19 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/16209/23
Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення індексації, -
В липні 2023 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 02.02.2017 року включно;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 02.02.2017 року у сумі 17337, 58 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при розрахунку індексації за період з 01.12.2015 року по 02.02.2017 року застосовано коефіцієнт індексації, який не відповідає базовому місяцю січень 2008 року, як наслідок виплачено значно меншу суму індексації.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 02.02.2017 року включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 02.02.2017 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог; прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №420/7365/20 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за періоди 01.12.2015 року по 02.02.2017 року. 18.12.2020 року відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №420/7365/20 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 625,50 грн. з одночасним утриманням військового збору 1,5%, що підтверджується повідомленням про надходження коштів. Не погоджуючись із застосованим відповідачем базовим місяцем та як наслідок виплаченою сумою індексації грошового забезпечення позивач звернулась до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі №420/21529/21 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 02.02.2017 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Вимогу позивача про визначення суми індексації грошового забезпечення визнано передчасною. 31.03.2023 року відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі №420/21529/21 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 18805,08 грн., з одночасним утриманням військового збору 1,5%, що підтверджується повідомленням про надходження коштів. Загальна виплачена сума склала 19430,58 грн., а нарахована (до утримання військового збору) - 19726,47 грн. Проте при застосуванні у якості базового місяця січня 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 02.02.2017 року сума індексації складає 37064,05 грн. Так відповідачем при розрахунку індексації за період з 01.12.2015 року по 02.02.2017 року застосовано коефіцієнт індексації, який не відповідає базовому місяцю січень 2008 року, як наслідок виплачено значно меншу суму індексації.
Сума недоплати складає: 37064,05 грн. - 19726,47 грн. = 17337,58 грн. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення абсолютно аналогічне рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №420/7365/20, згідно якого позивачу уже виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 625,50 грн. із застосуванням базового місяця січень 2016 року.
14 вересня 2024 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано судом 16.09.2024 року, в якому представник просить прийняти рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 20.10.2014 року по 02.02.2017 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Зважаючи на викладене, позивач звернулась до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, однак відповідачем не проведено нарахування запитуваної індексації грошового забезпечення.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу з 01.12.2015 по 02.02.2017 з встановленням базового місяця іншого ніж січень 2008 року порушують гарантії щодо грошового забезпечення військовослужбовця, відтак право позивача щодо отримання індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.02.2017 з врахуванням проведеної виплати.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що питання щодо визначення суми виплат не належить до компетенції суду, а тому останній лише констатує право позивача на отримання суми встановленої індексації за минулий час, оскільки суд не наділений повноваженнями перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування коштів замість органу, на який покладено такі повноваження.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині та в цій частині не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено позивачу, що з даними вимогами він може звернутись в порядку, встановленому статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в межах справи № 420/21529/21.
При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом позову у цій справі є дії, вчинені відповідачем на виконання рішення суду у справі № 420/21529/21, що виключає можливість перегляду таких позовних вимог в порядку іншого позовного провадження.
Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі № 420/16209/23 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.
У вищезазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що у справі № 420/21529/21 звернення ОСОБА_1 до суду обумовлено протиправними діями Військової частини НОМЕР_2 щодо застосування грудня 2015 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 02.02.2017 включно.
Рішенням суду у справі № 420/21529/21 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 02.02.2017 включно із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 02.02.2017 включно із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
При цьому судом у справі № 420/21529/21 визначення розміру індексації грошового забезпечення не здійснювалося.
Зі змісту позовної заяви у цій справі встановлено, що на виконання рішення у справі № 420/21529/21 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 02.02.2017. При цьому, позивачем встановлено, що при розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 02.02.2017 відповідачем застосовано коефіцієнт індексації, який не відповідає базовому місяцю - січень 2008 року, і як наслідок виплачено значно меншу суму індексації.
Вказане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Отже, предметом позову у цій справі є перевірка правомірності обчислення та нарахування відповідачем позивачу суми індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду.
У постанові від 30.03.2023 у справі № 200/2737/21-а Верховний Суд вказав, що питання обчислення суми індексації грошових доходів громадян може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.
Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 року та ухвали 28.02.2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла копія розрахунку сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно постанови №420/21529/21 відповідно до якого виплачено за період з 01.01.2025 р. по 02.02.2017 р. - 19091,45 грн. та копія листа від 21.02.2025 року №236, в якому зазначено, що при розрахунку індексації за період з 01.01.2015 року по 02.02.2017 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по справі №420/21529/21 у сумі 19091,45 грн. було застосовано базовий січень 2016 року. Перераховано вказану суму з урахуванням податків та зборів ОСОБА_1 на картковий рахунок було 31.03.2023 року.
Згідно наданої копії відомості ОСОБА_1 . 31.03.2023 року ОСОБА_1 було виплачено 18805,08 грн.
Колегія суддів зазначає, що статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до положень частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, установлену законом.
Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності із приписами мотивувальної та резолютивної частин рішення суду).
Як було зазначено вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року, адміністративний ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 02.02.2017 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 02.02.2017 включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
При цьому, колегією суддів встановлено, що вказане нарахування було здійснено із застосуванням базового місяця - січень 2016 року, у зв'язку з чим сума нарахованої індексації становить 19091,45 грн. та виплачена ОСОБА_1 , з відрахуванням обов'язкових платежів, 18805,08 грн.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що відповідачем при розрахунку індексації застосовано коефіцієнт індексації, який не відповідає базовому місяцю - січень 2008 року, як наслідок нараховано та виплачено менший розмір індексації, розмір недоплаченої індексації складає 17337, 58 грн.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині шляхом зазначення конкретного розміру індексації, який підлягає стягненню на користь позивачки.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі наведеного, згідно ст. 317 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року - змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини у наступній редакції:
«Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 02.02.2017 року у сумі 17337,58 грн. (сімнадцять тисяч триста тридцять сім гривень п'ятдесят вісім копійок) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик