Ухвала від 18.03.2025 по справі 460/16045/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

18 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/16045/23 пров. № А/857/4839/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Ільчишин Н. В.

суддів -Гуляка В. В.

Коваля Р. Й.

перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі № 460/16045/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 05 березня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд".

05.03.2025 апелянт заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилається на постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 2а/0470/2563/12 та від 22.01.2020 у справі № 440/207/19.

За результатами розгляду заяви позивача про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу наведених положень слідує, що законодавцем чітко визначено умови за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк.

Із системного аналізу наведених положень випливає, що процесуальний закон зобов'язує суд з'ясувати майновий стан особи з метою зменшення тягаря несення судових витрат.

Вказані статті встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

Згідно позиції, яка була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 13 лютого 2018 року у справі № 800/533/17 такими доказами можуть слугувати, зокрема, довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Разом з тим, заявником ні до апеляційної скарги, ні до заяви про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", жодних відомостей про майновий стан за 2024 рік не надано.

Враховуючи ненадання заявником доказів про розмір річного доходу за попередній, 2024, календарний рік, суд вважає клопотання скаржника щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у п. 5.1, 5.2 постанови від 28.05.2018 у справі № 915/955/15 сформулювала правову позицію у питанні сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, про те, що положення ст. 4 Закону № 3674-VI «стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.».

Висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у господарській справі, проте Закон № 3674-VI у цій частині є універсальним і не розрізняє підходи до вирішення питання сплати судового збору залежно від юрисдикції.

У силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Тому, під час розгляду цієї справи мають враховуватися висновки Верховного Суду, висловлені саме у складі Великої Палати.

Враховуючи, що скаржником у цій справі оскаржується ухвала суду першої інстанції, якою заяву скаржника про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду, залишено без задоволення, тому судовий збір за подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду першої інстанції повинен сплачуватись.

Аналогічна правова позиція, щодо справляння судового збору за оскарження всіх ухвал суду першої інстанції, незалежно від того чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали, викладена зокрема також у постановах Верховного Суду від 09.02.2023 у справах №120/3532/21-а, №380/22710/21, від 13.04.2022 у справі № 204/827/17, від 09.02.2023 у справах № 380/22710/21, № 120/3532/21, від 13.04.2023 у справі № 120/2767/20-а, від 04.05.2023 у справі № 645/135/21, від 04.07.2023 у справі № 160/1712/21, від 14.12.2023 у справі № 400/1715/20, від 25.01.2024 у справі № 380/11373/22, від 28.02.2024 у справі № 420/11648/20.

За таких обставин, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні, а заявляючи вказане клопотання заперечував саму необхідність такої сплати, а не розмір ставки судового збору, також не обґрунтовував умови звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

У встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі № 460/16045/23 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Н. В. Ільчишин

судді В. В. Гуляк

Р. Й. Коваль

Попередній документ
125966770
Наступний документ
125966772
Інформація про рішення:
№ рішення: 125966771
№ справи: 460/16045/23
Дата рішення: 18.03.2025
Дата публікації: 21.03.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (23.01.2025)
Дата надходження: 22.01.2025
Предмет позову: про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,