Справа № 761/39694/24 Суддя (судді) першої інстанції: Аббасова Н.В.
19 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
представника позивача - Козлова П.Б.,
представника відповідача - Коцура С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, апелянт) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 01.10.2024 за частиною 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка винесена відносно громадянина ОСОБА_1 за актом фактичної перевірки ТОВ «Базис Кейс» № 101970/26/15/07/45383999.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2024 за адресою проживання позивача надійшла оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення за частиною 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000,00 грн. Як вказує позивач, розмір застосованого штрафу не відповідає діям, які кваліфіковані заступником начальника ГУ ДПС у місті Києві в оскаржуваній постанові. З матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача, не вбачається, що він вчинив порушення повторно. Так, у Акті фактичної перевірки № 101970/26/15/07/45383999 від 05.09.2024 не відображено повторність правопорушення.
Підтвердженням факту виконання вимог п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків до яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв за продані ними товари і надані послуги)» є заява про приєднання до Договору еквайрингу AT «Ощадбанк» № 9583732-240409-113630 від 14.06.2024, за якою вбачається, що TOB «Базис Кейс» встановило та використовує платіжний термінал для забезпечення безготівкового розрахунку із споживачами за придбаний товар. Таким чином, директор TOB «Базис Кейс» не вчиняв і не вчиняє порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України, які зазначені в оскаржуваній постанові. Окремо, позивач звертає увагу на факт відсутності суб'єктивної сторони правопорушення у діях ОСОБА_1 , оскільки він не проводив розрахунки із покупцями і не має таких повноважень як керівник.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови задоволено частково.
Скасовано постанову заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві Якушко Інни Валеріївни від 01.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, та провадження у справі закрито.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення від 01.10.2024, кваліфікувавши адміністративне правопорушення, яке було вчинено позивачем за частиною 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, що перевищує граничний розмір передбачений санкцією частини 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Поряд з цим, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконною постанови заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві Якушко Інни Валеріївни від 01.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. не підлягає задоволенню.
Відповідач, не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Так, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 був притягнений до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з постановою від 24.04.2024 (протокол про адміністративне правопорушення № 1606 від 17.04.2024). Враховуючи вищенаведене, до позивача застосовано штраф на підставі статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення як за повторне правопорушення у розмірі 17 000,00 грн. Таким чином, відповідач висновує, що судом не взято до уваги повторність адміністративного правопорушення, що підтверджується матеріалами справи.
17 березня 2025 року апелянтом подано додаткові пояснення у справі.
18 березня 2025 року позивачем подано пояснення у справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу №4164 від 18.09.2024, директор ТОВ «Базис Кейс» ОСОБА_1 вчинив порушення порядку проведення розрахунків, а саме: не забезпечено перехід на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги). Платіжний термінал відсутній, чим порушено пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торгівці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (надані послуги)», що зафіксовано актом фактичної перевірки № 101970/25/15/07/45383999. Дата, час і місце вчинення порушення: 05.09.2024 о 14:15 год. в кіоску за адресою: м. Київ, бул. Перова, 22 (прим.1). Відповідальність передбачена частиною 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 01.10.2024, винесеної заступником начальника ГУ ДПС у м. Києві Якушко І.В., розглянувши протокол від 18.09.2024 року №4164, встановлено, що керівник ТОВ «Базис Кейс» ОСОБА_1 допустив порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а саме: недотримання встановлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, чим порушено пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022 року «Про встановлення строків, до настання яких торгівці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (надані послуги)».
Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000 грн, за порушення частини 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно частини першої статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
Згідно з частиною 1 ст. 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 ст. 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною першою статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення слідує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Відповідно до частини другої статті 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до пункту 47 Положення №148 перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (далі - контролюючий орган) відповідно до його компетенції.
Керівники суб'єктів господарювання несуть відповідальність за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.
Контролюючий орган в разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою застосовує до порушників штрафні санкції згідно з законодавством України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29.07.2022 №894 (далі Постанова № 894) встановлено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно:
1) з 1 січня 2023 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
2) з 1 січня 2024 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 5 до 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
3) з 1 січня 2025 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 5 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
4) з 1 січня 2026 р. - торговці - фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої групи, торговці, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів прийти до правового висновку, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за незабезпечення можливості здійснення безготівкових розрахунків є наявність в її діях відповідного складу правопорушення.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в контексті висновків про відсутність в діях позивача повторності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України однією з основних засад адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Сутність принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи полягає, серед іншого, у виявленні та дослідженні доказів судом за власною ініціативою. Суд під час розгляду справи в порядку адміністративного судочинства повинен активно використовувати процесуальні повноваження, у тому числі й щодо виявлення, витребування і дослідження доказів за власною ініціативою.
Як наголошує частина перша, друга статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі наданих письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів; показань свідків.
За змістом частини першої, другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як регламентує частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про накладення адміністративного стягнення щодо позивача винесена за порушення ним частини першої статті 163-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Однак, у спірній постанові, визначена санкція за вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених частиною другою статті 163-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення та визначено суму штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Поряд з цим, в оскаржуваній постанові відсутні відомості про зміну кваліфікації інкримінованого адміністративного правопорушення, що в свою чергу свідчить про процесуальне порушення.
Крім того, у графі «суть правопорушення» відповідачем не встановлено, що позивача протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, не вказано номер відповідної постанови та дати її винесення, що передбачено диспозицією саме частини другої статті 163-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Тобто, в даному випадку, не встановлена та не описана і така кваліфікуюча ознака, як повторність вчинення адміністративного правопорушення.
Надаючи оцінку таким обставинам справи, судова колегія зазначає, що вони суперечать встановленим у зазначеній вище Інструкції вимогам щодо змісту постанови про накладення адміністративного стягнення.
Також, ані у протоколі, ані у спірній постанові не вказано про адміністративне правопорушення у контексті наявності кваліфікуючих ознак, які передбачені саме частиною 2 статті 163-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення та відповідно наявність у діях/бездіяльності позивача відповідного складу адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності.
Виходячи із зазначеного, у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за санкцією частини другої статті 163-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення контролюючим органом було встановлено наявність у діях позивача порушення частини першої статті 163-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Зазначене вище дозволяє колегії суддів прийти до висновку, що відповідачем належним чином не сформульовано суті вчиненого позивачем правопорушення, хоча формулювання повинно бути конкретним, оскільки є важливою умовою справедливого та об'єктивного розгляду справи та є необхідним для підготовки до належного захисту, на що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Таким чином, зазначена обставина є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови та задоволення позову.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві та скасування рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 229, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан