19 березня 2025 р. Справа № 480/7905/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.11.2024, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 26.11.24 по справі № 480/7905/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 29 серпня 2024 року О/р 963310195901;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 13.08.2024 за № 3.11-16/38/2024, починаючи з 01.01.2024 року, та відповідно до вимог п. 4.10. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ № 22-1 від 25 листопада 2005 року (зі змінами), передати для виплати ГУ ПФУ в Сумській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 перераховане на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 13.08.2024 за №3.11-16/38/2024 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 181 195,52 грн., починаючи з 01 січня 2024 року.
Вимоги вмотивовані тим, що позивач є суддею Донецького апеляційного адміністративного суду у відставці з 09.07.2020 та після звільнення перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Сумській області. При цьому, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин застосовуватися не можуть. Так, Законом України 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Таким чином, заміна однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року (3028 гривень) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402- VIII не передбачена (2102 грн.), є неправомірною. Враховуючи наведе, позивач вважає, що є законні підстави для перерахунку раніше призначеного їй довічного грошового утримання.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.08.2024 № О/р НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 13.08.2024 за № 3.11-16/38/2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 13.08.2024 №3.11-16/38/2024.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів регулюється ст.142 Закону №1402-VІІІ від 02.06.2016. Зазначає, що відповідно до ч. 4 ст.142 Закону №1402-VІІІ у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Вказує, що чинним Законом України "Про судоустрій і статус судів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ визначені інші вихідні дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме: щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч.3 ст.142 Закону №1402-VІІІ); базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції) (ч.3 ст.135 Закону №1402- VIII). Зазначив, що після 18.02.2020 не приймалися нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди. Звертає увагу, що у 2024 році відповідно до ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-ІХ встановлено мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 в розмірі 2102 грн, тобто на рівні січня 2020 року. Крім того, зазначив, що оскільки з 01.01.2024 у суддів, які працюють на відповідних посадах, базовий розмір, з якого визначається посадовий оклад, не змінювався і залишився на рівні 2102 грн, підстав для перерахунку пенсії згідно зі ст.142 Закону №1402-VIII немає. Посилався на те, що відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відзиві на позов просило залишити позов без розгляду, оскільки звернувшись 06.09.2024 до суду з позовними вимогами за період з 01.01.2024 ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду, не навівши поважних та об'єктивних причин пропуску строку, а відтак підстави для його поновлення відсутні. Однак, суд першої інстанції не надав даному питанню правового висновку.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримує з 09.07.2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене із суддівської винагороди згідно із довідкою Донецького апеляційного суду від 08.07.2020 за№8.11-14/179/20, розрахованої з посадового окладу судді апеляційного суду, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, розташованому у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб, відповідно до Закону №1402., що вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №200/1300/24, ОСОБА_1 . Донецьким апеляційним судом видано довідку від 13.08.2024 №3.11-16/38/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024.
23 серпня 2024 року позивач звернулась із заявою до ГУ ПФУ в Сумській області про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Донецького апеляційного суду м. Бахмут від 13.08.2024 за № 3.11-16/38/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024.
З урахуванням принципу екстериторіальності, вказана заява ОСОБА_1 розглянута ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого від 29.08.2024 №О/р 963310195901 їй відмовлено в перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Донецького апеляційного суду м. Бахмут від 13.08.2024 №3.11-16/38/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 відповідно до ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, оскільки зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на аналогічній посаді, не відбулося.
Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернулася до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.08.2024 № О/р 963310195901 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 13.08.2024 за № 3.11-16/38/2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 13.08.2024 №3.11-16/38/2024.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
На підставі ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4-5 ст. 142 Закону № 1402-VI встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
У свою чергу, розмір винагороди судді встановлюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до частини 1 статті 135 якого визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Приписами частини 3 статті 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відтак, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" № 966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також, у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону України "Про прожитковий мінімум" № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Отже, Законом України "Про прожитковий мінімум" № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Також цим Законом України "Про прожитковий мінімум" № 966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.
Слід зазначити, що зміни до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірному періоді, а також в Закон України від 15.07.1999 № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Тому, для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди відсутні законні підстави.
Отже, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
Колегія суддів зазначає, що сталою та послідовною є практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права (постанови від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 13.09.2023 у справі №240/44080/21, від 21.09.2023 у справі №380/25627/21, від 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, від 12 вересня 2024 року у справі №580/2522/24).
Зокрема, у постанові від 13.09.2023 у справі №240/44080/21 Верховний Суд сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:
- Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів";
- зміна Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
За обставин цієї справи, право позивача на обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн., також встановлено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 200/1300/24, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120870779).
Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України, статті 14 КАС України судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Спірним питанням у цій справі є право позивача на проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 13.08.2024 за №3.11-16/38/2024, в якій зазначена суддівська винагорода, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2024 рік складає 3028,00 грн.
У свою чергу, порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України затверджений Постановою Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за №200/14891 (далі Порядок № 3-1), пунктом 2 розділу І якого визначено, що заява про призначення/ перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.
Відповідно до пункту 6 розділу ІV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
За нормами пунктів 7-9 цього ж розділу ІV Порядку № 3-1 документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Як вбачається з вказаних норм, цей Порядок № 3-1 не наділяють повноваженнями територіальні органи Пенсійного фонду України на перевірку складових довідки про розмір суддівської винагороди для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Поряд з цим, як встановлено судом, відповідачем не здійснено перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, ні автоматично на виконання ч. 6 п. 16 Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 (після збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), ні після отримання відповідної довідки.
Підсумовуючи викладене та приймаючи до уваги збільшення станом на 01 січня 2024 року розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 13.08.2024 №3.11-16/38/2024.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.08.2024 № О/р 963310195901 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 13.08.2024 за № 3.11-16/38/2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 13.08.2024 №3.11-16/38/2024.
Стосовно посилань апелянта на те, що відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відзиві на позов просило залишити позов без розгляду, оскільки звернувшись 06.09.2024 до суду з позовними вимогами за період з 01.01.2024 ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду, не навівши поважних та об'єктивних причин пропуску строку, а відтак підстави для його поновлення відсутні. Однак, суд першої інстанції не надав даному питанню правового висновку, колегія суддів вважає їх безпідставними через наступне.
З матеріалів справи вбачаєтьсся, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі №480/7905/24 відмовлено.
Мотивуючи вказану відмову суд першої інстанції зазначив, що позивач 23.08.2024 звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за результатом розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято рішення від 29.08.2024 О/р 963310195901. Відтак, враховуючи, що предметом розгляду є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.08.2024, а з цим позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 06.09.2024 через систему Електронний суд, тобто менше, ніж через місяць після того, як дізналася про порушення своїх прав оскаржуваним рішенням, то суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом до суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України, позивачем не пропущено.
Поряд із тим, колегія суддів зазначає, що вказана ухвала є чинною та відповідачем у відповідності до вимог ч. 3 ст. 293 КАС України заперечення на вказану не включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку строку звернення позивачем з даним позовом до суду, та вважає вірним висновок суду щодо його непропущення.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 по справі № 480/7905/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова