вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 363/2523/24 Головуючий у суді першої інстанції - Дьоміна О.П.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4543/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
06 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Димерської селищної ради, третя особа: Вишгородська державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , з яким позивач, починаючи з 1999 року проживав однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_2 Вишгородською районною державною нотаріальною конторою 04.05.2028 року заведено спадкову справу за №87/2018. 03.05.2018 року.
ОСОБА_1 , який вважав ОСОБА_2 рідним дядьком, звернувся до Вишгородської районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Постановою державного нотаріуса Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Пушняк М. О. за вих. № 540/02-31 від 04.06.2018 року, заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , з підстав не надання заявником документів, підтверджуючих родинні стосунки із померлою особою та відсутності заповіту на його ім'я.
Встановивши, що ОСОБА_2 не є рідним дядьком, яким його сприймав позивач, виникла необхідність у зверненні до суду із позовом про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем однією сім'єю, для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України.
ОСОБА_2 є чоловіком рідної тітки заявника - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати заявника - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була рідною сестрою ОСОБА_3 . Інших спадкоємців, відповідно до черговості спадкування за законом, після померлого ОСОБА_2 немає.
Позивач зазначав, що він не лише спільно проживав з рідною тіткою та дядьком з 1999 року і до дня їх смерті, але й до кінця їх життя опікувався ними та їх здоров'ям, а після смерті займався їх похованням.
За відсутності інших спадкоємців, враховуючи, що ОСОБА_1 вважав себе родичем померлого ОСОБА_2 , який належить до п'ятої черги спадкоємців за законом, однак, за відсутності документів, які підтверджують факт родинних зв'язків, змушений звертатись до суду з цим позовом з метою набуття права на спадкування за законом.
Посилаючись на викладене просив суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю з 1999 року і, до дня смерті ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивачОСОБА_1 подавапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2024 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, щоусі ознаки проживання позивача зі спадкодавцем однією сім'єю: спільне проживання осіб за однією адресою, спільний побут (ведення спільного господарства, участь в утриманні житла, піклування один про одного/надання взаємної допомоги), наявність взаємних прав та обов'язків з 1999-2000 років до дати смерті ОСОБА_2 , наведені у документах та підтверджені показаннями свідків, зміст яких суд відобразив та виклав у оскаржуваному рішенні суду.
Вважає, що висновки суду про недоведеність факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини свідчать є помилковими.
Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
У судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник позивача адвокат Коршун В.В., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Представник відповідача Піроженко О.І. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час га місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Димер помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть, довідкою керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану від 19.03.2018 року (а.с. 20, 13 на звороті).
Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшов будинок за АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право приватної власності на будівлю від 07.03.1960 року (а.с.103).
29.07.2015 року позивач ОСОБА_1 зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади від 27.01.2024 року (а.с.14).
Відповідно до довідок Димерського селищного голови від 20.09.2018 року та від 19.03.2018 року - ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 , проживав разом із ОСОБА_6 по день його смерті, вели спільне господарство. ОСОБА_1 похоронив ОСОБА_2 , актовий запис про смерть за №30 від 19.03.2018 року (а.с.11, 102). При цьому вказані довідки не містять дати початку проживання позивача за вказаною адресою разом із ОСОБА_2 .
Акт про фактичне проживання та користування будинком, що підписаний свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , в присутності депутата Димерської селищної ради Л. Іванової від 18.04.2024 року свідчить про те, що ОСОБА_1 фактично з 1999 року по даний час проживає в АДРЕСА_1 безперервно користується даним житловим будинком, обробляє присадибну земельну ділянку. 29.07.2015 року ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою Власник даного житлового будинку ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за цією адресою до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ОСОБА_1 (а.с.10 на звороті).
Надані позивачем три квитанції (а.с.11-12) свідчать про те, що ОСОБА_1 за січень-лютий, 2018 року здійснював оплату за телекомунікаційні послуги за адресою: АДРЕСА_2 .
Квитанція за №148 від 21.03.2018 року (а.с.13) вказує на те, що позивачем здійснена оплата за телекомунікаційні послуги ПАТ «Укртелеком», адреса отримання послуг не зазначена.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що дружина померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була рідною сестрою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть, свідоцтв про народження та одруження (а.с.16-20).
03.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_2 до Вишгородської районної державної нотаріальної контори (а.с. 92).
04.05.2018 року Вишгородською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа за №87/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.91). Що також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 04.05.2018 року (а.с.96).
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 30.05.2018 року вбачається, що відсутня інформацію про наявність заповіту ОСОБА_2 (а.с.104).
04.06.2018 року постановою державного нотаріуса Пушняк М.О. Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Вишгородського району відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 не надав до нотаріальної контори документів, які б свідчили про його родинні відносини з померлим ОСОБА_2 (а.с.108).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт проживання його зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
Так, статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.
Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.
Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Предметом позову ОСОБА_1 визначив вимогу про встановлення факту його проживання однією сім'єю із померлим ОСОБА_2 з 1999 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).
Однак, виходячи зі змісту мотивувальної частини позовної заяви, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та фактично намагався довести те, що він є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 .
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить суд встановити факт спільного проживання з ОСОБА_2 . Встановлення цього факту позивачеві необхідне для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , оскільки в інакшому випадку спадщина може бути визнано відумерлою. Тобто, у межах справи, що переглядається, вбачається спір про право. Разом з цим, жодних матеріально-правових вимог щодо права на спадщину позивач не заявив.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч.ч.1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи зазначене, колегія доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2024 року - зміні, з викладом мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2024 рокузмінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 18 березня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді Т.О. Невідома
В.В. Соколова