Справа № 375/949/21 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
19 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради Київської області, третя особа: ТОВ "ТКС-Трейд" про визнання протиправним та скасування рішення,
До Рокитнянського районного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради Київської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Рокитнянської селищної ради Київської області № 495 від 23.04.2021 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по АДРЕСА_1 ТОВ «ТКС-ТРЕЙД»;
- поновити порушене право ОСОБА_1 на одержання у користування земельної ділянки із земель комунальної власності з кадастровим номером 3223755100:02:002:0009 площею 0,50 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 за проектом землеустрою щодо її відведення за заявами від 05.06.2020 та 24.03.2021 про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо передачі йому в оренду зазначеної земельної ділянки.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 29.07.2021 дана адміністративна справа передана для розгляду за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а також визнати протиправною бездіяльність Рокитнянської селищної ради в частині не надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо передачі ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з кадастровим номером 3223755100:02:002:0009 площею 0,50 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 за проектом землеустрою щодо її відведення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та від 28 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від відповідача та третьої особи відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до фактичних обставин справи, 05.06.2020 позивач звернувся до Рокитнянської селищної ради Київської області із заявою про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо передачі йому в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3223755100:02:002:0009 площею 0,50 га, яка розташована за адресою: вул. Кар'єрна, 1-Г, селище Рокитне.
У відповіді (вих. № 03-15-567 від 23.09.2020) Рокитнянська селищна рада зазначила, що у зв'язку з тим, що на одній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить на праві приватної власності різним власникам (ТОВ «ТКС-ТРЕЙД» та позивачу), рекомендуємо між собою вирішити питання щодо розміру земельної ділянки, що буде передана в оренду кожному з вас. А у разі недосягнення спільної згоди з цього питання - на розгляд сесії Рокитнянської селищної ради буде винесено питання про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3223 755100:02:002:0009 відповідно до фактичних, наявних меж: використання (існуючих парканів).
24.03.2021 позивач повторно звернувся до Рокитнянської селищної ради із заявою про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо передачі йому в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3223755100:02:002:0009 площею 0,50 га, яка розташована за адресою: вул. Кар'єрна, 1-Г, селище Рокитне.
У відповідь на заяву позивача від 24.03.2021 Рокитнянська селищна рада зазначила, що Постійна комісія селищної ради з питань господарської діяльності, розвитку суб'єктів малого підприємництва, регулювання земельних відносин та екології від 21.04.2021 вирішила винести дане питання на доопрацювання з виїздом земельної комісії та працівників відділу земельних відносин та екології Рокитнянської селищної ради на місце.
23.04.2021 Рокитнянська селищна рада прийняла рішення № 495 за клопотанням директора ТОВ «ТКС-ТРЕЙД» (Близнюка О.О.) № 89 від 19.04.2021 про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3223755100:02:002:0009 площею 0,50 га, яка розташована за адресою: вул. Кар'єрна, 1-Г, селище Рокитне на дві земельні ділянки площею 0,25 га та 0,25 га - «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Кар'єрна 1-д (1-г) в смт. Рокитне ТОВ «ТКС-ТРЕЙД»
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав, що оскаржуване рішення не порушує право позивача на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що позивач просив у заявах від 05.06.2020 та 24.03.2021. В даному випадку, як позивач, так будь-яка третя особа мають рівне право розробити проекти землеустрою, як щодо поділу земельної ділянки, так і щодо її отримання у користування. Водночас, затвердження таких проектів відбувається лише в подальшому, після їх виготовлення у встановленому законом порядку. Виходячи з наведеного суд виснував, що оскаржуване рішення Рокитнянської селищної ради Київської області № 495 від 23.04.2021 не порушує права та законні інтереси позивача, оскільки не обмежує їх, не створює для нього жодних додаткових прав або обов'язків.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений у статті 124 ЗК України, загальним правилом якої передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Так, змістом частини другої статті 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина третя статті 124 ЗК України).
Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Згідно із частиною третьою статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 цього Кодексу.
Так, в межах спірних правовідносин позивач звернувся до суду із оскарженням рішення № 495 від 23.04.2021 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Кар'єрна 1-д (1-г) в смт. Рокитне ТОВ «ТКС-ТРЕЙД».
Таке оскарження мотивує тим, що мав законні очікування на отримання у користування земельної ділянки із земель комунальної власності з кадастровим номером 3223755100:02:002:0009 площею 0,50 га, яка розташована за адресою: вул. Кар'єрна, 1-Г, селище Рокитне за проектом землеустрою щодо її відведення за заявами від 05.06.2020 та 24.03.2021 про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо передачі йому в оренду зазначеної земельної ділянки.
При цьому, позивач не заперечує, що на даній земельній ділянці з кадастровим номером 3223755100:02:002:0009 площею 0,50 га за адресою: вул. Кар'єрна, 1-Г, селище Рокитне розташоване нерухоме майно, що належить на праві приватної власності різним власникам, а саме позивачу та ТОВ «ТКС-ТРЕЙД».
Також, як вбачається з матеріалів справи, у відповіді вих. № 03-15-567 від 23.09.2020 на звернення позивача від 05.06.2020 Рокитнянська селищна рада зазначила, що у зв'язку з тим, що на одній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить на праві приватної власності різним власникам (ТОВ «ТКС-ТРЕЙД» та позивачу), рекомендовано між собою вирішити питання щодо розміру земельної ділянки, що буде передана в оренду кожному з них; у разі недосягнення спільної згоди з цього питання, на розгляд сесії Рокитнянської селищної ради буде винесено питання про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3223 755100:02:002:0009 відповідно до фактичних, наявних меж - використання існуючих парканів.
При цьому, судова колегія враховує, що відповідь Рокитнянської селищної ради від 23.09.2020 вих. № 03-15-567 позивачем не оскаржувалась.
Надалі, 24.03.2021 позивач повторно звернувся до відповідача із аналогічною заявою про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо передачі йому в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3223755100:02:002:0009 площею 0,50 га, яка розташована за адресою: вул. Кар'єрна, 1-Г, селище Рокитне, тобто без урахування змісту відповіді Рокитнянської селищної ради від 23.09.2020 вих. № 03-15-567.
Поряд з цим, відповідачем не оскаржено другу відповідь Рокитнянської селищної ради від 05.05.2021 на його звернення від 24.03.2021.
В контексті надання оцінки вимогам позивача щодо скасування рішення Рокитнянської селищної ради Київської області № 495 від 23.04.2021 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Кар'єрна 1-д (1-г) в смт. Рокитне ТОВ «ТКС-ТРЕЙД», колегія суддів встановила наступне.
Надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у користування є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом відповідного рішення.
Аналізуючи положення статей 116, 118 Земельного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодним чином не означає прийняття у подальшому позитивного рішення про надання її у власність, що фактично свідчить про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.
Так, реалізація такого рішення шляхом розроблення проекту землеустрою та подання його на затвердження до уповноваженого органу не призводить до набуття, зміни або припинення цивільних прав на земельні ділянки, стосовно яких видано ці накази, не змінює обсяг наявних на них прав інших осіб, не спричиняє будь-якої зміни у їх правовому статусі.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення не порушує право позивача на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що позивач просив у заявах від 05.06.2020 та 24.03.2021.
Крім того, за умови подання особою усіх необхідних документів та відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суб'єкт владних повноважень повинен надати дозвіл і будь-яких винятків чи альтернативних варіантів його поведінки норми Земельного кодексу України не містять.
Поряд з цим, волевиявлення іншої особи (позивача) на виготовлення проекту землеустрою на цю ж земельну ділянку не можуть слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на таке виготовлення третій особі (ТОВ «ТКС-ТРЕЙД»), оскільки приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено виключні обставини, що можуть слугувати підставою для відмови у наданні відповідного дозволу.
Так, підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідних підстав, що передбачені приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України позивачем не наведено та колегією суддів не встановлено.
Також, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 200/9772/18-а, відповідно до якого обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що оскаржуване рішення Рокитнянської селищної ради Київської області № 495 від 23.04.2021 не порушує права та законні інтереси позивача, оскільки не обмежує їх, не створює для нього жодних додаткових прав або обов'язків.
У контексті вищевказаних мотивів колегія суддів також звертає увагу й на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 13 серпня 2020 року у справі № 369/3756/16-а, відповідно до яких обов'язковою умовою оцінки судом рішення суб'єкта владних повноважень та/або органів місцевого самоврядування є доведеність позивачем порушення таким рішенням його прав та законних інтересів. При цьому таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що спірне рішення начебто впливає на правове становище позивача та третіх осіб. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок.
Таким чином, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень та/або органами місцевого самоврядування особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Судова колегія вважає необхідним врахувати наступне.
Згідно з обставинами, відображеними у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №808/2403/14, позивачем у вказаному провадженні виступає фізична особа, якій було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведенням земельної ділянки для подальшої передачі її в оренду, і яка оскаржує накази територіального органу Держземагентства щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та про затвердження документації із землеустрою та передачу цієї ж земельної ділянки в оренду іншій фізичній особі.
За результатом розгляду вищевказаної справи у задоволенні позову було відмовлено, оскільки визначені частинами третьою та тринадцятої статті 123 Земельного кодексу України підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та її затвердження при розгляді заяв особи, якій спірна земельна ділянка була передана у користування (в оренду), були відсутні.
Колегія суддів у справі №808/2403/14 також констатувала, що оспорюваний позивачем наказ про надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою вичерпав свою дію у зв'язку з його виконанням: безпосередньою розробкою такого проекту за замовленням цієї особи і подання його на затвердження, а наказ про затвердження проекту документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки вичерпав свою дію у зв'язку з його виконанням та виникненням у особи на підставі укладеного з відповідачем договору оренди права користування земельною ділянкою.
Так, судова колегія враховує, що оскаржуване рішення Рокитнянської селищної ради Київської області № 495 від 23.04.2021 не призвело до виникнення (зміни або припинення) у будь-кого з учасників спірних правовідносин прав на земельну ділянку.
До того ж, відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16 Великою Палатою Верховного Суду, надання дозволу уповноваженим органом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її у власність або в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі. При цьому, надання дозволу на її розробку не покладає на відповідача безумовного обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
На підставі вищенаведеного у сукупності колегія суддів висновує, що рішення відповідача № 495 від 23.04.2021 є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію після його реалізації, в даному випадку - розроблення проекту землеустрою, і враховуючи, що позивач визначив спосіб захисту свого права - шляхом звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача, тобто шляхом скасування індивідуального акту, то колегія суддів вважає що після реалізації спірного рішення відповідача виник новий крок у правовідносинах, які виникли між відповідачем та ТОВ «ТКС-ТРЕЙД» з приводу передачі земельної ділянки у користування, а тому визнання протиправним та скасування рішення не може відновити початковий стан і не призведе до жаданого позивачем результату, який він переслідує у цьому позовному провадженні.
При цьому колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17.
Поряд з цим, у контексті заявленої позивачем нової позовної вимоги до апеляційного суду щодо визнання противною бездіяльності Рокитнянської селищної ради в частині не надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо передачі ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з кадастровим номером 3223755100:02:002:0009 площею 0,50 га, яка розташована за адресою: вул. Кар'єрна, 1-Г, селище Рокитне за проектом землеустрою щодо її відведення, колегія суддів зауважує, що в апеляційному суді, відповідно до приписів частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; зміна предмета та підстав позову у суді апеляційної інстанції не допускається.
Твердження ОСОБА_1 щодо обов'язку суду першої інстанції здійснити вихід за межі його позовних вимог, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки такі ґрунтуються на суб'єктивному тлумаченні процесуальних норм. Так, не заявлення позивачем вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Рокитнянської селищної ради не може слугувати підставою для її фактичного задоволення шляхом виходу за межі первісних позовних вимог.
Разом з тим, у постанові від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15 Верховний Суд зазначив, що право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов'язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом щодо нового предмета спору у загальному порядку.
У контексті доводів апелянта щодо зміни земельної ділянки з кадастровим номером 3223755100:02:002:0009 площею 0,50 га, яка розташована за адресою: вул. Кар'єрна, 1-Г, селище Рокитне шляхом її поділу на дві нові земельні ділянки станом на дату подання апеляційної скарги (12.12.2024), колегія суддів зазначає, що суд надає оцінку фактичним обставинам справи, які існували лише станом на момент виникнення спірних правовідносин та відповідно слугували підставою прийняття позивачем спірного рішення № 495 від 23.04.2021.
Також, колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду у постанові від 09.12.2020 по справі № 617/763/16-ц, на які посилається позивач, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки прийняті за іншого нормативного регулювання. Зокрема, предметом судової справи № 617/763/16-ц було надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам одночасно.
Однак, в межах справи №375/949/21 відповідних обставин одночасного надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 3223755100:02:002:0009 декільком особам не встановлено.
Надаючи оцінку покликанням позивача на те, що оскаржуване рішення було прийняте з порушенням депутатами вимог ст. ст. 28, 35-1 Закону України "Про запобігання корупції" та ст. 59-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в частині вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, судом враховано наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції» у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.
Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь - який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься у протокол засідання колегіального органу.
У разі якщо неучасть особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу, у прийнятті рішень цим органом призведе до втрати правомочності цього органу, участь такої особи у прийнятті рішень має здійснюватися під зовнішнім контролем. Рішення про здійснення зовнішнього контролю приймається відповідним колегіальним органом.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно правові акти, рішення, видані (прийнятті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.
З системного аналізу вищезазначених норм Закону України «Про запобігання корупції» вбачається, що наявність потенційного або реального конфлікту інтересів не тягне за собою автоматичної недійсності прийнятих рішень колегіального органу та лише у визначених законом випадках може вплинути на втрату правомочності органу. Разом з тим, відповідних виключних підстав апелянтом не наведено та колегією суддів не встановлено.
Крім того, у постанові від 24 січня 2023 року у справі № 440/2513/20 Верховний Суд зазначив, що порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушення закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи.
На підставі вищенаведеного колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: І.О. Грибан
О.М. Кузьмишина