Справа № 320/23440/24 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.
19 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), у якому просить суд:
-визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті за №047326 від 19.12.2023 про застосування до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» адміністративно-господарського штрафу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Державної служби України з безпеки на транспорті подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року та від 28 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
07 січня 2025 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до фактичних обставин справи, 09.11.2023 старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Сердюк В.С. була проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме - транспортний засіб МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , що належить Акціонерному товариству «Укргазвидобування», водій ОСОБА_1 .
За результатами перевірки 09.11.2023, державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Сердюк В.С. був складений Акт №019641 про виявлені порушення, а саме: під час здійснення вантажних перевезень згідно ТТН №18 від 09.11.2023 перевізник не забезпечив наявності у водія оформленого протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено вимоги наказу МТУ №340 від 07.06.2010, наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз.3 ч1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу.
На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем винесена Постанова №047326 від 19.12.2023 про застосування до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн.
Не погоджуючись зі спірною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів враховує наступне.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону № 2344-III, а саме: відсутність на момент перевірки документів, передбачених положеннями статті 48 Закону № 2344-III - протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частиною сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-IIІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини вісімнадцятої статті 6 Закону № 2344-IIІ у разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Частиною дев'ятнадцятою статті 6 Закону № 2344-IIІ передбачено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Згідно з частиною двадцятою статті 6 Закону № 2344-IIІ автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Відповідно до статті 6 Закону № 2344-III постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Так, Міністерством транспорту та зв'язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).
За правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас за визначенням, наведеним у пункті 1.4 Інструкції № 385 перевізники - це суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
У постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - у разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340.
Як встановлено судом, під час перевірки виявлено порушення статті 48 Закону № 2344-III, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, а саме: абзац 3 частини першої - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
Своє чергою абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16, аналізуючи законодавство про автомобільний транспорт, зокрема приписи Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення № 340, виснував, що за відсутності документів, зокрема, адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до п.6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водія. (п.6.3 Положення).
Так, суд першої інстанції виснував, що Положення № 340 передбачає декілька видів обліку робочого часу водія: тахограф, індивідуальна книжка водія або графік змінності водія.
Крім того, суд вказав, що в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.11.2023 відсутній запис про перевірку у водія індивідуальної книжки або графіку змінності, що передбачено п.6.3 Положення для транспортних засобів не обладнаних тахографом.
Проте, як зазначає відповідач і вбачається з матеріалів справи, автомобіль, яким здійснювалось перевезення вантажу, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу має повну масу 7385 т, тобто більше 3,5 т, відтак на нього поширюються вимоги пункту 6.1 Положення 340.
Таким чином, повна маса транспортного засобу, що належить позивачу, становить понад 3500 кг, а законодавством визначено обов'язок щодо обладнання вантажного автомобіля діючим та повіреним тахографом з повною масою вище 3, 5 тон, отже висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача обов'язку обладнувати вантажний автомобіль діючим та повіреним тахографом є помилковим.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що орган Укртрансбезпеки мав достатні правові підстави для застосування до позивача приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Поряд з цим, у контексті висновків суду першої інстанції про те, що позивач не є перевізником, колегія суддів враховує таке.
Суд першої інстанції виснував, що перевезення вантажу здійснювалось Акціонерним товариством «Укргазвидобування» в межах однієї юридичної особи на власний об'єкт, за адресою: Полтавська обл., с. Базилівщина, вул. Польова, 6; структурний підрозділ Акціонерного товариства «Укргазвидобування» - філія Управління з переробки газу та газового конденсату здійснювала перевезення власного майна для власних потреб на власний об'єкт здійснення господарської діяльності.
Отже, суд вказав, що позивач не надавав послуги з перевезення вантажів, а здійснював перевезення вантажів для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників.
Втім колегія суддів зазначає, що законодавцем ставиться вимога до перевізників щодо обладнання транспортних засобів тахографами незалежно від мети поїздки та наявності фінансової складової у такому перевезенні між перевізником та одержувачем вантажу, як помилково висновує позивач.
Колегія суддів наголошує, що в першу чергу законодавство у сфері дотримання безпечних правил дорожнього руху, забезпечення прав водія спрямоване на дисциплінування учасників дорожнього руху та збереження їх життя та здоров'я.
Відтак, ігнорування прямих законодавчих норм щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв не може виправдовуватись відсутністю договору перевезення на комерційній основі, або ж як у спірному випадку - перевезення свого вантажу для себе.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.07.2024 у справі №440/5873/23.
На підставі викладеного у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Укргазвидобування».
Судова колегія наголошує, що за правилами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв'язку із положеннями статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом, та забезпечувати ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування.
Таким чином, апеляційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті підлягає задоволенню, рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року - скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: І.О. Грибан
О.М. Кузьмишина