Справа № 620/10104/24
про залишення апеляційної скарги без руху
19 березня 2025 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Безименна Н.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Відповідач, військова частина НОМЕР_1 , не погоджуючись з вказаним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 295, 296 КАС України.
Апеляційна скарга на вказане рішення вперше надійшла до суду 18 жовтня 2024 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року апеляційну скаргу повернуто апелянту на підставі п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України. В касаційному порядку ухвала апелянтом не оскаржувалась.
З повторною апеляційною скаргою апелянт звернувся 14 березня 2025 року.
До апеляційної скарги скаржником додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому апелянт просить поновити процесуальний строк, зазначаючи, що апелянтом було використано всі технічні та часові можливості в умовах воєнного стану для дотримання строків на оскарження рішення суду, проте у зв'язку з обставинами об'єктивного характеру, такими як довготривалі перерви у роботі з засобами електронного документообігу, повітряні тривоги та загроза ракетних обстрілів, технічні перебої доступу до системи Електронного суду, періодичні переміщення підрозділів військової частини, було затримано своєчасну підготовку апеляційної скарги.
Щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд враховує наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення отримано апелянтом 19 вересня 2024 року та 18 жовтня 2024 року вперше подано апеляційну скаргу; 18 листопада 2024 року ухвалою суду на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, у зв'язку з не усуненням її недоліків, апеляційну скаргу повернуто, і лише через майже чотири місяці з моменту повернення апеляційної скарги, апелянт повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення у даній справі.
Суд вважає, що попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, неможливість сплатити судовий збір не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Наведений висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 06 березня 2018 року у справі №819/1224/15-а, від 28 січня 2020 року у справі №640/5160/19 та від 28 грудня 2020 року у справі №812/758/18 та має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Посилання на інші обставини, зокрема, такі як повітряні тривоги, перебої у роботі сервісів та систем документообігу чи переміщення підрозділів військової частини, суд враховує, проте звертає увагу, що неможливість подання апеляційної скарги у встановлений законодавством строк в результаті дії таких обставин має бути конкретизована (із зазначенням конкретних причин та періоду, протягом якого вони діяли) та підтверджена відповідними доказами, які скаржником надані не були.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року.
Згідно з п. 4 ч. 2. ст. 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Всупереч наведеній нормі апелянтом не зазначено в апеляційній скарзі позивача та відомості про його місце проживання (перебування).
Окрім того, відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Всупереч наведених норм, апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, натомість апелянт подав клопотання, в якому просить відстрочити сплату судового збору до вирішення справи по суті спору, оскільки відповідач фінансується за рахунок коштів Державного бюджету, а питання виділення коштів на сплату судового збору вирішується не у військовій частині, а вищестоячими органами військового управління.
Вважаю, що клопотання про відстрочення сплати судового збору не є обґрунтованим, оскільки у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір", з урахуванням змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", на момент подання апеляційної скарги, суб'єкти владних повноважень зобов'язані сплачувати судовий збір, а відсутність коштів призначених на цю мету, не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
При цьому п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" обов'язок щодо забезпечення належного фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору покладено на Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Таким чином, звільнення від сплати чи відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до положень, викладених в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2016 року № 2 Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", обмежене фінансування бюджетної установи, яка діє як суб'єкт владних повноважень, не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, неналежне державне фінансування не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору, обов'язок сплати якого встановлено чинним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у адміністративній справі № 640/3521/21 від 27 січня 2022 року.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, вважаю, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, поданого фізичною особою судовий збір справляється у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2024 приписами Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так, при поданні даного позову до суду першої інстанції сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1211,20 грн., а отже апелянту необхідно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн. (1211,20*150%*0,8).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 Кодексу, застосовуються правила ст. 169 Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху.
Згідно ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, апелянту необхідно з метою усунення визначених цією ухвалою недоліків апеляційної скарги надати до суду:
- обгрунтовану заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших причин, які, на переконання апелянта, є поважними для його поновлення та відповідними доказами на підтвердження таких обставин;
- апеляційну скаргу, оформлену у відповідності до ст. 296 КАС України із зазначенням всіх учасників справи та відомостей про них, разом з доказами направлення такої апеляційнї скарги на адресу позивача;
- оригінал документу про сплату судового збору в сумі 1453,44 грн. сплаченого за реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007, код класифікації доходів бюджету - 22030101, 101;_(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8) Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від (Дата оскаржуваного рішення) по справі (Номер справи), Шостий апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа) або навести належні підстави для звільнення від його сплати.
Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, 298 КАС України,
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Безименна Н.В.