Справа № 620/3990/24 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
18 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі -відповідач/апелянт/ГУ НП в Чернігівській області) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Чернігівській області щодо неврахування ОСОБА_1 періоду навчання в Чернігівському юридичному училищі Державного Департаменту України з питань виконання покарань з 15 серпня 1999 року по 06 липня 2002 року, що в календарному обчисленні становить 02 роки 10 місяців 10 днів, та періоду служби в органах Державного Департаменту України з питань виконання покарань з 06 серпня 2002 року по 17 вересня 2002 року, до стажу служби в Національній поліції;
- зобов'язати ГУ НП в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання в Чернігівському юридичному училищі Державного Департаменту України з питань виконання покарань з 15 серпня 1999 року по 06 липня 2002 року, що в календарному обчисленні становить 02 роки 10 місяців 10 днів, та період служби в органах Державного Департаменту України з питань виконання покарань з 06 серпня 2002 року по 17 вересня 2002 року, до стажу служби в Національній поліції;
- зобов'язати ГУ НП в Чернігівській області перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням періоду навчання в Чернігівському юридичному училищі Державного Департаменту України з питань виконання покарань та періоду служби в органах Державного Департаменту У країни з питань виконання покарань.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до чинного на момент проходження служби законодавства України усі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності були визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. Тобто, служба в органах внутрішніх справ є аналогічною службі персоналу органів і установ виконання покарань, а тому спірний період має бути зарахований до стажу служби в поліції.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції періоди навчання в Чернігівському юридичному училищі Державного Департаменту України з питань виконання покарань з 15 серпня 1999 року по 06 червня 2002 року та служби в органах Державного Департаменту України з питань виконання покарань з 06 серпня 2002 року по 17 вересня 2002 року.
Зобов'язано ГУ НП в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції періоди навчання в Чернігівському юридичному училищі Державного Департаменту України з питань виконання покарань з 15 серпня 1999 року по 06 липня 2002 року та служби в органах Державного Департаменту України з питань виконання покарань з 06 серпня 2002 року по 17 вересня 2002 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Чернігівській на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605, 60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок), сплачений відповідно до квитанції від 12 березня 2024 року.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, оскільки здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а тому така служба повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Щодо періоду навчання в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, то визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв'язку з закінченням відповідного навчального закладу, а тому, оскільки позивачу у зв'язку із закінченням навчання присвоєно звання «старший лейтенант», то період навчання підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції. Відтак, відповідачем безпідставно не було зараховано періоди навчання в Чернігівському юридичному училищі Державного Департаменту України з питань виконання покарань з 15 серпня 1999 року по 06 липня 2002 року та служби в органах Державного Департаменту України з питань виконання покарань з 06 серпня 2002 року по 17 вересня 2002 року. Втім не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання перерахувати грошове забезпечення з урахування спірних періодів, з огляду на їх передчасність.
ГУ НП в Чернігівській області у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове про відмову у їх задоволенні. Мотивами такої позиції є те, що при вирішенні питання про обчислення стажу служби в поліції слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу. У вказаному переліку навчання в училищі та служба в органах Державного Департаменту України з питань виконання покарань відсутня, тому спірний період не може бути зарахований позивачеві до стажу його служби в поліції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 з 15 серпня 1999 року по 06 липня 2002 року навчався в Чернігівському юридичному училищі Державного Департаменту України з питань виконання покарань, що підтверджується наказами «Про зарахування курсантів 1-го курсу Чернігівського юридичного училища Державного Департаменту України з питань виконання покарань» від 31 липня 1999 року № 35 о/с та «Про випуск курсантів Чернігівського юридичного училища Державного Департаменту України з питань виконання покарань та їх відрядження для подальшого проходження служби» від 05 липня 2002 року № 47 о/с.
Згідно з довідкою № 3/215 від 05.02.2024, виданою Пенітенціарною академією України Міністерства юстиції України, вислуга років ОСОБА_1 станом на 25 червня 2002 року у календарному обчисленні становить 02 роки 10 місяців 10 днів.
06 серпня 2002 року наказом Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань № 58 о/с ОСОБА_1 призначено черговим помічником начальника Ширяївської виправної колонії № 111 Одеської області, а згідно з наказом № 87 о/с від 12 вересня 2002 року з 17 вересня 2002 року відряджено до органів МВС України.
ОСОБА_1 стало відомо, що вислуга років за період навчання та період служби в органах Державного Департаменту України з питань виконання покарань не була зарахована до стажу служби в поліції, яка дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
20 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом щодо зарахування йому до стажу служби в поліції вислуги років за період навчання та період служби в органах Державного Департаменту України з питань виконання покарань.
Листом від 12 березня 2024 року № K-110/124/05/20-2024 відповідач відмовив у зарахуванні ОСОБА_1 періоду навчання і служби в органах Державного Департаменту України з питань виконання покарань до стажу служби у поліції, оскільки він відсутній в переліку відомств, служба в яких дає право на включення відповідного періоду до стажу служби в Національній поліції згідно із статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначив, що зарахування періоду служби в Державному Департаменті України з питань виконання покарань до стажу служби в Національній поліції може відбуватись за рішенням суду.
Не погоджуючись із таким діями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У свою чергу, приписами статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду (пункт 3).
У той же час, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року № 1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII), а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому, частиною п'ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом № 580-VIII, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які урегульовують порядок і умови проходження служби працівниками міліції та органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
У даному випадку, сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.
Згідно із преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону № 2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі дія статей 22, 23 Закону № 565-XII та відповідні норми Закону № 580-VIII, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Як наслідок, служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у своїй постанові від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/11127/20 та підтримана у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 240/30024/21, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню у цій справі.
Таким чином, правильною є мотивація суду першої інстанції, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII має зараховуватись до стажу служби в поліції, що дає право, зокрема на встановлення надбавки за вислугу років.
Твердження апелянта про те, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону № 580-VIII, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, суд апеляційної інстанції відхиляє, так як чинним на час проходження позивачем служби в органах Державної пенітенціарної служби України та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в цій структурі, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, які мають такий самий правовий статус як і в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби).
Щодо зарахування періоду навчання позивача в Чернігівському юридичному училищі Державного Департаменту України з питань виконання покарань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393).
Пунктом 2 Порядку № 393 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Аналогічні приписи були закріплені в пункті 2 указаного Порядку в редакції, що діяла на час призначення позивача на посаду до органів внутрішніх справ.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Враховуючи наведені правові положення законодавства та особливий статус осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ, логічним є висновок, що до вислуги років цим особам додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Отже, визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв'язку з закінченням відповідного навчального закладу.
Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 200/5111/19, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає застосуванню у цій справі.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказу по училищу від 15 серпня 1999 року № 37 о/с курсанту ОСОБА_1 після вступу на навчання до Чернігівського юридичного училища Державного Департаменту України з питань виконання покарань присвоєно спеціальне звання рядового і молодшого начальницького складу «рядовий внутрішньої служби». По закінченню навчання ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу «лейтенант внутрішньої служби» (наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 05 липня 2002 року № 51 о/с). (а.с. 54)
Оскільки позивачу перше офіцерське (спеціальне) звання рядовий внутрішньої служби було присвоєно 15 серпня 1999 року у зв'язку із вступом до Чернігівського юридичного училища Державного Департаменту України з питань виконання покарань, а 05 липня 2002 року у зв'язку із закінченням навчання присвоєно звання «лейтенант внутрішньої служби, тому період з 15 серпня 1999 року по 06 липня 2002 року підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції.
Отже, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування позивачу періоду навчання та служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу цей період, а саме: з 15 серпня 1999 року по 06 липня 2002 року та з 06 серпня 2002 року по 17 вересня 2002 року.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційних скарг залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.