Справа № 724/97/25
Головуючий у 1-й інстанції: Ахмедова Р.А.
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
18 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Боднарюк Віталій Іванович, звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 13.12.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 , винесено постанову №1202 по справі про адміністративне правопорушення та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 17000 гривень. Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 вважає, що вказана постанова прийнята із грубим порушенням діючого законодавства а тому є такою, що підлягає скасуванню за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Зазначав, що він не отримував жодної повістки про виклик до ТЦК, окрім того, не був і сповіщений про таку явку за доступним працівниками ТЦК номером телефону. Такі посилання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає надуманими, й такими, що не відповідають дійсності. Будучи доставленим 08.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу було повідомлено, що нібито він отримав повістку та не прибув до ТЦК, однак надати докази щодо нібито вручення йому або надсилання повістки, працівники ТЦК - відмовилися. Також відмовилися надати будь-які докази, які підтверджують факт його перебування у розшуку, тощо.
Вказував, що ним вчасно оновлено дані у РЕЗЕРВ+, які й по даний час не змінювалися. Крім того зазначав, що він вимоги ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не порушував, так як йому повістку не надсилали та більше того - не вручали.
Просив суд, визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 13.12.2024 №1202 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Крім того, як вбачається з трекера поштового відправлення №0610204364772, на поштовому відправлені (із повісткою ТЦК) поштове відправлення надійшло до відділення с.Пригородок 13.11.2024 року, а 19.11.2024 року було повернуто відправнику через відсутність адресата за вказаною адресою. Крім того, відсутність адресата за вказаною адресою була зафіксована 19.11.2024 року, і поштове відправлення того ж дня, 19.11.2024 року було повернуто відповідачу.
Таким чином, відповідачем порушено розумні строки надсилання повістки на адресу позивача для вчасного його отримання адресатом, а працівником ВПЗ с.Пригородок не дотримано Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 15 березня 2009 року, щодо встановленого терміну очікування поштового відправлення для вручення позивачу та передчасного її повернення відповідачеві. На поштовому конверті відправлення №0610204364772 відсутній номер мобільного телефону позивача, що унеможливлює належне повідомлення позивача про очікування на нього поштового відправлення з повістою.
Також зазначає, що у позивача ОСОБА_1 не було умислу не з'являтися до ТЦК для уточнення даних, про що свідчить те, що вперше він уточнив дані вчасно, а саме 16.07.2024 року, про що свідчить долучений до матеріалів справи витяг з додатку «Резерв+». Жодних доказів сповіщення позивача за вказаним у додатку номером телефону про надходження рекомендованого листа, суду не надано. Вказане свідчить, що позивач ОСОБА_1 не міг знати про направлення йому повісти з вимогою прибути 19.11.2024 року до відповідача. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність у особи вимоги по виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішення позивачем у справі до суду подано апеляційну скаргу в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржене судове рішення, прийняти нове - про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо спрямування повістки військовозобов'язаним, які вчасно оновили дані, щодо їх явки до відповідних ІНФОРМАЦІЯ_2 . Більш того, як встановлено судом, довідка начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (Хотин) про надання Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, датована 12.12.2024, а повістка ОСОБА_1 була направлена 06.11.2024 з вимогою з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 19.11.2024, тобто в той момент коли у Позивача не було відстрочки від призову на військову службу.
Крім того, як встановлено судом, Позивач є особою з інвалідністю 3-ї групи, що також на думку суду не позбавляє його обов'язку з"являтись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи те, що ОСОБА_1 має статус військовозобов'язаного та відповідно перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що Відповідач правомірно поклав на Позивача обов'язок з'явитись за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних військовозобов'язаного. Суд відхилив доводи Позивача про те, що у Відповідача не було підстав викликати його до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки той вчасно оновив свої дані, є особою з інвалідністю 3 групи та є особою, яка має відстрочку від призову на військову службу.
Отже, оцінюючи вищенаведене, копію повернутого поштового повідомлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 є належним чином повідомленим про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_3 ) для уточнення даних, при цьому, останній не надав до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_3 ) поважності причин неявки.
Що стосується дотримання Відповідачем вимоги процесуального законодавства під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважає, що Відповідач при прийнятті рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим.
Виходячи з вищенаведеного та надаючи оцінку правовідносинам сторін, колегія суддів не погоджується з наведеним обгрунтуванням та прийнятим судом рішенням та вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.12-13).
Згідно даних додатку "Резерв+" ОСОБА_1 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Хотин), має звання рядовий, спеціальність - водій. Дата уточнення даних 16.07.2024. Адреса проживання: АДРЕСА_1 . Має відстрочку на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» до 31.01.2025 (а.с.11).
Відповідно до довідки від 12.12.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» (військовозобов'язаний який в установленому порядку визнаний особою з інвалідністю) до 31.01.2025 (а.с.10).
На підтвердження групи інвалідності позивача, до позову долучено довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААГ №586131 від 24.01.2024, з якої слідує, що ОСОБА_4 встановлено 3-ю групу інвалідності за загальним захворюванням до 01.02.2025 року (а.с.14).
Також судом встановлено, що 06.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 (Хотин) було сформовано електронну повістку №1023270 на ім'я ОСОБА_1 про виклик на 09 год. 00 хв. 19.11.2024 для уточнення даних. Вказана повістка в той же день була направлена на адресу місця реєстрації позивача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 19.11.2024 на довідці про причини повернення листа проставлено штамп з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.33).
З інтернету трекінгу відправлень Укрпошти №0610204364772 вбачається, повістка на ім'я ОСОБА_1 прибула до відділення Укрпошти у с.Пригородок 13.11.2024., а 19.11.2024 повернулася відправнику, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.56).
08.12.2024 відносно ОСОБА_4 складений протокол №2002 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Згідно з вказаним протоколом, 08.12.204 року о 10 год. 00 хв. до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції був доставлений військовозобов'язаний громадянин ОСОБА_4 , який згідно з даними АРМОР являється порушником правил військового обліку. В ході уточнення військово-облікових даних встановлено, що даний громадянин є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 , як військовозобов'язаному, було надіслано засобами поштового зв'язку повістку про виклик з вимогою прибути 19.11.2024 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 будучи належним чином оповіщеним про виклик, у вказаний у повістці час та дату не з'явився та про поважність причини неявки не повідомив. Тим самим, ОСОБА_4 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.40).
В письмовому поясненні від 06.12.2024 ОСОБА_1 зазначив, що він не з"явився, тому що не отримував повістку (а.с.46).
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №1202 від 13.12.2024 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн (а.с.47).
Як вбачається із вказаної постанови, ІНФОРМАЦІЯ_5 засобами поштового зв'язку надіслано повістку про виклик з вимогою прибути 19.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_3 ). З проставленої операторами Укрпошти відмітки про відсутність громадянина ОСОБА_1 за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання вбачається, що даний громадянин, будучи належним чином оповіщеним про виклик, відповідно до п.41 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації, особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, на вказаний у повістці час та дату не з'явився та про поважність причини неявки не повідомив. Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 , порушив вимоги абз.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.1,2 ст.17 Закону України «Про оборону України», в особливий період, тобто скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Суд також зазначив, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо будь-яких звернень Позивача до Відповідача, а також його явки для уточнення даних, в період часу з 19 листопада 2024 року (дати необхідності явки відповідно до повістки) до 08 грудня 2024 року (дати складення протоколу про адміністративне правопорушення).
З встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері організаційно-правових засад мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні та відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, військовий обов'язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частина 2 ст.2 КАС України зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, під час розгляду цієї справи, суду належить вирішити питання: чи дотримано Відповідачем-суб'єктом владних повноважень критерії правомірності рішення про притягнення Позивача до адміністратративної відповідальності. Зокрема покладення на Позивача обов'язку щодо явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, належного оповіщення та дотримання Відповідачем вимоги процесуального законодавства під час провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Як передбачено ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з п.1 ст.247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позов. Відповідно до статті 252 КУпАП та ч.1 ст.90 КАС України орган (посадова особа) та суд оцінюють докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У частині 3 ст.210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно ч.1 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про борону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації. Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки Так, у матеріалах справи міститься копія поштового конверту (відправлення №0610204364772), відправником якого є відповідач, а отримувачем позивач, який був повернутий 19 листопада 2024 року відповідачу у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. У вказаному конверті містилась повістка про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19 листопада 2024 року для уточнення даних.
Як вбачається з трекера поштового відправлення №0610204364772, на поштовому відправленні (із повісткою ТЦК), поштове відправлення надійшло до відділення с.Пригородок 13.11.2024 року, а вже 19 листопада 2024 воно було повернено відправнику через відсутність адресата за вказаною адресою. Крім того, відсутність адресата за вказаною адресою була зафіксована 19 листопада 2024 року. І поштове відправлення № 0610204364772 того ж дня, 19 листопада 2024 року, було повернуто відповідачу.
Відповідно до п.82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15 березня 2009 року, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Отже, відповідачем порушено розумні строки надсилання повістки на адресу позивача для вчасного його отримання адресатом, а працівником ВПЗ с.Пригородок не дотримано встановленого терміну очікування поштового відправлення №0610204364772 для вручення позивачу, в якому містилась повістка, натомість її передчасно повернуто відповідачу.
Встановлено, що на поштовому конверті відправлення №0610204364772 відсутній номер мобільного телефону позивача, що унеможливлює належне повідомлення позивача про очікування на нього поштового відправлення з повісткою.
Водночас, в матеріалах справи міститься витяг з додатку «Резерв+» позивача ОСОБА_1 , в якому вказаний його номер мобільного телефону, що вказує як на вчасне оновлення позивачем своїх облікових даних та інформування про це відповідача. При цьому, жодних доказів сповіщення позивача за наявним номером телефону про надходження рекомендованого листа - суду не надано.
Таким чином, вказане підтверджує те, що ОСОБА_1 не міг знати про направлення йому повістки з вимогою прибути 19 листопада 2024 року до відповідача. Зазначена обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Не спростовані відповідачем і доводи позивача ОСОБА_1 , що у нього не було умислу не з'являтись до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, оскільки вперше він уточнив дані вчасно, а саме 16 липня 2024 року, про що свідчить долучений до матеріалів справи витяг із застосунку "Резерв+".
Також, із долученої відповідачем повістки №1023270 вбачається, що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) на 19.11.2024 року на 09:00 годину для уточнення даних, проте відповідачем так і не наведено суду які ж саме дані мали б бути уточнені 19.11.2024 на відміну від тих, які у них мались в наявності, станом на 16.07.2024 - дату останнього їх уточнення.
Більше того, відповідно до примітки ст.210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Як слідує із долучених до позову матеріалів адміністративної справи, позивач ОСОБА_1 викликався повісткою на 19.11.2024 року для уточнення облікових даних. Зазначений виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є первинним, оскільки відповідно до наявного військового облікового документу з мобільного додатку "РЕЗЕРВ+" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 . Категорія обліку військовозобов'язаний», дійсний до 16.07.2025 року. Номер в реєстрі "ОБЕРІГ" 090420219334693200023. Також вказано що дані уточнено 16.07.2024 року (вчасно). При цьому, відповідачу було достеменно відомо про те, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи, чому є документальне підтвердження, та яка на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та військову службу під час мобілізації» не підлягає призову на військову службу.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в установленому порядку, пройшов військово-лікарську комісію і не доведено відповідачем факту ухилення від обліку, тому колегія суддів вважає, що в діях останнього відсутня вина у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, зокрема і Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що виключає можливість притягнення до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Таким чином, оскільки, відповідачем суду не доведено факту необхідності отримання або уточнення облікових даних позивача в період з 06.11.2024 по 13.12.2024, які б (дані) знаходилися б поза межами державних електронних реєстрів, то застосування до ОСОБА_1 положень ст.210-1 не є правомірним, чого не було враховано судом першої інстанції при постановленні оскарженого рішення.
Також, колегія суддів звертає увагу на окрему обставину у справі, а саме несвоєчасне оповіщення позивача ОСОБА_1 про необхідність його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), на що також не звернув уваги Хотинський районний суд при винесенні оскарженого рішення.
Так, відповідачем не було дотримано зазначених у п.34 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024 (далі Порядок) строків надсилання повістки та визначення строку прибуття за нею.
Відповідно до вимог п.41 вищевказаного Порядку, позивач ОСОБА_1 вважається, що отримав повістку 19.11.2024 - день проставлення відмітки про відсутність особи, яка, за часом є пізнішим ніж зазначений у ній необхідний час прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) 19.11.2024. Адже, у відповідності до штемпеля на конверті та інформації на сайті Укрпошта за відправленням №0610204364772 (а.с.51), відмітку про «відсутність особи за місцем проживання» було проставлено 19.11.2024 року, й згідно зазначеного на сайті Ukrposhta (https://www.ukrposhta.ua) графік роботи пересувного відділення, який обслуговує жителів с.Пригородок у той день - 10:20-12:50, хоча позивач зобов'язаний був прибути до ТЦК раніше, а саме на 09:00 19.11.2024 року (як зазначено у повістці).
Отже, зазначене підтверджує неналежне оповіщення ОСОБА_1 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) для уточнення даних, що вказує на відсутність його вини, а звідси і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова відповідача у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Щодо суми сплаченого судового збору позивачем.
Частиною 6 ст.139 КАС України вказано, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 1332,32 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову - 605,60 грн та апеляційної скарги - 726,72 грн. (із розрахунку 605,60 х 150 % х 0,8 сума судового збору для оплати за подану апеляційну скаргу в електронній формі).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №1202 від 13 грудня 2024 року, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Провадження у справі закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 1332,32 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.