації потерпілому громадянину Угорщини ОСОБА_29 ( ОСОБА_30 ), спричинено майнової шкоди на загальну суму 4 980 000форинтів (що згідно курсу НБУ становить 464 244, 76 гривень), що є великим розміром.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в участі у злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України.
Крім того, ОСОБА_4 будучи учасником злочинної організації під керівництвом ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 шляхом обману, незаконно заволоділи майном потерпілих, з використанням електронно обчислювальної техніки.
Діями учасників злочинної організації потерпілому громадянину Угорщини ОСОБА_29 ( ОСОБА_30 ), спричинено майнової шкоди на загальну суму 4 980 000 форинтів (що згідно курсу НБУ становить 464 244, 76 гривень), що є великим розміром.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, у великих розмірах, злочинною організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
03.06.2024 ОСОБА_4 затримано у порядку ст. ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
03.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом затримання ОСОБА_4 від 03.06.2024, протоколами допиту свідка ОСОБА_31 та ін.; протоколами впізнання, протоколами обшуків від 03.06.2024, за результатами проведення яких, в тому числі, виявлено та вилучено речові докази у вигляді комп'ютерної техніки, мобільних телефонів, грошових коштів, документи тощо, результатами проведення НСРД у даному кримінальному провадженні, а саме аудіо,-відеоконтролю особи, візуальне спостереження за особою, зняття інформації з електронних інформаційних систем, заявами про вчинення кримінальних правопорушень, рапортами про проведення опитування потерпілих, повідомлення правоохоронних органів Угорщини про вчинення кримінальних правопорушень, протоколами огляду мобільних телефонів, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_32 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, строком до 25.07.2024 включно.
У подальшому відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області неодноразово продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, розмір застави зменшувався.
Ухвалою слідчого судді від 21.01.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, що складає 242 240 грн., строком до 19.03.2025 включно.
Прокурор вказує, що під час досудового розслідування встановлені та підтверджені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у продовженні застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
-запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
-запобігання спробам незаконно впливати на свідків, експерта, потерпілих, спеціаліста у кримінальному провадженні;
-запобігання спробам знищити, сховати або спотворити речі і документи, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинених кримінальних правопорушень;
-запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Зазначає, що підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків, інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання в повному обсязі.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання. Просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Зазначили про те, що незважаючи, що розмір застави згідно з ухвалами слідчого судді постійно зменшувався, підозрюваний не має можливості сплатити заставу у такому значному розмірі. Підозрюваний вказав, що заощаджень не має, родичів, які мають змогу внести заставу також немає.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позицію прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Витягом з ЄРДР підтверджено, що слідчими слідчого відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071170000884 від 06.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України.
03.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
06.06.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_32 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, строком до 25.07.2024 включно.
У подальшому 17.07.2024 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області вказаний запобіжний захід було продовжено строком до 11 вересня 2024 року включно.
10.09.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, що складає 757 000,00 грн., строком до 07.11.2024 включно.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.07.2024 було продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023071170000884 від 06.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України до шести місяців - до 03.12.2024 включно.
04.11.2024 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області вказаний запобіжний захід було продовжено строком до 03 грудня 2024 включно.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.11.2024 було продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023071170000884 від 06.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України до дванадцяти місяців - до 03.06.2025 включно.
26.11.2024 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області вказаний запобіжний захід було продовжено строком до 23 січня 2025 включно.
В подальшому відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, що складає 242 240 грн., строком до 19.03.2025 включно.
Згідно з положеннями ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження дії запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного, слідчий суддя має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України. Обґрунтованість підозри підтверджується долученими на обґрунтування клопотання документами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
Зокрема, обґрунтованість підозри підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_31 від 22.04.2024, згідно з яким останній повідомив про те, яким чином діяла злочинна організація, яка шахрайським шляхом заволодівала грошовими коштами громадян Угорщини, та зазначив виконавців кримінального правопорушення, а саме - ОСОБА_4 , потерпілих осіб - громадян Угорщини, та грошових сум, які отримані шахрайським шляхом від потерпілих осіб; протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії спостереження за особою від 30.05.2024; протоколом затримання особи; протоколом обшуку від 03.06.2024 за адресою м. Мукачево, вул. Свалявська, 76, приміщення на третьому поверсі, у якому знаходився колл-центр; перекладений з угорської мови документ, який наданий слідчими органами Угорщини, з інформацією про 69 потерпілих, які були встановлені правоохоронними органами Угорщини, та про обставини вчинення правопорушень; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Також досліджено лист першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури про створення спільної слідчої групи між Україною та Угорщиною (операція Octopus, Eurojust ID 86595) щодо розслідування діяльності «колл-центру» на території Закарпатської області.
Таким чином, при дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Щодо продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд констатує таке.
Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, може вдатися до переховування від органів досудового розслідування та суду. Поряд з цим, за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється, кримінальним законом передбачено виключно покарання у виді позбавленням волі. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на даних етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 3 та 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Зважаючи на встановлені обставини даного кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що наявні чинники та обставини підтверджують існування небезпеки того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вдатися до переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4ст. 95 КПК України). За наведених вище обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. При цьому, тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують цей ризик.
Враховуючи, що у вказаному кримінальному провадженні є необхідність у проведенні ряду судових експертиз, допиті осіб в якості свідків із обставин, що мають значення для кримінального провадження, щодо незаконного функціонування так званого «кол-центру», які відомі підозрюваному, у тому числі тих, які ще не допитані, у допиті потерпілих, щодо обставин протиправного заволодіння їхнім майном, слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованих припущень вірогідності незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, експертів та потерпілих.
Оскільки на теперішній час досудове розслідування триває і, як зазначає прокурор, досудовим розслідуванням вживаються заходи до встановлення місцезнаходження речей і документів, які додатково можуть підтвердити обставини вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, враховуючи спосіб вчинення підозрюваним злочинної діяльності, а саме за допомогою електронно-обчислювальної техніки, що значно утруднює процес збирання доказів, наявність у нього спеціальних знань у вказаній сфері, а також на те, що підозрюваному можуть бути відомі місця зберігання таких речей і документів, суд вважає обґрунтованим наявність ризику знищити речі, предмети, що можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати слідству.
Крім того, зважаючи на характер, обставини та тривалість вчинення кримінальних правопорушень, на переконання суду, перебуваючи на волі, підозрюваний може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення .
Слідчий суддя зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Отже, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Частинами 1, 3 ст. 197 КПК України встановлено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
На підставі вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення поданого клопотання.
Слідчий суддя зазначає, що окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, встановлені ризики є дійсними та триваючими, і виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо підозрюваного на більш м'який. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням окрім обставин кримінального правопорушення, ще й майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про його особу, яка здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Поряд з цим, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який не працевлаштований, з врахуванням практики Європейського Суду з Прав людини, зокрема рішень «Мангурас проти Іспанії», «Гафа проти Мальти», суд вважає за можливе визначити розмір застави нижче ніж вказаний в ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840 грн.
Керуючись ст. 183, 197, 199, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 60 (шістдесяти) днів в межах строку досудового розслідування - до 14 травня 2025 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 своїх обов'язків, передбачених цим Кодексом в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 90840 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот сорок гривень).
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає: Закарпатська область, Берегівський район, с. Горонглаб, без дозволу слідчого, прокурора або суду
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками, спеціалісти, експертами в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків - до 14.05.2025.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1