14 березня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 755/16371/24
номер провадження: 33/824/673/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Федорова Дмитра Сергійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Гармаша Михайла Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року,
Постановою суддіДніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цією ж постановою стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп. на користь держави.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Гармаш М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 , через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з пояснень ОСОБА_1 , вбачається, що він не здійснював керування транспортним засобом, а керував його товариш - ОСОБА_3 , що підтверджується відеозаписом. При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Вказує, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції застосували до ОСОБА_1 кайданки та пропонували проходження огляду на стан сп'яніння. Однак ОСОБА_1 неодноразово повідомляв працівникам поліції, що він не був за кермом та перебував на пасажирському місці, він не відмовлявся від проходження огляду, а просив надати можливість звернутися до адвоката, проте поліцейські безпідставно розцінили це як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Зазначає, що як вбачається з пояснень ОСОБА_1 та підтверджується відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, на відеозаписі ОСОБА_1 попросив можливості запросити адвоката (21 год 58 хв.; 22 год 22 хв.), а на 25:35 хв. відеозапису поліцейський вже розцінив прохання ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду. Проте на відеозаписі відсутній факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі, оскільки він не відмовлявся від такого.
Також вказує, що у порушення вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376, ОСОБА_1 не були роз'ясненні права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, а також право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Федорова Д.С., які підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи та, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді першої інстанції - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, з огляду на таке.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зазначені завдання реалізуються шляхом вчинення низки процесуальних дій органами (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення. Передусім це з'ясування наявності факту вчинення правопорушення, установлення особи, що вчинила правопорушення, чи винна ця особа і чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з вимогами ст.ст.278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що даних вимог закону суддею першої інстанції дотримано не було.
Як зазначено в постанові судді першої інстанції, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №961902 встановлено, що 01 вересня 2024 року о 00 год 20 хв. у місті Києві по Русанівській набережній, 4, ОСОБА_1 керував автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на боді-камеру 476381, 477749. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однією з головних умов для притягнення водія до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є не лише перебування водія у стані сп'яніння, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом. Тобто, обставина перебування особи в стані сп'яніння повинна бути в нерозривному зв'язку з керуванням цією особою транспортним засобом в такому стані.
Разом з тим, судом першої інстанції, всупереч положень ст.280 КУпАП, не було достеменно з'ясовано чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Обґрунтовуючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя першої інстанції, як на докази послався на дані, що містять:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №961902, в якому зазначено про факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а також про факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку;
- письмові пояснення ОСОБА_3 від 01 вересня 2024 року, з яких слідує, що він 01 вересня 2024 року у місті Києві по Русанівській набережній, 4, перебував в автомобілі «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , на пасажирському сидінні, їх зупинила поліція, на прохання товариша ОСОБА_1 він пересів на водійське сидіння. Після чого їх було затримано працівниками поліції;
- направлення від 01 вересня 2024 року на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції;
- рапорт працівника поліції, відповідно до якого 01 вересня 2024 року о 00 год 15 хв. під час патрулювання екіпажу Рубін 0451, в радіоефір почули інформацію від екіпажу Рубін 0410, що на блокпосту «Дарницький міст» транспортний засіб «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, на вимогу не зупинився. Через 2 хвилини помітили даний транспортний засіб, який рухався по Дніпровській набережній з великою швидкістю. На Русанівській набережній, 4, даний транспортний засіб був зупинений шляхом блокування, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Оскільки ОСОБА_1 не виконав вимогу про зупинку на блок-посту, керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та своїми діями міг зашкодити собі та оточуючим до нього, було застосовано спецзасіб - кайданки згідно зі ст.45 Закону України «Про Національну поліцію України» для затримання. Надалі з ОСОБА_1 були зняті кайданки, щоб останній міг зателефонувати адвокату, однак ОСОБА_1 почав бігати по проїзній частині дороги і заважати складати матеріали. Для доставки ОСОБА_1 до управління поліції до нього знову були застосовані кайданки;
- відеозаписи з нагрудних камер патрульних поліцейських 476381, 477749, відповідно до яких водій автомобіля «Daewoo Lanos» не зупинився на вимогу працівників поліції на блокпосту. Після цього працівники поліції наздогнали даний автомобіль та було зафіксовано, що ОСОБА_1 керував автомобілем «Daewoo Lanos», який під час зупинки помінявся місцями з ОСОБА_3 . Працівниками поліції були виявленні ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 та запропоновано останньому пройти огляд на стан сп'яніння, на що останній відмовився. На відео чітко зафіксовано, що ОСОБА_3 декілька разів сказав працівникам поліції, що особисто він не керував транспортним засобом (00 год 26 хв., 00 год 41 хв. відеозапису).
Крім того, суд першої інстанції врахував протокол АЗ №068038 від 01 вересня 2024 року про адміністративне затримання за ч.1 ст.261 КУпАП та постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 243921 від 01 вересня 2024 року.
Однак із таким висновком судді першої інстанції погодитись безспірно не можливо, виходячи з такого.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку про те, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
З переглянутих судом апеляційної інстанції відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №961902, вбачається, що працівники поліції наздоганяли автомобіль «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , який не зупинився на блокпосту. Після його зупинки працівником поліції на сидінні водія вказаного автомобіля було затримано ОСОБА_3 , а також було затримано ОСОБА_1 , який перебував на задньому пасажирському сидінні автомобіля (00 год 23 хв. відеозапису). Працівниками поліції було вирішено, що водієм автомобіля був ОСОБА_1 , а не ОСОБА_3 , та повідомлено ОСОБА_1 , що він помінявся місцями з ОСОБА_3 . При цьому, впродовж усього відеозапису на місці події ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом «Daewoo Lanos».
Також з відеозаписів вбачається, що працівник поліції зателефонував особі, яка перебувала на блокпосту, та уточнив хто саме був водієм автомобіля «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , на що отримав відповідь, що водієм даного автомобіля був хлопець у білій футболці та в шортах. Оскільки в білій футболці був як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_1 , то працівник поліції сфотографував останніх, які стояли поруч, на мобільний телефон та відправив фото особі, яка перебувала на блокпосту (00 год 27 хв. - 00 год 30 хв. відеозапису). Надалі працівнику поліції вказана особа зателефонувала та повідомила, що водієм автомобіля була особа, яка знаходилася на фото зліва із сумкою, тобто такою особою був саме ОСОБА_3 , який був одягнутий у білу футболку, шорти та на плечах у нього була сумка (00 год 31 хв. відеозапису).
Отже указаний відеозапис достеменно не підтверджує той факт, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 .
Водночас на відеозаписі ОСОБА_1 категорично заперечує, що саме він 01 вересня 2024 року виконував функцію водія транспортного засобу «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , та пояснив, що водієм цього транспортного засобу був ОСОБА_3 .
Наведене указує на неналежність відеозапису, як доказу вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Разом з тим, з доданих до протоколу письмових пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що 01 вересня 2024 року о 00 год 20 хв. він у місті Києві по Русанівській набережній, 4, рухаючись в транспортному засобі «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , на пасажирському сидінні. Їх зупинила поліція, після чого його з товаришем ОСОБА_1 було затримано. На прохання товариша пересів на водійське сидіння. ОСОБА_3 пересів на водійське сидіння, після чого був затриманий (а.с.3).
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що з переглянутих відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що ОСОБА_3 на місці події поясняв працівнику поліції обставини щодо їх поїздки на автомобілі в комендантську годину, в тому числі, через блокпост, однак він категорично не стверджував, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 . Водночас під час написання письмових пояснень ОСОБА_3 запитав у працівника поліції, що саме йому писати, на що працівник поліції відповів йому, що якщо хочеш, то напиши, що ти їхав, але тоді вся ця процедура буде проведена з тобою (01 год 26 хв. відеозапису).
Таким чином, пояснення свідка ОСОБА_3 достеменно не підтверджують, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , та керував ним з ознаками алкогольного сп'яніння під час зупинки автомобіля працівниками поліції.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_3 був допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції та показав, що 01 вересня 2024 року у комендантську годину він керував автомобілем «Daewoo Lanos» у місті Києві та на блокпосту його зупинили для перевірки документів. Після чого, він повідомив останнім неправдиву інформацію, а саме про те, що за кермом автомобіля перебував не він, а ОСОБА_1 . Працівники поліції в грубій формі спілкувалися з ними та залякували, у подальшому він написав неправдиві письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи. Крім того, зазначив, що працівниками поліції не було роз'яснено йому права та обов'язки. Ним була подана скарга на протиправні дії працівників поліції.
З огляду на викладене вище суд апеляційної інстанції вважає, що письмові пояснення свідка ОСОБА_3 від 01 вересня 2024 року, які додані до протоколу, викликають обгрунтований сумнів у доведеності обставин щодо факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд оцінює їх критично.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суддя першої інстанції помилково критично поставився до пояснень ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Гармаша М.Ю. про те, що за кермом автомобіля перебував його товариш - ОСОБА_3 з тих підстав, що суддя вважав, що дані пояснення спростовуються відеозаписами з нагрудної камери поліцейського та письмовими поясненнями ОСОБА_3 в день події.
Крім того, з метою перевірки обставин щодо керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом 01 вересня 2024 року у місті Києві по Русанівській набережній, 4, у судовому засіданні 31 січня 2025 року Київським апеляційним судом було задоволено клопотання адвоката Гармаша М.Ю. про виклик командира роти №3 батальйону №3 полку №2 (з ОЛБ) УПП в місті Києві ДПП капітана поліції ОСОБА_4 та заступника командира роти №3 батальйону №3 полку №2 УПП в місті Києві ДПП капітана поліції ОСОБА_5.
Київським апеляційним судом були направлені листи на адресу начальника Управління Патрульної поліції міста Києва ДПП Національної поліції України про виклик вказаних вище поліцейських у судове засідання, яке було призначене на 21 лютого 2025 року, а в подальшому повторно - на 14 березня 2025 року (а.с.66, 71).
Ці листи були отримані адресатом, відповідно, 11 лютого 2025 року та 28 лютого 2025 року (а.с.69, 74).
Проте, у судове засідання 21 лютого 2025 року та у судове засідання 14 березня 2025 року, капітан поліції ОСОБА_4 та капітан поліції ОСОБА_5 не заявились, про причини неявки суду не повідомили, що викликає розумний сумнів у доведеності їх позиції щодо факту керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом.
Також суд апеляційної інстанції вважає, що наявний у матеріалах справи рапорт капітана поліції ОСОБА_4 (а.с.6) не може бути доказом зазначеного вище факту керування автомобілем ОСОБА_1 , виходячи з такого.
Вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, а саме, будь-яких фактичних даних, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, визначений у ч.1 ст.251 КУпАП. Аналіз указаної правової норми дає підстави стверджувати про те, що рапорт поліцейського не є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що указаний рапорт не містить жодних даних про його офіційне спрямування чи реєстрацію. Сукупність указаних обставин виключають визнання зазначеного вище рапорту у якості доказування факту керування ОСОБА_1 автомобілем.
Таким чином матеріали справи не містять та під час апеляційного розгляду не було беззаперечно встановлено та підтверджено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у зв'язку з чим відсутні докази на спростування доводів, які викладені стороною захисту в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.
У відповідності до п.43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Між тим, згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Приймаючи до уваги наведене та відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що транспортний засіб «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведена у поза розумний сумнів.
У зв'язку з цим постанова судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргуадвоката Гармаша Михайла Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 цього Кодексу, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов