Справа № 761/8581/25
Провадження № 2/761/5545/2025
10 березня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Пономаренко Н.В., вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» до Державного реєстратора Комунального підприємства «РЕЄСТРАТОР» Нікітіної Юлії Володимирівни, про визнання незаконним рішень та скасування реєстраційних записів, -
встановив:
У лютому 2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява і згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 матеріали передані в провадження судді Пономаренко Н.В.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд:
-визнати незаконним і скасувати рішення №47430547 від 20.06.2019 державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни та вчинення нею запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про погашення права власності ТОВ «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» на об'єкт нерухомого майна - нежитловий будинок, літера «К», загальною площею 3208,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТОВ «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 3234359) на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.2003, укладеного між ТОВ «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» та ОСОБА_1 ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1626670680000, право власності зареєстроване 20.08.2018 зі змінами до права власності, внеси ми 07.12.2018, номер запису про право власності 27578971).
-визнано незаконним і скасувати рішення №47430569 від 20.06.2019 державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни та вчинення нею запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про закриття об'єкту нерухомого майна та закриття розділу на нежитловий будинок літера «К», загальною площею 3208,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТОВ «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 3234359) на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.2003, укладеного між ТОВ «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» та ОСОБА_1 ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1626670680000, право власності зареєстроване 20.08.2018 зі змінами до права власності, внеси ми 07.12.2018, номер запису про право власності 27578971).
У ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 визначено, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Під час визначення юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критеріями розмежування адміністративної та цивільної (господарської) юрисдикцій є зміст спірних правовідносин та предмет оскарження. У разі оскарження дії державного реєстратора з приводу відмови позивачеві як заявнику в державній реєстрації прав згідно зі ст. 24 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, то він є публічно-правовим і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора, який вчинив їх за заявою третьої особи, тобто дії стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором та іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна. Цей спір повинен розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб'єктного складу сторін, за своєю природою він є приватноправовим спором.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17.
У даному випадку спір між стонами у справі виник щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
З огляду на п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Наведена норма свідчить, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.08.2019 року в справі № 646/6644/17.
У ч. 4 ст. 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» оспорює рішення державного реєстратора та відповідні записи про погашення права власності ТОВ «УКРЖИТЛОІНВЕСТ», про закриття об'єкту нерухомого майна та закриття розділу на об'єкт нерухомого майна - нежитловий будинок, літера «К», загальною площею 3208,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТОВ «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 3234359) на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.2003, укладеного між ТОВ «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» та ОСОБА_1 ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1626670680000, право власності зареєстроване 20.08.2018 зі змінами до права власності, внеси ми 07.12.2018, номер запису про право власності 27578971).
Враховуючи викладене вище, позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, правові підстави для відкриття провадження в справі за позовом - відсутні.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» його право звернення до Господарського суду за правилами положень ГПК України в порядку господарського судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 186, 259-261,353, 354 ЦПК України, суддя, -
ухвалив:
у відкриті провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» до Державного реєстратора Комунального підприємства «РЕЄСТРАТОР» Нікітіної Юлії Володимирівни, про визнання незаконним рішень та скасування реєстраційних записів, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: