Справа № 320/26851/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
19 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова оптова компанія" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова оптова компанія" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови №UA100230/2023/000272 від 27.03.2023;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2023/610051/2 від 27.03.2023;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови №UA100230/2023/000273 від 27.03.2023
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2023/610052/2 від 27.03.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для митного оформлення товару, ввезеного на підставі договору, позивач подав до Київської митниці електронні митні декларації, в яких митна вартість придбаного товару була визначена за ціною зовнішньоекономічного договору (контракту). На підтвердження заявленої вартості позивач надав ряд необхідних й достатніх, на його думку, документів. Однак за результатами розгляду поданих митних декларацій контролюючий орган прийняв рішення про коригування митної вартості товару.
Позивач вважає спірні рішення та дії митного органу протиправними та зазначає, що при митному оформленні товару з метою підтвердження його заявленої митної вартості відповідачу було надано документи, які відповідають переліку, визначеному у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із рішенням суду, Київська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
24 січня 2025 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 жовтня 2022 року між ТОВ "Промислова оптова компанія" та Компанією Alltag und Geratetechnik GmbH (Швейцарія) укладено міжнародний договір поставки товару №AUG-20P/2110 (надалі - «Договір»).
Відповідно до умов вказаного Договору позивач придбавав та імпортував до України товари, у зв'язку із чим останнім здійснювалось митне оформлення товарів в режимі імпорту.
Так, згідно до специфікації №32457 від 17.03.2023, сторони Договору погодили поставку товару на територію України, зокрема сонячних модулів.
З метою митного оформлення зазначених товарів, 20.03.2023 позивач подав до Київської митниці митну декларацію IM 40 ДЕ 23UA100230006173U2, визначивши в декларації товар для митного оформлення: прилади напівпровідникові фоточутливі, сонячні фотогальванічні елементи - панель сонячна напівпровідникова фоточутлива: Solar modules 410W/Сонячні модулі 410Вт-936шт. Торговельна марка: RISEN Країна виробництва: CN Виробник: RISEN ENERGY CO.,LTD Див. "електронний інвойс".
Разом з декларацію були подані наступні документи: міжнародний договір поставки товарів №AUG-20P/2110 від 21.10.2022; специфікація №32457 від 17.03.2023; пакувальний лист (Packing list) № 24/03/2023 від 17.03.2023; рахунок - фактура (Commercial invoice) № 24/03/2023 від 17.03.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 497333 від 17.03.2023; декларація про походження товару (Declaration of origin) №24/03/2023 від 17.03.2023; книжка МДП (TIR carnet) UX.85486378 від 17.03.2023; прайс б/н від 16.03.2023; судове рішення у справі №640/19657/21.
На вимогу митного органу щодо товару, 27.03.2023 проведено експертне дослідження, яким підтверджено заявлену декларантом митну вартість товарів, відповідачу наданий висновок експертного дослідження товару № 37/23 від 27.03.2023 про відповідність вартості товару вказаній в митній декларації.
27.03.2023 відповідачем винесено картку відмови №UA100230/2023/000272 у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з таких причин: «Коригування митної вартості згідно рішення ВМ01 митного поста «Південний» від 27.03.2023 №UA100230/2023/610051/2. Необхідність внесення змін до гр. 12,45,46,47 графи ВМД після прийняття МД до митного оформлення ст. 264, 269 МКУ. Роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової МД із заповненням гр. 12, 45, 46, 47 графи 44 графи В відповідно до рішення ВМО1 митного поста.
Також, 27.03.2023 відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2023/610051/2, зазначаючи, що вартість товару слід визначати відповідно до пункту 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України.
Прийняття такого рішення відповідач обґрунтовує в графі 33 Рішення: «На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: наданий до митного оформлення прайс виставлений на умовах EXW, а відповідно до специфікації до контракту та поданого інвойсу товар поставляється на умовах СРТ Київ; жодних перевізних документів, що підтверджує поставку товару з Китаю у Польщу не надається; надання коносаменту передбачено п.7 специфікації до контракту. Наведене не дає однозначно ідентифікувати, що наданий до митного оформлення прайс-лист є саме на поточну поставку та арифметично перевірити митну вартість, а також з урахуванням умов поставок не можливо прайс-листом підтвердити вартість товару. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: ЕМД від 28.11.2022 N°U1403020/2022/25417 (митна вартість становить 4,32 USD за кг.)»
У зв'язку з наведеним позивач 27.03.2023 подав нову митну декларацію IM 40 ДЕ 23UA 100230006838U0, вказавши в ній в графі 43 порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом - 6, та визначивши в графі 47 митні платежі, нараховані позивачу відповідачем та різницю між сумами платежів 138 008,14 грн.
Також, згідно до специфікації №32458 від 20.03.2023 сторони Договору погодили поставку товару на територію України, зокрема сонячних модулів (надалі - товар).
20 березня 2023 року з метою митного оформлення зазначених товарів, позивач подав до Київської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ 23UA100230006391U8, визначивши в декларації товар для митного оформлення: прилади напівпровідникові фоточутливі, 1 85414300 00 0 сонячні фотогальванічні елементи - панель сонячна напівпровідникова фоточутлива: Solar modules 410W/Сонячні модулі 410Вт-936шт. Торговельна марка: RISEN Країна виробництва: CN Виробник: RISEN ENERGY CO.,LTD Див."електронний інвойс".
Разом з декларацію були подані наступні документи: міжнародний договір поставки товарів №AUG-20P/2110 від 21.10.2022, специфікація N:32458 від 20.03.2023,пакувальний лист (Packing list) № 25/03/2023 від 20.03.2023, рахунок - фактура (Commercial invoice) № 25/03/2023 від 20.03.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) № 738140 від 20.03.2023, декларація про походження товару (Declaration of origin) №5/03/2023 від 20.03.2023,книжка МДП (TIR carnet) XW.85028213 від 20.03.2023, прайс б/н від 17.03.2023,- судове рішення у справі №640/19657/21.
Надалі, 27.03.2023 на вимогу щодо товару було проведено експертне дослідження, яким підтверджено заявлену товариством митну вартість товарів, відповідачу наданий висновок експертного дослідження товару №38/23 від 27.03.2023 про відповідність вартості товару вказаній в митній декларації.
Проте, розглянувши подані позивачем до митного оформлення документи, контролюючий орган прийняв ідентичні за змістом рішення: Картку відмови № UA100230/2023/000273 від 27.03.2023 та Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2023/610052/2 від 27.03.2023.
Позивач вважає зазначені рішення та картки відмови протиправними та такими, що порушують його права і законні інтереси, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Частиною 1 статті 318 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
За приписами п.п. 23-24 ч. 1 статті 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Положеннями статей 49, 50 МК України закріплено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно ч.ч. 1-2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
В силу вимог ч.ч. 1-2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Нормами ч. 3 статті 53 МК України закріплено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
У відповідності до ч.ч. 5-6 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно частин 1-3 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
За приписами частин 1 та 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно вимог статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Так, за доводами апеляційної скарги, за результатами опрацювання поданих декларантом основних документів для підтвердження митної вартості встановлено, що відомості в поданих документах містять наступні розбіжності:
- наданий до митного оформлення прайс виставлений на умовах EXW, а відповідно до специфікації до контракту та поданого інвойсу товар поставляється на умовах CPT Київ (це не дає можливості однозначно ідентифікувати, що наданий до митного оформлення прайс-лист є саме на поточну поставку та арифметично перевірити митну вартість а також з урахуванням умов поставок не можливо прайс-листом підтвердити вартість товару);
- жодних перевізних документів, що підтверджують поставку товару з Китаю в Польщу не надано (надання коносаменту передбачено п.7 специфікації до контракту).
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач в оскаржуваних рішеннях не посилається на жодну норму законодавства України або міжнародного законодавства, яка б зобов'язувала сторони договору купівлі-продажу виконувати умови договору відповідно до прайс-листів, калькуляцій, комерційних пропозицій. Не міститься такої вимоги у і договорі, на підставі якого здійснювався продаж товару, щодо якого застосоване коригування його митної вартості. Крім того, посилання як на складову та підставу визначення митної вартості товару на підставі прайс-листа виробника товару є безпідставними, оскільки обов'язкове подання такого документу частиною 2 статті 53 МК України не передбачено.
Поряд з цим, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів. По-друге, це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. По-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може вказувати на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
На законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який продавець може оформлювати в довільній формі та на власний розсуд. Тому будь-які сумніви в правильності складання прайс-листа не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.
Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі №810/690/17 та від 10 травня 2023 року по справі №815/1780/17.
Щодо тверджень відповідача про наявність розбіжностей в частині маршруту перевезення товарів з Китаю в Польщу, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. п. 4.1. Договору поставки №AUG-20P/2110 від 21.10.2022 передбачено: 4.1. Умови поставки (відповідно до Incoterms 2010) вказуються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Якщо товар поставляться на умовах СРТ (відповідно до Incoterms 2010), такий товар вважається поставленим після митного оформлення. Відповідно до п. 3 Специфікацій №32457 та №32458 до Договору поставки №AUG-20Р/2110 від 21.10.2022 передбачено, що: Умови поставки: СРТ KYIV (Incoterms 2010). Продавцем товару є компанія Alltag und Geratetechnik GmbH., вантажовідправником товару є компанія Alltag und Geratetechnik GmbH, країна відправлення - Польща.
З наведеного колегія суддів висновує безпідставність вимоги відповідача про надання транспортних документів про перевезення товару з Китаю до Польщі, оскільки це не відповідає умовам перевезення та умовам специфікацій, вказаних вище. Крім того, товар отримувався позивачем як покупцем з вже оплаченим перевезенням.
Відповідних спростувань вищенаведених обставин матеріали апеляційної скарги не містять.
Також, згідно із правовим висновком Верховного Суду, який висловлений у постанові від 31 травня 2019 року по справі №804/16553/14, якщо закон не визначає доказ/докази, яким/-ми має бути підтверджений розмір витрат на перевезення, то такі витрати можна підтвердити будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид таких доказів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення товарів.
Крім того, апелянтом не наведено підстав відхилення поданих позивачем додаткових документів, а саме комерційної пропозиції на умовах EXW, та калькуляції від 17.03.2023 та експертного дослідження від 27.03.2023 №37/23.
У постанові від 07 травня 2020 року по справі №1.380.2019.001625 Верховний Суд зазначив, що митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Проте, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.
В контексті тверджень апелянта про те, що митним органом проведеного порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947), колегія суддів враховує, що оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті дійсної вартості, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару. Тож, ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом тільки у тому випадку, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.
Надаючи оцінку вимогам апелянта щодо зобов'язання позивача надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Тобто, надання додаткових документів є правом декларанта, а не обов'язком.
При цьому, право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2024 року по справі №815/5838/17 зазначив, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 МК України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов'язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.
Беручи до уваги зазначене, підстав для витребування додаткових документів у позивача, колегія суддів не вбачає.
Крім того, колегія суддів висновує, що надані позивачем документи у повній мірі підтверджують вартість послуг з міжнародного перевезення вантажу, як наслідок, позивач правомірно їх включив до декларації у складі митної вартості.
При цьому, вказані документи, не містили розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості за основним методом, не містили ознаки підробки та містили всі необхідні відомості, що підтверджують числові та кількісні значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що дозволяла визначити митну вартість за основним методом.
Посилання відповідача на те, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ) суд вважає необґрунтованими, адже відповідач не пояснив чому заявлена декларантом митна вартість не відповідає поняттю «дійсна вартість».
У постанові від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлено, зокрема, в постанові від 31 березня 2020 року по справі №826/12344/15.
Таким чином, доводи апелянта про те, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті з дотриманням норм митного законодавства України, є необґрунтованими.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішень відповідача про коригування митної вартості товарів та карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення та наявність підстав для їх скасування.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2020, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова оптова компанія" та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: І.О. Грибан
О.М. Кузьмишина