апеляційне провадження №22-ц/824/797/2025
справа №372/2761/20
18 березня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Васильєва Вадима Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Висоцької Г.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тетерська О.Ю., Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання договору міни удаваним правочином, відшкодування різниці у вартості земельної ділянки, -
встановив:
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання договору міни удаваним правочином, відшкодування різниці у вартості земельної ділянки.
Вимоги позову мотивує тим, що 27 квітня 2017 року між позивачкою (покупцем) та ОСОБА_4 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_2 (продавцем), укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:023:0060, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою О.Ю.
Оскільки суміжні земельні ділянки сторін мали викривлену спільну межу та частини кожної з них частково заходили одна в одну, під час укладання та підписання угоди купівлі-продажу вказаної вище земельної ділянки, сторони домовились вирівняти межу вказаних сусідніх ділянок для їх кращого використання шляхом передачі (продажу) один одному частини земельної ділянки позивачки площею 0,0194 га та частини земельної ділянки відповідача площею 0,0084 га відповідно.
28 квітня 2017 року земельні ділянки позивачки та відповідача поділено. Належну позивачці земельну ділянку поділено на дві: 0,1374 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0099 та 0,0194 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0100. В свою чергу, земельна ділянка відповідача з кадастровим номером 3223155400:05:023:0062 (площа 0,1187 га) поділена на дві: 0,1103 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0102 та 0,0084 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0101.
Також відповідач зобов'язався заплатити суму різниці вартості земельної ділянки в сумі 126 000,00 грн. Дана сума становить ринкову вартість різниці в 0,011 га між площами земельних ділянок сторін.
Вказує, що для мінімалізації податків і витрат на нотаріальне посвідчення ОСОБА_2 , увівши в оману позивачку, запропонував здійснити передачу один одному новоутворених земельних ділянок, уклавши один договір міни, а не два договори купівлі-продажу.
Після реєстрації новоутворених земельних ділянок в Державному земельному кадастрі і Реєстрі речових прав, 10 серпня 2017 року укладено договір міни земельних ділянок, за яким позивачка передала відповідачу земельну ділянку 0,0194 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0100, а ОСОБА_2 передав позивачці 0,0084 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0101.
Всупереч домовленостей відповідач об'єднав земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:023:0100 і 3223155400:05:023:0102, зареєстрував новостворену земельну ділянку 3223155400:05:023:0107 і в січні 2020 року продав вказану новоутворену земельну ділянку ОСОБА_3 .
Позивачка уважає, що фактично між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 мав додатково сплатити позивачці грошові кошти у сумі 126 000,00 гривень, відтак договір міни є удаваним, оскільки насправді приховує в собі договір купівлі-продажу земельної ділянки, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання укладеного між позивачкою та ОСОБА_2 договору міни земельних ділянок недійсним.
Мотивуючи наведеним, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд визнати договір міни, укладений 10 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О.Ю., зареєстрований за реєстровим номером: 1889, удаваним правочином, вчиненим з метою приховування іншого правочину - договору купівлі-продажу. Стягнути з ОСОБА_2 суму недоплачених грошових коштів за фактично укладеним 10 серпня 2017 року договором купівлі-продажу земельної ділянки у розмірі 126 000,00 грн, як різницю вартості різниці в розмірах земельних ділянок, а саме за 0,011 га по ринковій вартості землі, та стягнути судові витрати.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Васильєвим В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин справи, незаконність та необґрунтованість.
Зазначає, що за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
Вказує, що 27 квітня 2017 року між позивачем та формальним власником земельної ділянки ОСОБА_4 , від імені якої діяв ОСОБА_2 , укладено договір купівлі-продажу ділянки кадастровий номер: 3223155400:05:023:0060 (площа: 0.1568га).
Звертає увагу, що ОСОБА_2 завжди стверджував і діяв так, що саме він є власником земельної ділянки. ОСОБА_4 тим часом позивачка взагалі не знає та ніколи не бачила. Вказує, що ОСОБА_4 не мала жодного відношення до укладання договору купівлі-продажу, згідно довіреності вона є громадянкою РФ. Всі умови угоди з купівлі-продажу визначав та погоджував саме ОСОБА_2 як фактичний власник земельної ділянки.
Саме ОСОБА_2 особисто отримав гроші за земельну ділянку і написав власноруч розписку про отримання грошей від позивачки.
Одночасно з укладанням договору купівлі-продажу ділянки, 27 квітня 2017 року позивачкою і ОСОБА_2 були подані нотаріальні заяви про поділ належних їм земельних ділянок.
Згідно укладеної з ОСОБА_2 угоди належну з дати купівлі-продажу позивачці земельну ділянку кадастровий номер: 3223155400:05:023:0060 (площа: 0,1568га) згодом було поділено на 2 ділянки: 0,1374 га, кадастровий номер: 3223155400:05:023:0099 та 0,0194 га, кадастровий номер: 3223155400:05:023:0100.
Земельна ділянка ОСОБА_2 кадастровий номер: 3223155400:05:023:0062 поділена на 2 ділянки: 0,1103 га, кадастровий номер: 3223155400:05:023:0102 та 0,0084 га, кадастровий номер: 3223155400:05:023:0101. ОСОБА_2 зобов'язувався заплатити позивачці різницю вартості земельної ділянки в сумі 126 000,00 гривень.
Вказує, що після реєстрації новоутворених земельних ділянок в Державному земельному кадастрі і Реєстрі речових прав, 10 серпня 2017 року позивачкою та ОСОБА_2 укладено удаваний Договір міни земельних ділянок, за яким позивачка передала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0194 га, кадастровий номер: 3223155400:05:023:0100, а ОСОБА_2 передав позивачці ділянку площею 0,0084 га, кадастровий номер: 3223155400:05:023:0101.
Зазначає, що між позивачкою та ОСОБА_2 фактично були встановлені відносини купівлі-продажу, а не міни, оскільки позивачкою передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, проте ОСОБА_2 станом на теперішній час не виконано домовленостей щодо сплати різниці вартості земельної ділянки в сумі 126 000,00 гривень.
Стверджує, що правовідносини між позивачкою та ОСОБА_8 мають ознаки удаваних з підстав, передбачених у статті 235 ЦК України, оскільки виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором міни, та, що воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними Договором міни, оскільки ОСОБА_2 не доплатив позивачці різницю вартості у сумі 126 000,00 грн, що виникла з різниці в розмірах земельних ділянок, а саме за 0,011 га по ринковій вартості землі.
Вказує, що із нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, що були предметом договору міни, убачається, що даний договір укладено з метою мінімізувати оподаткування сторін та приховати реальний договір купівлі-продажу.
Воля позивачки при укладанні договору міни була спрямована на отримання решти суми у розмірі 126 000,00 грн.
Вказує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги того факту, що самі фіктивні звіти про експертну оцінку вартості земельних ділянок, на підставі яких був укладений договір міни і які додавались до договору міни, не були підписані ані позивачкою, ані ОСОБА_2 .
Судом не надано належної оцінки тому факту, що всупереч угоді позивачки та ОСОБА_2 останній розробив технічну документацію на об'єднання земельних ділянок кадастровий номер 3223155400:05:023:0100 та 3223155400:05:023:0102, зареєстрував новостворену земельну ділянку площею 0,1297 га (включаючи земельну ділянку площею 0,0194 га, отриману безоплатно від позивача) в межах згідно з планом, кадастровий номер: 3223155400:05:023:0107, і в січні 2020 року продав вказану новоутворену земельну ділянку ОСОБА_3 за ринковою вартістю.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 травня 2023 року у справі № 398/3012/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 357/3132/15-ц, від 06 червня 2018 року по справі № 910/19473/17, від 14 лютого 2022 року по справі №346/2238/15-ц.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 лютого 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що на момент укладання договору міни сторони погодились з проведеною оцінкою земельних ділянок, переоцінка належної у минулому позивачці обмінюваної земельної ділянки, що міститься у висновку земельної технічної експертизи, через шість років після укладення договору, не може бути доказом наявності у ОСОБА_2 додаткових зобов'язань, не передбачених договором міни.
Суд зробив висновок, що позивач не довела обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, а саме, що воля обох сторін правочину була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж тих, що виникли між сторонами в результаті укладення оспорюваного договору міни або настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.
Колегія суддів погоджуєтьсяз висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Установлено, що 27 квітня 2017 року між ОСОБА_4 (продавець), від імені якої діє ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець передала у власність покупця, а покупець прийняв у власність земельну ділянку, площею 0,1568 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0060, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Висновку про вартість об'єкта оцінки, складеного ТОВ "Інститут незалежної експертної оцінки" від 27 квітня 2017 року, ідентифікатор за базою ФДМУ №1818060_27042017_AS18-170427-047, вартість відчужуваної земельної ділянки складає 1 498 338,02 гривень (пункт 11 договору).
Згідно пункту 12 за домовленістю сторін продаж земельної ділянки здійснено за суму
1 800 000,00 гривень (том 1 а.с. 14-16).
Згідно даних платіжного доручення №1 від 27 квітня 2017 року ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_4 перераховано 1 800 000,00 гривень. У графі призначення платежу вказано "перерахування коштів за земельну ділянку, зг. Договору купівлі-продажу №б/н від 27 квітня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223155400:05:023:0060 (том 1 а.с.39).
Згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного ТОВ "Інститут незалежної експертної оцінки", ринкова вартість земельної ділянки (кадастровий номер 3223155400:05:023:0060, загальною площею 0,1568 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 498 338,02 гривень, дата оцінки 27 квітня 2017 року (том 1 а.с. 17-22).
27 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою, згідно якої просила розробити (виготовити) відповідну технічну та/або проекту документацію із землеустрою та поділити земельну ділянку площею 0,1568 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0060, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , на відповідні частини: земельну ділянку площею 0,1374 га, земельну ділянку площею 0,0194 га та зареєструвати право власності на ОСОБА_1 (том 1 а.с. 23).
28 квітня 2017 року ОСОБА_10 , який діє від імені ОСОБА_2 , звернувся із заявою, у якій просив розробити (виготовити) відповідну технічну та/або проектну документацію із землеустрою та поділити земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:023:0062, площею 0,1187 га, на відповідні частини: земельну ділянку площею 0,1103 га, земельну ділянку площею 0,0084 га, та зареєструвати право власності за ОСОБА_2 (том 1 а.с. 70).
10 серпня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір міни, за умовами якого ОСОБА_1 міняє належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, площею 0,0197 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0100, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на земельну ділянку, площею 0,0084 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0101, що розташована за адресою АДРЕСА_5 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Відповідно до звіту про оцінку майна, наданого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "ІНЕО ПЛЮС" станом на 25 липня 2017 року, ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0194 га, становить 65 624,03 гривень. Відповідно до звіту про оцінку майна, наданого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "ІНЕО ПЛЮС" станом на 25 липня 2017 року, оціночна вартість земельної ділянки, площею 0,0084 га становить 65 743,84 гривень (пункт 4 договору).
Згідно пункту 5 договору міни обмін проводиться без доплати.
Згідно пункту 14 договору міни сторони за цим договором підтвердили, що на час посвідчення договору, останні не визнавались обмежено дієздатними та недієздатними, що цей договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру мнимого та удаваного, а також не є зловмисним (том 1 а.с. 10-12).
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №29-10-0.222-4837/2-20 від 01 квітня 2020 року убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:05:023:0062 належала ОСОБА_2 . Обмеження "охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта транспорту" встановлено на земельній ділянці з кадастровими номерами 3223155400:05:023:0102 - площею 0,0110 га та 3223155400:05:023:0101 площею 0,0008 га було внесено до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:023:0062. В результаті об'єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:05:023:0102 та 3223155400:05:023:0100 сформовано земельну ділянку 3223155400:05:023:0107 (том 1 а.с. 36-37).
27 січня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму (купити). Майном за цим договором є земельна ділянка площею 0,1297 га, виділена в натурі (на місцевості) згідно кадастрового плану земельної ділянки, кадастровий номер 3223155400:05:023:0107, що розташована за адресою: смт. Козин, Обухівського району, Київської області (том 2 а.с. 109).
Згідно даних висновку експерта №СЕ-19/111-23/20645-ОЗ від 17 серпня 2023 року станом на 10 серпня 2017 року ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,1103 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0102, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 складала 1 244 915,00 гривень, без врахування ПДВ.
Станом на 10 серпня 2017 року ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0084 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0101, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 складала 127 347,00 гривень, без врахування ПДВ (том 2 а.с. 209-231).
Стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до умов статті 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із частиною 1 статті 202, частиною 3 статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен встановити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору міни, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилами статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним позивач має довести, факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним, спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин, настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.
Тобто воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а оскільки відповідно до частини першої статті 202, частини 3 статті 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з'ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.
За таких обставин, для визнання угоди удаваною позивачу необхідно надати відповідні докази, а суду встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників (постанова Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №357/3132/15-ц).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачкою не надано доказів на підтвердження спрямованості дій обох сторін при укладенні договору міни на досягнення інших правових наслідків і приховування іншої волі учасників правочину.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що воля позивачки була спрямована на отримання суми 126 000,00 грн відхиляються колегією суддів, оскільки доказів на підтвердження такого факту матеріали справи не містять, натомість пунктом 5 договору міни сторони узгодили, що обмін проводиться без доплати.
Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги свідчення сина позивачки ОСОБА_10 , оскільки у цій справі дані цих пояснень не мають доказового навантаження.
Обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить, натомість її зміст зводиться до власного викладення обставин справи.
Щодо посилань апеляційної скарги на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 травня 2023 року у справі № 398/3012/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 357/3132/15-ц, від 06 червня 2018 року по справі № 910/19473/17, від 14 лютого 2022 року по справі №346/2238/15-ц, колегія суддів зазначає, що обставини справ, що були предметом касаційного перегляду, є відмінними від обставин цієї справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,суд -
Апеляційну скаргу адвоката Васильєва Вадима Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 18 березня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова