Справа № 759/22518/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич Н.Д.
19 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
при секретарі - Олешко М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови, -
У вересні 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, яким просив скасувати постанову інспектора відділу поліції №1 (м. Бершадь) Гайсинського управління поліції ГУ НП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Закревського О.А., серія ЕНА №2908607 від 25 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт наголосив, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог за відсутності будь-яких доказів правомірності оскаржуваної постанови, водночас обґрунтування позовних вимог порушенням поліцейськими процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не доводить факту керування позивачем транспортним засобом.
Відповідач подав до суду відзив відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки позивач керував транспортним засобом у м. Бершадь Вінницької області будучи позбавленим права керування на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києві від 23 лютого 2024 року у справі №759/24861/23.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року по справі №759/24861/23, що залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строк на 1 (один) рік.
Відповідно до постанови від 25 серпня 2024 року серія ЕНА №2908607 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1 не користуючись ременем пасивної безпеки будучи позбавлений права керування, чим порушив п.2.1 "а" ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Вважаючи протиправною постанову від 25 серпня 2024 року серія ЕНА №2908607 позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач керував 25 серпня 2024 року об 11:34 год. в м. Бершадь по вул. Покровській транспортним засобом SKODA OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1 .
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У ст. 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Кодексу України керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Викладене свідчить, що особі забороняється керувати транспортним засобом за відсутності в останньої посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, у тому числі й у випадку позбавлення права керування транспортними засобами.
Як встановлено судом, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року по справі №759/24861/23, що залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строк на 1 (один) рік.
25 серпня 2024 року об 11:40 год. інспектором відділу поліції №1 (м. Бершадь) Гайсинського районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Закревським О.А. встановлено факт порушення водієм ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1 правил дорожнього руху, а саме невикористання ременя пасивної безпеки. Крім того, при перевірці документів встановлено, що останній позбавлений права керування транспортними засобами рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року по справі №759/24861/23.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач заперечив обставину керування транспортним засобом в момент зупинення автомобіля працівниками патрульної поліції, наголосивши, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що саме він керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1 , водночас посилання на порушення поліцейськими процедури розгляду справи не доводить факту керування транспортним засобом.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.32 Закону України "Про національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно з у ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи Департаментом патрульної поліції до відзиву на позовну заяву не надано відеозаписів на підтвердження обставин викладених у відзиві та постанові від 25 серпня 2024 року серія ЕНА №2908607, разом з тим, суд апеляційної інстанції не може погодитись з доводами апелянта про те, що зазначені обставини спростовують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення з огляду на наступне.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що не керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1 , а був лише очевидцем порушення поліцейськими процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з оскаржуваною постановою від 25 серпня 2024 року серія ЕНА №2908607 встановлено керування ОСОБА_1 транспортним засобом SKODA OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1 , особа водія встановлена на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеним доказом, оскільки позивач поставив свій підпис в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 25 серпня 2024 року серія ЕНА №2908607, що свідчить про його згоду з обставинами викладеними в постанові та знаходженням ОСОБА_1 на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Також в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що працівниками патрульної поліції було порушено порядок розгляду справи передбачений ст.ст. 279-280 КУпАП, поліцейські не представились, не роз'яснили його права, не забезпечили можливості заявити клопотання чи надати пояснення, не дослідили докази.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржувана постанова містить підписи ОСОБА_1 про роз'яснення останньому його прав та строків оскарження, а також про її отримання, що думку колегії суддів свідчить про те, що позивач будучи зупиненим працівниками патрульної поліції пред'явив документи та не відмовився від отримання оскаржуваної постанови, а отже, підтверджує висновки суду першої інстанції щодо керування позивачем транспортним засобом SKODA OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку