19 березня 2025 року
м. Київ
справа №320/39247/23
адміністративне провадження № К/990/19149/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.
суддів: Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 (у складі судді Донця В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 (у складі колегії суддів: Файдюка В.В., Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.) у справі №320/39247/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо обмеження з 01.03.2023 граничного розміру збільшення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктами 1-7 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - постанова КМУ № 168), розміром 1500 грн;
- зобов'язати відповідача не обмежувати з 01.03.2023 розмір збільшення перерахунку пенсії позивача, передбачений пунктами 1-7 постанови КМУ № 168, розміром 1500 грн, у кожному місяці, у якому таке обмеження може мати місце, та здійснювати розрахунок та виплату розміру, перерахованої відповідно до пунктів 1-7 постанови № 168 пенсії позивача, виходячи з розміру його пенсії, не обмеженої максимальним розміром;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату його пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови КМУ № 168, без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 грн у кожному місяці, у якому таке обмеження може мати місце, виходячи з розміру його пенсії, необмеженої максимальним розміром.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо невиплати позивачу пенсії з 01.03.2023 з урахуванням індексації відповідно до постанови КМУ № 168.
Зобов'язано відповідача здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 з урахуванням індексації відповідно до постанови КМУ № 168, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 900,00 грн.
3. В подальшому позивач подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
4. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024, частково задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
5. Не погоджуючись з додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 в частині відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення з відповідача на його користь 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
6. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2024 відкрито касаційне провадження на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
8. У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
9. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правової допомоги №26-07/21 від 26.07.2021, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.10.2023 №25-10/23, квитанцію про оплату наданої правової допомоги від 25.10.2023 №01 на суму 6 000 грн, ордер серії АА №1241729 від 25.10.2023.
11. Згідно з договором про надання правової допомоги від 26.07.2021 № 26-07/21, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Анво Груп» (виконавець) та позивачем (клієнт):
виконавець зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (підпункт 1.1 пункту 1);
виконавець представляє інтереси клієнта у всіх судах системи судоустрою України відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: в місцевих, апеляційних судах та Верховному Суді при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення; а також в арбітражних (третейських судах) відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» незалежно від того, чи утворюється він: спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (підпункт 1.2 пункту 1);
юридичні послуги надаються на виконання пунктів 1.1, 1.2 договору та полягають в наступному, зокрема: надання консультацій, роз'яснень, усних та письмових довідок з правових питань; складання заяв, скарг, підготовка договорів, додаткових угод, звернень та інших документів правового характеру; представництво в судах, в органах Пенсійного фонду України, в органах Державної виконавчої служби, в усіх інших органах державної влади та місцевого самоврядування, перед фізичними особами та юридичними особами (підпункт 1.4 пункту 1);
кінцевий фактичний розмір винагороди фіксується в актах передачі-приймання послуг, які оформляються сторонами за результатами кожного місяця надання послуг. Оплата послуг виконавця може бути здійснена шляхом передоплати на підставі рахунку, виставленого виконавцем (пункт 2).
12. Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) від 25.10.2023 № 25-10/23 позивачу надані професійні правничі послуги: консультація клієнта, узгодження правової позиції (1500,00 грн); підготовка позовної заяви про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії (4500,00 грн).
13. В матеріалах судової справи містяться запит про доступ до публічної інформації від 03.10.2023 та позовна заява від 25.10.2023, складені адвокатським об'єднанням «Анво Груп».
14. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 01 від 25.10.2023 позивач сплатив адвокатському об'єднанню «Анво Груп» 6000,00 грн.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами). Враховуючи предмет спору, численну судову практику та у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суди дійшли висновку, що обґрунтованими та співмірними є витрати з надання професійної правничої допомоги на суму 3000 грн.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Позивач обґрунтовуючи протиправність рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні повної суми витрат на правничу допомогу, посилався на те, що суди не застосували до спірних правовідносин норму частини шостої статті 134 КАС України, вийшли за межі повноважень, наданих їм процесуальним законом, порушили принцип змагальності сторін та диспозитивності адміністративного судочинства, вирішивши питання неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу за відсутності клопотання відповідача про таке.
Також скаржник зазначав про неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 200/9888/19-а, від 18.05.2022 у справі № 640/4035/20, від 27.01.2022 у справі № 560/5358/20.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого.
18. Відповідно до частин першої та другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
19. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
20. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
21. Тобто, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
22. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
23. Як встановлено судами у вказаній справі, позивач в якості доказів про понесені витрати додавав до позовної заяви договір про надання правової допомоги № 26-07/21 від 26.07.2021, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.10.2023 № 25-10/23, квитанцію про оплату наданої правової допомоги від 25.10.2023 № 01 на суму 6 000 грн, ордер серії АА № 1241729 від 25.10.2023.
24. Зазначені вище документи відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують факт понесення витрат саме у цій справі.
25. Отже, розмір понесених позивачем витрат в ході судового розгляду справи підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами.
26. Крім того, як видно з матеріалів справи позивач направляв на адресу відповідача копію заяви про ухвалення додаткового рішення.
27. Разом з тим, відповідач жодних заперечень чи клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу з обґрунтуванням неспівмірності та нерозумності такого розміру до суду не подавав.
28. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
29. Аналогічних висновків Велика Палата також дійшла в додатковій постанові від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.
30. Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 18.05.2022 у справі № 640/4035/20, від 16.06.2022 у справі № 380/4759/21.
31. Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, який полягає в такому:
«Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».
32. Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 28.10.2021 у справі № 160/15983/20.
33. Крім того, така ж правова позиція була викладена і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
34. З урахуванням викладеного Суд доходить висновку про те, що за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не міг оцінювати відповідність їх розміру критеріям, що передбачені частиною п'ятою статті 134 КАС України, та, відповідно, самостійно зменшувати розмір заявлених до відшкодування сум, що також не було враховано судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи.
35. Отже, документально підтверджені витрати позивача на правову допомогу, понесені ним в суді першої інстанції у загальному розмірі 6000,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
36. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
37. Враховуючи, що судами як першої, так і апеляційної інстанцій допущено такі порушення норм процесуального права, які привезли до неправильного вирішення питання розподілу судових витрат в цілому, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних рішень в повному обсязі та ухвалення нового про задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
38. Отже, за відсутності потреби аналізу й оцінки доказів щодо співмірності заявлених витрат (за умови відсутності ініціативи про таке з боку відповідача) та інші наведені аспекти цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність потреби направлення цієї справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції та можливість ухвалення рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу безпосередньо касаційним судом.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 про залишення без змін додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023, - скасувати.
Здійснити розподіл судових витрат: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Ю. Бучик
Судді: Н.В. Коваленко
О.П. Стародуб