19 березня 2025 р. Справа № 440/3002/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2024, (головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський) по справі № 440/3002/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління національної поліції в Полтавській області від 14.02.2024 року №74 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції та визначення суми відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився на момент звільнення;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління національної поліції в Полтавській області № 313 від 12.02.2024 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді, а саме: поліцейського взводу №2 роти №2 (швидкого реагування) батальйону поліції особливого призначення;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Полтавській області на користь позивача середній заробіток за час перебування у вимушеному прогулі, тобто з 15.02.2024 по момент поновлення на роботі;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Полтавській області на користь позивача моральну шкоду завдану незаконним звільненням в сумі 40000 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що накази про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення з посади винесені з порушенням встановленого порядку проведення службового розслідування та порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження здійснено упереджено та однобоко.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що доповідна записка, яка є підставою призначення службового розслідування, була написана у незрозумілий для позивача час, адже полковник ОСОБА_2 знаходився у одній кімнаті разом з позивачем та не мав змоги її написати.
До того ж, позивачу не було повідомлено про проведення по відношенню до нього службового розслідування, у встановленому законом порядку він не викликався до дисциплінарної комісії для надання пояснень, тобто був позбавлений можливості здійснити реалізацію свого права на захист.
Крім того, позивач зазначив про безпідставне застосування відповідачем найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Головне управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
У зв'язку зі смертю судді ОСОБА_3 , на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Присяжнюк О.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що з 22.04.2006 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 до 12.02.2024 проходив службу в органах поліції на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 (швидкого реагування) батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Наказом ГУ НП в Полтавській області від 08.02.2024 № 288 визначено двадцять поліцейських підрозділу, які зобов'язані прибути 10.02.2024 у м. Одеса до штурмового полку «Цунамі» Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », після доведення наказу ГУНП від 08.02.2024 № 288 «Про відрядження працівників ГУНП».(а.с.139-140)
Від виконання такого наказу відмовився, зокрема, і ОСОБА_1 (а.с. 123-124)
08.02.2024 наказом ГУНП в Полтавській області № 135, на підставі доповідної записки командира БПОП ГУНП ОСОБА_4 , про те, що окремі поліцейські БПОП ГУНП відмовляються виконувати наказ начальника ГУНП від 08.02.2024 №288, призначено службове розслідування (а.с. 114).
10.02.2024 ГУ НП в Полтавській області отримано рапорт начальника ГУНП підполковника поліції Мельничука В.В., про те, що особовий склад БПОП ГУНП в Полтавській області у кількості двадцять поліцейських 10.02.2024 зобов'язані прибути на 09:00 до підрозділу для відрядження до управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») в оперативне підпорядкування полковника поліції ОСОБА_5 , начальника Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 . При перевірці прибуття особового складу БПОП ГУНП в Полтавській області до підрозділу о 9:20 10.02.2024 встановлено, що не прибули до підрозділу двоє поліцейських, серед яких і ОСОБА_1 (а.с.131).
Під час службового розслідування відповідачем опитано зокрема позивача, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 (а.с.118-130) також досліджено відеозаписи з портативних відеореєстраторів працівників ГУНП (а.с. 104-118), службову характеристику (а.с. 138).
За результатами службового розслідування, 10.02.2024 складений висновок про порушення позивачем вимог п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч.2,4 ст. 24 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 1,2,4, ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 р. І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від. 15.03.2018 №2337, Присяги поліцейського, текст якої закріплено ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", що виразилось у не виконанні пункту 1 наказу начальника ГУНП від 08.02.2024 року № 288 «Про відрядження поліцейських ГУНП», відданого в межах наданих повноважень та відповідно до закону рекомендовано застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції. (а.с.103-112)
Висновком встановлено факт відмови виконувати наказ ГУНП в Полтавській області від 08.02.2024 № 288 поліцейським БПОП, в тому числі ОСОБА_1 , що також підтверджується відеозаписом з портативного відеореєстратора, на який здійснювалася фіксація оголошення наказу від 08.02.2024 № 288. (а.с. 104-118)
З письмових пояснень позивача, а також відеозапису вбачається, що позивач повідомив, що на даний момент не має змоги виконати наказ про перевід в підрозділ «Лють», у зв'язку із тим, що має двох дітей, які потребують піклування, бабусю, за якою доглядає у зв'язку із травмою ноги (а саме перелом). Також зазначив, що на нього особисто та його колег чиниться фізичний та психологічний вплив (тиск). Зазначив, що їм доведено було, що набір до даного підрозділу йде добровільний, а через два до відправки він дізнався, що його прізвище включено до списку на відрядження (переведення), що унеможливлює фізично шанси на збір речей та підготовку до від'їзду оскільки знаходився на добовому чергуванні та змінююсь 09.02.2024 року о 9:06-10 год. За відсутності цих перешкод, за відсутності тиску з боку керівництва на добровільній основі, як доводилось раніше керівництвом - готовий виконувати будь-які завдання-накази . (а.с. 122-123)
Також в рапорті від 10.02.2024 заступника начальника ГУНП підполковника поліції Мельничука В.В. на ім'я начальника ГУНП генерала поліції третього рангу Рогачова Є.П. зазначено, що при перевірці прибуття особового складу БПОП ГУНП в Полтавській області до підрозділу о 9:20 10.02.2024 встановлено, що не прибули до підрозділу двоє поліцейських, серед яких і ОСОБА_1 (а.с.131).
Пунктом 3 наказу ГУНП в Полтавській області № 313 від 12.02.2024 «Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності» застосовано до поліцейського взводу № 2 роти № 2 (швидкого реагування) батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Полтавській області старшого сержанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади (а.с. 145-148).
В наказі зазначено про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні позивачем вимог п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч.2,4 ст. 24 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 1,2,4, ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 р. І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від. 15.03.2018 №2337, Присяги поліцейського, текст якої закріплено ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", що виразилось у невиконанні пункту 1 наказу начальника ГУНП від 08.02.2024 року №288 «Про відрядження поліцейських ГУНП», виданого в межах наданих повноважень та відповідно до закону.
Наказом ГУНП в Полтавській області № 313 від 12.02.2024 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) (а.с. 145-148).
Позивач вважаючи накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також звільнення зі служби протиправними та необґрунтованими, звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів. До того ж оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Згідно з ч. 1 ст.8 Закону №580-VIII визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Так, ч.ч. 1-2 ст. 18 Закону №580-VIII встановлено обов'язки поліцейського, а саме: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Відповідно до п. 24 ч.1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє до цього часу.
Згідноч.2 ст. 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
З наведеного слідує, що під час воєнного стану на поліцейського покладено додаткові повноваження та обов'язки, дотримання та виконання яких мають здійснюватись працівниками поліції сумлінно.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 580-VІІІ служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно із ч.3 ст. 59 Закону № 580-VIII, рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (ч.5 ст. 59 Закону №580-VIII).
Відповідно до норм ч.1 ст. 60 Закону № 580-VIII, відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Для виконання службових завдань поза місцем постійної служби в іншому населеному пункті та на певний строк для поліцейського передбачені службові відрядження.
Особливості направлення у службові відрядження поліцейських структурних підрозділів апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції та головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, у тому числі їх територіальних (відокремлених) підрозділів (управлінь, відділів, відділень поліції), а також підприємств, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), у межах України, регулюються Наказом № 672.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Наказу № 672 передбачено, що при направленні поліцейського у службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов'язки, його першим заступником або заступниками відповідно до розподілу функціональних обов'язків (посадових інструкцій). У наказі зазначаються пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення), куди відряджено працівника, строк та мета відрядження.
Тобто, підставою для службового відрядження є наказ, підписаний керівником органу поліції.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
За змістом п. 2 розділу ІІІ Порядку № 1235, підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23.11.2016 року № 1235 (п. 3 розділу ІІІ Порядку № 1235).
Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 зі служби в поліції звільнено відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України № 580-VIII у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Стверджуючи про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який унеможливив подальше проходження позивачем служби в поліції, відповідач посилається на встановлені службовим розслідуванням від 10.02.2024 обставини порушення позивачем вимог п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч.2,4 ст. 24 Закону України “Про Національну поліцію», п.п. 1,2,4, ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 р. І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від. 15.03.2018 №2337, Присяги поліцейського, текст якої закріплено ст. 64 Закону України “Про Національну поліцію», що виразилось у невиконанні пункту 1 наказу начальника ГУНП від 08.02.2024 року №288 «Про відрядження поліцейських ГУНП», відданого в межах наданих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами службового розслідування, а також визнається позивачем факт відмови виконання ним наказу начальника ГУНП від 08.02.2024 № 288.
Наказом ГУНП в Полтавській області від 12.02.2024 № 313 «Про неналежне виконання службових обов'язків до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Застосовуючи найсуворіший вид стягнення, відповідач зазначав, що з метою запобігання вчиненню подібних порушень іншими поліцейськими ГУНП в Полтавській області, недопущення створення впевненості у безкарності за відмову від виконання наказів керівництва або уникнення їх виконання, обговорення та критику наказів, враховуючи, що такі дії та бездіяльність з боку поліцейських підрозділу особливого призначення в умовах воєнного стану свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого дисциплінарного проступку, оскільки може призвести до підриву службової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
Верховним Судом у постанові від 21.07.2022, справа № 160/11795/20 вказано, що невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Так, відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Суд зазначає, що поліцейський зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно виконати наказ керівника. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. (ч.1, 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту)
При цьому законною підставою для невиконання відповідного наказу може бути лише злочинність або явна незаконність наказу. (ч. 4 ст.5 Дисциплінарного статуту)
За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21.09.2022 (справа № 260/1739/20) виконанню підлягає наказ, який має бути доведеним до відома підлеглого.
Судом установлено, що наказ ГУНП в Полтавській області від 08.02.2024 № 288 «Про відрядження працівників ГУНП» до відома позивача доведений, що свідчить про обов'язок ОСОБА_1 його виконати, як виданий в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Щодо моменту написання доповідної записки, яка слугувала підставою призначення службового розслідування, колегія суддів відхиляє доводи позивача з цього приводу спираючись на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем ні до суду першої , ні до суду апеляційної інстанції належних доказів фіктивності, підробки доповідної записки, зокрема як то рішення або вироку суду, не надано, як і не заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції. Інших доказів на підтвердження вказаного не було надано, а отже зазначені обставини є припущеннями та не можуть бути взяті колегією суддів до уваги.
Доводи апелянта щодо не повідомлення про проведення службового розслідування, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 135 про призначення службового розслідування підставою для його проведення була відмова працівників підпорядкованого підрозділу виконувати наказ начальника ГУНП від 08.02.2024 №288, що підтверджується актом перегляду відеозаписів портативного відеореєстратора БПОП від 08.02.2024, згідно з яким 08.02.2024 в актовому залі будівлі БПОП ГУНП наказ ГУНП від 08.02.2024 №288 "Про відрядження працівників ГУНП" був доведений до відома присутніх поліцейських підрозділу, у тому числі й до відома ОСОБА_1 , який відмовився виконувати цей наказ через сімейні обставини.
Разом з тим, висновки службового розслідування були сформовані 10.02.2024 після перевірки прибуття особового складу БПОП ГУНП в Полтавській області до підрозділу о 9:20 10.02.2024, в результаті якої з'ясовано, що ОСОБА_1 не прибув до підрозділу, що підтверджується рапортом заступника начальника ГУНП в Полтавській області підполковника поліції Віталія Мельничука.
Відповідно до п.13 розділу V Порядку №893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Згідно з п.7 розділу ІV Порядку №893 відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.
Доводи апелянта стосовно неповідомлення про проведення по відношенню до нього службового розслідування, спростовуються наявністю у матеріалах справи письмового пояснення, наданого ОСОБА_1 08.02.2024, що свідчить про його обізнаність із службовим розслідуванням.
Щодо доводів апеляційної скарги про застосування не пропорційного (співмірного) із учиненим діянням заходу дисциплінарного впливу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, за положеннями Дисциплінарного статуту визначення виду дисциплінарного стягнення здійснюється керівником, уповноваженим на накладення дисциплінарного стягнення.
Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування положень Дисциплінарного статуту, якими урегульовано особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. У постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22, з урахуванням усталеної практики, Верховний Суд вказав, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 та ін.)
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Вказані висновки підтримані Верховним Судом і у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 600/4386/22-а.
У даному випадку фактори, від яких залежить визначення виду стягнення, були враховані відповідачем, зокрема пояснення позивача, його керівників, службова характеристика, наявність заохочень, державних нагород, а також наявність обтяжуючої відповідальність обставини - відмова виконувати наказ у важкий для країни час, що негативно впливає на інших працівників, підриває бойовий дух та морально дезорієнтує колектив, що є недопустимим в умовах воєнного стану.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що висновки відповідача, якими він мотивував наявність підстав для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції є довільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів
До того ж, позивач був поліцейським підрозділу спеціального призначення і відмовився від виконання наказу начальника в період воєнного стану.
Відповідно до розділу ІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС від 04.12.2017 № 987 (зі змінами відповідно до наказу МВС України від 04.09.2023 № 732) (далі - Положення), до завдань вказаних підрозділів відноситься зокрема участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або в окремій її місцевості та 60 днів після цього, підпунктом 10 пункту ІІІ Положення встановлено, що підрозділи поліції особливого призначення можуть брати участь за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України під час дії воєнного стану та 60 днів після цього.
Відповідно до пп. 1 п. 1 розділу VII Положення поліцейські підрозділів особливого призначення зобов'язані неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльності поліції, Присяги поліцейського та вимог цього Положення.
Таким чином, ОСОБА_1 будучи працівником правоохоронного органу та представником влади, нехтуючи даною Присягою на вірність Українському народові, ігноруючи вимоги нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, допустив вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні п. 1 наказу начальника ГУНП від 08.02.2024 № 288 «Про відрядження працівників ГУНП».
Колегія суддів наголошує, що законодавцем покладено підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, а в сучасних умовах участь в обороні нашої держави.
Тож, наведені вище обставини та приписи нормативно-правових актів, на переконання колегії суддів, у сукупності свідчать про відповідність оскаржуваних наказів вимогам чинного законодавства та підтверджують висновки суду першої інстанції.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем у справі, як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність його рішень, які є предметом оскарження у даній справі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Оскільки спірні накази вчинені відповідачем в межах повноважень та у спосіб встановлений законом, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 по справі № 440/3002/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк