Справа №759/3374/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3508/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
13 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ровеньки, Луганської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за номером: АДРЕСА_2 , судимого:
- 12.10.2016 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 1 рік;
- 31.07.2017 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;
- 21.12.2020 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 місяців арешту, звільненого з місць позбавлення волі 09.06.2021 по відбуттю покарання;
- 17.05.2022 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 1 рік, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.06.2023 звільнений від даного покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку;
- 20.12.2023 Київським апеляційним судом скасовано вирок Святошинського районного суду м. Києва від 16.08.2022, та постановлено новий вирок за ч. 1 ст. 263 КК України і призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, -
визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України і призначено покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим за вироком Київського апеляційного суду від 20.12.2023 року, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання речових доказів, процесуальних витрат,
Згідно вироку суду І-ї інстанції, ОСОБА_7 30.06.2023, в денний час, знаходячись по вул. Депутатській в м. Києві, шляхом знахідки, безоплатно, незаконно придбав блістер «Метадон-ЗН» з десятьма таблетками білого кольору, схожими на таблетки, що містять наркотичний засіб, та які з метою подальшого особистого вживання сховав до власної сумки, залишивши на зберігання при собі, без мети збуту.
Коли ОСОБА_7 , приблизно о 16.00 годин, 30.06.2023, знаходився біля буд. № 7-А по вул. Генерала Вітрука в м. Києві, він був викритий працівниками поліції, яким з власної сумки добровільно видав для подальшого вилучення блістер «Метадон-ЗН» з десятьма таблетками білого кольору, середня маса кожної з яких становить 0,50 г, та які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон), загальною масою 0,22 г.
Метадон, згідно Списку №1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено» Таблиці II «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовині прекурсорів», затверджено Кабінетом Міністрів України від 06.05.2000 № 770, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я від 02.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» розміром наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону (фенадону), за який передбачена кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 309 КК України, є маса від 0,02 г до 1,6 г.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурором подано апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим призначеним вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2024 року, призначити остаточне покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.
В обгрунтування апеляційних вимог вказує, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_7 у даній справі, не врахував вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2024 (справа № 759/3375/24) відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, згідно якого останньому призначено покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 місяця арешту. На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання у виді 3 років позбавлення волі за вироком Київського апеляційного суду від 20.12.2023 і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
Відповідно до оскаржуваного вироку, інкриміноване кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив 30.06.2023, тобто до ухвалення попереднього вироку Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2024 у справі № 759/3375/24.
Однак, при призначенні покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції проігнорував вирок Святошинського районного суду від 19.02.2024 та не призначив необхідне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень в порядку ч. 4 ст. 70 КК України .
Вислухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, думку обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються, а тому, відповідно до положень ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальності та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості колегія суддів вважає непереконливими.
Колегія суддів вважає, що призначене вироком суду покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України, цілком відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, оскільки судом в повній мірі враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який судимий, вчинив кримінальне правопорушення маючи не зняту та непогашену судимість, на спеціальних обліках не перебуває, наявність обставини, що пом'якшує покарання, а саме щирого каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
При цьому, судом враховано, що ОСОБА_7 вчинив вказане кримінальне правопорушення до постановлення вироку Київського апеляційного суду від 20.12.2023, а тому, зроблено вмотивований висновок про необхідність застосування положень ч.4 ст.70 КК України та визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Переглядаючи матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги прокурора, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, зокрема, даних про які зазначено у обвинувальному акті, а також наданих до суду характеризуючих особу ОСОБА_7 даних, призначив йому покарання, яке відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого, особі обвинуваченої, а також домірне скоєному, та підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через м'якість, колегія суддів не вбачає.
При цьому, колегія суддів вважає голослівними доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, при призначенні покарання не врахував вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 .
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що стороною обвинувачення не надано до суду першої інстанції вироку Святошинського районного суду від 19 лютого 2024 щодо ОСОБА_7 , більше того, за відсутності вироку, не повідомлено суд першої інстанції про те, що на розгляді Святошинського районного суду м. Києва перебуває ще одне кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що на момент розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, у суду не було достатніх підстав для врахування вироку суду від 19 лютого 2024 року та призначення ОСОБА_7 остаточного покарання, з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання з урахуванням саме цього вироку.
Таким чином, підстави для скасування вироку суду першої інстанції, про які зазначає в апеляційній скарзі прокурор, відсутні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що порушене прокурором в апеляційній скарзі питання може бути вирішено в порядку ст.ст. 536-539 КПК України та не є підставою для скасування оскаржуваного вироку суду.
Враховуючи вищевикладене, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 є законним, обгрунтованим та вмотивованим, у зв?'язку з чим, колегія суддів залишає його без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: