19 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3612/24 пров. № А/857/19460/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі № 140/3612/24 (головуюча суддя Каленюк Ж. В., м. Луцьк) за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
02 квітня 2024 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів від 02 жовтня 2023 року №UA205110/2023/000002.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивачка у супроводжуваному багажі з Республіки Польща в Україну переміщувала 56 пар дитячого взуття для особистих потреб. На підтвердження вартості товару було надано інвойс від 27 вересня 2023 року №145, згідно з яким продавцем є китайська компанія-імпортер Wenzhou International Eco.&Tec.Co-Operation Co., LTD, а покупцем - ОСОБА_1 , яка придбала товар «Children's shoes that cover the ankles, mix» (дитяче взуття, що закриває щиколотку, мікс) кількістю 56 пар, ціною 1,39 доларів США за одиницю та загальною вартістю 77,84 доларів США. Однак, 02 жовтня 2023 року Волинською митницею прийняте рішення UA205110/2023/000002, яким відкориговано вартість задекларованого дитячого взуття на 16,46 доларів США за одиницю, відповідно загальна вартість змінилась на 921,79 доларів США, що призвело до сплати більшої суми митних платежів. За змістом рішення його прийнято у зв'язку із ненаданням касових та товарних чеків, ярликів та інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. ОСОБА_1 з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним. Зауважила, що оскільки не здійснює комерційну діяльність і придбала товар виключно для власних потреб, то не може впливати на те, який документ їй було видано продавцем. Єдиним належним документом, який підтверджує реальну вартість товару є інвойс від 27 вересня 2023 року №145, який містить інформацію про товар, дату його складання, особу, яка придбала товар, назву підприємства, від імені якого складено інвойс. Позивач вказує, що міжнародне законодавство не виключає можливості складання рахунків-фактур (інвойсів) в електронному вигляді без підписів сторін. Зазначений інвойс є комерційним документом та його видача означає, що товар оплачений.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем - ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано ті самі доводи, що і в обгрунтування позовних вимог. Крім того, вказано, що із спірного рішення не видно з яких саме підстав митний орган прийняв рішення про визначення вартості товарів, не вказано та не обгрунтовано чому наявні документи не дають можливості визначити митну вартість товару, чому вони є недостатніми та чому не взяті до уваги.
Відповідачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що 28 вересня 2023 року на митному посту «Устилуг» ОСОБА_1 подала митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності (а.с. 36). У розділі 4 вказано відомості про товар - взуття дитяче, 56 пар (44,9 кг), вартістю 77,84 доларів США. Для підтвердження вартості товару до вказаної митної декларації позивачем було долучено інвойс від 27 вересня 2023 року №145 та супровідний документ (транзитна декларація) Т1 від 27 вересня 2023 року №23PL301010NU66FG95 (а.с.13, 37-38).
Відповідно до акта про проведення Волинською митницею 28 вересня 2023 року огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу під час проведення повного митного огляду транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено, що у вантажному відділенні автомобіля переміщується до України товар - взуття дитяче 224 пари та підліткове 168 пар на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове; торгівельна марка «Jong Golf», країна виробництва - Китай, загальною кількістю 392 пари, загальною вагою 314,3 кг (брутто). Товар відповідає заявленим відомостям в митних деклараціях, сторонніх вкладень не виявлено. Подано товаросупровідні документи: декларацію від 27 вересня 2023 року №23PL301010NU66FG95 та інвойси від 27 вересня 2023 року №144, №145, №146, №147, №148, №149, №150 на товари, які належать водію та пасажирам, загальною вартістю 544,88 доларів США (а.с.40 зворот).
02 жовтня 2023 року Волинською митницею прийнято рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000002, згідно з яким визначено вартість задекларованого позивачем товару за описом «взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове; торгівельна марка «Jong Golf», код товару 6404199000» на рівні 16,46 доларів США за одиницю, загальна вартість товару - 921,79 доларів США (33708,57 грн) (а.с.10). У графі 18 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів» рішення зазначено, що не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 доларів США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11 вересня 2023 року, МД-1 ЄЄ №0034526 від 02 жовтня 2023 року).
Прийняття рішення від 02 жовтня 2023 року №UA205110/2023/000002 стало підставою для складення митним органом уніфікованої митної квитанції МД-1 від 02 жовтня 2023 року серії ЄС №033477 для справляння митних платежів у сумі 4588,22 грн (а.с.12), які сплачені позивачем згідно з чеком від 02 жовтня 2023 року №5449 (а.с.12 зворот).
У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 17 жовтня 2023 року №20/17-10-23 Волинська митниця листом від 01 листопада 2023 року №7.3-28-07/13426 повідомила, що інвойс не було враховано на підтвердження вартості, а також місця придбання товару, оскільки він є комерційним документом, що не відповідає положенням частини першої статті 368 МК України. Крім того, наданий інвойс у паперовій формі не містить підписів уповноважених сторін та інформації щодо реквізитів для оплати товару та/або проведеної оплати; в інвойсі вказано про застосування умов поставки DAP Правил Інкотермс, які використовуються в зовнішній торгівлі. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці (а.с.15).
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України).
Як визначено ч.ч.1 і 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).
Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).
У частині 3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.
Як обумовлено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами, встановленими ч.ч.4-8 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Позивач для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подала до митного органу ряд документів та застосувала перший метод визначення митної вартості за ціною договору.
На переконання митного органу, існують розбіжності та невідповідності у поданих до митного оформлення документах.
Апеляційний суд із такими доводами митного органу погоджується з таких підстав.
Дослідивши подані декларантом згідно із ч.2 ст.53 МК України документи, які подавалися із митною декларацією, колегія судів приходить до переконання про те, що такі документально не підтверджують складові митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є підставними.
Встановлено, що ОСОБА_1 для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, подала митниці митну декларацію встановленої форми, у якій зазначила про ввезення на митну територію України товару - дитяче взуття вагою 44,9 кг, кількістю 56 пар, загальною вартістю 77,84 доларів США (а.с.11).
Таким чином, подаючи таку декларацію, позивач зазначила мету ввезення товарів - для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Між тим не може залишитися поза увагою та обставина, що у транспортному засобі (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), окрім товару, який переміщувався позивачем, переміщувався також аналогічний товар, належний іншим громадянам та водію, загальною кількістю 392 пари, загальною вагою 314,3 кг (брутто) та кожен перевозив приблизно однакову кількість однотипного взуття, що слідує з декларації Т1 від 27 вересня 2023 року MRN №23PL301010NU66FG95 (а.с.44-45), акта огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28 вересня 2023 року (а.с.42).
За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи митниці про наявність сумніву у дійсній меті переміщення позивачем товарів та достовірності заявлених відомостей про їх фактурну вартість.
Апеляційний суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що задекларований позивачем товар (взуття дитяче) за своїми кількісними показниками (56 пар) не може відповідати меті ввезення - для особистих, сімейних потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Підставою прийняття відповідачем спірного рішення від 02 жовтня 2023 року №UA205110/2023/000002 є ненадання позивачем документів роздрібної торгівлі, які місять відомості щодо вартості товарів, надання яких передбачено частиною першою статті 368 МК України.
Перевіряючи документи, які подані для підтвердження фактурної вартості задекларованого позивачем товару, митниця дійшла висновку, що поданий інвойс від 27 вересня 2023 року №145 не підтверджує таку вартість, оскільки є комерційним документом, а позивач в свою чергу не є підприємцем.
Відповідно до приписів частини другої статті 53 МК України рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу) є документами, які підтверджують митну вартість товарів.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
При цьому, розділ VIII МК України регулює питання митного оформлення, метою якого згідно з приписами частини першої статті 246 МК України є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Отже, рахунок-фактура (інвойс) є документом, який підтверджує митну вартість товарів саме комерційного призначення, а не тих, які ввозяться громадянами для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов'язаних з комерційною метою.
Інвойс - це документ у міжнародній комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача. Якщо умови оплати - відтермінування платежу, інвойс є розрахунковим документом. Оформлений інвойс підтверджує обов'язок покупця оплатити товар, відвантажений на його адресу. Це фактично основний документ, який використовується митницею для розрахунку митних платежів при митному оформленні імпорту товару.
В інвойсі від 27 вересня 2023 року №145, який наявний у матеріалах справи (а.с.13), відсутній підпис продавця чи іншої особи, яка від імені продавця його видала, він не містить і електронного підпису.
Додаток до Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №6 «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі з метою інтеграції електронного фактурування» від 10 грудня 2010 року (на який покликається апелянт) надає можливість застосування електронного фактурування саме в комерційних цілях для великих, малих і середніх підприємств, проте не для громадян, які не є суб'єктами господарської діяльності.
Передумовою складення інвойсу є укладення договору, який визначає договірні взаємовідносини між його сторонами. У спірному випадку продавцем товару є іноземна компанія, що здійснює міжнародну торгівлю товарами з комерційною метою.
За змістом інформації, зазначеної в інвойсі від 27 вересня 2023 року №145, умовами поставки вказано DAP-Хелм згідно з Правилами Інкотермс.
Інкотермс - це офіційні правила, що розроблені Міжнародною торговою палатою для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі, вони регулюють питання, пов'язані з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів та стосуються комерційної практики.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво».
Апелянт не заперечує, що не є фізичною особою-підприємцем, та наполягає на тому, що придбала товар з метою використання для особистих потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Оскільки в цьому випадку товар не був заявлений до митного оформлення у порядку, встановленому розділом VIII МК України, тому наданий позивачем інвойс на підтвердження фактурної вартості ввезеного товару не може вважатись належним документом, що підтверджує фактурну вартість товару за заявленою метою - для особистих, сімейних потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Якщо ж позивач є споживачем, який купує та замовляє товари для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, тоді відповідно до частини першої статті 368 МК України вона зобов'язана була для підтвердження фактурної вартості товарів, що переміщувалися нею через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів надати відповідачу касові або товарні чеки, ярлики, банківські виписки, електронні повідомлення з інтернет-магазинів, чи інші документи, які б містили відомості про вартість таких товарів.
Позивач не надала жодного доказу на підтвердження проведення розрахунків за придбаний товар, адже за загальним правилом при придбанні товарів фізичними особами розрахунок проводиться на місці чи через мережу Інтернет (в разі замовлення товарів через інтернет-сайти, в тому числі іноземні), а відтермінування платежу, якщо таке і мало місце, повинно підтверджуватись відповідними договірними зобов'язаннями, чого у розглядуваному випадку при здійсненні митного контролю встановлено не було.
Апеляційний суд не бере до уваги наданий апелянтом лист компанії Pol-Cel Sp z o.o. Agencja i Magazyn Celny (а.с.76-77) на запит адвоката від 20 жовтня 2023 року, у якому вказано про проведення митного оформлення транзиту товару «дитяче взуття, що закриває щиколотку» з Республіки Польща в Україну, адже одержувачем товару згідно з інвойсом від 27 вересня 2023 року №145 є ОСОБА_1 , а відправником - Wenzhou International Eco.&Tec. У справі відсутні докази взаємозв'язку зазначеної компанії з компанією-продавцем.
З урахуванням наведеного, прийняте відповідачем рішення від 02 жовтня 2023 року №№UA205110/2023/000002 винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені МК України.
Враховуючи дані обставини колегія суддів вважає, що винесене судом першої інстанції рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, законне та обгрунтоване.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі № 140/3612/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук