Справа № 580/7830/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М.
19 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:
- визнати незаконним і скасувати рішення від 01 травня 2024 року № 971220136412 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до ст. 51, ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний повний рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний повний рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків, але не вище 75% заробітку, починаючи з 01 грудня 2023 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) від 01.05.2024 №971220136412 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) перерахувати пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до ч.2 ст.56 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний повний рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків, але не вище 75% заробітку, починаючи з 01.01.2024, та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини справи, здійснено поверхневий аналіз доказів наявних в матеріалах справи, не враховано правову позицію пенсійного органу.
Відповідач зазначає, що питання щодо надбавки за понаднормативний стаж відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинно вирішуватися за законодавством, що діє на час подання заяви, тобто з урахуванням змін, внесених Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", згідно якого, умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В той же час, позивач, щодо якого не дотримано цієї умови, оскільки пенсію йому призначено згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не має права на отримання надбавки за понаднормативний стаж.
Відповідач вважає, що розгляді цієї справи слід взяти до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 300/2091/21, від 12 грудня 2022 року у справі №280/656/20, від 10 січня 2024 року у справі № 300/168/21.
Також, відповідач наголошує, що у разі обчислення пенсії позивача згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" її розмір зменшиться.
17 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні останньої та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посвідченням серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1) (а. с. 11).
Згідно з матеріалами пенсійної справи позивача йому призначено пенсію з інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", втрата працездатності 80% (а. с. 19).
21 грудня 2023 року позивач звернувся з заявою до відповідача, в якій просив перерахувати його пенсію відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% за кожний рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків, тобто за 17 років 7 місяців (а. с. 15-16).
Відповідач листом від 12 січня 2024 року № 718-18711/К-03/8-2300/24 відмовив у задоволенні заяви позивача від 21 грудня 2023 року (а. с. 17-18).
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача оскаржив її до суду.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 21 березня 2024 року у справі № 580/1912/24 задовольнив позов частково: визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 21 грудня 2023 року про перерахунок пенсії відповідно до ст. 51, ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен повний рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків; зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.12.2023 про перерахунок пенсії відповідно до ст. 51, ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен повний рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні (а.с. 20-21). Вказане рішення згідно інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, набрало законної сили 23 квітня 2024 року.
На виконання вказаного вище рішення суду, відповідач повторно розглянув заяву позивача та прийняв рішення від 01 травня 2024 року № 971220136412, яким відмовив позивачу у перерахунку пенсії. У ньому серед іншого зазначив, що здійснювати розрахунок пенсії відповідно до ст. 51, ч. 2 ст.5 6 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за двоскладовою формулою недоцільно через зменшення розміру пенсії (а.с. 22-23).
Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу пенсія призначена до внесення змін до п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до вимог статті 58 Конституції України такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, тому що таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким було внесено зміни до пункту 2 статі 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме право на перерахунок його пенсії відповідно до ч. 2 ст.5 6 вказаного Закону зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний повний рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків, але не вище 75% заробітку.
Щодо позовних вимог позивача щодо здійснення перерахунку та виплату пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний повний рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків, але не вище 75% заробітку, починаючи з 01 грудня 2023 року, суд першої інстанції дійшов висновку про їх безпідставність.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
На час призначення позивачу пенсії у 1998 році діяла редакція ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, згідно із якою право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року), до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Тобто відбулось збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІ з призначенням пенсії на умовах, визначених ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV.
Колегія суддів відхиляє тезу апеляційної скарги, що позивачу не може бути здійснений відповідний перерахунок, оскільки пенсія останньому призначена на підставі ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-IV, тому що така призначена ще в 1998 році, до прийняття Закону № 1058-IV.
Як вірно вказав суд першої інстанції, надаючи оцінку правозастосуванню вказаних норм у подібних правовідносинах, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21 відступила від попередніх висновків Верховного Суду та сформувала наступні правові висновки:
(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.
(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв'язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.
Зважаючи на вказані норми, обставини справи та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, тому що таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII.
Також, колегія суддів відхиляє аргумент апеляційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 300/2091/21, від 12 грудня 2022 року у справі № 280/656/20, від 10 січня 2024 року у справі № 300/168/21. Тому що, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Отже, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вже відступив від висновків, які вважає за необхідне застосувати відповідач при вирішенні цієї справи.
Зважаючи на те, що сторони у справі не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів, керуючись ст. 308 КАС України, не надає оцінки даній частині рішення суду першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку