06 березня 2025року м. Київ
Справа №761/8058/24
Провадження: № 22-ц/824/3785/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Нежури В. А., Верланова С. М.
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Терещенко Катерини Іванівни в інтересах ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Притули Н. Г.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2024 року ТОВ «Керуюча компанія «Статус» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 07.07.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Керуюча компанія «Статус» укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг №3322 1360, предметом якого є надання житлово-комунальних послуг по об'єкту - квартирі АДРЕСА_1 . Крім того, 07.07.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Керуюча компанія «Статус» укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг №3322 1370, предметом якого є надання житлово-комунальних послуг по об'єкту - квартирі АДРЕСА_2 . Вказує, що товариством надаються послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за вказаною адресою. Проте, відповідач не виконує належним чином власних зобов'язань по сплаті за отримані послуги, у зв'язку з чим за період з 01.08.2020 року по 31.12.2023 року утворилась заборгованість в загальній сумі 917 291,14 грн, а саме: по квартирі АДРЕСА_3 - 454 426,94 грн, по квартирі 137 - 462 864,20 грн. Оскільки відповідач своєчасно не сплачує за отримані житлово-комунальні послуги, на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України законом передбачені підстави для стягнення 3% річних в розмірі 6 970,09 грн та інфляційних втрат в розмірі 27 669,82 грн, нарахованих на суму заборгованості. За вказаних обставин, просили суд стягнути вказані суми з відповідача.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року позов ТОВ «Керуюча компанія «Статус» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Керуюча компанія «Статус» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.08.2020 року по 31.12.2023 року в розмірі 917 291 грн 14 коп, 3% річних у розмірі 6 970 грн 09 коп, інфляційні втрати у розмірі 27 669 грн 82 коп та судовий збір у розмірі 14278, 97 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Терещенко К. І. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процессуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду просила скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом не була дотримана вимога ст. 185 ЦПК України, оскільки позивачем було заявлено позовні вимоги, які вже були предметом розгляду іншої справи, а саме №763/6799/18, згідно якої позивач вже просив стягнути суму заборгованості з відповідача за період до 01.08.2020 року, крім того, зазначила, що суд необгрунтовано відмовив відповідачу у прийнятті зустрічного позову. Також звертає увагу, що суд досить формально поставився до клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі, у зв'язку з оскарженням права власності на нерухоме майно відповідача.
Відмічає, що суд не встановив факт дотримання позивачем процедур встановлення тарифів, а відтак всі суми не можуть бути стягнуті з відповідача. Вважає, що оскільки позивач надав суду лише розрахунки, та не надавав жодних альтернативних розрахунків, то позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Приходько А. С. в інтересах ТОВ «Керуюча компанія «Статус» доводи апеляційної скарги вважав необґрунтованими, зазначивши, що строк подання зустрічної позовної заяви закінчився, з урахуванням положень ст. 254 ЦК України, 22.07.2024 року. Ні в зустрічній позовній заяві, ні в окремій процесуальній заяві відповідачем не зазначено причин, які перешкоджали подати зустрічний позов протягом більше як двох місяців з дня отримання відповідної ухвали суду. Щодо зупинення провадження у справі зазначив, що вирішення спору у справі №761/27626/20 ніяким чином не впливає на обов'язок власника утримувати належне йому майно.
Відмічав, що на момент укладення договорів № 3322 1360 та № 3322 1370 (07.07.2014 року), а також прийняття рішення зборів співвласників будинків про визначення позивача управителем будинку (30.05.2016 року), а ні законодавчого акту, що регулює договірні відносини управителя і споживачів, а ні законодавчого акту, що затвердив типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, прийнято не було. Відтак, в силу приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону), договори № 3322 1360 та № 3322 1370 є чинними та створюють права і обов'язки для сторін.
У зв'язку з апеляційним переглядом справи просив стягнути з відповідача 10 000 витрат на правничу допомогу.
25 лютого 2025 року від адвоката Циби В. К. в інтересах ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, в яких представник відповідача зазначив, що відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 463/6799/18 від 20.11.2024 року, загальна заборгованість відповідача за житлово-комунальні послуги склала 704 622 грн, загальна сума, сплачених коштів ОСОБА_1 становить 1 043 360 грн, тобто, наявна переплата у розмірі 240 386 грн 22 коп.
Крім того, звертав увагу, що у розрахунках заборгованості позивача сума боргу вказана станом на 01.08.2020 року, тобто, вважає, що позивач використовує подвійне стягнення боргу.
Також долучив до заяви копію листа ОСОБА_1 до відповідача з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів від 24.01.2025 року та відповідь ТОВ «Керуюча компанія «Статус» № 32 від 11.02.2025 року.
В судовому засіданні адвокат Циба В. К. в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Адвокат Приходько А. С. в інтересах ТОВ «Керуюча компанія «Статус» заперечував проти апеляційної скарги, вважав її необґрунтованою, просив залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_4 згідно розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації «Про визначення балансоутримувача житлових будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 » №174 від 09.04.2014 року.
30.05.2016 року відбулись збори співвласників будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 , за результатами яких ТОВ «Керуюча компанія «Статус» було визначено управителем зазначених будинків, в тому числі будинку АДРЕСА_4 . Рішення зборів співвласників оформлено протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_4 від 30.05.2016 року.
07 липня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3322 1370 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг - по квартирі АДРЕСА_2 та договір № 3322 1360 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг, по квартирі АДРЕСА_1 .
За вказаними вище договорами позивач надає відповідачу послуги з утримання та управління будинком та прибудинковою територією житлово-комунальні послуги та забезпечує утримання служби адміністраторів (консьєржів) в будинку та/або контрольно-пропускних постів до будинку, контрольно-пропускних пунктів в'їзду на територію, патрульної служби в будинку і на території, інші додаткові послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не увійшли до тарифу, у зв'язку із домовленістю сторін про отримання споживачем послуг, що не враховані у структурі, періодичності та строках надання послуг, затверджених органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 3.3 договорів, нарахування та оплата за послуги, відповідно і надання послуг позивачем відповідачу по договорах, здійснюється з 01.10.2014 року.
Тарифи на послуги, визначені в п. 3.5 статті 3 договорів.
Пунктом 3.1. статті 3 договорів передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі рахунків, виставлених виконавцем за тарифами до 20-го числа і не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим за тарифами після 20-го числа.
Як передбачено п.п. 4.2.1. п. 4.2. статті 4 договорів відповідач зобов'язується сплачувати послуги в установлені договором та чинним законодавством України строки та порядку.
З матеріалів справи убачається, що позивачем на виконання умов договору надавались послуги, передбачені умовами укладених договорів. Відповідач вказану обставину не спростував.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Керуюча компанія «Статус» вказувало про те, що відповідач не виконував умови договорів та не сплатив за отримані житлово-комунальні послуги, внаслідок чого згідно із розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, розмір заборгованості відповідача за житлово-комунальні послуги за період з 01.02.2023 року по 28.12.2023 року по договору № 3322 1360 від 07.07.2014 року (квартира АДРЕСА_3 ) становить 454 426,94 грн, а по договору № 3322 1370 від 07.07.2014 року (квартира АДРЕСА_8 ) 462 864,20 грн.
В свою чергу, відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин ненадання належних послуг позивачем.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а отже, позовні вимоги ТОВ «Керуюча компанія «Статус» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням оплати спожитих житлово-комунальних послуг, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Керуюча компанія «Статус» підлягає стягненню за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року 3% річних в розмірі 6 970,09 грн та інфляційна складова боргу в розмірі 27 669,82 грн згідно із розрахунком позивача, перевіреним судом.
Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Крім того, згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, оскільки судом першої інстанції в судовому засіданні було встановлено, що позивачем надавались послуги, проте, в порушення вимог діючого законодавства та договорів відповідач не сплачував надані послуги, суд дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо наявної у відповідача заборгованості, однак, колегія суддів, не може погодитися із визначеною судом першої інстанції сумою заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , з огляду на наступні обставини.
Так, судовим розглядом встановлено, що на момент відкриття провадження у даній справі було ухвалено рішення першої та апеляційної інстанції та подано касаційну скаргу відповідачем у справі № 463/6799/18.
Відповідно до матеріалів справи № 463/6799/18 (копії якої містяться в матеріалах даної справи), 27.08.2020 року позивачем (ТОВ «Керуюча компанія «Статус») було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив: стягнути суму заборгованості за договорами про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг в розмірі основного боргу - 218118,70 грн за період з липня 2014 року по 01.08.2020 року (договір № 3322 1370 від 07.07.2014 року кв. АДРЕСА_2 ) та стягнути суму заборгованості за договорами про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг в розмірі основного боргу в розмірі 212908,24 грн за період з липня 2014 року по 01.08.2020 року (договір № 3322 1360 від 07.07.2014 року кв. АДРЕСА_1 ).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.01.2023 року позовні вимоги, ТОВ «Керуюча компанія «Статус» було задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі: основний борг 431 026,94 грн (218118,70 +212908,24) за період з липня 2014 року по серпень 2020 року.
При цьому, з розрахунків, наданих позивачем до даної цивільної справи убачається, що нарахування заборгованості по квартирі АДРЕСА_3 починається за період з серпня 2020 року, первиною сумою 212908,24 грн (т. 1, а. с. 145146) та по квартирі АДРЕСА_8 , аналогічно, нарахування заборгованості починається з серпня 2020 року, первиною сумою є 218118,70 грн (т. 1, а. с. 166-167).
З наведеного вище слідує, що суд першої інстанції, при вивченні матеріалів позовної заяви, а саме розрахунку заборгованості, не врахував, що суми до серпня 2020 року включно, були предметом іншого судового провадження та вже стягнуті судом в повному, а саме у цивільній справі № 463/6799/18. Рішення суду виконано відповідачем.
У зв'язку з цим розмір заборгованості підлягає зменшенню шляхом виключення з розрахунку тих сум, які вже були стягнуті в іншому судовому провадженні. Це забезпечує коректність визначення фактичної заборгованості та запобігає повторному стягненню одних і тих самих коштів.
Отже, заборгованість, що підлягає стягненню з відповідача за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_3 , становить 241 518 грн 70 коп (454 426,94 - 212 908,24) відповідно до проведених розрахунків, з урахуванням уже сплачених сум та відсутністю правових підстав для нарахування.
Відповідно, заборгованість за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_8 становить 244 745 грн 50 коп (462 864,20-218 118,70).
Крім того, з матеріалів справи убачається, що позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.
У зв'язку зі зміною розміру боргу, визначена позивачем сума 3% річних та інфляційних втрат також підлягає коригуванню відповідно до фактичних обставин справи, наступним чином.
З розрахунків заборгованості, наданих позивачем убачається нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з вересня 2020 по лютий 2021 року, включно (т. 1, а. с. 147,168), що становить 181 день нарахування.
Сума боргу за вказаний період по квартирі АДРЕСА_3 становить 33 401 грн 08 коп (т. 1, а. с. 147).
Отже, нарахування по ст. 625 ЦК України здійснюється на вказану суму.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період IIc (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) = 1.06149723
Інфляційне збільшення: 33 401,00 x 1.06149723 - 33 401,00 = 2 054,07 грн.
Щодо розрахунку 3 % річних.
Розрахунок 3 % річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
з 01/09/2020 до 31/12/2020: 33 401,00 x 3 % x 122 : 366 : 100 = 334,01 грн.
з 01/01/2021 до 28/02/2021: 33 401,00 x 3 % x 59 : 365 : 100 = 161,97 грн.
Всього: 495,98 грн.
Відтак, загальна заборгованість (за 181 день) по квартирі АДРЕСА_3 складає:
33 401,00 (сума боргу) + 2 054,07 (інфляційне збільшення) + 495,98 (3 %) = 35 951,05 грн.
Сума боргу за період з вересня 2020 по лютий 2021 року (181 день нарахування) щодо квартири АДРЕСА_8 становить 33 846 грн 51 коп (т. 1, а. с. 168).
Розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних здійснюється за формулами наведеними вище.
IIc (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) = 1.06149723
Інфляційне збільшення становить: 33 846,00 x 1.06149723 - 33 846,00 = 2 081,44 грн.
Розрахунок суми 3 % річних наступний.
з 01/09/2020 до 31/12/2020 - 33 846,00 x 3 % x 122 : 366 : 100 = 338,46 грн.
з 01/01/2021 до 28/02/2021 = 33 846,00 x 3 % x 59 : 365 : 100 = 164,13 грн.
Всього: 502,59 грн.
Отже, загальна заборгованість (за 181 день) по квартирі АДРЕСА_8 становить:
33 846,00 (сума боргу) + 2 081,44 (інфляційне збільшення) + 502,59 (3 %) = 36 430,03 грн.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що висновки суду не в повній мірі відповідають наданим сторонами доказам, судом не було належним чином досліджено розрахунок позивача, а тому рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підлягає зміні, шляхом зменшення розміру заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.08.2020 по 31.12.2023, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Керуюча компанія «Статус» з 917 291 грн 14 коп до 486 264 грн 20 коп, у зв'язку з чим, змінюється й сума 3% річних з 6 970 грн 09 коп до 998 грн 57 коп та інфляційних втрат з 27 669 грн 82 коп до 4 135 грн 51 коп.
Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів відмічає наступне.
На рахунок відмови у прийняті зустрічної позовної заяви, колегія суддів відмічає наступне.
Скаржник стверджує, що дії суду першої інстанції щодо відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви суперечать положенням ч. 5 ст. 127 ЦПК України, а саме пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Законом визначено, що встановлення істини по справі важливіше ніж формалізм щодо відмови у зв'язку з пропуском строку. При цьому, що ст. 127 ЦПК України передбачено і можливість поновлення пропущених з поважних причин процесуальних строків.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
З матеріалів справи убачається, що ухвалою суду від 05.03.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а саме 15 днів з дня отримання ухвали суду (т. 3, а. с. 129-130).
З матеріалів справи також убачається, що вказана ухвала була отримана уповноваженим представником відповідача, що також визнається й самим відповідачем (т. 3, а. с. 153).
04.07.2024 року адвокат Терещенко К. І. в інтересах ОСОБА_1 отримала доступ до матеріалів справи в електронному вигляді (про що свідчить її клопотання про відкладення судового засідання, подане цього дня через електронний кабінет в ЄСІТС), а відтак щонайменше цього ж дня їй забезпечено можливість ознайомитись з ухвалою суду від 05.03.2024 року (т. 3, а. с. 145-146).
Відповідно, строк подання зустрічної позовної заяви закінчився, з урахуванням ст. 254 ЦК України - 22.07.2024 року.
Дійсно, ст. 127 ЦПК України надає суду право поновити пропущений строк, але лише у випадку, якщо суд визнає причини його пропуску поважним.
Проте, ні у зустрічній позовній заяві, ні в окремій процесуальній заяві, а ні відповідач, а ні його представник не повідомляють поважні причини, які перешкоджали їм подати зустрічний позов протягом більше як двох місяців з дня отримання відповідної ухвали суду. За таких обставин, вирішуючи питання про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви дії суду першої інстанції є правомірними.
Стосовно доводів щодо безпідставної відмови суду у зупиненні провадження.
Статтею 251 ЦПК України визначено обов'язок суду зупинити провадження у справі, статтею 252 ЦПК України - відповідне право.
Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Разом з тим, за приписами ч. 3 ст. 210 ЦПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3, 41 частини першої статті 251 та пунктами 1 - 3 частини першої статті 252 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.06.2024 року було закрито підготовче засідання, а справу призначено до розгляду по суті на 04.07.2024 року (т. 3, а. с. 141).
Подаючи клопотання про зупинення провадження у даній справі до ухвалення рішення у справі №761/27626/20 відповідач посилався на те, що у справі №761/27626/20 міститься договір купівлі-продажу, відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 в серпні 2019 року була придбана іншими особами, і дана обставина, є такою, що перешкоджала розгляду цієї справи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що предметом розгляду справи на яку посилався скаржник як на підставу зупинення провадження у справі, (справа №761/27626/20) є саме спір, який виник з договірних відносин, в той час, як предметом розгляду даної справи є спір, що виник із зобов'язальних відносин у сфері житлово- комунальних послуг. Відповідно, вирішення спору у справі №761/27626/20 ніяким чином не впливає на обов'язок позивача утримувати належне йому майно у спосіб оплати за житлово-комунальні послуги, а отже, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в зупиненні провадження у справі.
Крім того, ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до моменту вирішення іншої справи, а саме №463/6799/18 та ухвалення рішення Верховним Судом також є правильним, оскільки результат розгляду справи №463/6799/18 жодним чином не впливає на рішення у даній справі, з огляду на те, що предметом розгляду справи №463/6799/18 є стягнення заборгованості з відповідача за спожиті ним житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2014 року по 31.07.2020 року, а предмет розгляду цієї справи є аналогічним з тією різницею, що заборгованість стягується за період з 01.08.2020 року по 31.12.2023 року.
Колегія суддів не приймає долучені до додаткових пояснень відповідача листа-вимоги від 24.01.2025 року а також відповіді ТОВ «Керуюча компанія «Статус» від 11.02.2025 року, оскільки, керуючись положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу виключно в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, і не виходить за їхні рамки, що відповідає принципу диспозитивності судового процесу та забезпечує дотримання прав сторін у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі т. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та їх не спростовують.
Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв 'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частинами восьмою, дев'ятою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18.
Згідно ч.4 ст.141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
З матеріалів справи убачається, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
17 червня 2024 року між позивачем та адвокатським бюро «АНАТОЛІЯ ПРИХОДЬКА» був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги №2.
До вказаного договору було укладено додаткову угоду від 28.11.2024 року №2, згідно з якою позивач доручив Бюро надати послуги: 6.1. аналіз апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.09.2024 року у цивільній справі №761/8058/24 та додатків до неї; 6.2. консультація клієнта щодо обґрунтованості апеляційної скарги, процедури та перспективи її розгляду та задоволення; 6.3. підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу; 6.4. підготовка та подання до суду заяв, клопотань, пояснень (за необхідності); 6.5. участь у розгляді Київським апеляційним судом апеляційної скарги.
Розмір гонорару бюро становить 10 000 грн , який може бути сплачений позивачем у будь-який час, починаючи з дати набрання чинності додатковою угодою, але не пізніше 3 (трьох) календарних днів, з дня прийняття Київським апеляційним судом постанови у справі №761/8058/24 незалежно від успіху виконання Бюро та/або Адвокатом бюро доручення клієнта, передбаченого цією додатковою угодою (пп. 2.2. п. 2, пп. 3.1. п. 3 додатковї угоди).
З матеріалів справи убачається, що на підставі рахунку від 28.11.2024 року №01-28/11/24, позивачем платіжною інструкцією від 03.12.2024 року №1542 сплачено бюро гонорар в розмірі 10 000 грн.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі N? 755/9215/15-ц (провадження N? 14-382ц19) вказала, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п?ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких, саме на іншу сторону покладено обов?язок обгрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов?язок доведення їх неспівмірності.
Так, заперечень щодо розміру заявлених витрат відповідачем не висловлено.
При цьому колегія суддів ураховує, що апеляційну скаргу задоволено частково, а отже, покладення на скаржника судових витрат у повному розмірі, заявленому позивачем (10 000 грн), не відповідає принципам розумності та співмірності. Оскільки доводи скаржника в ході апеляційного перегляду частково знайшли своє підтвердження, тобто, він частково досяг мети звернення з апеляційною скаргою, відтак, логічним є висновок, що витрати на правничу допомогу не можуть стягуватися зі скаржника в повному обсязі. З огляду на зазначене, заявлені витрати у розмірі 10 000 грн підлягають зменшенню до 5 000 грн.
Отже, апеляційний суд вважає доцільним стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Керуюча компанія «Статус» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
З матеріалів справи убачається, що при зверненні до суду із позовом ціна позову становила 951931, 05 грн ( 100 %).
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволені, тобто на 100 %.
Внаслідок апеляційного перегляду справи рішення змінено шляхом зменшення розміру заборгованості.
На підставі вищевикладеного убачається, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 48% (100 х 491 398, 28) : 951931, 05), що складає 52 % від заявлених позивачем позовних вимог.
З матеріалів справи убачається, що при зверненні до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 14 278, 97 грн, отже, за розгляд справи в суді першої інстанції з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 7 425 грн (14 278,97 х 52%).
При цьому, ОСОБА_1 при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 17 158 грн, отже судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, який має бути відшкодований позивачем відповідачу становить 8 235, 84 грн (17 158 х 48%).
На підставі п. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладену більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне застосувати взаємозалік, з урахуванням якого стягнути з ТОВ «Керуюча компанія «Статус» 810 грн 84 коп на користь ОСОБА_1 (8 235, 84 - 7425 грн) на відшкодування сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року змінити.
Зменшити суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.08.2020 по 31.12.2023, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_9 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» (код ЄДРПОУ 38482930, адреса: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45) з 917 291 грн 14 коп до 486 264 грн 20 коп, у зв'язку з чим, зменшити розмір суми 3% річних з 6 970 грн 09 коп до 998 грн 57 коп та інфляційних втрат з 27 669 грн 82 коп до 4 135 грн 51 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» (код ЄДРПОУ 38482930, адреса: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_9 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 810 грн 84 коп.
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_9 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» (код ЄДРПОУ 38482930, адреса: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 17 березня 2025 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. А. Нежура
В. В. Соколова