19 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 603/590/24 пров. № А/857/32556/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
з участю секретаря судового засідання - Волчанського А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2024 року у справі №603/590/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-
суддя в першій інстанції - Галіян І. М.,
дата ухвалення рішення - 11 листопада 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Монастириська,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Андрусенко І. Я., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до відповідача- ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №1166 від 28 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що він не порушував правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Зазначає, що положеннями ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не встановлено вимог щодо обов'язкової реєстрації електронного кабінету, а тому відсутні підстави для реєстрації електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного та резервіста. Звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові зазначено про те, що він не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби, однак постанова не містить посилання на рішення військово-лікарської комісії чи відповідного Р(М)ТЦК та СП про направлення його на проходження медичного огляду, у зв'язку з чим неможливо встановити час події та визначити строки давності притягнення до адміністративної відповідальності. В оскаржуваній постанові не вказано, які саме дані ним не уточнено, а постанова не містить відомостей щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації стосовно нього. Також звертає увагу на те, що з 2022 року до серпня 2024 року він перебував за межами території України і технічної можливості для ідентифікації за межами України для постановки на облік військовозобов'язаних (після досягнення 27 років) та уточнення облікових даних у нього не було. Після повернення на територію України він завантажив мобільний застосунок «Резерв+» і уточнив свої дані та прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік військовозобов'язаних. Також зауважує, що відповідачем при винесені постанови не враховано тієї обставини, що обов'язок стати на облік військовозобов'язаних в нього виник після досягнення 27 років, тобто 09 липня 2023 року, разом з тим, ч.3 ст.210 КУпАП, яка посилює відповідальність, набрала чинності лише 19 травня 2024 року. З врахуванням наведеного просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання повторно не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, представник позивача повторно подав заяву про відкладення розгляду справи, разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду справи, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 серпня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , видано військово-обліковий документ №281220229309659500004 у зв'язку із взяттям позивача на військовий облік військовозобов'язаних.
Як вбачається зі змісту військово-облікового документа позивача в застосунку «Резерв +», ОСОБА_1 оновив свої облікові дані (зокрема, номер телефону, адресу електронної пошти) 17 серпня 2024 року через електронний кабінет.
У період з 11 грудня 2022 року до 17 серпня 2024 року ОСОБА_1 перебував за межами території України, що підтверджується довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації Державної міграційної служби України № 19-63756/18/24 від 17 вересня 2024 року.
Постановою про адміністративне правопорушення № 1166 від 28 серпня 2024 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що 19 серпня 2024 року приблизно об 11:00 год ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що він не перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується витягом з книги протоколів засідань призовної комісії (Протокол №2 від 28 липня 2023 року).
Крім того, ОСОБА_1 відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в Україні» від 18 травня 2024 року не зареєстрував в добровільному порядку свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста, не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби, протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженого Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста або у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У зв'язку з вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Порушення вчинене в особливий період.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає вимогам закону, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень, а тому підстави для скасування цієї постанови відсутні.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, в особі керівників, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст.210 КУпАП.
За змістом ст.245 КУпАП завданням в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 28 серпня 2024 року прийнято постановою про адміністративне правопорушення №1166 від 28 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що 19 серпня 2024 року приблизно об 11:00 год ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що він не перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується витягом з книги протоколів засідань призовної комісії (Протокол №2 від 28 липня 2023 року).
Згідно зі ст.210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів тощо.
Згідно зі ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
-виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Положення ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у наведеній вище редакції підлягали застосуванню з 18 травня 2024 року.
Згідно з абз.4 підп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
- у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
- у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Згідно з абз. 3 підп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 19 Порядку № 1497 встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Таким чином, у період з 18 травня 2024 року (тобто після набуття чинності Законом №3696-ІХ) до 16 липня 2024 року ОСОБА_1 зобов'язаний був оновити свої персональні (військово-облікові) дані через центр надання адміністративних послуг, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за невиконання вимог ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: щодо не уточнення своїх облікових даних протягом 60 днів, тобто не вчинення визначених законом дій у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року(включно).
При цьому, 60-денний строк для вчинення певних дій є присічним. Невчинення визначених законодавством дій починаючи з 17 липня 2024 року утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та є триваючим правопорушенням.
Як встановлено судом першої інстанції, і не заперечується позивачем, останній уточнив свої персональні дані 17 серпня 2024 року через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за допомогою застосунку «Резерв+»), тобто поза межами, визначеного законом 60-денного терміну, перебіг якого закінчився 16 липня 2024 року. Доказів уточнення своїх персональних даних до 16 липня 2024 року (включно) позивачем не надано.
При цьому, наявність такої обставини як перебування за кордоном не є беззаперечною обставиною, що дає право призовниками, військовозобов'язаними, резервістами в особливий період порушувати правила військового обліку.
Таким чином наведені вище обставини підтверджують факт невиконання обов'язку, визначеного у ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Щодо доводів апелянта про те, що положення ст.210 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки у спірних правовідносинах примітка до ст.210 КУпАП не підлягає застосуванню, так як чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів. Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може лише перевірити чи уточнити персональні дані військовозобов'язаного, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем поставленого йому у вину адміністративного правопорушення, а тому постанова №1166 від 28 серпня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 17000,00 гривень є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 246, 250, 268, 272, 286, 316, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2024 року у справі №603/590/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 19 березня 2025 року.