Справа № 620/10943/24 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
17 березня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень у зв'язку із перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у період з 25.05.2023 по 24.06.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень у зв'язку із перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у період з 25.05.2023 по 24.06.2023 з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну ухвалу суду як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити заяву для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апелянта обґрунтовані, зокрема, тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального законодавства, не враховано всі обставини справи, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень у зв'язку із перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у період з 25.05.2023 по 24.06.2023.
Так, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог вказаної ухвали суду позивачем надано заяву про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
Повертаючи без розгляду позовну заяву позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений частиною 1 статті 233 КЗпП України.
Оцінюючи правомірність висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, 03.05.2023, виконуючи бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 , особовий склад військової частини проводив військові оборонні дії в районі АДРЕСА_1 .
Внаслідок артилерійських обстрілів збройних формування рф та безпосереднього бойового зіткнення з противником, неподалік вказаного населеного пункту сержант ОСОБА_1 отримав поранення, пов'язане із захистом Вітчизни, збройною агресією з боку росії та не законних збройних формувань.
Після надання першої медичної допомоги був доставлений до військового спеціалізованого медичного закладу.
У період з 04.05.2023 по 14.05.2023, внаслідок отриманої травми був госпіталізований для стаціонарного лікування до КП «Близнюківська центральна районна лікарня Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області».
24.05.2023 було проведено медичний огляд військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 та підставі огляду ОСОБА_1 потребував відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
07.07.2023 ОСОБА_1 було проведено медичний огляд військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 , та на підставі огляду було визнано обмежено придатним до військової служби.
Згідно з наказом МОЗ України від 04.07.2007 № 370 травма класифікується як тяжка.
20.07.2023 ОСОБА_1 відповідно до витягу із наказу по стройовій частинні №201, вважається таким, шо вибув з військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_4 .
З картки особового рахунку вбачається, що військовослужбовцю ОСОБА_1 не було виплачено додаткову грошову винагороду в розмірі 100 000 гривень, під час лікування у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини у відповідності до пункту 1 абзацу 4 постанови кабінету міністрів України від 28.02.2022 року № 168, чинною на момент отриманої травми.
09 січня 2024 року для вирішення порушеного питання представником ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 .
16 лютого 2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 було надана відповідь на адвокатський запит та документи для обчислення невиплаченої суми додаткової грошової винагороди ОСОБА_1
19 березня 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся із відповідним рапортом про перерахунок розміру додаткової винагороди.
Однак, відповідь на вищевказаний рапорт отримано не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки позивачем було подано рапорт на перерахунок недоплаченої додаткової винагороди за час лікування та перебування у відпустці для лікування, як метод досудового врегулювання спору, а відповідачем не надано відповіді на рапорт, наявні підстави стверджувати про поважність причин пропуску строку звернення з даним позовом до суду.
Так, Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справах: «Walchli v. France» від 26 липня 2007 року, «TOB «Фріда» проти України» від 08 грудня 2016 року).
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Європейським судом з прав людини також вказано, зокрема в рішенні по справі «Белет проти Франції», що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Відтак, висновок суду першої інстанції стосовно того, що заявлені вимоги належить залишити без розгляду є передчасним та зроблено без належного врахування того, що ОСОБА_1 перебував у відпустці за станом здоров'я, на лікуванні у період з 25.05.2023 по 24.06.2023, а відповідно до довідки від 07.07.2023 № 532 отримана травма кваліфікується як тяжка. Крім того, належного реагування з боку відповідача на запит позивача про виплату спірних сум отримано не було.
Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявлені вимоги належить залишити без розгляду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко