Справа № 560/11325/24
19 березня 2025 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Моніча Б.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання протиправними та скасування рішення,
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2025 року для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді - Боровицький О.А., Курко О.П..
17 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
19 березня 2025 року позивачем подано заяву про відвід суддів, яка обґрунтована тим, що Красилівською міською радою подано 07.01.2025 апеляційну скаргу на рішення суду від 13 грудня 2024 року, а Сьомим апеляційним адміністративним судом апеляційна скарга була зареєстрована та подана на перерозподіл між суддями 16.01.2025 року. Тобто позивач зазначає, що апеляційна скарга від 07.01.2025 року - протягом 10 днів уповноваженою особою Сьомого апеляційного адміністративного суду не реєструвалася та не подавалася на перерозподіл між суддями, а відтак судді - Шидловський В.Б., Боровицький О. А. та Курко О. П., не звернули увагу, що порушено порядок перерозподілу апеляційної скарги між суддями, у зв'язку із чим позивач вказав, що не довіряє такому складу суду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Шидловського В.Б., суддів Боровицького О. А. та Курка О. П.
Справу №560/11325/24 передано для вирішення питання про відвід суддів, що визначається у порядку, встановленому ст. 31 КАС України.
Автоматизованою системою розподілу судових справ між суддями від 19 березня 2025 року, суддею для вирішення питання про відвід визначено суддю Моніча Б.С.
Згідно із ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Частиною одинадцятою вказаної статті визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Шидловського В.Б., Боровицького О. А. та Курка О. П.,суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Згідно із частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Верховний Суд зауважує, що з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції, наявність безсторонності суду має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Суд, надавши оцінку доводам заявника, доходить до переконання, що такі не доводять наявності обставин, які б безпосередньо свідчили про пряму чи опосередковану заінтересованість суддів в результаті розгляду даної справи, і які б викликали сумнів у їх неупередженості або об'єктивності, а також інших підстав, передбачених ст. ст. 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали розгляд справи вказаними суддями та викликали необхідність їх відводу, а лише свідчать про фактичну незгоду особи, яка її подала, з діями суддів та прийнятими ними судовими рішеннями.
Наведені ОСОБА_1 у заяві про відвід суддів твердження про те, що судом було порушено строк автоматичного розподілу судової справи самі по собі не можуть свідчити про об'єктивно обґрунтоване побоювання щодо неупередженості колегії суддів при розгляді апеляційної скарги Красилівської міської ради Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року, а тому є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.
Так, відповідно до ч.1 ст. 298 КАСУ апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 31 КАСУ визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Дійсно, в даному випадку документ "Апеляційна скарга" сформований в системі "Електронний суд" 07.01.2025 року. Однак ця дата не тотожна даті реєстрації кореспонденції в суді.
Апеляційну скаргу зареєстровано в суді 16.01.2025 року за вхідним номером 2406/25 і в той же день, тобто в день реєстрації апеляційної скарги в суді, відбулося визначення судді-доповідача та складу колегії для розгляду цієї справи.
Між тим, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України від 20.08.2019 №814 зі змінами у разі неможливості з об'єктивних причин (кінець робочого дня тощо) здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду, із зазначенням причин встановлення такого терміну.
Відповідно до пункту 1 Розпорядження керівника апарату Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.01.2025 3-а відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України від 20.08.2019 №814 зі змінами: у разі неможливості здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження, а саме з 07.01.2025, з об'єктивних причин, зокрема у зв'язку з великим навантаженням, зареєструвати таку кореспонденцію не пізніше 16.01.2025.
Таким чином реєстрація і автоматизований розподіл апеляційної скарги відбувся відповідно до положень Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України та Розпорядження керівника апарату Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.01.2025 3-а.
При цьому матеріалами справи не встановлено конкретних факті прояву суддями, визначеними для розгляду справи, поведінки, яка б свідчила про їх заінтересованість в результаті розгляду цієї справи.
Навпаки обов'язок реєстрації апеляційних скарг та здійснення їх автоматизованого розподілу покладено на апарат суду а не суддю-доповідача чи інших суддів, які розглядатимуть справу.
Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що зазначені в обґрунтування заяви про відвід суддів у даній справі доводи не підтверджують наявності обов'язкових підстав відводу, встановлених чинним процесуальним законодавством, та не вказують на наявність підстав для висновку про упередженість або безсторонність суддів.
Положеннями ч. 3 ст. 39 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Одночасно суд зауважує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Наведені ОСОБА_1 доводи, за яких, на його думку, є сумніви у неупередженості або об'єктивності суддів Шидловського В.Б., суддів Боровицького О. А. та Курка О. П. мають суб'єктивний характер, оскільки належних прикладів вчинення вказаним суддями дій, які б свідчили про їх упередженість чи ставили під сумнів безсторонність суддів, не наведено, тому зава про відвід суддів задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 325 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Шидловського В.Б., суддів Боровицького О. А. та Курка О. П. по справі №560/11325/24 відмовити.
Справу №560/11325/24 передати до відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду для передачі її попередньо визначеній колегії суддів.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя Моніч Б.С.