ф
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 640/25409/20
адміністративне провадження № К/990/9305/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року
у справі № 640/25409/20 за позовом ОСОБА_1 до виконувача обов'язків керівника Київської обласної прокуратури, першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Киричука Максима Юрійовича та Київської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконувача обов'язки керівника Київської обласної прокуратури, першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Киричука Максима Юрійовича та Київської обласної прокуратури, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків керівника Київської обласної прокуратури Киричука М.Ю. № 654к від 21.09.2020 щодо п. 1 в частині тимчасово визначення робочого місця прокурору першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_1 в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю та п. 3 в частині скасування з 11.10.2020 надбавки ОСОБА_1 за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»;
- зобов'язати Київську обласну прокуратуру призначити ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами фіскальної служби Київської обласної прокуратури або на рівнозначну посаду прокурора в Київську обласну прокуратуру;
- зобов'язати Київську обласну прокуратуру провести перерахунок грошового забезпечення та виплатити прокурору прокуратури Київської області ОСОБА_1 заробітну плату з 11.09.2020 в порядку та в розмірах передбачених ч. ч. 2, 3, 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанції, позивачка подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Наслідком відсутності зазначення у касаційній скарзі підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України є залишення такої скарги без руху.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній відсутні посилання на відповідний підпункт частини четвертої статті 328 КАС України та належне обґрунтування такого посилання.
Так позивачка вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права, яке полягає в помилковому тлумаченні статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014, пункту З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 19.09.2019, а також незастосуванні ст.ст.З, 8, 9, 19, 21, 22, 24, 43, 64, 131-1, 152 Конституції України, а порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог ст. ст. 2, 4, 19, 77 - 79, 242 КАС України, зважаючи на прийняті рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 та № 8-р(ІІ)2023 від 13.09.2023.
Однак таке посилання є неналежним обґрунтування підстав касаційного провадження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. До того ж, щодо порушення процесуально права, то такі підстави касаційного оскарження передбачені п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому зазначення виняткових обставин, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких справа, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, може бути допущена до касаційного перегляду, не є обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 640/25409/20 за позовом ОСОБА_1 до виконувача обов'язків керівника Київської обласної прокуратури, першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Киричука Максима Юрійовича та Київської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська