19 березня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 756/11420/24
Суддя в суді першої інстанції: Ткач М.М.
Провадження № 33/824/1880/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Дячук І.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Пустового Богдана Вікторовича на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (а.с. 15-17).
Не погодившись з вказаною постановою, 13 лютого2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Пустовий Б.В. направив до суду апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 32-38).
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначав, що 23.01.2025 року вперше звернувся з апеляційною скаргою до Оболонського районного суду м. Києва, проте, постановою Київського апеляційного суду від 06.02.2025 року апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13.01.2025 року разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала. Підставою повернення апеляційної скарги стало те, що скарга не підписана електронним цифровим підписом особою, яка її подала. Вказував, що електронний файл разом з КЕП та протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису було створено єдиним архівом, який був надісланий на електронну адресу Оболонського районного суду м. Києва, проте суд апеляційної інстанції не виявив його підпису, як особи, яка подала апеляційну скаргу, поставив під сумнів дійсне волевиявлення ОСОБА_1 та вважав таке процесуальною перешкодою розгляду справи, прийняття її до провадження. Скаржник наполягає на власному волевиявленні щодо оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 13.01.2025 року, яке мало вираження у вчасному та належному поданні апеляційної скарги, яку було повернуто заявнику, можливо з підстав неналежної підготовки та передання з місцевого суду, вважав такі обставини поважними причинами пропуску процесуального строку.
В обґрунтування вимог скарги зазначав, що оскаржувана постанова є незаконною, безпідставною та упередженою. Матеріали справи не містять доказів, які поза розумним сумнівом можна інкримінувати в вину ОСОБА_1 . Своїм рішенням суд нівелював фундаментальний принцип невинуватості, закріплений положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини.
З матеріалів справи видно, що 21.08.2024 року поліцейським Діденком В.І. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 115725 від 21.08.2024, за змістом якого 21.08.2024 року о 22 год. 30 хв. у м. Києві по вул. Приорська (Полупанова), 16, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «AUDI», р.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Водночас, встановлено, що поліцейський ОСОБА_2 не зупиняв транспортний засіб автомобілем марки «AUDI», р.н. НОМЕР_1 , а отже, і не бачив того, що ОСОБА_1 ним керував, оскілки згідно рапорту поліцейського Кабанцева В. від 21.08.2024, він цього дня о 22.30 год. по вул. Приорській, 16 зупинив т/з «AUDI», р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , який на його думку перебував в нетверезому стані і якого було передано патрульній поліції. Відтак, відомості протоколу серії ЕПР1 № 115725 від 21.08.2024 в частині того, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «AUDI», р.н. НОМЕР_1 , не відповідають дійсності, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, відеозаписом, який долучений до матеріалів справи, а рапорт поліцейського Вадима Кабанцева від 21.08.24 не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Крім того, зі змісту рапорту поліцейського Кабанцева В. від 21.08.24 не вбачається законних підстав для зупинки т/з «AUDI», р.н. НОМЕР_1 , що суперечить Закону України «Про Національну поліцію». Відтак, неправомірність й безпідставність зупинки поліцейським т/з марки «AUDI», р.н. НОМЕР_1 , слугує підставою вважати всі наступні дії поліцейських та здобуті у справі дані неправомірними.
Безпідставним є посилання суду першої інстанції у оскаржуваній постанові про те, що фактичне заперечення керування т/з ОСОБА_1 висловив лише в суді через свого захисника, що було розцінено судом, як спосіб захисту та спробою ухилитися від адміністративної відповідальності, оскільки таких заперечень висловлено не було, а згідно принципу невинуватості, при вирішення справи по суті мав керуватись доказами, а не поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, яка в силу ст.. 268 КУпАП має право взагалі нічого не свідчити.
Крім того, матеріали справи, в тому числі відеозапис з нагрудної камери поліцейського, не містять відомостей про те, що під час проведення огляду на стан сп'яніння поліцейський використовував спеціальні технічні засоби (алкотестер) та/або після відмови ОСОБА_1 від проведення такого огляду, йому було запропоновано його пройти в закладі охорони здоров'я.
З огляду на викладене, за наявних в матеріалах справи доказів та дій ОСОБА_1 , відсутня об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 32-38).
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Пустовий Б.В. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. ОСОБА_1 до суду не прибув, був сповіщений завчасно повідомленням особисто телефонограмою та через представника із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень. Поряд з цим, захисник ОСОБА_1 - адвокат Пустовий Б.В. підтвердив належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи апеляційним судом, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибув, проте неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи (а.с. 49-54).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України" № 16652/04).
Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника - адвоката Пустового Б.В., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
З метою реалізації права на апеляційне оскарження, в тому числі у випадку неотримання повного тексту судового рішення у строк, який би дозволяв своєчасно подати апеляційну скаргу, частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, у вказаній частині статті зазначено, що у разі пропущення особою десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суд може поновити його за відповідним клопотанням апелянта.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше апеляційну скаргу на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року, подану адвокатом Пустовим Б.В. в інтересах ОСОБА_1 було подано 23 січня 2025 року (а.с. 19-25).
Проте, постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року апеляційну скаргу адвоката Пустового Б.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 , разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала (а.с. 28-29).
07.02.2025 року на поштову адресу адвоката Пустового Б.В. було направлено копію вказаної постанови з оригіналом апеляційної скарги, проте, доказів отримання поштового відправлення адвокатом матеріали справи не містять (а.с. 30).
Вдруге з апеляційною скаргою представник ОСОБА_1 - адвокат Пустовий Б.В. звернувся 13 лютого 2025 року (а.с. 32-45).
Враховуючи, що вперше апеляційну скаргу на оскаржувану постанову було подано в межах десятиденного строку з дня винесення постанови, апеляційний суд дійшов висновку, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження постанови з поважних причин, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, рапортом працівника поліції.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 115725, складеним 21.08.2024 року, о 22:59:50 год., 21.08.2024 о 22 год. 30 хв., у м. Києві по вул. Приорська (Полупанова), 16, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «AUDI», р.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
До протоколу долучено постанову направлення на проходження огляду на стан сп'яніння, рапорт поліцейського, розписка, відеозапис (а.с. 4-6,9).
Протокол про адміністративне правопорушення підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , який своїм підписом підтвердив, що йому були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Пунктом 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_3 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_3 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 - адвокат Пустовий Б.В. посилався на те, що у діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відомості в протоколі серії ЕПР1 № 115725 від 21.08.2024 в частині того, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «AUDI», р.н. НОМЕР_1 , не відповідають дійсності, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що 21.08.2024 року о 22 год. 44 хв. на запитання працівника поліції «чому випивший їхав за кермом», ОСОБА_1 відповів «запалили», в подальшому на запитання працівників поліції «алкоголь вживали», ОСОБА_1 відповів «вживав», на запитання поліцейського «чи вам відомі наслідки відмови за п. 2..5» ОСОБА_1 відповів, що відомі і підписав протокол (а.с. 9).
З цих підстав, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив доводи апелянта, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я.
Жодних заперечень щодо дій працівників поліції ОСОБА_1 не висловлював, не заперечував щодо керування транспортним засобом та не скористався своїм правом зазначити відповідні заперечення в протоколі.
Вищенаведене спростовує доводи апелянта, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.
При цьому, з відеозапису чітко вбачається, що водій відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, тому працівник поліції склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 9).
Відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи немає документального підтвердження правомірності зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, оскільки такі посилання не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції справу розглянуто повно, об'єктивно та всебічно, а висновки суду щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних по справі доказах.
Отже, відсутні підстави для скасування постанови Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Пустовому Богдану Вікторовичу строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Пустового Богдана Вікторовича - залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець