Київський апеляційний суд
10 березня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Раковець О.О. на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.12.2024 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Як встановив суд, 16 вересня 2024 року о 14 годині 43 хвилини ОСОБА_2 , який по вул. Райдужній, 74 в с. Петропавлівська Борщагівка керував автомобілем "Jeep Cherokee" д/н НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
В апеляційній скарзі захисник Раковець О.О., посилаючись на визначення терміну "водій" в п.1.10 ПДР, категорично наполягає на тому, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, а тому не є водієм і, відповідно, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вважає, що для притягнення до відповідальності за цією нормою мають бути зафіксовані факти керування водієм транспортним засобом, порушення ним вимог ПДР, зупинення поліцейським транспортного засобу під час руху, тощо. Проте долученим до протоколу записом портативного відеореєстратора поліцейського факт руху автомобіля не зафіксовано.
Заявником у цій справі є ОСОБА_3 , який повідомив про наїзд автомобіля "Jeep Cherokee" д/н НОМЕР_2 на бетонний паркан, і в матеріалах справи містяться його пояснення (без попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання). Ці пояснення не зазначені як додаток у протоколі про адміністративне правопорушення, як це передбачено п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженій наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015, у зв'язку з чим відповідно до вимог закону документи, що не зазначені в протоколі як додатки, не можуть вважатися невід'ємними частинами протоколу та не є допустимими доказами. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 337/3389/16-а.
Як вбачається з графи 9 протоколу, свідки чи потерпілі не залучалися. Відповідно до розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності, і за наявності свідків протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами. Відеозаписом не зафіксовано надання пояснень свідком, тобто вони були надані ОСОБА_3 після складання протоколу і не були одним з доказів, на підставі якого складено протокол.
Також у справі міститься запис відеореєстратора тривалістю 21 секунда, належність якого захисник ставить під сумнів, оскільки час запису 16:02 година 16.09.2024 суперечить часу керування транспортним засобом, вказаним у протоколі, - 14:43 година 16.09.2024. На цьому записі неможливо розібрати державний номерний знак автомобіля і хто ним керував. І при спілкуванні з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово наголошував, що автомобілем не керував, оскільки перебував у стані сп'яніння, автомобілем керував його знайомий, якого він попросив відвезти його додому і який не впорався з керуванням, наїхав на стовп і втік з місця ДТП. Інший свідок - власниця домоволодіння, особу якої поліцейські не встановили, при спілкуванні з ними повідомила, що вийшла з будинку після ДТП і бачила, як якийсь чоловік побіг з місця ДТП.
Відтак, докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, відсутні, а тому відомості у протоколі є припущеннями, а сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом винуватості особи. Крім того, відсутні докази відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, яке згідно зі ст.266 КУпАП застосовується до осіб, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене захисник, посилаючись на положення ст.62 Конституції України, згідно з якою обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, просить постанову судді скасувати і закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
До апеляційного суду ОСОБА_1 і захисник Раковець О.О., які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не прибули і не повідомили про поважні причини. А тому згідно з ч.6 ст.294 КУпАП їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суддя місцевого суду згідно зі ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення, дав належну оцінку доказам і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є обґрунтованим і підтверджується наявними в справі доказами.
Такими доказами є дані, які містяться в:
- протоколі про адміністративне правопорушення, в якому детально викладено суть порушення, вчиненого ОСОБА_1 , про що зазначено раніше;
- рапорті працівника поліції про те, що, перебуваючи в складі екіпажу "Комета 352", отримали на службовий планшет повідомлення про ДТП без потерпілих. По прибуттю на місце виклику виявили автомобіль "Jeep Cherokee" д/н НОМЕР_2 , водій якого виїхав на тротуар, а після цього здійснив некерований рух на смугу зустрічного руху і наїзд на перешкоду - бетонну електроопору, пошкодивши транспортний засіб та електроопору. Опитавши свідка події ОСОБА_3 (заявника) по телефону, було встановлено, що автомобілем керував ОСОБА_1 . Під час спілкування з останнім у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, - і запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в КНП "КМНКЛ "Соціотерапія", від якого водій відмовився. Щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративні правопорушення за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, автомобіль евакуйовано, оформлено матеріали справи та відібрано пояснення у свідка. Подія фіксувалася на нагрудний відеореєстратор;
- акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, записі портативного відеореєстратора поліцейського, з яких вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння і на місці зупинки транспортного засобу, і в закладі охорони здоров'я;
- копії схеми місця ДТП, на якій схематично зображено напрямок руху автомобіля "Jeep Cherokee" д/н НОМЕР_2 , місце зіткнення з електроопорою, розташування після ДТП і зазначено, які механічні пошкодження отримав транспортний засіб внаслідок ДТП;
- копії письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , який був очевидцем того, як автомобіль "Jeep Cherokee" д/н НОМЕР_2 , який рухався назустріч, здійснив виїзд на тротуар, з великою швидкістю здійснив некерований рух на смугу зустрічного руху та вчинив наїзд на електроопору. Він зупинився, підійшов до місця ДТП, щоб дізнатися, чи не потрібна допомога. З цього автомобіля вийшов чоловік, який був за кермом, одягнений в чорні шорти, синю футболку, в темних окулярах. Окрім цього чоловіка в автомобілі нікого не було. Після цього він викликав поліцію та поїхав у своїх справах, переконавшись, що травмованих немає. Згодом отримав телефонний дзвінок від працівника поліції, якому розповів відомі йому обставини, повернувся на місце ДТП, де надав письмові пояснення і по фотознімку, пред'явленому поліцейським, впізнав водія, яким виявився ОСОБА_1 . Також надав запис з встановленого в його автомобілі відеореєстратора.
Оскільки вказані докази узгоджуються між собою, суд правильно поклав їх в обґрунтування своїх висновків.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 , який заперечив факт керування транспортним засобом, оскільки вони спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_3 , який був очевидцем ДТП, підійшов на місце пригоди одразу і бачив водія, який вийшов з-за керма автомобіля. Опис одягу водія, наданий свідком, повністю відповідає одягу ОСОБА_1 на відеозаписі. При цьому свідок пояснив, що інших осіб в автомобілі він не бачив.
Записом портативного відеореєстратора поліцейського зафіксовано, як на запитання поліцейського ОСОБА_2 відповідає, що не знає, хто був за кермом, потім відповідає, що не буде говорити. Така позиція захисту є правом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, проте дає об'єктивні підстави вважати, що його пояснення є неправдивими.
Доводи захисника, що для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП мають бути зафіксовані факти керування водієм транспортним засобом, порушення ним вимог ПДР, зупинення поліцейським транспортного засобу під час руху, не ґрунтуються на вимогах закону. Ці обставини можуть бути встановлені не лише за допомогою засобів фіксації, а і шляхом оцінки сукупності інших доказів. Разом з тим, втрата водієм контролю над керуванням транспортним засобом і наїзд на бетонну електроопору сталися саме внаслідок порушення вимог ПДР, що є очевидним.
Пояснення цього свідка не зазначались як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, в якому вказано, що потерпілі та свідки не долучались, як це передбачено п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, проте це не є підставою для визнання їх недопустимим доказом.
Ніяким чином не впливає на допустимість і достовірність пояснень свідка і та обставина, що пояснення у письмовому виді у нього були відібрані після складання протоколу про адміністративне правопорушення. Попередження свідка про кримінальну відповідальність нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачене. До того ж, джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст.251 КУпАП є не показання, а пояснення.
Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015, на яку посилається захисник, встановлює порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначає порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (крім правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху). Тобто ця Інструкція не регламентує вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення в цій справі.
Вказуючи, що відповідно до вимог законодавства документи, не зазначені в протоколі як додатки до нього, не можуть вважатися невід'ємними частинами протоколу та не можуть бути допустимими доказами, захисник не посилається на жодну норму закону. Що ж стосується постанови Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 337/3389/16-а, то вона не містить висновку про застосування норми права, а містить позицію суду касаційної інстанції за наслідками оцінки доказів у конкретному провадженні, яке не має жодного відношення до цієї справи про адміністративне правопорушення.
Запис відеореєстратора, долучений свідком, який є сторонньою особою і ніяким чином не зацікавлений у результатах розгляду справи, повністю відповідає його поясненням і належність запису як доказу не викликає у суду жодних сумнівів. Щодо часу запису, який не збігається з часом вчинення правопорушення, вказаним у протоколі, то він логічно пояснюється налаштуваннями відеореєстратора, основною функцією якого є фіксування дорожньої обстановки.
Стосовно тверджень захисника про відсутність у справі доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом слід зауважити, що автомобіль "Jeep Cherokee" д/н НОМЕР_2 був евакуйований на спеціальний майданчик, що підтверджується актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. У зв'язку з цим підстав відсторонювати ОСОБА_1 від керування транспортним засобом за відсутності самого транспортного засобу не було.
Таким чином винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю.
Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, і відповідає санкції відповідної частини статті.
Отже, постанова судді є законною та обґрунтованою і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу захисника Раковець Ольги Олегівни залишити без задоволення, а постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 /однієї тисячі/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду Т.М. Тютюн