Справа № 320/2860/24 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.
19 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
представника відповідача - Черчелюк Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрейтед Медікал Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегрейтед Медікал Груп» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 11.10.2023 №637860413.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що за наслідками камеральної перевірки податковим органом було складено акт, яким встановлено порушення порядку граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. У зв'язку з чим податковим органом було прийнято спірне рішення. Позивач не погоджується з прийнятим відповідачем рішенням та вважає, що воно має бути скасоване. Так, позивач зазначає, що з 24.02.2022 по 26.05.2022 ЄРПН не функціонував. Товариство з 01.04.2022 по 30.06.2022 включно перебувало на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок, 3 група). Відповідно до вимог п. 69.1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України позивачу було відстрочено до 29.08.2022 включно (60 днів з 01.07.2022) виконання обов'язку по реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Крім того, з 17.06.2022 у ТОВ «ІМГ» змінився директор. Оскільки податкові накладні за період лютий-березень 2022 року були підписані попереднім директором, коли відновив роботи ЄРПН і товариство перейшло на загальну систему оподаткування, з 01.07.2022 сертифікат попереднього директора товариства був недійсний, а при підписі сертифікатом нового директора в реєстрації податкових накладних ДПС відмовляла. Лише 22.09.2022 після роз'яснень ДПС у Черкаській області щодо алгоритму дій платника ПДВ у такій ситуації, товариство змогло зареєструвати такі податкові накладні.
З наведених підстав, позивач вважає, що в його діях відсутнє порушення граничного строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що виключає притягнення до відповідальності платника податку, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 11.10.2023 №637860413 в частині застосування штрафних санкцій на суму 1 806 675,83 грн.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрейтед Медікал Груп» судовий збір у розмірі 27 105,35 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 та 28.01.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 березня 2025 року о 11:30 год.
14.11.2024 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «Інтегрейтед Медікал Груп», якою встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначених п. 201.10 ст. 201, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
На підставі висновків перевірки згідно з п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення від 11.10.2023 № 637860413, на підставі якого застосовано штраф у сумі 1 814 280,94 гривень.
Позивачем було подано скаргу до ДПС України на вказане податкове повідомлення-рішення. Рішенням від 20.12.2023 № 37413/6/99-00-06-03-01-06 було залишено податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що позивачем не заперечується допущене порушення в частині своєчасної реєстрації податкових накладних №39 від 12.07.2022, № 37 від 07.07.2022, № 38 від 11.07.2022, № 57 від 27.07.2022, № 133 від 08.06.2023, № 132 від 07.06.2023, відтак суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення на суму 7 605,11 грн.
Суд також вказав, що фактично незабезпечення податковим органом можливості реєстрації позивачем податкових накладних у порядку, встановленому законом, з накладенням ЕЦП директора, діючого на час подання на реєстрацію податкових накладних, свідчить про порушення принципу належного урядування, при цьому відповідальність за допущення помилок в даному випадку відповідач поклав саме на позивача; поведінка позивача свідчить про те, що він зі свого боку вчинив всі необхідні, можливі та залежні від нього дії для недопущення порушення строків реєстрації податкових накладних, що за встановленої у цій справі сукупності обставин підтверджує відсутність підстав для застосування штрафних санкцій щодо нього; відсутність вини платника податку, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням. За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині накладення на позивача штрафу в сумі 1 806 675,83 грн.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронний цифровий підпис», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість» від 16 жовтня 2014 року № 569, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29 грудня 2010 року, Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Тобто, необхідною умовою для відображення як податкового зобов'язання, так і податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій звітності є факт реалізації/придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
За змістом пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (УНакл), обчислену за такою формулою:
УНакл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ;
де, зокрема:
?НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;
?НаклВид - загальна сума податку за складеними платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;
?Перевищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з абзацами 1, 3 пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді. На запит платника податку йому шляхом надсилання електронного повідомлення надається інформація про рух коштів на його рахунках у системі електронного адміністрування податку.
У пункті 200-1.7 статті 200-1 ПК України визначено, що кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
Затверджений Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість № 569 визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.
Відповідно до абзацу 22 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246).
Пунктом 5 Порядку № 1246 встановлено, що постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.
Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця) (за наявності).
У відповідності до пункту 6 Порядку № 1246 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» та «Про електронні документи та електронний документообіг». Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 201.3 і 201.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", «Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Аналогічні норми містяться у пункті 201.16 статті 201 ПК України, згідно яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 на виконання вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок № 1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов'язки їх членів.
Пунктом 3 Порядку № 1165 визначені ознаки податкових накладних/розрахунків коригування, яким вони повинні відповідати для безумовної їх реєстрації.
Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку № 1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації. перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
За правилами пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава та інформація, за якою встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 додатка 1 у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку).
Аналіз наведених норм, в тому числі з урахуванням Порядку № 569 дає підстави для висновку, що ЄРПН і СЕА ПДВ нерозривно пов'язані між собою. Реєстрація податкових накладних впливає на визначення показника ?Накл в СЕА ПДВ як постачальника, так і отримувача. Суми ПДВ, вказані у зареєстрованих податкових накладних, зменшують цей показник у постачальника і, одночасно, збільшують цей показник у отримувача. Як правило складенню податкової накладної передує одна з подій: дата отримання попередньої оплати товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, - тобто наявність факту господарської операції, за наслідками якої у постачальника виникають податкові зобов'язання з ПДВ, а у отримувача - право на формування податкового кредиту на такі суми. Також суми ПДВ, вказані у зареєстрованих податкових накладних, і задекларовані у податковій звітності платника податків мають вплив на показник ?Перевищ, який зменшує показник ?Накл.
Таким чином, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому сума, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, обраховується за визначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 ПК України формулою. Недостатність таких коштів покривається зарахуванням коштів з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Отже, причинами відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: невідповідність податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); нечинність електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; відсутність реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; недотримання вимог, установлених п. 192.1 ст.192 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України; відсутності суми податку на додану вартість відповідно до п.200-1.3 і 200-1.9 ст.200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 p.); відсутності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; наявності факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; недотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", «Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Згідно із п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.
Відповідно до п. 20 названого Порядку, усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом (за наявності), що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами (печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг. Накладання електронних цифрових підписів посадових осіб (печаток) платника податку здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Так, за матеріалами справи, позивач у період з 01.04.2022 по 30.06.2022 перебував на спрощеній системі оподаткування та податкові накладні з датою виписки лютий-березень 2022 мав зареєструвати до 29.08.2022.
Втім, податкові накладні, складені у період з 01.02.2022 по 31.03.2022 було зареєстровано позивачем в ЄРПН 21.09.2022 та 22.09.2022.
Наведене позивач пояснює тим, що 17.06.2022 у нього змінився директор, відтак податковий орган відмовляв у реєстрації податкових накладних, складених попереднім директором та підписаних сертифікатом нового директора.
З матеріалів справи вбачається, що до 17.06.2022 директором був ОСОБА_1 і саме він був підписантом податкових накладних за період лютий-березень 2022 року.
Також, позивач вказує, що вжив всіх заходів для проведення реєстрації податкових накладних складених товариством за період лютий - березень 2022 року, зокрема звертався за індивідуальною письмовою консультацією до Державної податкової служби України. Однак, лише у вересні 2022 року, після опублікування консультації ДПС у Черкаській області щодо алгоритму дій платника ПДВ у такій ситуації (реєстрація ПН при зміні керівника), позивач зміг зареєструвати вищенаведені податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних/розрахунків коригування.
Так, відповідно до статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Судова колегія враховує, що у позивача змінився директор, та, відповідно, було змінено і кваліфікований електронний підпис директора, яким було подано податкові накладні для реєстрації в межах граничних строків та межах чинності підпису нового директора; на дату реєстрації податкових накладних, директором позивача був ОСОБА_2, який мав повноваження щодо реєстрації документів та електронний підпис якого був чинним, що підтверджується інформацією наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд також зауважує, що чинним законодавством не передбачено зобов'язання платника податків реєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних в день її складення, відтак протягом проміжку часу між вказаними подіями можуть відбуватися зміни як у структурі організації роботи платника податку так і в особі, яка є керівником платника податку.
Поряд з цим, відповідачем не заперечуються обставини своєчасного подання позивачем на реєстрацію податкових накладних, що складені в період з 01.02.2022 по 31.03.2022 та їх відхилення з огляду на відсутність у податкового органу інформації про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну - ОСОБА_2.
Втім, відповідно до статей 64, 66 Податкового кодексу України взяття на облік та внесення змін у дані про юридичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється лише на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру, отриманих згідно із Законом у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами ДПС.
Також, відповідачем не заперечується наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про те, що з 17.06.2022 ОСОБА_2 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрейтед Медікал Груп».
Крім того, з огляду на інформаційну взаємодію між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та інформаційними системами ДПС, колегія суддів дійшла висновку про обізнаність відповідача із зміною керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрейтед Медікал Груп» станом на час виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що податковий орган в день проведення реєстраційної дії щодо внесення змін про юридичну особу від технічного адміністратора Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отримав інформацію про зміну директора з ОСОБА_1 на ОСОБА_2
Наведене, в свою чергу, спростовує доводи апелянта про відсутність у нього відомостей про нового керівника позивача та його електронний підпис.
Колегія суддів враховує також пояснення позивача з приводу того, що зареєструвати податкові накладні він зміг лише після того, як провів декілька дій щодо реєстрації: спочатку податкові накладні було підписано недіючим електронним ключем попереднього директора, направлено податкові накладні на реєстрацію, отримано квитанції з відмовою в реєстрації, на ці ж податкові накладні, по яким прийшла відмова, накладено ЕЦП діючого на той момент директора ОСОБА_2, та направлено податкові накладні на реєстрацію з двома накладеними підписами. Вказані пояснення підтверджуються копіями спірних податкових накладних, які містять відомості про накладення ЕЦП як ОСОБА_1 (попереднього директора), так і ОСОБА_2 (діючого на час подання на реєстрацію податкових накладних директора).
З урахуванням наведеного у сукупності колегія суддів визнає спроможними висновки суду першої інстанції в частині того, що незабезпечення податковим органом можливості реєстрації позивачем податкових накладних у порядку, встановленому законом, з накладенням ЕЦП директора, діючого на час подання на реєстрацію податкових накладних, свідчить про порушення принципу належного урядування.
Отже, відсутність вини платника податку, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням на суму 1 806 675,83 грн.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з урахуванням найбільш ефективного захисту прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 19 березня 2025 року
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко