Справа № 620/6249/24 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.
19 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, у якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2024 №5602/ж10/25-01-0705-01 та від 09.04.2024 №5601/ж10/25-01-0705-01.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Крім того, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2229,70 грн. (дві тисячі двісті двадцять дев'ять гривень 70 коп.) судового збору та 18400,00 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста гривень) витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що наказ про проведення фактичної перевірки містить посилання на відповідну підставу проведення перевірки та прийнятий з урахуванням функціональних обов'язків відповідного підрозділу управління. Також вказує, що позивачем не забезпечено порядок обліку товарів за місцем реалізації. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено повно та належно співмірність послуг категоріям складності справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 04 вересня 2024 року.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, наказом від 08.03.2024 №207-п в.о. начальника ГУ ДПС у Чернігівській області призначено фактичну перевірку Фізичної особи-підприємства ОСОБА_1 тривалістю 10 діб починаючи з 08.03.2024.
Перевірка призначена на підставі п.п.191.1.4, п.191.1, ст.191; п.п.20.1.4, п.п.20.1.8, п.п.20.1.9, п.п.20.1.10, п.п.20.1.11, п.п.20.1.12, п.п.20.1.13 п.20.1 ст.20; п.п.75.1.3, п.75.1 ст.75, п.80.1, п.п.80.2.2 п.80.2, п.80.6, п.80.8 ст.80, п.82.3 ст.82, п.69.27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, Закону України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни в ціноутворення».
Відповідно до наказу перевірка ФОП ОСОБА_1 проводиться з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання законодавства щодо цін та ціноутворення.
На підставі наказу посадовими особами відповідача 11.03.2024 розпочато фактичну перевірку господарської одиниці позивача - магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
За результатами проведеної ГУ ДПС у Чернігівській області перевірки був складений Акт фактичної перевірки від 12.03.2024 №3252/Ж5/25-01-07-05-01 (далі - Акт перевірки), у якому викладені висновки відповідача про вчинення позивачем наступних порушень:
- п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України;
- вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобі, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)».
На підставі Акту перевірки відповідачем 09.04.2024 прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №5602/ж10/25-01-0705-01 (форма «ПС»), яким до позивача застосовано штраф (фінансову санкцію) у сумі 1020,00 грн
- №5601/ж10/25-01-0705-01 (форма «С»), яким до позивача застосовано штраф (фінансову санкцію) у сумі 221 950,00 грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що податковим органом не доведено вчинення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідного податкового правопорушення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У п.80.1 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Так, за змістом п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування; 80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального; 80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
У п.80.3 ст.80 ПК України встановлено, що фактична перевірка, що здійснюється за наявності підстави, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.
Згідно з п.80.4 ст.80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Відповідно до п.80.6 ст.80 ПК України, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).
У п.80.7 ст.80 ПК України закріплено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Пунктом 80.8 ст.80 ПК України встановлено, що під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.
За змістом п.82.3 ст.82 ПК України, тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.
Таким чином, аналіз положень ст.75 та 80 ПК України свідчить, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб'єктом господарювання вимог відповідного законодавства та оцінка фактичного стану речей саме у поточний момент перевірки (фактичний момент перевірки), що корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка платника податків. При фактичній перевірці мають фіксуватись ті факти та події, які мають місце (відбуваються) у період проведення такої перевірки, тобто з моменту її початку і до моменту її закінчення.
У свою чергу, результати фактичної перевірки мають відображати ті фактичні події, які відбувалися саме під час проведення заходу податкового контролю. Висновки щодо певних подій, які відбувалися поза межами визначеної п.82.3 ст.82 ПК України тривалості фактичної перевірки нівелюють саму природу фактичної перевірки та особливість її проведення - без попередження платника податків.
Інакше тлумачення указаних норм сприятиме зловживанням з боку владних суб'єктів, оскільки дозволятиме встановлювати перевіряючий період на власний розсуд та здійснювати цим підміну одного виду перевірки іншим, а саме - фактичної на документальну перевірку платника податків, підстави та порядок призначення якої є іншими та передбачені й врегульовані приписами ст.78 ПК України, що також протирічить правовій природі інституту фактичної перевірки. Також, самостійне, на власний розсуд визначення керівником контролюючого органу будь-якого періоду, який може бути охоплений фактичною перевіркою без інформації про можливі порушення платника податків у той період часу, може свідчити та мати на меті фактичне намагання контролюючого органу здійснити перевірку діяльності платника податків за значний період часу без достатніх на те підстав, що свідчить про суб'єктивність та необґрунтованість такого рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що в розділі 4 «Висновок перевірки» Акту перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 порушено п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобі, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)».
Разом з тим, 25.03.2024 позивачем були подані заперечення до Акту фактичної перевірки.
Так, надані заперечення були частково враховані контролюючим органом під час прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень, що підтверджується листом ГУ ДПС у Чернігівській області про розгляд заперечень від 05.04.2024 №4270/6/25-01-07-05-06.
На підставі висновків, викладених в Акті перевірки з урахуванням заперечень, відповідачем 09.04.2024 були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №5602/ж10/25-01-0705-01 (форма «ПС»), яким позивачу встановлено порушення п.85.2 ст.85 ПК України (ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю), та застосовано штраф в розмірі 1020,00 грн;
- №5601/ж10/25-01-0705-01 (форма «С»), яким ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації), та застосовано штраф (фінансову санкцію) у сумі 221950,00 грн.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 09.04.2024 №5602/ж10/25-01-0705-01, яким встановлено ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, колегія суддів зазначає наступне.
Так, бухгалтерські послуги позивачу надає ФОП ОСОБА_2 , відповідно до Договору про надання послуг від 04.05.2023 №05.
Наразі, ФОП ОСОБА_2 здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , що є відмінною від адреси, за якою здійснює свою діяльність позивач.
Тобто, первинні фінансово-господарські та бухгалтерські документи (документи на придбання та переміщення товарів) можуть зберігатися і за іншою адресою, з урахуванням викладених вище обставин, що свідчить про відсутність можливості позивача у стислий термін надати їх на перевірку.
11.03.2024 представниками ГУ ДПС у Чернігівській області було надано ФОП ОСОБА_1 запит про надання документів, відповідно до якого просили надати для перевірки наступні документи: журнал обліку товарів; залишки товарів на ГО за адресою: АДРЕСА_2 , магазин ІНФОРМАЦІЯ_1; банківські виписки за період з 01.10.2023 по 11.03.2024. Документи необхідно надати в термін до 17 год 00 хв 11.03.2024.
Відповідно до норм п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України (далі - ПК України) при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
При цьому, фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом була завершена 12.03.2024.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що податковим органом не було дотримано порядку подання запиту на отримання копій документів, платник податків був позбавлений можливості своєчасно зібрати та надати на перевірку всі необхідні для перевірки первинні документи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення законодавства відповідачем під час подання запиту на отримання копій документів, а саме п.85.4 ст.85 ПК України не може слугувати підставою для притягнення позивача до відповідальності за ненадання таких документів. Отже, податкове повідомлення-рішення від 09.04.2024 №5602/ж10/25-01-0705-01 є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 09.04.2024 №5601/ж10/25-01-0705-01, яким встановлено порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР) передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно зі ст. 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП визначає Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 №496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за №1411/37033 (далі - Порядок №496).
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Отже документами, що є підставою для внесення записів до товарних запасів є накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи тощо.
В свою чергу законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для обліку товарних запасів.
Тобто, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Порядку №496 не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження ведення позивачем обліку товарів запасів згідно Порядку №496.
Крім того, судом першої інстанції правильно зауважено на тому, що товар, який знаходився в реалізації в магазині позивача за адресою: АДРЕСА_2 та на який, за висновком відповідача, були відсутні документи на їх придбання, придбавався ФОП ОСОБА_1 , зокрема, у ФОП ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , що підтверджується видатковими накладними №Сч-Р0005 від 17.01.2024, №Жв-Р0008 від 13.10.2023, №Жв-Р0014 від 26.10.2023, №Жв-Р0015 від 27.10.2023, №Лс-Р0009 від 16.11.2023, №Лт-Р0009 від 23.02.2024, №Вс-Р0010 від 26.09.2023, №Бз-Р0002 від 07.03.2024, №Лт-Р0010 від 26.02.2024, №2345-172384 від 29.01.2024, №2345- 170860 від 26.12.2023, №0000-002324 від 27.11.2023, №0000-000462 від 04.02.2024, №2345-171790 від 16.01.2024, №2345-173342 від 19.02.2024, №2345-172706 від 05.02.2024, №МР-0001068 від 09.02.2024, №01-15012024 від 15.01.2024, №2126 від 01.02.2024, №364264 від 29.12.2023, №785461 від 12.01.2024.
Крім того, ФОП ОСОБА_1 було надано контролюючому органу інвентаризаційний опис залишків товару, які знаходяться у місці продажу на 14 арк., про що зазначено в Акті перевірки.
Також, представниками ГУ ДПС у Чернігівській області був складений опис залишків товарів, які знаходяться в реалізації в магазині ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, згідно з вищевказаним описом на реалізації в магазині знаходились: 1. IPhone 11 64 Gb (imei НОМЕР_2) - 1 шт., вартістю 10 000,00 грн 2. IPhone SE 64 Gb (imei НОМЕР_3) - 1 шт., вартістю 5000,00 грн. 3. IPhone 11 128 Gb (imei НОМЕР_4) - 1 шт., вартістю 10 000,00 грн. 4. IPhone 11 Pro 64 Gb (imei НОМЕР_5) - 1 шт., вартістю 11 000,00 грн 5. IPhone 12mini 64 Gb (imei НОМЕР_6) - 1 шт., вартістю 9 000,00 грн 6. IPhone 12 Pro 128Gb (imei НОМЕР_7) - 1 шт., вартістю 12 000,00 грн 7. IPhone 12 Pro Max 256Gb (imei НОМЕР_8) - 1 шт., вартістю 13 000,00 грн 8. Apple watch SE1 - 1 шт., вартістю 4000,00 грн 9. Apple watch SE2 FM64KSW4CC - 1 шт., вартістю 5000,00 грн 10. IPad Pro (imei НОМЕР_9) - 1 шт., вартістю 13000,00 грн 11. IPad Pro (imei НОМЕР_10) - 1 шт., вартістю 13000,00 грн 12. IPad 10 (imei НОМЕР_11) - 1 шт., вартістю 14000,00 грн 13. MacBook Air (CO2XV28XJK78) - 1 шт., вартістю 15000,00 грн; 14. MacBook Air (FVFZF4NYLYWN) - 1 шт., вартістю 15000,00 грн 15. MacBook Air (FVFGV6LEQ6LD) - 1 шт., вартістю 15000,00 грн 16. IPad Pro (imei НОМЕР_12) - 1 шт., вартістю 13000,00 грн 17. IPad Pro11 (RJ2GTWGNWH) - 1 шт., вартістю 13000,00 грн. Загальна вартість залишків, які знаходяться в реалізації становить 190 000,00 грн.
Однак, зазначений контролюючим органом товар в описі залишків товарів, які знаходяться в реалізації в магазині ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_2 не є власністю ФОП ОСОБА_1 , а перебуває у нього в реалізації на підставі договорів комісії.
Так, у період з грудня 2023 року по березень 2024 року ФОП ОСОБА_1 було укладено Договори комісії на реалізацію товару з фізичними особами ОСОБА_9 (договір №01-к від 25.12.2023), ОСОБА_10 (договір №02-к від 29.12.2023), ОСОБА_11 (договір №03-к від 05.01.2024), ОСОБА_12 (договір №04-к від 11.01.2024), ОСОБА_13 (договір №05-к від 15.01.2024), ОСОБА_14 (договір №06-к від 18.01.2024), ОСОБА_15 (договір №07-к від 22.01.2024), ОСОБА_16 (договір №08-к від 23.01.2024), ОСОБА_17 (договір №09-к від 25.01.2024), ОСОБА_18 (договір №10-к від 31.01.2024), ОСОБА_19 (договір №11-к від 06.02.2024), ОСОБА_20 (договір №12-к від 13.02.2024), ОСОБА_21 (договір №13-к від 20.02.2024), ОСОБА_22 (договір №14-к від 28.02.2024), ОСОБА_23 (договір №15-к від 06.03.2024).
Відповідно до вищевказаних договорів комісії на реалізацію товару Комісіонер (ФОП ОСОБА_1 ) зобов'язується від свого імені за дорученням та за рахунок Комітента здійснити за плату одну або декілька угод з продажу третім особам товару, який належить Комітенту.
Відповідно до п.4.1, 4.2 вказаних Договорів комісії на реалізацію товару, товар, що надійшов до Комісіонера від Комітента для здійснення передбачених у цьому договорі умов, є власністю Комітента та не може бути включений до обліку товарів Комісіонера. Кошти виручені від продажу третім особа - покупця Товару, що належить Комітенту є власністю Комітента та не враховується в дохід Комісіонера.
Відповідно до накладних на приймання- передачу товару згідно договору комісії №01-Н від 25.12.2023 (на суму 10000,00 грн.), № 02-В від 29.12.2023 (на суму 13000,00 грн.), № 03-В від 05.01.2024 (на суму 26000,00 грн.), № 04-К від 11.01.2024 (на суму 4000,00 грн.), 05-К від 15.01.2024 (на суму 15000,00 грн.), № 06-В від 18.01.2024 (на суму 13000,00 грн.), №07-В від 22.01.2024 (на суму 15000,00 грн.), №08-В від 23.01.2024 (на суму 14000,00 грн.), №09-В від 25.01.2024 (на суму 5000,00 грн.), №10-В від 31.01.2024 (на суму 12000,00 грн.), №11-В від 06.02.2024 (на суму 11000,00 грн.), №12-В від 13.02.2024 (на суму 5000,00 грн.), №13-В від 20.02.2024 (на суму 25000,00 грн.), №14- К від 28.02.2024 (на суму 13000,00 грн.), №15-К від 06.03.2024 (на суму 9000,00 грн.) - ФОП ОСОБА_1 за період з грудня 2023 року по березень 2024 року отримав від фізичних осіб за договорами комісії продукції (техніка компанії Apple, зокрема IPhone, Apple Watch, IPad, MacBook) на загальну суму 190 000,00 грн.
Таким чином, з наведеного слідує, що відображені податковим органом в описі залишків товар не придбавався ФОП ОСОБА_1 , а був отриманий від фізичних осіб для реалізації відповідно до договорів комісії, то такий товар не підлягає відображенню, як в журналі обліку товарів, так і в залишках.
Отже, зважаючи на те, що позивачем належним чином проводився облік товарних запасів за місцем їх реалізації, що підтверджується і Актом перевірки, оскільки контролюючому органу був наданий опис залишків, а також те, що частина складної побутової техніки перебувала в реалізації на підставі договорів комісії, то у відповідача були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 09.04.2024 №5601/ж10/25-01-0705-01.
Крім того, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постановах від 03.04.2019 у справі №812/1508/17 та від 05.03.2019 у справі №806/2402/16, стосовно застосування статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зробив висновок, за якою відповідальність за правилами цієї статті настає виключно за реалізацію товарів, які необліковані у встановленому порядку.
Ухвалюючи рішення у справі №806/2402/16 Верховний Суд зазначив, що аналогічної позиції дотримується Державна податкова адміністрація України, зокрема, у листі від 14.07.2003 №10974/7/23-2117, яким роз'яснено, що відсутність накладних або їх неправильне оформлення не може бути віднесене до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Крім того, законодавством не передбачений порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, тому оприбуткування товарів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні. Враховуючи вищевикладене, Державна податкова адміністрація України вважає, що застосування фінансових санкцій, передбачених статтями 20 та 21 Закону №265/95-ВР, а саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та за неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання (не ведення журналу обліку нафтопродуктів), є неправомірним.
Тобто, застосування такої санкції можливо до суб'єкта господарювання, яке не облікувало товар та реалізувало його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операції, проте факту продажу необлікованих товарів у цій справі податковим органом не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу при розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 18 400, 00 грн. та у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 9 200, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ця норма закону кореспондується з частиною сьомою статті 139 КАС України, згідно з якою розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Про це саме зазначено в частині третій статті 143 КАС України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені умови дотримані, оскільки у адміністративному позові представник позивача повідомив суд, що поніс витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 18 400, 00 грн. і надав відповідні докази про виконану роботу та вартість послуг адвоката.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий самий правовий підхід застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Про таке йдеться також в іншій практиці ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2024 року між Адвокатським об'єднанням «Лігал Айк'ю Груп», в особі Керуючого партнера Якуби Галини Олександрівни (далі - Адвокат) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір), за пунктом 1.1. якого Адвокат взяв на себе зобов'язання надавати послуги (правову допомогу), зокрема: складання та подання позовної заяви до Чернігівського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2024 №5602/ж10/25-01-0705-01, №5601/ж10/25-010705-01, а Клієнт зобов'язаний прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до пункту 3.1. Договору вартість послуг (гонорар) за надання правової допомоги складає 18400,00 грн.
За актом надання послуг від 29 квітня 2024 року Адвокат надав Клієнту наступні послуги: надання правової (професійної правничої) допомоги.
Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку суд зобов'язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України, згідно з якою для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з актом наданих послуг, колегія суддів вважає, що надані адвокатом види послуг не є окремими процесуальними діями, а такими, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання та подання до суду документів по справі (позовної заяви).
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В даній ситуації колегія суддів вважає, що визначений стороною та його адвокатом розмір гонорару у розмірі 18 400, 00 грн, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08 квітня 2021 року у справі № 922/2321/20 констатував, що зазначені окремо в акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Тому, враховуючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, незначну складність справи, предмет спору, сталу позицію по такій категорії справ, незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування, відсутність необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, розгляд цієї справи судом першої інстанції за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, як наслідок, відсутність проведення судових засідань, колегія суддів вважає, що сума, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу загалом у розмірі 4 000, 00 грн., за рахунок відповідача, є справедливою та співмірною.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи по суті позовних вимог та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права в цій частині, однак дійшов до не цілком обґрунтованого висновку щодо суми стягнення витрат на правничу допомогу, то відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині суми розподілу витрат на правничу допомогу.
Крім того, представником позивача - адвокатом Майтвійчук А.С. до апеляційного суду подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 9 200, 00 грн., щодо якої колегія суддів зазначає наступне.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, представником позивача було надано копії документів, а саме: договору про надання правової (професійної правової) допомоги від 28 серпня 2024 року; ордеру серії СВ № 1096655; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19 березня 2021 року № 001035; акту наданих послуг від 30 серпня 2024 року до Договору про надання правової (професійної правової) допомоги від 28 серпня 2024 року; квитанції про оплату послуг з надання правничої (правової) допомоги.
Так, 28 серпня 2024 року між Адвокатським об'єднанням «Лігал Айк'ю Груп», в особі Керуючого партнера Якуби Галини Олександрівни (далі - Адвокат) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір), за пунктом 1.1. якого Адвокат взяв на себе зобов'язання надавати послуги (правову допомогу), зокрема: складання та подання відзиву на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №620/6249/24 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість послуг (гонорар) за надання правової допомоги складає 9200,00 грн.
За актом надання послуг від 30 серпня 2024 року Адвокат надав Клієнту наступні послуги: надання правової (професійної правничої) допомоги.
Згідно з платіжною інструкцією № 4В59-87ЕО-38Е7-КНЕЕ від 28 серпня 2024 року ФОП ОСОБА_1 сплачено Адвокатському об'єднанню «Лігал Айк'ю Груп» 9200, 00 грн.
Разом з тим, зважаючи на заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу, керуючись засадами справедливості та верховенства права, враховуючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, незначну складність справи, незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування, відсутність необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, розгляд справи судом апеляційної інстанції за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, як наслідок, відсутність проведення судових засідань, подання представником при апеляційному розгляді відзиву, який по своїй суті дублює аргументи, викладені в позовній заяві та рішенні суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що сума, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу за перегляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1 500, 00 грн., є справедливою та співмірною.
Оскільки апеляційним адміністративним судом здійснено розгляд справи за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області, яка залишена без задоволення по суті її вимог, то судові витрати на користь позивача присуджуються за рахунок бюджетних асигнувань цього відповідача.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі № 620/6249/24 змінити в частині розподілу судових витрат, зменшивши суму стягнення витрат на правничу допомогу з Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 18 400, 00 грн до 4 000, 00 грн.
Викласти абзац 4 резолютивної частини Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року в наступній редакції.
« Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2229,70 грн. (дві тисячі двісті двадцять дев'ять гривень 70 коп.) судового збору та 4000,00 грн. ( чотири тисячі гривень) витрат на правову допомогу».
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року залишити без змін.
Заяву представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Матвійчук Анастасії Сергіївни про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу задовольнити частково.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) понесені витрати на правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 500, 00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 19.03.2025р.)