11 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4986/24 пров. № А/857/34486/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Прачук І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №500/4986/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саванді» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (головуючий суддя першої інстанції - Подлісна І.М., час ухвалення - 10.17 год., місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту м- 26.11.2024),-
ТОВ «Саванді» звернулось в суд із позовною заявою до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі також «відповідач», «контролюючий орган»), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 26.07.2024 №692/33-00-07-05.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначив, що не погоджується з висновками відповідача викладеного в Акті перевірки адже валютні кошти в сумі 62280,00 дол. США не надійшли на валютний рахунок ТОВ «САВАНДІ» у зв'язку зі зниженням ціни товару по якісним показникам, що призвело до зменшення суми контракту, відповідно до зменшення суми валютної виручки, яка повинна була надійти на валютний рахунок.
Крім того, після неодноразових звернень ТОВ «САВАНДІ» до Сумської митниці (заява від 01.03.2024, 28.06.2024, 26.072024), останньою для відображення нових відомостей про товари, що стали відомі після закінчення їх митного оформлення, зазначених у таких графах митної декларації на бланку єдиного адміністративного документу було складено - Аркуш коригування митної декларації від 19.08.2023 12:38:12 № 23UA805200000867U8 де відображено суму платежів 553 600,00 дол. США. З огляду на те, що сума вартості товару у розмірі 553 600,00 дол. США що відповідає загальній вартості товару по Контракту та додатковій угоді до нього №1, надійшла на рахунок ТОВ «САВАНДІ» без порушення термінів розрахунків, з урахуванням того, що сума зменшення вартості товару складає 62 280,00 дол. США, тому як стверджує відповідач ненадходження суми 62280,00 дол. США на валютний рахунок позивача не є простроченням розрахунку по зовнішньоекономічним операціям у розумінні п.2 ст. 13 Закону № 2473, оскільки мало місце саме зменшення суми Контракту.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 26.07.2024 №692/33-00-07-05 прийняте Західним Міжрегіональним Управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 891 539,76 грн. Стягнуто з Західного Міжрегіонального Управління ДПС по роботі з великими платника податків на користь ТОВ «Саванді» понесені судові витрати у справі: 13373,10 грн (тринадцять тисяч триста сімдесят три грн десять коп.) сплаченого судового збору за звернення до суду із позовною заявою; 10000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що не погоджується із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального законодавства та яким не було враховано всіх обставин справи.
Апелянт вказує, що перевіркою встановлено порушення вимог п.2 ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-V1II «Про валюту і валютні операції», а саме: по експорту товару 19.08.2023 компанії «VITERRA В.V.» (Нідерланди) на суму 615 880,00 дол. США граничний термін надходження валютної виручки - 14.02.2024, дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків - 15.02.2024. Валютна виручка на суму 62280,00 дол. США за експортований товар по Контракту від 03.08.2023 № Р430197/2318616 від компанії «VITERRA В.V.» (Нідерланди) станом на 18.06.2024 не надійшла (кількість днів прострочення - 125 днів). На підставі акта від 02.07.2024 №445/33-00-07-05/38739959 винесено податкове повідомлення рішення від 26.07.2024 року №692/33-00-07-05, яким за порушення п.2 ст.13 ЗУ Про валюту і валютні операції, на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та згідно з п.5 ст.13 ЗУ Про валюту і валютні операції застосовано суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 891 539,76 грн.
Щодо застосування судом першої інстанції правових висновків, висловлених у постанові Верховного Суду від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18, то апелянт зазначає, що у застосованій судом першої інстанції постанові суду касаційної інстанції досліджувалася можливість припинення зобов'язань між сторонами зовнішньоекономічних операцій не у грошовій формі, а шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відтак, вказані висновки касаційного суду є нерелевантними по відношенню до цієї судової справи.
Звертає увагу апеляційного суду, що як вбачається зі змісту додаткової угоди від 01.09.2023 №1 та як пояснила у судовому засіданні представник позивача, зміни фактично полягали виключно у тому, що сторони між собою погодили можливість поставки від ТОВ «САВАНДІ» до компанії «VITERRA B.V. (Нідерланди) Товару (кукурудза) без необхідності документа, який би підтверджував відповідність такого товару екологічним нормам згідно Європейської директиви «Директива 2018/2001ЄС», внаслідок чого й зменшилася ціна товару.
Також апелянт вказує, що саме на останній абзац п.12 Інструкції покликався позивач на підтвердження правоти своєї правової позиції. Водночас, зміст цього абзацу чітко вказує на те, що виконання нерезидентом зобов'язань за експортним договором резидента здійснюється шляхом поставки товару, тобто обов'язковою умовою є повернення нерезидентом товару, доказів чого матеріали справи не містять.
Таким чином, посилання позивача у даному випадку на вказаний вище абзац п.12 Інструкції є безпідставним до даних правовідносин, оскільки відсутні нормативні обставини та документи, передбачені Інструкцією, які б дозволяли зменшення суми грошових коштів, що мають надійти на користь резидента від нерезидента.
Щодо посилань позивача на аркуш коригування митної декларації, то такий позивачем ні до початку проведення перевірки, ні під час проведення перевірки, ні після такої податковому органу не надавався. Такий датовано 02.08.2024, тобто після проведення перевірки та винесення оскаржуваного ППР, тому не може бути належним та допустимим доказом у справі відповідно до ст.73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також вважає, що жодного доказового значення для вказаної справи не містить долучена позивачем до матеріалів справи довідка АТ «Кредобанк», видана 05.11.2024, зі змісту якої випливає, що станом на 05.11.2024 у позивача відсутня заборгованість за експортно-імпортними операціями.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, то апелянт вважає, що вартість професійної правничої допомоги, яка надавалася позивачу є завищеною, неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Саванді» подало відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ТОВ «САВАНДІ» зареєстроване як юридична особа 14.06.2013, код ЄДРПОУ 38739959, основний вид господарської діяльності - 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
На підставі вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, п.п 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до Наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками від 13.05.2024 №92 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «САВАНДІ», з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.08.2023 по 18.06.2024 по контракту від 03.08.2023 №Р430197/2318616, відповідно до отриманої інформації ДПС України від 02.04.2024 №9520/7/99-00-07-05-02-07 про виявленні факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.03.2024, наданої уповноваженим банком АТ «КРЕДБАНК».
Копію наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 13.05.2024 року №92 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «САВАНДІ» (код ЄДРПОУ 38739959)» та повідомлення про перевірку від 13.05.2024 №37/33-00-07-05, відповідно до вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, відправлено 14.05.2024 поштою на адресу ТОВ «САВАНДІ» з повідомленням про вручення (дата вручення - 20.05.2024).
Документальну позапланову невиїзну перевірку проведено у зв'язку з отриманням листа ДПС України від 02.04.2024 № 9520/7/99-00-07-05-02-07 щодо інформації, наданої уповноваженим банком АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365), у відповідності до розділу II Інструкції НБУ «Про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів», затвердженої Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 на виконання статей 12 і 13 Закону України «Про валюту та валютні операції». У вищезазначеному листі ДПС України міститься інформація щодо порушення ТОВ «САВАНДІ» (код ЄДРПОУ 38739959) строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 03.08.2023 №Р430197/2318616 (дата експорту товару 19.08.2023).
З метою опрацювання вищезазначеної інформації та вжиття заходів згідно з вимогами чинного законодавства, Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на адресу реєстрації ТОВ «САВАНДІ» (код ЄДРПОУ 38739959) направлено запит від 03.04.2024 № 1301/6/33-00-07-05 про надання інформації та її документального підтвердження щодо проведених розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 03.08.2023 № Р430197/2318616 (дата експорту товару 19.08.2023).
Від платника податків ТОВ «САВАНДІ» (код ЄДРПОУ 38739959) надійшла відповідь від 22.04.2024 за №22/04/24/1 (вх.№1475/6 від 29.04.2024) із належним чином завіреними документами.
За результатами документальної позапланової невиїздної перевірки ТОВ «САВАНДІ» складено акт № 445/33-00-07-05/38739959 від 02.07.2024 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «САВАНДІ» (код ЄДРПОУ 38739959) з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.08.2023 по 18.06.2024 по контракту від 03.08.2023 №Р430197/2318616 (дата експорту товару 19.08.2023), відповідно до отриманої інформації ДПС України від 02.04.2024 №9520/799-00-07-05-02-07 про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.03.2024, наданої уповноваженим банком АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 3253656) (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено наступне: ТОВ «САВАНДІ» (Продавець) та компанія «VITERRA В.V.» (Нідерланди) (Покупець) укладено Контракт від 03.08.2023 №Р430197/2318616, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує товар - кукурудза 3-го класу, врожаю 2022 року, нормальної товарної якості, що відповідає екологічним нормам згідно Європейської директиви «Директива 2018/2001ЄС» (далі - товар). Походження товару - Україна. Кількість - 3500,00 метричних тон плюс-мінус 5% на вибір Продавця. Якість товару визначена пунктом 4.1 Контракту.
Відповідно до п.4.2 Контракту товар не повинен бути зіпсований, повинен відповідати характеристикам товарної якості, без стороннього запаху, і бути вільним від шкідливих і токсичних речовин, не бути зараженим живими шкідниками. Товар не повинен містити фузаріозного зерна. Без ГМО. Товар відповідає Регламенту «Директива 2018/2001ЄС» і всім його наступним поправкам.
Відповідно до п.4.2.1 Контракту Продавець надає сертифікат аналізу на ГМО, виданий першокласною сертифікованою лабораторією (надалі - Сюрвейєр), обраною Продавцем та за рахунок Продавця.
Згідно з п.4.3 Контракту якість товару згідно пункту 4.1 визначається сертифікатом якості, виданим незалежним Сюрвейєром, обраним Покупцем і за рахунок Покупця на станції переходу Чоп та/або Захонь або Батьово та/або Еперешке. Якість товару вказана у сертифікаті виданому незалежним Сюрвейєром є остаточною. В разі незгоди з такими результатами аналізів, Продавець має право провести арбітражний аналіз в лабораторії, сертифікованій згідно GAFTA, обраній за письмовим узгодженням Сторін. Результати такого аналізу є остаточними для Сторін і не підлягають оскарженню.
Відповідно до п.6.1 Контракту ціна товару - 178.00 дол. США за метричну тону, DAP станція Захонь та/або станція Еперешке. Вартість контракту 623 000.00 дол. США.
Згідно з п.7.1 Контракту базис поставки - поставка до пункту (DAP) Інкотермс 2020, станція Захонь та/або станція Еперешке.
Відповідно до п.9.1 Контракту строк поставки товару - з 15 серпня 2023 до 15 вересня 2023 року.
Відповідно до п.10 Контракту 100% оплата за товар здійснюється протягом 3 банківських днів після поставки товару відповідно до п.7.1 контракту.
Відповідно до умов Контракту від 03.08.2023 № Р430197/2318616 ТОВ «САВАНДІ" здійснено експорт товару компанії «VITERRA В.V.» (Нідерланди) на суму 615 880,00 дол. США згідно з митною декларацією: - ЕК10АА №23UA805200000867U8 від 19.08.2023 на суму 615 880,00 дол. США, товар - кукурудза 3-го класу, врожаю 2022 року, українського походження, ненасіннева, насипом. ДСТУ 4525:2006. Вага нетто 3460000 кг. (код товару 1005900000), умови поставки DAP HU ст.Батьово-Еперешке, відправник - ТОВ «ПРОМ ВАГОНТРАНС» (35617553), одержувач - Kelet-Trans 2000 Kft. (Угорщина), особа відповідальна за фінансове врегулювання - ТОВ «САВАНДІ».
Граничний термін надходження валютної виручки - 14.02.2024, дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків - 15.02.2024. ТОВ «САВАНДІ» виставлено рахунок №180823-7 від 18.08.2023 на суму 615 880,00 дол. США компанії «VITERRA В.V.» (Нідерланди) для оплати за товар, отриманий по Контракту від 03.08.2023 №Р430197/2318616.
Відповідно до свіфт-повідомлення №FDC2309224331700 від 22.09.2023 компанія «VITERRA В.V.» (Нідерланди) здійснила оплату за товар, отриманий по Контракту від 03.08.2023 №Р430197/2318616, на суму 176 238,40 дол. США. Компанія «VITERRA В.V.» (Нідерланди) здійснила оплату по інвойсу №080923-01 від 08.09.2023 на суму 176 238,40 дол. США.
Відповідно до виписки АТ «КРЕДОБАНК» по рахунку № НОМЕР_1 за 25.09.2023 валютна виручка на суму 176 238,40 дол. США надійшла на рахунок ТОВ «САВАНДІ» 25.09.2023 без порушення строків розрахунків.
Відповідно до свіфт-повідомлення №FD C2309253715700 від 25.09.2023 компанія «VITERRA B.V.» (Нідерланди) здійснила оплату за товар, отриманий по Контракту від 03.08.2023 №Р430197/2318616, на суму 133 004,80 дол. США. Компанія «VITERRA В.V» (Нідерланди) здійснила оплату по інвойсу №200923-01 від 20.09.2023 на суму 133 004.80 дол. США.
Відповідно до виписки АТ «КРЕДОБАНК» по рахунку № НОМЕР_1 за 26.09.2023 валютна виручка на суму 133 004,80 дол. США надійшла на рахунок ТОВ «САВАНДІ» 26.09.2023 без порушення строків розрахунків.
Відповідно до свіфт-повідомлення №FDC2309273672000 від 27.09.2023 компанія «VITERRA B.V.» (Нідерланди) здійснила оплату за товар, отриманий по Контракту від 03.08.2023 №Р430197/2318616, на суму 244 356,80 дол. США. Компанія «VITERRA В.V.» (Нідерланди) здійснила оплату по інвойсу №260923-01 від 26.09.2023 на суму 244 356,80 дол. США.
Відповідно до виписки АТ «КРЕДОБАНК» по рахунку № НОМЕР_1 за 28.09.2023 валютна виручка на суму 244 356,80 дол. США надійшла на рахунок ТОВ «САВАНДІ» 28.09.2023 без порушення строків розрахунків.
Валютна виручка на суму 62 280,00 дол. США за експортований товар по Контракту від 03.08.2023 №Р430197/2318616 від компанії «VITERRA B.V.» (Нідерланди) станом на 18.06.2024 не надійшла.
По бухгалтерському обліку взаєморозрахунки ТОВ «САВАНДІ» з компанією «VITERRA B.V.» (Нідерланди) по Контракту від 03.08.2023 №Р430197/2318616 відображено по рахунку 362. Згідно з даними бухгалтерського обліку по рахунку 362 станом на 18.06.2024 обліковується дебіторська заборгованість в сумі 62 280,00 дол. США.
Відповідно до висновків викладених в Акті перевірки, встановлено порушення вимог п. 2 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 №2473- VIII «Про валюту і валютні операції», а саме: по експорту товару 19.08.2023 компанії «VITERRA.V. (Нідерланди) на суму 615 880,00 дол. США граничного строку розрахунків 15.02.2024. Валютна виручка на суму 62 280,00 дол. США за експортний товар по Контракту від 03.08.2023 №Р430197/2318616 від компанії «VITERRA.V. (Нідерланди) станом на 18.06.2024 не надійшла (кількість днів прострочення - 125 днів).
У подальшому на підставі акта перевірки від 02.07.2024 №103/33-00-07-05/38739959, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2024 року № 692/33-00-07-05, яким застосована пеня у розмірі 891 539 грн. 76 коп.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що податковим органом не доведено наявності підстав, з яким пов'язує застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 13 цього Закону.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно п.п. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст.19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Підстави здійснення документальних позапланових перевірок передбачені пунктом 78.1 статті 78 ПК України.
Зокрема, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;
Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно пункту 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення валютного законодавств визначено Законом України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473- VIII).
Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 2473-VIII відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 4 статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону № 2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Відповідно до частини 9 статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п'ятою і шостою цієї статті суб'єктами здійснення таких операцій.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду обмінюються інформацією щодо виявлених порушень валютного законодавства, отриманою ними під час здійснення валютного нагляду, з метою реалізації повноважень у сфері валютного регулювання та нагляду.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Частиною 2 статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Згідно частини 4 статті 13 Закону № 2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Згідно частини 5 статті 13 Закону № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Згідно пункту 142 постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (зі змінами та доповненнями) (далі по тексту - Постанова № 18) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Згідно пункту 144 Постанови № 18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.
Згідно пункту 7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 (далі Інструкція №7), Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків з дати:
1) оформлення МД типу ЕК-10 Експорт, ЕК-11 Реекспорт на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;
2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.
Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов'язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.
Згідно пункту 9 Інструкції №7 Банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:
2) у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції;
Згідно пункту 12 Інструкції №7 зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов'язань за договором:
1) відбувається перегляд ціни товарів у зв'язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів. Рішення про таку невідповідність приймається Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті або іншим органом, уповноваженим розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору;
2) відбувається перегляд ціни товарів унаслідок дій форс-мажорних обставин, що призвели до зміни кількісних та/або якісних характеристик товару, - на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів. Зміна ціни товару має бути підтверджена Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (експертною організацією) згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору;
3) товари знищено, конфісковано, зіпсовано, украдено, загублено - на суму їх вартості (якщо право власності на товар відповідно до умов договору належить резидентові). Наявність таких обставин має бути підтверджена органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події;
4) відбувається повне або часткове повернення резиденту товару, що був поставлений нерезиденту за експортним договором, у зв'язку з повним або частковим невиконанням сторонами взаємних зобов'язань за експортним договором - на суму вартості такого товару, оформленого МД типу ІМ-40 Імпорт, ІМ-41 Реімпорт, ІМ-51 Переробка на митній території, ІМ-75 Відмова на користь держави, ІМ-76 Знищення або руйнування та за наявності відповідної інформації в реєстрі МД;
5) відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму цих коштів;
6) здійснюється оподаткування виконаних резидентами для нерезидентів робіт (наданих послуг) за межами України - на суму сплачених податків. Здійснення такого оподаткування має бути підтверджено поясненнями (інформацією, документами). Банк для цілей підпункту 6 пункту 12 розділу III цієї Інструкції має право також вимагати в резидента підтвердження податкового органу країни нерезидента щодо сплати відповідної суми податків;
7) відбувається оплата нерезидентом фізичній особі-резиденту, яка перебуває у відрядженні за кордоном з метою виконання зобов'язань за експортним договором резидента - суб'єкта господарської діяльності, коштами в готівковій іноземній валюті експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням транспортного засобу, який належить резидентові - стороні договору (орендується, фрахтується ним) і використовується за кордоном з метою виконання зобов'язань останнього за цим договором, - на суму використаних коштів. Отримання від нерезидента готівкової іноземної валюти на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортного засобу резидента за кордоном, та використання цих коштів на зазначені цілі має бути підтверджено відповідними документами;
8) відбувається зміна умов експортного договору, за яким банком здійснюється валютний нагляд, унаслідок чого виконання нерезидентом зобов'язань за експортним договором резидента здійснюється шляхом поставки товару, - на суму зобов'язань, які виконуються шляхом поставки товару. Наявність таких обставин має бути підтверджена копією документа, згідно з яким унесені зміни до відповідного експортного договору.
Як уже зазначалось судом вище, між ТОВ «САВАНДІ» (Продавець) та компанія «VITERRA В.V.» (Нідерланди) (Покупець) укладено Контракт від 03.08.2023 №Р430197/2318616, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує товар - кукурудза 3-го класу, врожаю 2022 року, нормальної товарної якості, що відповідає екологічним нормам згідно Європейської директиви «Директива 2018/2001ЄС» (далі - товар).
01.09.2023 між ТОВ «САВАНДІ» (Продавець) та компанії «VITERRA.V. (Нідерланди) (Покупець) укладено додаткову угоду №1 до контракту № Р430197/2318616 (далі Додаткова угода №1) у зв'язку із зниженням ціни товару по якісним показникам (на момент поставки товару, не було підтвердження, що товар відповідає Регламенту «Директива» 2018/2001ЄС» передбаченого п.4.2 Контракту).
Відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни в пункт 1 Товар, пудпункті 4.2 пункту 4. ЯКІСТЬ, в пункті 6. ЦІНА, підпункті 10.1 пункту 10. ОПЛАТА та пункту 11 СПЕЦІАЛЬНІ УМОВИ.
Відповідно до додаткової угоди №1 ціна товару 160,00 дол. США за метричну тону (пп. 6.1).
У цій справі предметом спору є питання щодо нарахування пені за порушення граничного строку надходження валютної виручки у разі зменшення ціни товару після його митного оформлення, оскільки відповідач вважає, що підстави зменшення ціни товару, зазначені позивачем, не передбачені пунктом 12 Інструкції № 7, а позивач стверджує, що валютна виручка надійшла у повному обсязі відповідно до ціни товару, передбаченої додатковою угодою №1 від 01.09.2023, якими за домовленістю сторін контракту у зв'язку із відсутністю на момент поставки товару підтвердження якості товару зменшено його ціну.
Апеляційний суд з цього приводу висновує наступне.
Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 ГК України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також обмеження щодо її здійснення встановлені Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність " від 16.04.1991 №959-ХІІ, згідно з яким суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, зокрема, принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України.
Одним з таких обов'язків є обов'язок щодо дотримання передбачених статтею 13 Закону №2473-VIII строків розрахунків при експорті товарів/послуг, встановлених Національним банком України.
Відповідальність за порушення наведеної вище вимоги передбачена частиною 4 статті 13 Закону №2473-VIII.
Тобто, Закон №2473-VIII встановлює відповідальність за порушення строків розрахунку в іноземній валюті (надходження виручки) за наслідками виконання зовнішньоекономічних контрактів, і єдиною підставою до звільнення від такої відповідальності визнає наявність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Водночас, надходження валютної виручки на рахунок можливе лише за дійсним зобов'язанням.
Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 651 ЦК України).
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частина 1 статті 652 ЦК передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно частин 1, 3 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Таким чином, законодавчо передбачено зміну умов договору, в тому числі і щодо ціни товару.
Апелянт вважає, що валютна виручка на суму 62 280,00 дол. США за експортований товар по Контракту від 03.08.2023 №Р430197/2318616 від компанії «VITERRA B.V.» (Нідерланди) станом на 18.06.2024 не надійшла.
Проте, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що при виконанні позивачем контракту відбулись істотні зміни обставин, оскільки товар був поставлений без підтвердження, що він відповідає Регламенту «Диретива 2018/2001ЄС», як це було передбачено Контрактом п.4.2.
Отже, зміна ціни товару відбулась за згодою сторін на законних підставах, тому валютна виручка на суму 62 280,00 дол. США за експортний товар по Контракту від 03.08.2023 №Р430197/2318616 від компанії «VITERRA.V. (Нідерланди) позивачу не повинна була надійти.
Апелянт зазначив, що судом першої інстанції застосовано нерелевантний правовий висновок ВС, а саме постанову ВС від 31.01.2020 у справі №340/3649/18, оскільки у вказаній постанові ВС досліджувалось можливість припинення зобов'язань між сторонами зовнішньоекономічних операцій не у грошовій формі, а шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Проте, у наведеному висновку ВС у справі №340/3649/18 зазначено: « положення актів НБУ не регулюють підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм Законів України, положення яких судом наведено вище».
Отже, в даному випадку, податковим органом не доведено наявності підстав, з яким пов'язує застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 13 цього Закону.
Щодо зазначення апелянтом про безпідставне врахування судом першої інстанції аркуша коригування митної декларації від 19.08.2023, оскільки такий документ був долучений на стадії судового оскарження, то апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 200/6156/20-а).
Крім цього, апелянт покликається на правило, закріплене у пункті 44.6 статті 44 ПК України. За цим правилом, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому цього пункту, платник не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники податкової звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника на час складання такої звітності.
З цього приводу суд першої інстанції вірно висновував, що зазначених положеннях закону мова йде саме про документи, які підтверджують показники податкової звітності, а не всі документи. Натомість аркуш коригування це уточнюючий документ, що не є первинним, а використовується для виправлення даних у вже поданій декларації.
Отже, довідка банку та аркуш коригування митної декларації не належать до первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, та безпосередньо не пов'язані із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, а тому положення пункту 44.6 статті 44 ПК України у спірних правовідносинах не застосовуються.
Вказана позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.07.2024 по справі 380/8597/23.
Щодо посилання апелянта на постанову ВС від 21.05.2024 по справі №140/10623/23 в якій зазначено, що колегія суддів прийшла до висновку, що розрахунки за операціями резидентів з експорту товарів мають проводитися виключно шляхом зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банку України та вважає помилковим покликання судів з цього приводу на ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», нормами якого визначено право самостійно визначити форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать ЗУ та відповідають міжнародним правилам, то вказана позиція ВС не стосується спірних правовідносин, оскільки в даній справі йдеться не про зарахування грошових коштів на рахунки, а про відсутність обов'язку зарахування таких коштів взагалі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 26.07.2024 №692/33-00-07-05 вказаним вище критеріям не відповідає, тому є протиправним та підлягає скасуванню, а адміністративний позов задоволенню з наведених вище підстав.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою цієї ж статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
09 серпня 2024 року між ТОВ «Саванді» та адвокатом Кавійчик Вітою Петрівною укладено Договір про надання правової допомоги б/н. За цим Договором Адвокат бере на себе зобов'язання здійснювати представництво та надавати інші види правової допомоги Клієнту, а Клієнт зобов'язується їх оплатити.
За правову допомогу, передбачену в п. п. 1.1. Договору - Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеному Додатками до цього Договору (п. 3.1 Договору).
Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 09 серпня 2024 року, сторони визначили, що Клієнт за оскарження ППР виданого Західним міжрегіональним управлінням державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 26.07.2024 року сплачує Адвокату винагороду в розмірі 10 000 (десять тисяч гривень) 00 коп.
Тобто, Сторони домовились про фіксовану вартість наданих послуг правової допомоги (гонорару) до Договору про надання правової допомоги від 09.08.2024, а саме 10 000 (десять тисяч гривень) 00 коп.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що беручи до уваги час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заявлена до відшкодування сума витрат 10000 грн. є співмірною до наданих послуг.
Суд враховує, що у постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №500/4986/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді В. Я. Качмар
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 19.03.2025