Справа № 640/14394/22 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
18 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києва протиправними щодо відмови в здійснені перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру починаючи з 01.03.2022 у розмірі не меншому ніж 26071,88грн;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києва протиправними щодо відмови в здійснені перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавки за особливі важливі завдання (65% від посадового окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, на підставі п. 5, п.п. 1 постанови КМУ від 30.08.2017 №704); надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами (15%, на підставі п. 6, п.п. 6 постанови КМУ від 30.08.2017 №704), премії (у розмірі 35% посадового окладу, на підставі п. 5, п.п. 2 постанови КМУ від 30.08.2017 №704) не розділяючи ці надбавки на 24 календарних місяці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавки за особливі важливі завдання (65% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, на підставі п. 5, п.п. 1 постанови КМУ від 30.08.2017 №704); надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами (15%, на підставі п. 6, п.п. 6 постанови КМУ від 30.08.2017 №704), премії (у розмірі 35% посадового окладу, на підставі п. 5, п.п. 2 постанови КМУ від 30.08.2017 №704) не розділяючи ці надбавки на 24 календарних місяці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру починаючи з 01.03.2022 року в розмірі не меншому ніж 26071,88 з урахуванням подальших перерахунків та збільшень пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києва протиправними щодо відмови у здійснені перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 02.07.2019 із урахуванням надбавки за специфічні умови проходження служби (65%), надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами (15%) та премії (35%) не розділяючи їх на 24 календарних місяців.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 02.07.2019 із урахуванням надбавки за специфічні умови проходження служби (65%), надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами (15%) та премії (35%) не розділяючи їх на 24 календарних місяців.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо обмеження ОСОБА_1 максимальним розміром пенсії 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.03.2022 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та здійснити виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апелянт зазначає, що у квітні 2019 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 12.03.2019 після звільнення зі служби по контракту з урахуванням додаткової вислуги років з грошового забезпечення. До грошового забезпечення для обчислення пенсії враховано: оклад за посадою - 9020,00 грн.; оклад за військове звання - 1480,00 грн.; відсоткову надбавку за вислугу років 50% - 5250,00 грн., середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 (в т.ч. надбавку за специфічні умови проходження служби, надбавку за роботу з таємними документами, премію) - 6397,61 грн. Разом 22147,61 грн.
Підсумок пенсії по інвалідності з надбавками з 02.07.2019 становив 22823,21 грн. Сума пенсії до виплати з 02.07.2019 визначалася з урахуванням обмеження максимального розміру відповідно до чинного законодавства, оскільки перевищувала десять прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність.
З 01.02.2022 позивачу встановлено для щомісячної виплати визначений судом розмір пенсії у сумі 22823,21 грн.
Апелянт наголошує, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2021 у справі №640/23039/19 не покладено зобов'язань щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру в подальшому в разі проведення перерахунків пенсії, то розмір пенсійної виплати, обчислений відповідно до вказаного рішення суду, становить з 02.07.2019 - 22823,21 грн.
На переконання апелянта, до цих правовідносин належить застосовувати норми Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», оскільки у випадках, коли зобов'язання, що покладені судовим рішенням на органи Пенсійного фонду України, не визначають окремий порядок проведення перерахунку, перерахунок здійснюється з урахуванням вимог чинного законодавства, а саме: з врахуванням того, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У відзиві позивач вказує, що Верховний Суд у постанові від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21 у аналогічних правовідносинах дійшов висновку про те, що застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20Л2.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Також позивач зазначив, що розрахунок пенсії, з огляду на наявність у нього більше ніж 24 календарні місяці служби, має проводитись, виходячи із загальних норм абзаців 1-3 пункту 7 Постанови № 393, тобто з урахуванням грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням (не розділяючи ці надбавки на 24 календарних місяців). Крім того, відповідно до довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.02.2022 № 2201 всі зазначені надбавки як надбавка за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень та премія не розділені на 24 місяці, а зазначені у твердій сумі.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 311 КАСУ справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 02.07.2019 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (з 15.11.2005 по 01.07.2019 - пенсію за вислугу років).
Відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2022 з обмеженням розміру пенсії максимальним розміром.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок пенсії з 01.03.2022 без обмеження максимального розміру пенсії, а також просив здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з урахуванням надбавки за особливі важливі завдання (65% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, на підставі п. 5, п.п. 1 постанови КМУ від 30.08.2017 №704); надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами (15%, на підставі п. 6, п.п. 6 постанови КМУ від 30.08.2017 №704), премії (у розмірі 35% посадового окладу, на підставі п. 5, п.п. 2 постанови КМУ від 30.08.2017 №704) не розділяючи ці надбавки на 24 календарних місяців.
Відповідач листом від 01.07.2022 №13854-13123/Г-02/8-2600/22 повідомив позивача, на виконання положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI правомірно під час перерахунку пенсії обмежено розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Також відповідач вказав, що середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням, починаючи з 01.03.2018 на кількість таких місяців. Враховуючи вищенаведені обставини, відповідачем до грошового забезпечення позивача для обчислення пенсії враховано середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 - у сумі 6397,61 грн. (у т.ч. надбавку за специфічні умови проходження служби, надбавку за роботу з таємними документами, премію).
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача десятикратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є протиправними.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням надбавки за особливі важливі завдання (65% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, на підставі п. 5, п.п. 1 постанови КМУ від 30.08.2017 №704); надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами (15%, на підставі п. 6, п.п. 6 постанови КМУ від 30.08.2017 №704), премії (у розмірі 35% посадового окладу, на підставі п. 5, п.п. 2 постанови КМУ від 30.08.2017 №704) не розділяючи ці надбавки на 24 календарних місяців, то суд першої інстанції зазначив, що розрахунок пенсії позивача, з огляду на наявність у нього більше ніж 24 календарні місяці служби, має бути проведений, виходячи із загальних норм абзаців 1-3 пункту 7 Постанови № 393, тобто з урахуванням відповідно розрахованого грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням (не розділяючи ці надбавки на 24 календарних місяців).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, колегія суддів зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.
Згідно з частиною другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом надасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону (частини перша, друга статті 63 Закону №2262-XII).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Стаття 10 Закону № 2262-XII передбачає, що призначення і виплата пенсій, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення суду конституційної юрисдикції передбачено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, починаючи з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 300/633/19 та від 21.09.2021 у справі № 370/2610/17.
До того ж, в указаних постановах суд касаційної інстанції підкреслив, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
У цьому контексті Верховний Суд зауважив, що буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що наразі стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2022.
Згідно з перерахунком пенсії (а.с.10) підсумок пенсії позивача, з урахуванням надбавок, склав 26071,88 грн, проте фактично виплачується з урахуванням максимального розміру пенсії 22823,21 грн.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити з 01.03.2022 перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом про реформування пенсійної системи, який набрав законної сили 01.10.2011.
Цим Законом внесені зміни у статтю 43 Закону шляхом викладення її в редакції Закону про реформування пенсійної системи.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону та положення частини першої статті 2 Закону про реформування пенсійної системи (у частині поширення її дії на Закон), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону.
Водночас положення статті 2 Закону про реформування пенсійної системи (у частині поширення її дії на Закон), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом про реформування пенсійної системи - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 27 січня 2022 року у справі №240/7087/20, від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20, від 01 червня 2023 року у справі №640/863/20, в якій пенсія позивачу також призначена після набрання чинності Законом № 3668-VI.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням надбавки за особливі важливі завдання (65% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, на підставі п. 5, п.п. 1 постанови КМУ від 30.08.2017 №704); надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами (15%, на підставі п. 6, п.п. 6 постанови КМУ від 30.08.2017 №704), премії (у розмірі 35% посадового окладу, на підставі п. 5, п.п. 2 постанови КМУ від 30.08.2017 №704) не розділяючи ці надбавки на 24 календарних місяців, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2019 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 12.03.2019 після звільнення зі служби по контракту з урахуванням додаткової вислуги років з грошового забезпечення.
До грошового забезпечення для обчислення пенсії враховано: оклад за посадою - 9020,00 грн.; оклад за військове звання - 1480,00 грн.; відсоткову надбавку за вислугу років 50% - 5250,00 грн., середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 (в т.ч. надбавку за специфічні умови проходження служби, надбавку за роботу з таємними документами, премію) - 6397,61 грн. Разом 22147,61 грн.
Статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей (далі - Постанова №393).
Абзацами 1-3 пункту 7 Постанови №393 встановлено загальний порядок обчислення розміру пенсії, у тому числі порядок обчислення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Так, відповідно до абзаців 1-3 пункту 7 Постанови №393 (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
- відповідних окладів за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Згідно з абзацом 10 пункту 7 Постанови № 393 для осіб, які звільнені із служби, у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, відряджених до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших підприємств, установ та організацій, зокрема у довготермінові закордонні відрядження, у разі, коли строк військової служби після повернення з відрядження до звільнення на пенсію становив менше ніж 24 календарні місяці, з 1 березня 2018 року та пізніше, або осіб, які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менше ніж 24 календарні місяці служби, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 1 березня 2018 року на кількість таких місяців.
Апелянт вважає, що згідно з обставинами цієї справи вказаний абзац підлягає застосуванню в наступному контексті: для осіб, які звільнені із служби, […], з 1 березня 2018 року та пізніше, […], середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 1 березня 2018 року на кількість таких місяців.
З огляду на викладений контекст, єдиною умовою для застосування абзацу 10 пункту 7 Постанови № 393, на думку відповідача, є звільнення особи з 1 березня 2018 року та пізніше. Така умова як наявність строку служби менше ніж 24 календарні місяці відноситься до відряджених осіб та осіб, які померли (загинули) в зазначений період.
Колегія суддів зазначає, що редакція абзацу 10 пункту 7 Постанови № 393 підлягає застосуванню, виходячи із сукупного аналізу норми вказаного абзацу 10, а не її часткового тлумачення.
Так, на реалізацію положень Закону від 09 квітня 1992 року № 2262-XII Кабінетом Міністрів України 17 липня 1992 року прийнято постанову № 393, пункт 7 якої передбачав загальне правило визначення розміру суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 пункт 7 доповнено новим правилом (на сьогоднішній день 4 абзац), залишивши загальне правило визначення розміру суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці.
У подальшому законодавець для узгодженості одночасно вносить зміни і до абзацу 3, і до абзацу 4 пункту 7 Постанови № 393.
На сьогоднішній день абзац 4 пункту 7 Постанови № 393 передбачає, що для осіб, які звільнені із служби у 2008 році та пізніше або які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менш як 24 календарні місяці служби ([…]), середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 року на кількість таких місяців.
Редакція норми є чіткою і передбачає, що для застосування при розрахунку суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення фактичної кількості місяців служби з січня 2008 року необхідна наявність двох умов: 1) звільнення особи із служби у 2008 році та пізніше, 2) наявність на час звільнення менш як 24 календарні місяці служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 пункт 7 доповнено новим абзацом 8 такого змісту:
Для осіб, які звільнені із служби, у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, відряджених до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших підприємств, установ та організацій, зокрема у довготермінові закордонні відрядження, у разі, коли строк військової служби після повернення з відрядження до звільнення на пенсію становив менше ніж 24 календарні місяці, з 1 березня 2018 р. та пізніше, або осіб, які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менше ніж 24 календарні місяці служби, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 1 березня 2018 р. на кількість таких місяців.
У редакції Постанови № 393, чинній на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, зазначений абзац є абзацом 10.
Законодавцем при внесенні змін Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 також залишено загальне правило визначення розміру суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці.
Виходячи із сукупного аналізу наведених норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що абзац 10 пункту 7 Постанови № 393 слід розуміти, як такий, що передбачає дві умови для його застосування: для осіб, які звільнені із служби, […], з 1 березня 2018 року та пізніше, або осіб, які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менше ніж 24 календарні місяці служби, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 1 березня 2018 року на кількість таких місяців.
Вказаний висновок підтверджується також застосуванням законодавцем конструкції і на час звільнення (смерті) мають менше ніж 24 календарні місяці служби, отже, ця умова відноситься не лише до осіб, які померли (загинули) в зазначений період, але і тих, які звільнені. В іншому випадку втрачається логіка введення законодавцем нового правила обчислення і залишення загального правила визначення розміру суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці.
Отже, розрахунок пенсії позивача, з огляду на наявність у нього більше ніж 24 календарні місяці служби, має бути проведений, виходячи із загальних норм абзаців 1-3 пункту 7 Постанови № 393, тобто з урахуванням відповідно розрахованого грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням (не розділяючи ці надбавки на 24 календарних місяців).
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив адміністративний позов повністю.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма