19 березня 2025 року
м. Київ
справа №560/8133/24
адміністративне провадження № К/990/837/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Коновалова О.П.,
представника відповідача Грень Н.В., Гюржи О.І., Моцак О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року (судді: Мацький Є.М., Залімський І. Г., Сушко О.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля" (далі - ТОВ "Промінь Поділля", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2024 № 3927/22-01-23-06/35469896.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2024 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове, яким позов ТОВ "Промінь Поділля" задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивач не мав правових підстав для застосування зменшеної ставки податку на процентні доходи компанії-нерезидента "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" із джерелом їх походження з України у розмірі 2% у періоді, що перевірявся, оскільки така компанія не була кінцевим отримувачем(бенефеціаром) грошових коштів. Вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано п.103.2 ст. 103, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №640/8578/19, від 05.12.2023 у справі № 804/3765/16 та від 27.07.2020 у справі №826/5911/18, а також порушено норми процесуального права в частині встановлення обставин справи щодо наявності бенефеціарного статусу власника доходу, - компанії «АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД», на підставі неналежних та недостовірних доказів.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Також позивачем було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України, обґрунтоване тим, що підстави для відкриття касаційного провадження за скаргою ГУ ДПС у Хмельницькій області були відсутні, проте такі твердження позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляд справи, з огляду на що колегією суддів вирішено залишити вказане клопотання без задоволення.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги та обґрунтування касаційної скарги, просили її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти вимог касаційної скарги, просив в її задоволенні відмовити.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Промінь Поділля" є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур. Іншими видами діяльності є, зокрема, допоміжна діяльність у рослинництві, післяурожайна діяльність.
ТОВ "Промінь Поділля" входить до складу транснаціональної інвестиційної групи NCH, яка включає, зокрема, компанію "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" (компанія "ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED"); компанію "АМАРІСТА ЛІМІТЕД" (компанія "AMARISTA LIMITED") та компанію "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" (компанія "AGROPROSPERIS 2 LIMITED").
17 грудня 2007 року між позивач та компанією "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" було укладено кредитний договір № 1/07-РР, згідно з пп. 1.1-1.3 якого "Кредитор (компанія "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД") передає Позичальнику (Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля") у тимчасове користування грошові кошти, які у подальшому називаються "Кредит" для поповнення обігових коштів Позичальника, а також для налагодження фінансово-господарської діяльності Позичальника, а Позичальник зобов'язується використати Кредит для поповнення своїх обігових коштів та налагодження своєї фінансово-господарської діяльності, повернути Кредитору на умовах цього Договору таку ж суму Кредиту та сплачувати Кредитору проценти за користування Кредитом. Загальна сума Кредиту складає 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) доларів США. Розмір ставки Процентів за користування Кредитом становить 11% (одинадцять процентів) річних, виходячи з 365 календарних днів у році. У подальшому суму Кредиту було змінено на 19 819 968,86 доларів США.
1 жовтня 2009 року позивач та компанія "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" уклали договір позики № 1-CD/09, згідно з пп. 1.1-1.3 якого "Позикодавець (компанія "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД") передає Позичальнику (Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля") грошові кошти, що надалі іменуються Позика, а Позичальник зобов'язується використовувати Позику для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності, а також повернути Позикодавцю суму Позики, що надається Позичальнику за цим Договором, і сплачувати Позикодавцю відсотки за користування Позикою. Загальна сума Позики, що надається Позикодавцем Позичальнику, становить 7 500 000 (сім мільйонів п'ятсот тисяч) Доларів США. Розмір ставки відсотків за користування Позикою становить 15% (п'ятнадцять відсотків) річних, виходячи з 365 календарних днів у році. У подальшому процентна ставка була зменшена з 15% річних до 9,8% річних.
Також, 21 березня 2011 року позивач та компанія "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" уклали кредитний договір № CF-3/11 згідно з пп. 1.1-1.3 якого Кредитор (компанія "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД") передає Позичальнику (Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь Поділля") у тимчасове користування грошові кошти, які у подальшому називаються "Кредит", для поповнення обігових коштів Позичальника, а також для налагодження фінансово-господарської діяльності Позичальника, а Позичальник зобов'язується використовувати Кредит для поповнення своїх обігових коштів та налагодження своєї фінансово-господарської діяльності, повернути Кредитору на умовах цього Договору таку ж суму Кредиту і сплачувати Кредитору проценти за користування Кредитом. Загальна сума кредиту складає 4 600 000,00 (чотири мільйони шістсот тисяч) доларів США. Розмір ставки Процентів за користування Кредитом складає 11% (одинадцять процентів) річних, виходячи з 365 календарних днів у році". У подальшому суму Кредиту було змінено на 10 867 494,00 доларів США, а потім на 15 000 000,00 доларів США.
1 грудня 2016 року між компанією "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД", компанією "АМАРІСТА ЛІМІТЕД" та компанією "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" укладено договір про реструктуризацію, як наслідок, компанія "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" була замінена на нового кредитора - компанію "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД", зареєстровану у Республіці Кіпр.
У період з 2017 року по 2019 рік позивач здійснював виплату доходу на користь нерезидента - компанії "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" у вигляді процентів за Кредитними договорами: за 2017 рік - 128 976 940 грн.; за 2018 рік - 87 746 257 грн.; за 2019 рік -88 002 658 грн. При виплаті такого доходу позивач застосовував зменшену ставку оподаткування податком з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 2% на підставі Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи. Загалом ТОВ "Промінь Поділля" було нараховано та сплачено такі суми податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України: за 2017 рік - 2 579 539 грн; за 2018 рік - 1 754 925 грн ; за 2019 рік - 1 760 053 грн.
12 січня 2024 року ГУ ДПС у Хмельницькій області видано наказ № 135-П "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Промінь Поділля".
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Промінь Поділля" з питання дотримання чинного законодавства при виплаті доходів із джерелом походження в Україні на користь нерезидента Компанії "AGROPROSPERIS 2 LIMITED" за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, ГУ ДПС у Хмельницькій складено Акт перевірки від 26.01.2024 № 1204/22-01-23-06/35469896.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.103.2 ст.103, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України, ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, яку ратифіковано Законом № 412-VII від 04.07.2013, внаслідок здійснення підприємством виплати на користь нерезидента інших доходів із джерелом їх походження з України, без утримання податку з таких доходів за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, а також несплати до бюджету під час такої виплати податку на доходи нерезидента за 2017 - 2019 роки на загальну суму 39 614 361,25 грн, в т.ч. за 2017 рік - 16 767 002,00 грн, за 2018 рік - 11 407 013,55 грн, за 2019 рік - 11 440 345,70 гривень.
28 лютого 2024 року за наслідками такої перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Д" від №3297/22-01-23-06/35469896, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 49517951 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 39 614 361 грн, за штрафними санкціями - 9 903 590 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 03.05.2024 №12967/6/99-00-06-01-02-06 в задоволенні скарги позивача було відмовлено, а спірне податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.
Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що прийняте всупереч нормам податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав правових підстав до застосування зменшеної ставки податку при виплаті доходу на користь компанії-нерезидента AGROPROSPERIS 2 LIMITED, враховуючи, що перевіркою правильності оподаткування доходів, виплачених AGROPROSPERIS 2 LIMITED, а також за результатами аналізу інформації, отриманої від компетентного органу Республіки Кіпр, визнав встановленим те, що AGROPROSPERIS 2 LIMITED в контексті кредитних договорів № 1-07-PP від 17.12.2007, № 1-CD/09 від 01.10.2009, № CF-3-11 від 21.03.2011 не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходів у вигляді відсотків, що сплачувалися Компанії позивачем за користування кредитними коштами.
Суд апеляційної інстанції не погодився із такою позицією суду першої інстанції, вказавши, що відповідно до чинного законодавства в момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Наявність такої довідки відповідачем не заперечується, як і те що компанія "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" була резидентом Республіки Кіпр у розумінні Конвенції у спірні періоди. Натомість факт того, що "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" не є кінцевим бенефіціарним власником доходу відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено жодними належними та допустимими доказами, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що суперечить вимогам податкового законодавства та підлягає скасуванню.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 14.1.54 ст. 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно з пп.141.4.1 ст. 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
Відповідно до п.141.4.2 ст. 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Таким чином, законодавством України передбачено, що оподаткуванню податком на прибуток за ставкою 15 % підлягають виплачені резидентом на користь нерезидента проценти як плата за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.
Поряд із цим, як слідує з пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено ст. 103 ПК України.
Згідно з п. 103.2 ст. 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Положеннями п. 103.4 ст. 103 ПК України визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Відповідно до п. 103.5 ст. 103 ПК України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Отже, у момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08.11.2012, яку ратифіковано 04.07.2013. Набрала чинності для України 07.08.2013 року.
За змістом положень зазначеної Конвенції, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти і підлягає оподаткуванню в цій другій Договірній Державі у відношенні цих процентів.
Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій і боргових зобов'язань.
Термін "проценти" не буде включати ніякі доходи, які можуть розглядатись як розподіл згідно з положеннями статті 10 цієї Конвенції.
Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване там постійне представництво, або здійснює в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргове зобов'язання, на підставі якого сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази.
При цьому, право на застосування зменшеної ставки податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог: нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; нерезидент є бенефіціарним власником доходу.
За правилами п. 103.3 ст. 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але повинна бути і особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу. Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов'язаний договірними або юридичними зобов'язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу (постанова КАС ВС від 14.08.2018 №К/9901/51316/18).
Разом з тим, чинним законодавством не встановлено форми документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу, та який повинна мати особа на момент проведення виплати. Однак, у разі заперечення обставин щодо бенефіціарного статусу нерезидента-отримувача доходу, обов'язок доказування зворотного в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається на контролюючий орган як на суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах №817/1045/17 та №803/1005/17.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження того факту, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір станом на 2017 рік, позивачем як податковому органу, так і суду, було надано свідоцтво резидента, видане 20.02.2017 року окружним відділом прибуткових податків Нікосії податкового управління Міністерства фінансів Республіки Кіпр, яким засвідчено, що AGROPROSPERIS 2 LIMITED зареєстровано у республіці Кіпр з 27.10.2016. Апостиль виданий AGROPROSPERIS 2 LIMITED головою відділу прибуткових податків А. Хаджидеметріу, засвідчений постійним секретарем Міністерства юстиції та з питань громадського порядку Кіпру у м. Нікосії В. Іоанну 24.02.2017 № 43885/17. Переклад документа з англійської мови на українську мову зроблено перекладачем Кузьменко І.С., справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т.П.
На підтвердження того факту, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір станом на 2018 рік позивачем надано податкове свідоцтво резидента, видане 19.04.2018 окружним відділом прибуткових податків Нікосії податкового управління Міністерства фінансів Республіки Кіпр, яким засвідчено, що AGROPROSPERIS 2 LIMITED зареєстрована у республіці Кіпр з 27.10.2016. Апостиль виданий AGROPROSPERIS 2 LIMITED головою відділу прибуткових податків А. Хаджидеметріу, засвідчений постійним секретарем Міністерства юстиції та з питань громадського порядку Кіпру у м. Нікосії Хризі Блітса 26.04.2018 № 87721/18. Переклад документа з англійської мови на українську мову зроблено перекладачем Кузьменко І.С. , справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т.П.
На підтвердження того факту, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір станом на 2019 рік позивачем надано податкове свідоцтво резидента, видане 27.02.2019 окружним відділом прибуткових податків Нікосії податкового управління Міністерства фінансів Республіки Кіпр, яким засвідчено, що AGROPROSPERIS 2 LIMITED зареєстрована у республіці Кіпр з 27.10.2016. Прибутки, одержані вищезазначеним резидентом з будь яких джерел у 2019 році підлягають оподаткуванню у Республіці Кіпр. Апостиль виданий AGROPROSPERIS 2 LIMITED головою відділу прибуткових податків А.Хаджидеметріу, засвідчений постійним секретарем Міністерства юстиції та з питань громадського порядку Кіпру у м. Нікосії Хризі Блітса 01.03.2019 №41059/19. Переклад документа з англійської мови на українську мову зроблено перекладачем Кузьменко І.С. , справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т.П.
Надані позивачем документи відповідають вимогам як міжнародного, так і національного законодавства. Зазначені обставині визнаються сторонами, зокрема, відповідач не заперечує, що компанія "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" була резидентом Республіки Кіпр у розумінні Конвенції у спірні періоди і надавала позивачу довідки на підтвердження цьому, видані компетентним (уповноваженим) органом Республіки Кіпр, які відповідають вимогам ст. 103 (пп. 103.4-103.5) ПК України.
Своєю чергою, спір між сторонами виник у зв'язку з невизнанням контролюючим органом права позивача на застосування зменшеної ставки оподаткування податком з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 2% у 2017-2019 роках на підставі Конвенції з посиланням на те, що компанія "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" не була бенефіціарним власником процентного доходу, отриманого від ТОВ "Промінь Поділля", оскільки, на думку відповідача, здійснювала подальше перерахування процентів на користь компанії NAP (Кайманові Острови).
Аналізуючи означені вище доводи податкового органу та надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції зауважив, що сам по собі факт укладення договору про реструктуризацію у 2016 році не підтверджує того, що компанія "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" не була бенефіціарним власником процентного доходу, отриманого від ТОВ "Промінь Поділля" у 2017-2019 роках.
Також, судом акцентовано увагу на наступних обставинах:
(1) договір про реструктуризацію від 01.12.2016 року було укладено з метою передачі функції фінансування в межах групи компанії "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД", при чому за наслідками укладення такого Договору компанія "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" набула права вимоги до українських компаній групи, включаючи позивача, за кредитними договорами, стороною яких вона стала;
(2) відповідач не наводить жодного доказу того, що в результаті укладення Договору про реструктуризацію від 01.12.2016 року компанія "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" набула статусу агента або особи, що виконує лише посередницькі функції щодо доходу, отримуваного за кредитними договорами, стороною яких вона стала.
Більше того, як вбачається з Додаткових угод № 8 від 10.11.2017 року, № 5 та № 7 від 05.09.2017 року до кредитних договорів, на які також послався відповідач в Акті перевірки (стор. 33, 39, 41), позивач та компанія "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" підтвердили, що (а) остання не є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) чи посередником щодо доходу, отримуваного за такими Кредитними договорами, і є власником прав вимоги за Кредитними договорами; (б) у компанії "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" не існує зобов'язань з передання отриманих за Кредитними договорами процентів третім особам.
Відповідач же не вказує яким чином факт зміни структури внутрішньогрупового фінансування у 2016 році може довести відсутність у компанії "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" статусу бенефіціарного власника процентного доходу, отриманого від апелянта у 2017-2019 роках.
Натомість позивачем було надано: власні письмові підтвердження "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" про те, що вони є бенефіціарним власником отримуваного доходу; довідку-підтвердження компетентного органу Республіки Кіпр про суму процентних доходів та "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД"; форму TD98-2015 ("Запит на видачу сертифікату резидентності та опитувальний лист для юридичних осіб"), який подавався "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" для отримання сертифікату резидентності; свідоцтво про склад Ради директорів та Секретаря "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД", яким підтверджено, що до складу Ради директорів входять лише громадяни та резиденти Кіпру.
У постанові від 21.03.2018 у справі №803/1005/17 Верховний Суд відзначив, що чинним законодавством не передбачено ні уповноваженого органу, ні форми звітності, на підставі яких резидент міг би документально підтвердити фактичне право на одержання доходу (статус бенефіціарного власника). Водночас у разі заперечення обставин щодо бенефіціарного власника, обов'язок доказування зворотного в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається на контролюючий орган як на суб'єкта владних повноважень.
В іншій постанові від 14.08.2018 року у справі № 817/1045/17 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду аналізуючи подібні правовідносини, стороною яких виступала компанія тієї ж інвестиційної групи, що і "ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" зазначив, що "[…] проценти за користування позикою були перераховані на рахунок нерезидента - ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, Кіпр, а відповідачем, всупереч вимог процесуального Закону, не було надано доказів того, що вказаний нерезидент не має повноважень визначати подальшу економічну долю такого доходу у вигляді відсотків тобто не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу, а з наданих позивачем доказів, що наявні в матеріалах справи, не вбачається, що вказана компанія має будь - які зобов'язання щодо подальшого перерахування отриманого доходу (його більшої частини) іншому нерезиденту, як відсутні і будь-які обмеження щодо самостійного визначення подальшої економічної долі вказаного доходу, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів контролюючого органу, що нерезидент - ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, Кіпр, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у вигляді процентів за користування позикою, а відтак і безпідставність доводів контролюючого органу, щодо необхідності оподаткування виплаченого вказаній компанії доходу у вигляді відсотків за загальним правилом в розмірі 15%.".
Положеннями частин першої, другої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів також зауважує, що повноваження щодо витребування, дослідження й аналізу первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, обов'язкових платежів, порушення інших вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з метою визначення сум грошових зобов'язань та штрафних санкцій, є дискреційними повноваженнями і виключною компетенцією останніх. Своєю чергою, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в справедливому, неупередженому та своєчасному вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, інакше було б порушено принцип поділу влади.
Отже, саме відповідач в межах реалізації покладених на нього функцій (ст.ст. 19-1, 75, 85 ПК України) уповноважений отримувати від платників податків у порядку, визначеному законодавством, документи про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, за результатами аналізу яких реалізує компетенцію в частині визначення сум грошових зобов'язань у порядку, визначеному пунктом 54.3 статті 54 ПК України.
Натомість адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене за результатами означених заходів на предмет його відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду цієї справи не довів, що "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД" не має повноважень визначати подальшу економічну долю такого доходу у вигляді відсотків тобто не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу, а з наданих позивачем доказів, що наявні в матеріалах справи, не вбачається, що вказана компанія має будь-які зобов'язання щодо подальшого перерахування отриманого доходу (його більшої частини) іншому нерезиденту, як відсутні і будь-які обмеження щодо самостійного визначення подальшої економічної долі вказаного доходу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість доводів контролюючого органу, що нерезидент "АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД", Кіпр, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у вигляді процентів за користування позикою, а відтак і безпідставність доводів контролюючого органу, щодо необхідності оподаткування виплаченого вказаній компанії доходу у вигляді відсотків за загальним правилом в розмірі 15%" та, як наслідок, протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.02.2024 № 3927/22-01-23-06/35469896є.
При цьому, Верховний Суд враховує, що висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
У касаційній скарзі відповідач з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України вказує на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, однак, при цьому посилається на правові позиції Верховного Суду, пов'язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.
Аналізуючи ж доводи скаржника в контексті підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: допущення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, внаслідок встановлення обставин щодо наявності бенефеціарного статусу власника доходу у компанії «АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД» на підставі неналежних та недостовірних доказів, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що, по-перше, саме на відповідача як суб'єкта владних повноважень в ході розгляду цієї справи покладається обов'язок спростування обставин та фактів, які ним заперечуються, а, по-друге, стверджуючи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині оцінки доказів, скаржник не надводить та не доводить жодних обставин, які б переконливо свідчили про неналежність чи не допустимість будь-якого письмового доказу, дослідженого судом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року є обґрунтованою, відповідає нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.О. Шишов
М.М. Яковенко