Справа № 580/1690/24 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО
19 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Заїки М.М.,
суддів - Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 231150005956 від 23.01.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області повторно розглянути по суті питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, врахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1992 по 30.09.1993, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 16.09.1992, а також періоди з 16.12.1985 по 15.02.1987 і з 10.09.1990 по 05.05.1991 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 27.11.1984.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у задоволенні позову відмовлено.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача спірні періоди з 16.12.1985 по 15.02.1987 та з 01.09.1992 по 30.09.1993.
Водночас, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду з 10.09.1990 по 05.05.1991, адже запис про звільнення позивача з кооперативу «Колос» завірений головою кооперативу «Колос» ОСОБА_2 та печаткою Кропивненської сільської ради народних депутатів Золотоніського району Черкаської області, що не є формальним недоліком та унеможливлює встановлення дійсного місця роботи.
Більш того, на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії вік позивача становив 62 роки, а тому страховий стаж для призначення пенсії позивачу за віком складає від 27 року. Відтак, навіть з урахуванням періодів з 16.12.1985 по 15.02.1987 та з 01.09.1992 по 30.09.1993, страховий стаж недостатній для призначення пенсії за віком.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд помилково вважає, що для призначення позивачу необхідною є наявність страхового стажу 21 рік. Так, відповідачем визначеного, що з урахуванням абз.3 п.1 ч.1 ст.3-1 розділу XV Закону № 1058-IV необхідний страховий стаж складає 16 років 8 місяців 21 день. При цьому, навіть без урахуванням спірних періодів з 16.12.1985 по 15.02.1987, з 10.09.1990 по 05.05.1991 та з 01.09.1992 по 30.09.1993, відповідач визнає, що страховий стаж позивач становить 16 років 3 місяці 25 днів.
Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 10.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу позивача.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою від 16.01.2024 про призначення пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуло заяву позивача та прийнято рішення від 23.01.2024 № 231150005956 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.
У спірному рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж позивача становить 16 років 03 місяців 25 днів, страховий стаж для визначення права на призначення пенсії за віком з урахуванням положень абз.3 п.1 ст.3-1 розділу ХV Закону № 1058-IV - 16 років 08 місяців 21 день, необхідний для призначення пенсії за віком - 27 років.
До загального страхового стажу не зараховані період роботи з 01.09.1992 по 30.09.1993, оскільки у трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.09.1992 проставлена печатка УССР.
Також не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 27.11.1984:
- колгосп з 16.12.1985 по 15.02.1987, оскільки відсутні відомості про вихододні та про встановлений мінімум трудоднів;
- з 10.09.1990 по 05.05.1991, оскільки печатка не відповідає назві кооперативу.
Вважаючи спірне рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача спірні періоди з 16.12.1985 по 15.02.1987 та з 01.09.1992 по 30.09.1993.
Водночас, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду з 10.09.1990 по 05.05.1991, адже запис про звільнення позивача з кооперативу «Колос» завірений головою кооперативу «Колос» ОСОБА_2 та печаткою Кропивненської сільської ради народних депутатів Золотоніського району Черкаської області, що не є формальним недоліком та унеможливлює встановлення дійсного місця роботи.
Більш того, на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії вік позивача становив 62 роки, а тому страховий стаж для призначення пенсії позивачу за віком складає від 27 року. Відтак, навіть з урахуванням періодів з 16.12.1985 по 15.02.1987.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що позивач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині необхідності зарахування до страхового стажу періодів з 16.12.1985 по 15.02.1987 та з 01.09.1992 по 30.09.1993, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги позивача.
Щодо вказаних висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Оскільки на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії вік позивача становив 62 роки, для призначення позивачу пенсії за віком необхідний страховий стаж 27 років.
За приписами абз.3 п.1 ст.3-1 розділу ХV Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
У рішенні від 23.01.2024 № 231150005956 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зазначає, що страховий стаж позивача становить 16 років 03 місяців 25 днів, страховий стаж для визначення права на призначення пенсії за віком з урахуванням положень абз.3 п.1 ст.3-1 розділу ХV Закону № 1058-IV - 16 років 08 місяців 21 день, необхідний для призначення пенсії за віком - 27 років.
В апеляційній скарзі позивач вказав, що відповідач визнає, що для призначення пенсії позивачу відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж 16 років 08 місяців 21 день, а пенсійний орган визнає страховий стаж 16 років 03 місяців 25 днів.
Однак, такі доводи апеляційної скарги колегія суддів розцінює як такі, що ґрунтуються виключно на помилковому суб'єктивному тлумаченню позивачем змісту вказаних норм Закону №1058-IV та оскаржуваного рішення відповідача.
Відтак, навіть у разі зарахування відповідачем усіх спірних періодів, позивач станом на 16.01.2024 не набув права на призначення пенсії за віком.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду з 10.09.1990 по 05.05.1991, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
За змістом оскаржуваного рішення період з 10.09.1990 по 05.05.1991 не зарахований відповідачем до страхового стажу позивача, оскільки печатка не відповідає назві кооперативу.
Встановлено, що запис про звільнення позивача з кооперативу «Колос» завірений головою кооперативу «Колос» ОСОБА_2 та печаткою Кропивненської сільської ради народних депутатів Золотоніського району Черкаської області.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказана обставина унеможливлює встановлення дійсного місця роботи, тому завірення запису про звільнення печаткою іншої юридичної особи не є формальним недоліком. Позивач повинен підтвердити вказаний період роботи довідкою про роботу у вказаний період.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.М. Заїка
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко
Повний текст постанови складено та підписано 19 березня 2025 року.