18 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3857/24 пров. № А/857/18912/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевич Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі № 140/3857/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
суддя в 1-й інстанції Каленюк Ж.В.,
дата ухвалення рішення 20.06.2024,
місце ухвалення рішення м.Луцьк,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 22 січня 2024 року №907640801798 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ “Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII); зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №889-VІІІ з дати звернення (22 січня 2024 року), з визначенням розміру пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 09 січня 2024 року №18-09-00092 та №18-09-00091.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) та він 22 січня 2024 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року, додавши до заяви довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 09 січня 2024 року №18-09-00092 та №18-09-00091. Позивач отримав рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області, яким йому було відмовлено у задоволенні заяви, бо позивачу уже призначалася раніше пенсія відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ “Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ).
Позивач не погоджується із таким рішенням, тому що як на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ (22 січня 2024 року), так і станом на 01 травня 2016 року не перебував на державній службі, досяг необхідного віку та має належний стаж (35 років, з яких понад 23 роки, здобутий на посадах державної служби до 01 травня 2016 року). Вважає, що за приписами статті 37 №3723-ХІІ має право на призначення пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, тобто з врахуванням довідок Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 09 січня 2024 року №18-09-00092 та №18-09-00091.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі №140/3857/24 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Зодчих, будинок 22, ідентифікаційний код юридичної особи 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.; Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22 січня 2024 року №907640801798.; Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 22 січня 2024 року на пенсію державного службовця за віком відповідно Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу» з урахуванням довідок Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 09 січня 2024 року №18-09-00092 та №18-09-00091.; В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.; Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати у сумі 1211,20 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оскаржило його в апеляційному порядку та просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції не враховано те, що законодавець визначає лише те, що відповідно до Закону України «Про державну службу» №889 передбачається збереження права державних службовців лише на призначення (а не на перерахунок) на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII. З 01.05.2016 набрав чинності Закон №889 та згідно з пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, окрім статті 37, що застосовується до призначення пенсій державним службовцям.
Законом №889 не передбачено можливість здійснення перерахунків вже призначених пенсій державним службовцям. Відтак, згідно з пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889, збережено право державних службовців лише на призначення (не перерахунок) на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
До того ж перехід на пенсію як державному службовцю можливий лише за документами, вже наявними в електронній пенсійній справі, за якими раніше було розраховано пенсію за Законом України «Про державну службу».
Так, ОСОБА_1 з 02.08.2006 по 28.02.2019 отримував пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 №3723-XII «Про державну службу», а з 01.03.2019 отримує пенсію за віком згідно із Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Отже, позивач реалізував своє право на призначення пенсії державного службовця задовго до набрання чинності Законом №889, а тому, такий не відноситься до осіб, визначених пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889, яким надано право реалізувати своє право на призначення пенсії відповідно до норм Закону №3723 за певних умов після 01.05.2016.
Вважає, що відповідно до пункту 13 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», 1 виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до такого переведення.
Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції протиправно та необґрунтовано прийняв рішення про врахування довідок Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 09 січня 2024 року №18-09-00092 та №18-09-00091, оскільки Законом №889 не передбачено можливість здійснення перерахунків раніше призначених пенсій (за новими довідками) державним службовцям, а передбачає лише право поновлення в розмірі раніше призначеної пенсії відповідно до Закону №3723.
Позивач скерував відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним, а тому підстав для його скасування чи зміни немає.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.
У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у ГУ ПФУ у Вінницькій області не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні на інший вид пенсії позивача, у якого наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державних службовців (згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ), оскільки у позивача наявний страховий стаж (понад 40 років), стаж державної служби (понад 20 років станом на 01 травня 2016 року) (а.с.38), він досяг пенсійного віку (має 77 років).
Щодо позовної вимоги про визначення розміру пенсії на підставі довідок Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 09 січня 2024 року №18-09-00092 та №18-09-00091, то суд першої інстанції виходив із того, що позивач на час звернення за призначенням пенсії не займав посаду державної служби, тому з урахуванням положень ст.37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню з розміру 60 відсотків від заробітку працюючого на відповідній посаді державного службовця.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 02 серпня 2006 року по 28 лютого 2019 року отримував пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, а з 01 березня 2019 року отримує пенсію за віком згідно із Законом №1058-ІV, що підтверджено протоколом від 23 жовтня 2006 року №77790 та рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 15 березня 2019 року №907640801798 (а.с.10, 37).
22 січня 2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просив перевести його на пенсію за іншим Законом України “Про державну службу» (а.с.31), надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням (а.с.32), зокрема, довідки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 09 січня 2024 року №18-09-00092 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та №18-09-00091 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця (а.с.34-35).
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Вінницькій області з прийняттям рішення від 22 січня 2024 року №907640801798 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону №889-VIII у зв'язку з відсутністю законних підстав. Таке рішення мотивоване тим, що позивачу раніше призначалася та виплачувалася пенсія згідно із Законом №3723-ХІІ (а.с.8-9).
Незгода позивача із відмовою у переведенні його із пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію відповідно до Закону №889-VIII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на пенсійне забезпечення державних службовців визначено Законом №889-VIII, який набув чинності 01.05.2016.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Як підтверджено матеріалами справи, у позивача наявний страховий стаж (понад 40 років), стаж державної служби (понад 20 років станом на 01 травня 2016 року), він досяг пенсійного віку (має 77 років).
Таким чином, на дату набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (01.05.2016), позивач мав понад 20 років стажу державної служби та понад 40 років страхового стажу.
Постановою ВС від 25.05.2023 у справі № 580/3805/22 зроблено правовий висновок, що визначальною умовою для збереження за позивачем права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у випадку, коли вперше призначалася пенсія за нормами ЗУ «Про державну службу» № 3723-ХІІ є встановлення додаткових умов, а саме: наявність в цієї особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади держслужби або 20 років стажу держслужби не залежно від того чи працювала станом на 01.06.2016 на держслужбі).
Враховуючий достатній стаж роботи на посадах державного службовця, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22 січня 2024 року №907640801798 є протиправним, тому підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визначення розміру пенсії на підставі довідок Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 09 січня 2024 року №18-09-00092 та №18-09-00091, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок призначення пенсій згідно з Законом №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».
Пунктом 4 вказаного Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні.
При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Пунктами 5 та 6 Порядку №622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.
Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048.
Такими довідками є:
про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь- які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), які видані Управлінням соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації, складені за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям».
На підставі вищевказаного, апеляційний суд приходить до переконання, що подані позивачем разом з заявою про призначення пенсії довідки про складові заробітної плати підлягають урахуванню відповідачем при переведенні позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі № 140/3857/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк