19 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/8015/24 пров. № А/857/28713/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Лозовським О.А. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Служби безпеки України (далі - СБУ, відповідач), в якому просив протиправною бездіяльність СБУ щодо відмови у проведенні перерахунку його грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.10.2023 по 10.11.2023 на підставі наказу Центрального управління СБУ №385/ДСК від 06.10.2023 “Про упорядкування грошового забезпечення військовослужбовців СБУ з 01 жовтня 2023 року» (далі - Наказ №385), зобов'язати здійснити перерахунок та виплату його грошового забезпечення з урахуванням раніше виплаченого за період проходження військової служби з 01.10.2023 по 10.11.2023 на підставі Наказу №385, визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту військової контррозвідки СБУ №249-ОСДСК від 24.10.2023 (далі - Наказ №249), яким полковнику ОСОБА_1 , начальнику 2 відділу 6 управління Департаменту військової контррозвідки СБУ з 04.10.2023 зменшено надбавку за службу в умовах режимних обмежень до 15% посадового окладу та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченого за період з 04.10.2023 по 10.11.2023, враховуючи надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 20% посадового окладу.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції мотивуючи протиправність відмови відповідача у проведенні перерахунку грошового забезпечення позивачу неправильно застосував норми матеріального права, помилково порівнявши проходження військової служби на конкретній (штатній) посаді з проходженням військової служби без призначення на конкретну (штатну) посаду (перебування у розпорядженні). Вказує, що встановлення позивачу премії відповідно до Наказу №385 буде суперечити вимогам п.48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого указом Президента України №1262/2007 від 27.12.2007 “Про внесення змін до Указу Президента України №1053 від 07.11.2001» (далі - Положення №1262) (Військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов'язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, що вони займали, якщо інше не передбачене законодавством) та пункту 2 глави 1 розділу IV Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України №515/ДСК від 10.04.2018 (далі - Інструкція №515) (За військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних навчальних закладів або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктами “в», “д», “з» п.48 Положення №1262, зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків, передбачених п.48 цього Положення, з урахуванням їх продовження в установленому порядку), оскільки при цьому відбудеться процес зміни грошового забезпечення (в більшу або меншу сторону), а не його збереження. Таким чином, враховуючи те, що на момент видання та набрання чинності Наказу №385 ОСОБА_1 вже перебував у розпорядженні начальника ДВКР зі збереженням раніше встановлених розмірів додаткових видів грошового забезпечення, на конкретну (штатну) посаду не призначався та не виконував тимчасово обов'язків (завдань) за штатною посадою (на нього покладалися тимчасові функціональні обов'язки відповідно до розпорядження начальника ДВКР від 04.10.2023, яким затверджено посадову інструкцію позивача), тому відсутні підстави для перерахунку його грошового забезпечення за період з 01.10.2023 по 10.11.2023 на підставі даного наказу. Також вказує, що зниження форми допуску до державної таємниці позивачу відбулося відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів та відомчих актів СБУ у сфері охорони державної таємниці, зважаючи на що, підстав для скасування Наказу №249 не вбачається, а отже відсутні правові підстави для перерахунку розміру грошового забезпечення позивача та його виплату за період з 04.10.2023 по 10.11.2023 з урахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 20% посадового окладу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що позивач у період з березня 2000 року по 10.11.2023 проходив військову службу на офіцерських посадах оперативного та керівного складу в підрозділах військової контррозвідки СБУ.
10.11.2023 наказом СБУ №1401-ОС/ДСК від 02.11.2023 позивача було звільнено з військової служби у званні полковника з посади начальника 2 відділу 6 управління Департаменту військової контррозвідки СБУ на підставі пункту 2 (за станом здоров'я) частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон №2232). Вислуга на день звільнення склала : в календарному обчисленні - 32 роки 03 місяці 09 днів, пільгова - 01 рік 04 місяці 09 днів, для нарахування пенсії - 33 роки 07 місяців 15 днів.
На підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-Х від 09.04.1992 (далі - Закон №2262) Горлвним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ) за поданням СБУ позивачу було нараховано та призначено пенсію за вислугу років довічно.
Під час проходження служби на посаді начальника 2 відділу 6 управління Департаменту військової контррозвідки СБУ наказом Голови СБУ №757-ОС/ДСК від 15.06.2023 позивач був зарахований у розпорядження начальника Департаменту військової контррозвідки СБУ (далі - ДВКР СБУ) за підпунктом “б» пункту 48 Положення №1262 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів до 3 місяців) з 15.06.2023 до 14.09.2023 включно зі збереженням раніше встановлених розмірів додаткових видів грошового забезпечення.
У подальшому наказом ДВКР СБУ №243-ОС/ДСК від 20.10.2023 термін перебування продовжено строком на 60 календарних днів до 13.12.2023, включно.
У зв'язку з погіршенням стану здоров'я та лікуванням, позивач був направлений на ВЛК для встановлення ступеня придатності для подальшого проходження військової служби. За результатами проходження ВЛК визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
На підставі висновку ВЛК наказом СБУ №1401-ОС/ДСК від 02.11.2023 позивача звільнено з військової служби з 10.11.2024 відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232 (за станом здоров'я). Після видання наказу про звільнення протягом листопада 2023 року фінансово-економічним управлінням СБУ (далі - ФЕУ СБУ) проведено розрахунок, виплачено позивачу одноразову грошову допомогу за 32 календарних роки служби та компенсацію за невикористану щорічну та додаткові відпустки у відповідності до Інструкції №515.
На початку лютого 2024 року, під час ознайомлення з матеріалами пенсійної справи, яка перебуває в ГУ ПФУ стало відомо, що згідно Наказу №249 ОСОБА_1 з 04.10.2023 було зменшено надбавку за службу в умовах режимних обмежень з 20% до 15%.
Крім того, розмір грошового забезпечення при звільненні з військової служби не був перерахований відповідно до Наказу №385, на підставі якого з 01.10.2023 усім військовослужбовцям СБУ проведено перерахунок грошового забезпечення.
12.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Голови СБУ із заявою, в якій просив здійснити перерахунок грошового забезпечення на час проходження служби в підрозділах військової контррозвідки СБУ з 01.10.2023 на підставі Наказу №385 з 01.10.2023 та здійснити виплату недоотриманої суми вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану щорічну і додаткові види відпусток у зв'язку зі збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям СБУ у період з 01.10.2023 на підставі цього наказу.
07.03.2023 від ФЕУ СБУ на адресу позивача надійшов лист №71/3-K-308/05, у якому ФЕУ СБУ повідомляло про те, що відповідно до наказу Голови СБУ від 15.06.2023 ОСОБА_1 був зарахований у розпорядження за підпунктом “б» пункту 48 Положення №1262 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів до 3 місяців) з 15.06.2023 по 14.09.2023 включно із збереженням раніше встановлених розмірів додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі премії, а тому при звільненні з військової служби було нараховано та виплачено грошове забезпечення збережене у розмірі, яке виплачувалось на час зарахування у розпорядження, до видання Наказу №385.
Оскільки відповідь з ФЕУ СБУ не містила посилання щодо відмови у проведенні перерахунку грошового забезпечення на підставі Наказу №385, позивач 08.05.2024 повторно звернувся із заявою до Голови СБУ, у якій просив прийняти управлінські рішення з наступних питань : здійснити перерахунок грошового забезпечення (премії) до звільнення з військової служби відповідно до Наказу №385 та встановити надбавку у розмірі 20% за службу в умовах режимних обмежень, оскільки вона була зменшена до 15% на підставі наказу СБУ; з урахуванням нарахованого грошового забезпечення (до звільнення з військової служби), провести перерахунок належних до виплат сум при звільнені (вихідної допомоги, компенсації за невикористану щорічну та додаткові відпустки, надбавки за службу в умовах режимних обмежень) та здійснити виплату донарахованих коштів.
10.05.2024 позивачу надійшла відповідь з ФЕУ СБУ за №21/3 -К772/5 про відмову у проведенні перерахунку грошового забезпечення, у якій було зазначено, що надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі посадового окладу було зменшено на підставі Наказу №249 з 04.10.2023 до 15%.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваного наказу СБУ від 24.10.2023 за №249-ОС/ДСК, оскільки згідно пункту 2 глави 1 розділу IV Інструкції №515/ДСК, за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом "в", "д", "з" пункту 48 Положення), зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядження, передбачених пунктом 48 Положення, з урахуванням їх продовження у встановленому порядку. Разом з тим суд зазначив, що на підставі висновку ВЛК, наказом СБУ від 02.11.2023 за №1401- ОС/ДСК позивача звільнено з військової служби з 10.11.2024 у відповідності до пункту 2 часини 4 статті 26 Закону №2232-XII (за станом здоров'я), тобто до закінчення терміну перебування позивача у розпорядженні, 13.12.2023, тому позивачу має бути нарахована надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 20 відсотків посадового окладу, яка була встановлена до зарахування ОСОБА_1 у розпорядження начальника ДВКР СБУКолегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, 4 ст.2 Закону №2232, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності; порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст.1 Закону України “Про Службу безпеки України» №2229-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон №2229), СБУ - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №2229, кадри СБУ складають : співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із СБУ, а також військовослужбовці строкової служби.
За змістом ч.1 ст.20 Закону №2229, умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями СБУ визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці СБУ приймають Військову присягу на вірність народу України.
Статтею 18 Закону №2229 визначено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення СБУ здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.
Згідно ст.27 Закону №2229, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників СБУ. Військовослужбовці СБУ користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Статтею 30 Закону №2229 передбачено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців СБУ встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування СБУ якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
В системі СБУ порядок проходження військової служби за контрактом особі офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу СБУ, виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначені Положенням №1262.
Відповідно до п.п.“в» п.48 Положення №1262, зарахування військовослужбовців СБУ у розпорядження прямих начальників, а за рішенням Голови СБУ - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника іншого підрозділу, органу, закладу, установи допускається у разі у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом.
Згідно п.48 Положення №1262, військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов'язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду або звільняється з військової служби в установленому порядку.
Військовослужбовець, який після закінчення строку перебування у розпорядженні у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів не призначений на посаду через відсутність вакантних посад (рівної або нижчої не більш як на один ступінь) у СБУ або через ненадання військовослужбовцем згоди на призначення на іншу нижчу посаду, звільняється в установленому порядку з військової служби. Вакантні посади, на яких може бути використано військовослужбовця з дотриманням вимог, встановлених пунктом 43 цього Положення, визначаються начальником (керівником) підрозділу (органу, закладу, установи), у розпорядженні якого перебуває військовослужбовець.
Військовослужбовці СБУ звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на ці посади, а військовослужбовці, призначення на посади та звільнення яких з посад належить до повноважень Президента України, зараховуються у розпорядження наказами Голови СБУ по особовому складу на підставі відповідного Указу Президента України про звільнення з посади.
Відповідно до п.2 розд.І Інструкції №515, грошове забезпечення військовослужбовців СБУ складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 розділу І Інструкції №515 визначено, що грошове забезпечення згідно із цією Інструкцією виплачується військовослужбовцям СБ України, які, зокрема перебувають у розпорядженні відповідних начальників (керівників) органів, підрозділів, закладів та установ СБ України.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, зарахованим в розпорядження відповідних начальників або керівників, здійснюється на підставі наказів по особовому складу органів, підрозділі, закладів та установ СБУ, що готуються підрозділами кадрового забезпечення та погоджуються з відповідними фінансовими і юридичними підрозділами (абз.1 п.1 гл.1 розд.IV Інструкції №515).
Згідно п.2 гл.1 розд. IV Інструкції №515, за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом "в", "д", "з" пункту 48 Положення), зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядження, передбачених пунктом 48 Положення, з урахуванням їх продовження у встановленому порядку.
Строки перебування військовослужбовців у розпорядженні відповідних начальників або керівників залежно від підстав такого зарахування визначаються відповідно до чинного законодавства України (абз.1 п.6 гл.1 розд.IV Інструкції №515).
Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядження, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби (абз.2 п.6 гл.1 розд.IV Інструкції №515).
Згідно п.48 Положення №1262, зарахування військовослужбовців СБУ у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови СБУ - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи СБУ або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається : а) за службовою потребою (після закінчення вищого військового навчального закладу, у разі переведення військовослужбовців до нового місця служби) - до 1 місяця; б) у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов'язків та наявних сил у зв'язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв'язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою СБУ управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності) - до 3 місяців; в) у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом; г) після закінчення строку відрядження військовослужбовця до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти, а також після повернення із довготривалого закордонного службового відрядження або після закінчення повноважень народного депутата України, депутата місцевої ради, сільського, селищного, міського голів - до 2 місяців; ґ) у разі визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним або обмежено придатним до військової служби - на період, необхідний для підготовки матеріалів до звільнення з військової служби; д) у разі відсутності відомостей про місце перебування військовослужбовця понад один місяць - до його повернення в підрозділ (орган, заклад, установу) або до дня виключення його зі списків особового складу СБУ відповідно до пункту 66 цього Положення; е) у разі скасування допуску до державної таємниці або закінчення строку дії допуску до державної таємниці - до 2 місяців; є) у разі застосування до військовослужбовця заборон, передбачених Законом України “Про очищення влади», - на період, необхідний для підготовки матеріалів до звільнення з військової служби, але не більше як на 1 місяць; ж) коли військовослужбовець перебуває у полоні чи як заручник або інтернована особа - до його повернення; з) якщо до військовослужбовця за вироком суду застосовані такі види покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, - до закінчення строку відбування покарання; и) якщо стосовно військовослужбовця, військову службу якого призупинено, судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно якого закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, або вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні, - до 3 місяців.
Військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов'язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, що вони займали, якщо інше не передбачене законодавством. Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду або звільняється з військової служби в установленому порядку.
Військовослужбовці СБУ звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на ці посади, а військовослужбовці, призначення на посади та звільнення яких з посад належить до повноважень Президента України, зараховуються у розпорядження наказами Голови СБУ по особовому складу на підставі відповідного Указу Президента України про звільнення з посади.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, в основній тa встановлених законодавством додаткових відпустках, час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення із перебуванням безпосередньо в районах антитерористичної операції із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.
Отже, строк перебування військовослужбовця СБУ у розпорядженні, зокрема прямих начальників (командирів) органу, закладу, установи СБУ допускається у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов'язків та наявних сил у зв'язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв'язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою СБУ управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності) у строк до 3 місяців, після спливу якого, у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.
При цьому, за військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження прямих начальників (командирів), зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
Тобто, п.48 Положення №1262 визначає, що після спливу тримісячного строку перебування військовослужбовця у розпорядженні призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби або, у разі наявності підстав, строк перебування останнього у розпорядженні може продовжуватися.
Водночас п.2 гл.1 розд.IV Інструкції №515 передбачає, що за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних навчальних закладів або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктами “в», “д», “з» п.48 Положення №1262), зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків, передбачених п.48 Положення №1262, з урахуванням їх продовження в установленому порядку.
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, п.48 Положення №1262 в повній мірі відповідає п.2 гл.1 розд.IV Інструкції №515 та не містить в собі норм, які передбачають припинення виплати грошового забезпечення військовослужбовця, які перебувають у розпорядженні, а навпаки регламентують, що такі виплати мають забезпечуватися на протязі строків, визначених п.48 Положення №1262, з урахуванням їх продовження.
З огляду на вищевикладене, на підставі п.2 гл.1 розд.IV Інструкції №515, виплата грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідно до п.п.“б» п.48 Положення №1262 не тільки протягом 3 місяців, а й протягом усього строку перебування їх у розпорядженні, які продовжені в порядок та спосіб, встановлений законом.
Судом встановлено, що підставою видачі Наказу №385 слугувало рішення про припинення з червня 2023 року виплати додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) у розмірі 30000 грн військовослужбовцям СБУ за виключенням тих, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Згідно Наказу №385, військовослужбовцям офіцерського складу оперативних підрозділів органів військової контррозвідки встановлені додаткові види грошового забезпечення за штатними посадами.
Відповідно до п.2 Наказу №385, військовослужбовцям, що займають посаду відповідно до 43 тарифного розряду (начальники відділів, управлінь ДВКР СБУ) встановлено щомісячну премію у розмірі 520%.
Згідно п.5 Наказу №385, до фактичної чисельності військовослужбовців, яким встановлено щомісячну премію були включені особи, які займають штатні посади та перебувають у розпорядження відповідних начальників, крім осіб, які перебувають у відпустках для догляду за дитиною.
Суд першої інстанції слушно зауважив, що Наказ №385 ніяких обмежень щодо виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні не встановлює.
При цьому, колегія суддів враховує, що на час видання Наказу №385, ОСОБА_1 обіймав штатну посаду начальник 2 відділу 6 управління Департаменту військової контррозвідки СБУ, яка віднесена до 43 тарифного розряду і, як військовослужбовець офіцерського складу, органів військової контррозвідки, зарахований в розпорядження начальника ДВКР СБУ, підпадав під категорію військовослужбовців, яким встановлені додаткові види грошового забезпечення (щомісячна премія у розмірі 520%) і яке у разі звільненні з військової служби впливає на розмір вихідної допомоги та виплати компенсаційного характеру.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно п.1 ч.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров'я.
Відповідно до п.1, 2 гл.1 розд.V Інструкції №515, військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець СБУ, на день звільнення.
Згідно п.5 гл.2 Розділу IV Інструкції №515, компенсація за невикористану щорічну та додаткові відпустки виплачується військовослужбовцю СБУ при звільненні зі служби з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець СБУ, на день звільнення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, премія у розмірі 520% відповідно до Наказу №385 мала бути нарахована та виплачена позивачу ФЕУ СБУ під час проходження військової служби у період з 01.10.2023 по 10.11.2023 (дня звільнення з військової служби).
Проте, з 01.10.2023 позивачу премія залишена з 01.10.2023 до звільнення у розмірі 198%.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у проведенні перерахунку грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.10.2023 по 10.11.2023 на підставі Наказу №385.
При цьому, суд слушно зауважив, що позивач обіймав штатну посаду начальник 2 відділу 6 управління ДВК СБУ та зарахування його в розпорядження начальника ДВКР СБУ не надає підстав для відмови у проведенні перерахунку грошового забезпечення на підставі Наказу №385.
Щодо визнання протиправним та скасування Наказу №249, яким позивачу з 04.10.2023 зменшено надбавку за службу в умовах режимних обмежень до 15% посадового окладу, колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено, що 15.06.2023 ОСОБА_1 був зарахований у розпорядження начальника ДВКР СБУ за п.п.“б» п.48 Положення №1262 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів до 3 місяців) з 15.06.2023 до 14.09.2023 включно зі збереженням раніше встановлених розмірів додаткових видів грошового забезпечення.
Наказом ДВК СБУ №243-ОС/ДСК від 20.10.2023 термін перебування позивача у розпорядженні продовжено строком на 60 календарних днів до 13.12.2023 включно.
Згідно довідки про розмір грошового забезпечення №21/2-1128 від 29.04.2024, станом на 15.06.2023 позивачу встановлена надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 20% посадового окладу.
Проте, Наказом №249 позивачу зменшено з 04.10.2023 надбавки за службу в умовах режимних обмежень з 20% посадового окладу до 15%.
Враховуючи положення п.2 гл.1 розд.IV Інструкції №515, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність Наказу №249.
Суд першої інстанції вірно врахував, що на підставі висновку ВЛК, наказом СБУ №1401- ОС/ДСК від 02.11.2023 позивача звільнено з військової служби з 10.11.2024 відповідно до п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232 (за станом здоров'я), тобто до закінчення терміну перебування позивача у розпорядженні, 13.12.2023, а тому позивачу має бути нарахована надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 20% посадового окладу, яка була встановлена до його зарахування у розпорядження начальника ДВКР СБУ.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення даного позову.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року по справі №140/8015/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук