11 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу начальника Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 та апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.02.2025 задоволено частково клопотання старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_10 , погоджене керівником Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого
Справа № 761/5642/25 Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2177/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В іншій частині клопотання залишено без задоволення.
Строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного обов'язків визначено до 11.04.2025 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор у кримінальному провадженні - начальник Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 та захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
Прокурор в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання детектива та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у сумі 5 280 000 гривень, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зазначених у клопотанні.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
На думку апелянта, при розгляді клопотання детектива слідчим суддею не враховано, що незастосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 5 280 000 гривень, не забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, що наведені у клопотанні.
Так, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років, ОСОБА_6 може умисно ухилятися від явки або переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, або може виїхати за межі території України.
Також, підозрюваний ОСОБА_6 самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями свідків, надавати цим особам поради або схиляти їх до надання завідомо неправдивих показань.
Наявність у ОСОБА_6 сталих зв'язків з органами військового управління та характер інкримінованого йому кримінального правопорушення, дає підстави припускати, що останній, використовуючи такі зв'язки та за допомогою невстановлених на даний час осіб, може вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Крім того, 30.12.2024 скеровано до суду обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, тобто за вчинення аналогічних злочинів, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який також виражається у тому, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.
Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що слідчим суддею не надано належної уваги доказам сторони захисту, які спростовують гіпотетичні ризики, наведені прокурором.
Також, слідчим суддею залишено поза увагою відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, неналежність та недопустимість доказів, на які сторона обвинувачення посилається у клопотанні, чим порушено право на захист та справедливий судовий розгляд.
ОСОБА_6 не є стороною господарських договорів, про які йдеьтся мова у клопотанні (договір Д-09 від 05.01.2024, договір Д-08 від 05.01.2024, договір Д-02 від 30.01.2024).
До клопотання не надано жодних доказів подання ОСОБА_6 на адресу КЕВ м. Запоріжжя попередньо узгоджених із ОСОБА_12 цінових пропозицій від ФОП ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Жодних доказів звернення ФОП ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 до правоохоронних органів про те, що їх печатками заволодів ОСОБА_6 , або будь-яка інша особа не надано.
При цьому, сторона обвинувачення надає докази того, що саме ці ФОП самостійно укладали договори із КЕВ м. Запоріжжя та безпосередньо на їх рахунки надходили кошти за виконання їх договорів.
Жодних ознак утворення організованої групи чи злочинної організації, детального розподілу обов'язків, складання плану, визначення способів його виконання або пособництва - органом досудового розслідування не наведено.
Захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , в апеляційній скарзі також просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що слідчим суддею не надано належної оцінки доцільності повторного застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 в рамках фактично однієї процедури кримінального переслідування.
Матеріали кримінального провадження № 720250000000000001, в якому наразі подане дане клопотання, виділені з кримінального провадження № 420230823700000629, в якому стосовно ОСОБА_6 вже двічі застосовувалися запобіжні заходи.
При цьому, у кримінальному провадженні № 720250000000000001 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні аналогічних дій, а різниця полягає лише в тому, що поставка деревини відбувалася за іншими договорами та іншими суб'єктами господарської діяльності, але в той же період часу.
З огляду на те, що з липня 2024 року ОСОБА_6 жодним чином не порушив процесуальних обов'язків, покладених на нього ухвалами слідчих суддів від 23.07.2024 та від 02.12.2024 року, апелянт вважає, що підстав для повторного застосування до ОСОБА_6 будь-якого запобіжного заходу не існує.
Сторона обвинувачення була обізнана про те, що будь-який розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_6 , у зв'язку з чим він не зможе виконати обов'язок із внесенням застави у разі винесення такої ухвали, однак слідчим суддею не враховано майновий стан ОСОБА_6 та безпідставно застосовано до нього запобіжний захід у виді застави.
Також, слідчим суддею не надано оцінки відсутності вагомих доказів для повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Зі змісту повідомлення про підозру не вбачається, в яких саме діях ОСОБА_6 або ОСОБА_12 виразилось зловживання своїм службовим становищем з використанням наданих їм повноважень та в чому це полягає.
Порушення конкретних нормативних або локальних актів у підозрі не наведені взагалі, що виключає в діях ОСОБА_6 будь-якого службового кримінального правопорушення.
Більш того, в даних правовідносинах ОСОБА_6 не мав ознак службової особи.
Крім того, апелянт вказував, що сторона обвинувачення не довела існування жодних ризиків, передбачених п. п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З моменту застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу вперше ухвалою слідчого судді від 23.07.2024, підозрюваний жодного разу не порушив свої процесуальні обов'язки, у тому числі здав свій паспорт для виїзду за кордон, а тому повторно здати його, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, він не має фізичної можливості.
Сама по собі наявність у ОСОБА_6 статусу підозрюваного у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення не може свідчити про існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Що стосується ризику впливу на свідків, потерпілих, експертів, то згідно практики ЄСПЛ, ризик того, що підозрюваний буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку учасників судового провадження, які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, зокрема: пояснення прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисників та просив задовольнити апеляційну скаргу сторони обвинувачення, думку підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги сторони захисту з наведених у них підстав, та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що подані прокурором та захисниками підозрюваного апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, детективами Головного підрозділу Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025000000000001 від 07.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , будучи фізичною особою-підприємцем, діючи умисно, у м. Запоріжжя, в 2023 році, більш точну дату та місце на даний час не встановлено, але не пізніше 20.12.2023, утворив організовану злочинну групу з метою розтрати шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем бюджетних коштів та подальшого їх привласнення, до складу якої залучив начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера КЕВ м. Запоріжжя ОСОБА_12 , свою дружину ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та в подальшому, діючи у складі організованої злочинної групи, в період з грудня 2023 по квітень 2024 року, під час закупівлі дров паливних твердолистяних порід для непромислового використання 1-ї групи (дуб, акація бук, ясен, граб, клен, в'яз) за завищеною вартістю, здійснили розтрату та привласнення державного майна, в сумі 5 280 000 грн, тобто в особливо великих розмірах із подальшим вчиненням фінансових операцій, направлених на легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
05.02.2025 в даному кримінальному проваджені ОСОБА_6 повідомлено про підозру в організації розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою свої службовим становищем, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, вчиненій організованою групою та привласненні чужого майна, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, вчиненій організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України: у організації легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, тобто здійсненні фінансових операції з майном, знаючи, що таке майно частково одержано злочинним шляхом, вчинене організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
10.02.2025 старший детектив Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим керівником Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави в розмірі 5 280 000 гривень, та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.02.2025 задоволено частково клопотання детектива та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого
місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В іншій частині клопотання залишено без задоволення.
Строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного обов'язків визначено до 11.04.2025 включно.
З такими висновками колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно частини 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
При прийнятті рішення про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні детектива ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, його вік, майновий та сімейний стан підозрюваного, стан його здоров'я, дійшов висновку про недоведеність детективом та прокурором наявності підстав для визначення підозрюваному застави у розмірі 5 280 000 гривень, у зв'язку з чим вважав за можливе визначення йому заставу в межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК, а саме у виді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого його розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза його втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .
Підстав вважати вказаний розмір застави недостатнім для виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, колегія суддів не вбачає.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, який, на переконання колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим.
Разом з тим, колегія суддів не убачає підстав для відмови у задоволенні клопотання детектива у повному обсязі, про що порушено питання в апеляційних скаргах сторони захисту, оскільки, на переконання колегії суддів, встановлені обставини у кримінальному провадженні свідчать про наявність обгрунтованих підстав для застосування заходів забезпечення даного кримінального провадження у виді запобіжного заходу щодо підозрюваного.
Викладені в апеляційних скаргах захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень,передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому злочину.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, посилання захисників підозрюваного на те, що ОСОБА_6 не є стороною господарських договорів, про які йдеться мова у клопотанні, та він не мав ознак службової особи, посилання на відсутність ознак утворення організованої злочинної групи чи злочинної організації, а також на неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів та відсутність у діях підозрюваного складів інкримінованих йому злочинів, є передчасними.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Викладені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Перевіряючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, та особу підозрюваного.
При цьому, посилання захисників на ту обставину, що відносно ОСОБА_6 з липня 2024 року вже двічі застосовано запобіжний захід в іншому кримінальному провадженні № 420230823700000629, в якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні аналогічних дій, та він жодним чином не порушував покладені на нього процесуальні обов'язки, не впливають на правильність висновків суду, оскільки вказані обставини не є предметом даного судового розгляду.
Крім того, вказані обставини самі по собі не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку незастосування щодо нього запобіжного заходу у межах кримінального провадження, яке є предметом даного апеляційного розгляду.
Перевіривши доводи прокурора в апеляційній скарзі, колегія суддів також вважає їх такими, що не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Так, колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора про необхідність визначення підозрюваному на даному етапі досудового розслідування розміру застави у виді 5 280 000 гривень, та вважає такі доводи не обгрунтованими належним чином.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Так, якзазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи його відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або його боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Гарантії, передбачені частиною 3 статті 5 Конвенції, покликані в першу чергу забезпечити не відшкодування шкоди, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Тому розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta), § 70; «Мангурас проти Іспанії [ВП]» (Mangouras v. Spain [GC]), § 78; «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), § 14).
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи з посиланням на загальну суму матеріальних збитків, заподіяння якої інкриміновано ОСОБА_6 разом з іншими особами, не можуть бути безумовною підставою для визначення підозрюваному застави у вказаному розмірі, оскільки дані обставини самі по собі не є визначальними при визначенні розміру застави, та повинні враховуватися у сукупності із іншими даними про особу підозрюваного.
Апеляційна скарга прокурора не містить достатніх обставин, які б давали підстави для обгрунтованого для висновку, що з урахуванням даних про особу підозрюваного та його процесуальної поведінки, визначений слідчим суддею розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., є недостатнім стримуючим заходом для підозрюваного, та не забезпечує належну процесуальну поведінку і виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Фактів неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 з моменту повідомлення йому про підозру та застосування запобіжного заходу у виді застави у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про недостатність визначеного йому розміру застави для виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в апеляційній скарзі не наведено.
Інші доводи апеляційних скарг прокурора та захисників підозрюваного висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, та задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 193, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу начальника Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 та апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3