18 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 949/2118/24 пров. № А/857/8579/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Шинкар Т.І. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській обл. на додаткове рішення Дубровицького районного суду Рівненської обл. від 18.02.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Пархомчук Вікторії Віталіївни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції в Житомирській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Отупор К.М., час та місце ухвалення додаткового рішення суду І інстанції: 16 год. 00 хв. 18.02.2025р., м.Дубровиця Рівненської обл.),-
05.11.2024р. представник адвокат Пархомчук В.В., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою системи «Електронний суд» звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 3373002 від 30.10.2024р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП (а.с.1-3).
Розгляд справи проведено судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням (викликом) сторін у порядку, передбаченому главою 10 розділу ІІ КАС України (а.с.17).
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської обл. від 18.02.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3373002 від 30.10.2024р., складену поліцейським Звягельського РВП ГУ НП у Житомирській обл. сержантом поліції Кобилянським В.Р., щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про порушення вимог ч.1 ст.121 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП закрито (а.с.43-46).
06.11.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Пархомчук В.В., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , скерувала на адресу суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій остання просила стягнути з відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 484 грн. 48 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (а.с.111-119).
В свою чергу, відповідач ГУ НП у Житомирській обл. направив до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно якого вважав, що заявлений розмір витрат не доведений представником позивача (а.с.52-54).
Відповідно до додаткового рішення суду від 18.02.2025р. заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в справі задоволено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП у Житомирській обл. на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 484 грн. 48 коп. та витрати на професійну (правничу) правову допомогу в розмірі 5000 грн. (а.с.74-75).
Не погодившись з винесеним додатковим рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ НП у Житомирській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання про відшкодування судових витрат, просить скасувати додаткове рішення суду та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити (а.с.48-53).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що визначений судом розмір витрат на правову допомогу є завищеним з огляду на предмет спору в справі незначної складності, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним.
Представник адвокат Пархомчук В.В., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , скерувала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе додаткове судове рішення (а.с.70-72).
Окрім цього, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 грн. в суді апеляційної інстанції.
Також відповідач ГУ НП в Житомирській обл. направив до апеляційного суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у стягненні на користь позивача судових витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн. (а.с.82-86).
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Апелянтом ГУ НП у Житомирській обл. оскаржується додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат, зокрема, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 484 грн. 48 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що долученими до матеріалів справи доказами доведено факт понесення витрат на сплату судового збору та надання адвокатом позивачу правничої допомоги в межах розгляду цієї справи.
Отже, понесені витрати підлягають стягненню на користь позивача повністю - 5484 грн. 48 коп.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката такими, що не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Згідно 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частинами 1 і 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п.131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 910/12876/19).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п.п.133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 5000 грн.
На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях):
договір від 01.11.2024р. про надання правничої допомоги, укладений між Адвокатським об'єднанням /АО/ «Лінія права» та ОСОБА_1 , в якому сторони узгодили фіксований розмір гонорару адвоката - 5000 грн. (а.с.12 і на звороті);
Акт прийому-передачі послуг правової допомоги від 05.11.2024р. (а.с.13);
квитанцію до прибуткового касового ордера № 5 від 12.02.2025р. щодо оплати послуг адвоката в розмірі 5000 грн. (зворот а.с.66);
ордер серії ВК № 1149357 від 05.11.2024р., оформлений АО «Лінія права» на адвоката Пархомчук В.В. (а.с.11).
Із змісту вказаних документів слідує, що адвокатом надані позивачу наступні послуги: усна консультація, ознайомлення із спірною постановою відповідача та іншими документами; збирання доказів, підготовка та подання до суду позовної заяви; представництво інтересів клієнта в суді.
Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги АО «Лінія права» в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній справі № 949/2118/24.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).
В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).
Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Також наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу (ч.7 ст.134 КАС України), але не впливає на обов'язок суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну допомогу застосовувати ч.ч.1-4 ст.134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила, чи їх вона ще має сплатити.
Так, Верховний Суд у постанові від 01.11.2022р. по справі № 757/24445/21-ц дійшов висновку, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими під час вирішення наведеного спору.
Із урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу, при цьому сторони фактично погодили фіксований розмір гонорару адвоката в суді першої інстанції.
Водночас, колегія суддів враховує, що визначений обсяг наданої правової допомоги в цій справі є завищеним та непідтвердженим.
Зокрема, в складеному 05.11.2024р. акті прийому-передачі послуг правничої допомоги вказується про усну консультацію, збирання доказів, представництво інтересів клієнта в суді, однак зміст вказаної консультації, перелік заходів для збирання доказів, перелік здобутих доказів, види представництва в суді на момент звернення до суду із позовом, не розкрито.
При цьому, колегія суддів враховує складність розглядуваної справи (спір, який стосується оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.), обсяг та якість виконаних адвокатом робіт (розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, обсяг представлених позивачем доказів), витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, через що вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 1000 грн.
При цьому, такий розмір витрат на правову допомогу адвоката є співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та значенням справи для сторони.
У частині стягнення на користь позивача витрат по сплаті судового збору колегія суддів враховує наступне.
В силу приписів ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи, під час звернення до суду із розглядуваним позовом ОСОБА_2 сплатив судовий збір в розмірі 484 грн. 48 коп., що стверджується квитанцією про сплату № 5705-1848-6238-5266 від 05.11.2024р. (а.с.14).
Рішенням суду від 10.01.2025р. заявлений позов задоволено; доказів скасування чи зміни вказаного судового рішення матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, в порядку ст.139 КАС України на користь позивача ОСОБА_2 підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати в розмірі 484 грн. 48 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткову обґрунтованість та підставність висновків суду в частині розподілу судових витрат.
Щодо підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням колегія суддів зазначає таке.
У відзиві на подану апеляційну скаргу представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь понесених витрат на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн.
На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях):
договір від 13.03.2025р. про надання правничої допомоги, укладений між АО «Лінія права» та ОСОБА_1 , в якому сторони узгодили фіксований розмір гонорару адвоката - 3000 грн. (а.с.74-75);
Акт прийому-передачі послуг правової допомоги від 13.03.2025р. (а.с.76);
квитанцію до прибуткового касового ордера № 7 від 13.03.2025р. щодо оплати послуг адвоката в розмірі 3000 грн. (зворот а.с.77);
ордер серії ВК № 1164531 від 13.03.2024р., оформлений АО «Лінія права» на адвоката Пархомчук В.В. (а.с.78).
Із змісту вказаних документів слідує, що адвокатом надані позивачу наступні послуги: усна консультація, ознайомлення із апеляційною скаргою; підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.
Разом з тим, оскільки апеляційна скарга ГУ НП в Житомирській обл. підлягає до часткового задоволення, а додаткове рішення суду належить скасувати із прийняттям постанови апеляційного суду про зменшення суми судових витрат, тому згідно вимог ст.139 КАС України правові підстави для стягнення витрат на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції є відсутніми.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового винесення додаткового судового рішення та стягнення на користь позивача понесених судових витрат в заявленому розмірі, через що додаткове рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заяви про винесення додаткового рішення та зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з вищевикладених мотивів.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати додаткове рішення суду в повному обсязі, оскільки його висновки в частині повного задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення не відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.
Також у задоволенні заяви представника позивача про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції слід відмовити.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській обл. задовольнити частково.
Додаткове рішення Дубровицького районного суду Рівненської обл. від 18.02.2025р. в адміністративній справі № 949/2118/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву представника адвоката Пархомчук Вікторії Віталіївни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення, задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській обл. (10008, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Старий Бульвар, буд.5/37; код ЄДРПОУ 40108625) наступні судові витрати у вигляді:
понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції - 1000 грн.;
сплаченого судового збору за подачу позовної заяви - 484 грн. 48 коп.;
всього: 1484 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
У задоволенні заяви представника адвоката Пархомчук Вікторії Віталіївни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Т. І. Шинкар
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 19.03.2025р.