19 березня 2025 року справа № 580/5032/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/Ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому, з урахуванням заяви від 01.07.2024 (вх. № 32040/24 від 01.07.2024) та заяви про уточнення позовних вимог від 09.10.2024 (вх. № 47578/24 від 10.10.2024) просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 33 від 31.01.2024 саме в частині "смерть не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Призупинення виплат грошового забезпечення з 17.06.2022 відповідно до абзацу 2 пункту 15 розділу 1 "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25.11.2023 № 1498 та не виплачувати в повному обсязі додаткову винагороду передбачену Постановою кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, в іншій частині наказ № 33 залишити без змін;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 1661 від 16.12.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", із розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування в полоні ОСОБА_2 , а саме з 16.06.2022 по 17.08.2023 включно в сумі 1500000 грн;
- зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату у повному обсязі ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену п. 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", із розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування в полоні ОСОБА_2 , а саме з 16.06.2022 по 17.08.2023 включно в сумі 1500000 грн;
- стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
В обґрунтування позовних вимог представниця позивачки зазначила, що син позивачки, ОСОБА_2 , перебував на військовій службі у відповідача та в ході виконання службових обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1 в полон військовослужбовцями російської федерації. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у полоні. Разом з тим, за наслідками службових розслідувань, з 17.06.2022 ОСОБА_2 вважається таким, що самовільно залишив місце несення служби з подальшим потраплянням в полон, у зв'язку із чим у період з 17.06.2022 до 17.08.2023 відповідач зупинив виплату грошового забезпечення та не виплачував додаткову винагороду передбачену ПКМУ № 168. Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними та зазначає про відсутність фактичного підтвердження самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 , натомість ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що підставою залишення ОСОБА_2 місця розташування підрозділу було виконання бойового завдання. За таких обставин, висновки відповідача за наслідками службових розслідувань стосовно ОСОБА_2 , позивачка вважає необґрунтованими та протиправними.
Ухвалою від 31.05.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
05.06.2024 представник відповідача подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позовна заява не відповідає вимогам КАС України, а судовий розгляд справи не може здійснюватися за правилами спрощеного провадження. Звернув увагу на пропуск позивачкою місячного строку звернення до суду встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.
Вказав, що дія частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 33 від 31.01.2024, військовослужбовцю були нараховані суми грошового забезпечення на загальну суму 64667,27 гривні, яка була виплачена позивачці, у зв'язку із чим, у разі скасування вказаного наказу, позивачка повинна буде повернути безпідставно отримані грошові кошти. Звернув увагу, що обсяг позовних вимог складає - 1500000,00 гривень, натомість з цієї суми 22500,00 гривні складають 1,5% військового збору до бюджету, у разі задоволення позовних вимог, відповідач не зможе змінити резолютивну частину та сплатити меншу суму.
10.06.2024 представниця позивачки подала до суду відповідь на відзив, в якій просила задовольнити позовні вимоги, зазначивши, що третє службове розслідування у військовій частині здійснене на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою встановлення повноти та об'єктивності проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_2 . Проведення стосовно ОСОБА_2 трьох службових розслідувань зумовлене встановленими суперечностями між цими матеріалами та висновками, зробленими за результатами їх проведення. Звернула увагу, що за період з 16.06.2022 по теперішній час відсутні зареєстровані кримінальні провадженні провадження за фактом самовільного залишення ОСОБА_2 військової частини НОМЕР_1 , тобто місця несення служби та дезертирства, що в свою чергу суперечить доводам військової частини НОМЕР_1 , викладеними у оскаржуваних наказах. Єдиним належним та допустимим доказом вчинення особою адміністративного чи кримінального правопорушення може бути постанова/вирок суду про визнання цієї особи винною у вчиненні такого правопорушення, яка/який набрала/в законної сили.
12.06.2024 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що згідно акту службового розслідування ОСОБА_2 самостійно, без дозволу безпосереднього начальника, залишив 17 червня 2022 року район зосередження його підрозділу, що підтверджується додатками до акту службового розслідування в т.ч. і поясненнями безпосереднього начальника ОСОБА_2 , належних доказів, які спростували б вказані факти позивачка не надала. Повторно наголосив на пропуску позивачкою місячного строку звернення до суду встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.
01.07.2024 представниця позивачки звернулась до суду із клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та виклик свідків. Також подала заяву у якій доповнила прохальну частину позову вимогою стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
04.07.2024 представник відповідача подав до суду заперечення, у якому зазначив про доцільність витребувати кримінальне провадження № 42015130610000186 для з'ясування обставин, які змусили у 2015 році ОСОБА_2 самовільно залишити місце проходження служби.
Ухвалою від 30.07.2024 суд вирішив здійснити розгляд справи № 580/5032/24 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
16.09.2024 представниця позивачки звернулась до суду із заявою про виклик свідків.
17.09.2024 представник відповідача подав до суду заперечення на клопотання про виклик свідків.
Ухвалами від 19.09.2024 та від 10.10.2024 суд витребував докази у справі.
В судовому засіданні 22.10.2024 суд залишив без розгляду клопотання представниці позивачки про виклик та допит свідків у зв'язку із її відмовою від вказаного клопотання. Чергове підготовче засідання суд призначив на 31.10.2024.
Ухвалою від 31.10.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), син позивачки, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , з 16.03.2022 згідно наказу № 19 командира військової частини НОМЕР_1 зарахований до списків частини та призначений на посаду начальника речової служби тилу управління військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.06.2022 № 112 (а.с. 165 Тому 1) на підставі рапорту підполковника ОСОБА_3 та наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.06.2022 № 257, ОСОБА_2 вважається таким, що самовільно залишив частину, з 17.06.2022 знятий з усіх видів забезпечення.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.06.2022 № 123, ОСОБА_2 , начальник речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що зарахований в розпорядження командира Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України з 17 червня 2022 року та утримується у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Після 28.06.2022 відповідач здійснив ряд службових розслідувань.
І) З метою уточнення причин і умов самовільного залишення місця служби, а також встановлення ступеня вини начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 , майора ОСОБА_2 відповідач здійснив службове розслідування, результати якого відображені у Акті службового розслідування від 09.07.2022 (а.с. 45-47 Тому 1) відповідно до якого, 15.06.2022 приблизно о 10:00 до розташування групи матеріального забезпечення (р-н Первомайський), на автомобілі начальника тилу НОМЕР_3 танкового батальйону, прибув майор ОСОБА_2 та забрав легковий автомобіль ВАЗ (5457 4К) на якому він пересувався у службових завданнях. Отримавши автомобіль, майор ОСОБА_2 , повідомив, що їде в місця розміщення 3-ї та 1-ї танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 для перевірки організації речового забезпечення та порядку списання втраченого речового майна в ході бойових дій. З письмового пояснення командира групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_4 , було вказано, що станом на 19.30 15.06.2022 отримав доповідь від начальника речового складу військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , що майор ОСОБА_2 , перестав відповідати на дзвінки та в подальшому вимкнув телефон. Про що було усно поінформовано заступника командира з тилу - начальника тилу військової частини НОМЕР_1 , підполковника ОСОБА_3 . З дозволу підполковника ОСОБА_3 , було скеровано дві пошукові групи під керівництвом лейтенанта ОСОБА_6 , командира 1 автомобільного взводу з підвозу паливо-мастильних матеріалів групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 . 16.06.2022 лейтенант ОСОБА_6 , прибув до населеного пункту Мечебилове, Харьківської області, де були опитані місцеві мешканці на предмет перебування майора ОСОБА_2 та визначено, що приблизно 16.00 16.06.2022 він заїхав до вище вказаного населеного пункту та звернувся до місцевого СТО з потребою у ремонті автомобіля ВАЗ (7475 4К), де йому було надано відповідну допомогу у ремонті транспортного засобу. Зі слів місцевого майстра, який можливо останній хто спілкувався з майором ОСОБА_2 , перебував у неадекватному стані, мав проблеми з орієнтацією на місцевості. Після того як йому було надано допомогу поїхав у невідомому напрямку. Після первинних пошукових дій, які не дали результату з пошуку майора ОСОБА_2 , був поданий рапорт від підполковника ОСОБА_3 , про самовільне залишення місця несення служби даної посадової особи. На момент проведення службового розслідування в мережі Інтернет з'явилося відео, на якому майор ОСОБА_2 , говорить про те, що він знаходиться у полоні російської федерації.
У зв'язку із вказаними висновками службового розслідування, відповідач прийняв наказ від 09.07.2022 № 148, яким встановлено подати запит до Об'єднаного центру Служби безпеки України, з метою підтвердження факту перебування майора ОСОБА_2 , у полоні.
ДП "Український національний центр розбудови миру", яке виконує функції Національного інформаційного бюро відповідно до Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, листом від 21.01.2023 № 1348/23 повідомив позивачку, що інформація про ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 внесена до реєстру Національного інформаційного бюро. Перебування ОСОБА_2 в полоні підтверджене державою-агресором через Центральне Агентство з Розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.09.2023 № 261, майор ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_6 військової частини НОМЕР_1 вважається померлим.
ІІ) У подальшому, на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) від 19.11.2023 № 4812 "Про призначення службового розслідування" відповідач провів службове розслідування з метою встановлення або спростування факту самовільного залишення військової частини (добровільної здачі в полон) померлим військовослужбовцем майором ОСОБА_2 та з метою встановлення ступеня його вини про що склав Акт від 25.11.2023 (а.с.160-163 Тому 1) відповідно до якого: "з Акту службового розслідування (п. 6.8 розділу 6), стало відомо, що 17.06.2022 було виявлено факт самовільного залишення місця несення служби начальником речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 , майором ОСОБА_2 , з особистою зброєю, а саме: пістолет марки ТТ серійний номер № НОМЕР_13 року випуску та набої до нього 16 шт.; автомат марки АКМ 7,62 мм серійний номер № НОМЕР_12 1973 року випуску та набої до нього 120 шт. Первинні пошукові дії, не дали результату з пошуку. За результатами службового розслідування, підготовлено наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.07.2022 № 148 "Про результати службового розслідування" (п. 6.9 розділу 6).
З пояснення підполковника ОСОБА_3 (п. 6.10 розділу 6), заступника командира з тилу - начальника тилу військової частини НОМЕР_1 , призначеного відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.03.2022 № 2 (п. 6.11 розділу 6) та перепризначеного відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.07.2023 № 217 (п. 6.12 розділу 6), було проведено службове розслідування по факту самовільного залишення частини, майором ОСОБА_2 , в ході якого встановлено факт самовільного залишення військової частини, чим поставив під загрозу організацію речового забезпечення.
З пояснення майора ОСОБА_7 (п. 6.13 розділу 6), заступника начальника тилу управління військової частини НОМЕР_1 , призначеного відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.03.2022 № 27 (п. 6.14 розділу 6) та перепризначеного відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.07.2023 №217 (п. 6.15 розділу 6), службове розслідування проведено, під час якого встановлено, що майор ОСОБА_2 самостійно залишив військову частину зі зброєю і ймовірно потрапив в полон. Встановлено особу - капітана ОСОБА_8 , яка остання спілкувалась з майором ОСОБА_2 .
З пояснення капітана ОСОБА_8 (п. 6.16 розділу 6), заступника командира батальйону з тилу НОМЕР_3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , призначеного відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.03.2022 №4 (п. 6.17 розділу 6) та перепризначеного відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2023 № 227 (п. 6.18 розділу 6), встановлено, що майора ОСОБА_2 розшукували з метою з'ясування причин не виконання ним визначеної задачі та місця перебування. Капітаном ОСОБА_8 було запропоновано доставити майора ОСОБА_2 до місця дислокації бойового підрозділу, на що отримав відмову.".
Відповідно до вказаного акту, вина військовослужбовця: виходячи з матеріалів службового розслідування, виражається у формі недотримання військової дисципліни, порушення вимог нормативно-правових актів, що призвело до самовільного залишення місця служби.
У зв'язку із вказаними висновками службового розслідування, відповідач прийняв наказ від 25.11.2023 № 1498, згідно з яким:
- вважається встановленим факт самовільного залишення місця несення служби з 17 червня 2022 року з подальшим потраплянням в полон, майором ОСОБА_2 ;
- не виплачувати грошове забезпечення членам сім'ї ОСОБА_2 .
ІІІ) Крім того, на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) від 17.11.2023 № 4793 "Про перепризначення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2023 № 3702" відповідач провів службове розслідування стосовно посадових (службових) осіб, дії або бездіяльність яких, стали причиною смерті майора ОСОБА_2 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_6 про що склав Акт від 15.12.2023 № 1667 (а.с. 30-35 Тому 1) у якому зазначено, що відповідно до рапорту підполковника ОСОБА_9 , заступника командира з тилу - начальника тилу військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2022 № 1002, 16.06.2022 майор ОСОБА_2 вибув до 1 ТБ для перевірки стану забезпечення вказаного підрозділу речовим майном. Проігнорувавши розпорядження вищого командування про заборону одиночного пересування - виїхав сам. В зазначеному місці не з'явився. Починаючи з 15:15 год. 16.06.2022 майор ОСОБА_10 не з'являється з усіх можливих видів зв'язку. Прийняті пошукові заходи результатів не дали. Місце його знаходження станом на поточний час не відоме.
16.08.2023 за № 8353 військовою частиною подано запит до Служби Безпеки України про надання інформації щодо перебування у списках військовополонених держави-агресора майора ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 221 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в державі - Росія, республіка - Мордовія, /Причина смерті - туберкульоз легень.
Служба Безпеки України листом від 20.09.2023 № 33/7-9357-73/кт повідомила військову частину про те, що в облікових даних Об'єднаного центру наявна інформація щодо факту зникнення 16.06.2022 військовослужбовця ОСОБА_2 в районі смт. Первомайський Харківської області. А також про наявність підтверджуючої інформації про перебування в полоні військовослужбовця ОСОБА_2 та його утримання у федеральній державній установі медична виправна установа № 3 федеральної служби виконання покарань в росії в республіці Мордовія, рф (станом на серпень 2023). Також повідомлено, то за результатами діяльності Об'єднаного центру 29.08.2023 групою з передачі та репатріації тіл (останків) повернуто на підконтрольну територію України тіло загиблого (маркування у мішку № НОМЕР_7 , можливо військовослужбовець ОСОБА_2 , причина смерті - туберкульоз, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими листом від 21.10.2023 повідомив військову частину про те, що ОСОБА_2 включено в реєстр Національного інформаційного бюро, держателем якого є державне підприємство "Український національний центр розбудови миру", іншої інформації в Координаційному штабі немає.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності від 25.11.2023 № 1498 "Про результати службового розслідування" в ході службового розслідування, результати якого оформлені актом від 25.11.2023 вх. № 1511 встановлено факт самовільного залишення місця несення служби з 17 червня 2022 року з подальшим потраплянням в полон майором ОСОБА_2 , начальником речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 .
З пояснення старшого лейтенанта ОСОБА_11 , офіцера групи цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 , відомо, що йому через дзвінок на гарячу лінію військової частини НОМЕР_1 від сестри ОСОБА_2 стало відомо що тіло ОСОБА_2 було доставлено до моргу м. Києва, що було підтверджено суд мед експертом.
З пояснення майора ОСОБА_7 , заступника начальника тилу управління військової частини НОМЕР_1 відомо, що він в червні 2022 року проводив службове розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби майором ОСОБА_2 , під час проведення службового розслідування в мережі інтернет з'явилося відео з майором ОСОБА_2 на якому останній повідомляв, що перебуває в полоні та давав свідчення. Останнім хто бачив майора ОСОБА_2 є майор ОСОБА_12 . Розслідування завершив своєчасно, результати розслідування затверджені наказом № 148 від 09.07.2022.
З пояснення капітана ОСОБА_8 заступника командира батальйону з тилу НОМЕР_3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що він наприкінці дня прибув на речовий склад для отримання бронежилетів. Після отримання бронежилетів, оскільки вже було пізно, залишився ночувати на складі а зранку планував вирушити в зворотному напрямку. Він повечеряв разом з майором ОСОБА_2 . Зранку наступного дня близько 8:00 дізнався, що майору Турушеву необхідно їхати до НОМЕР_3 танкового батальйону, знаючи місце розташування танкових підрозділів запропонував майору ОСОБА_2 підвезти його в необхідне місце, проте останній відмовився зіславшись на наявність особистого транспорту, до якого ОСОБА_8 його підвіз. Того ж дня від підполковника Хміля дізнався, що майор Турушев до танкового батальйону не прибував та місці розташування речової служби відсутній.
За наслідками перевірки зв'язку смерті з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби, зазначено, що в ході службового розслідування встановлено та підтверджується матеріалам службового розслідування, що смерть майора ОСОБА_2 настала після вчинення ним правопорушення, а саме самовільного залишення військової частини. Причини та умови, що передували настанню смерті: як встановлено в ході службового розслідування майор ОСОБА_2 17.06.2022 самовільно залишив військову частину та в подальшому потрапив в полон та відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 221 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в державі - росія, республіка - Мордовія, причина смерті - туберкульоз легень.
У зв'язку із вказаними висновками службового розслідування, відповідач прийняв наказ від 16.12.2023 № 1661, згідно з яким:
- вважати смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 , що настала від туберкульозу легень такою, що не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби;
- організувати надання до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_1 про смерть майора ОСОБА_2 , внаслідок туберкульозу легень та такої, що не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби та про виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із смертю.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.01.2024 № 33 майор ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 від туберкульозу легень, захворювання, місця смерті: російська федерація, Республіка Мордовія (полон), із 18 серпня 2023 року виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку зі смертю (загибеллю), та знятий з усіх видів забезпечення.
Крім того, вказаний наказом:
- відповідно до абзацу 2 пункту 15 розділу І "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25.11.2023 № 1498, з 17.06.2022 призупинити виплату грошового забезпечення;
- додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", доведено телеграмою Департаменту фінансів Міністеретва оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217 на період дії воєнного стану, не виплачувати в повному обсязі.
За наслідками розгляду повідомлення військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення - імовірне залишення місце військової служби в умовах воєнного стану військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 (вих. № 5340 від 29.04.2024) слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) старший лейтенант Державного бюро розслідувань Д. Шингарьов листом від 08.06.2024 № 22990-24/15-02-2/11403-24/п повідомив, що вивченням направлених матеріалів встановлено, що майор ОСОБА_2 загинув у полоні, що вказує про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. З огляду на викладене, відомості до ЄРДР за вказаним повідомлення, внесенню не підлягають.
ІV) У подальшому, на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) від 18.05.2024 № 2165 "Про призначення службового розслідування" відповідач провів службове розслідування з метою встановлення або спростування факту самовільного залишення військової частини (добровільної здачі в полон) померлим військовослужбовцем майором ОСОБА_2 та з метою встановлення ступеня його вини про що склав Акт від 17.06.2024 № 939 (а.с. 177-180 Тому 1) у якому зазначено, що відповідно до пояснень майора ОСОБА_7 заступника начальника тилу логістики військової частин НОМЕР_1 , стало відомо що 16.06.2022 о 7.00 на ОКП бригади проводився інструктаж робочої групи з метою перевірки стану тилового забезпечення та справності озброєння НОМЕР_3 танкового батальйону, майор ОСОБА_2 не прибув на інструктаж, про що він доповів підполковнику ОСОБА_3 .
По прибуттю робочої групи стало відомо, що майор ОСОБА_2 , не прибув та на телефонний зв'язок не виходив. Приблизно 19.06.2022 в мережі інтернету завилось відео в якому майор ОСОБА_2 дає свідчення в полоні.
Відповідно до пояснень підполковника ОСОБА_3 , начальника тилу - заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 , стало відомо, що 16.06.2022 о 07.00 на ОКП бригади проводився інструктаж робочої групи з метою перевірки стану тилового забезпечення, а саме речовим майном особового складу підрозділу НОМЕР_3 танкового батальйону. Майор ОСОБА_2 , на інструктаж не прибув, про що йому доповів капітан ОСОБА_13 . Близько 08.00 16.06.2024 в телефонному режиме він провів інструктаж майора ОСОБА_2 та віддав розпорядження вибути у розташування НОМЕР_3 танкового батольйону в складі робочої групи. По прибутті робочої групи до вказаного підрозділу, йому стало відомо що майор ОСОБА_2 у вказаний підрозділ не прибув. Заступник командира з тилу 1 танкового батальйону старший лейтенант ОСОБА_14 доповів що майор ОСОБА_2 не прибув у розташування підрозділу. Після чого підполковник ОСОБА_3 , розпочав уточнювати місце знаходження даного військовослужбовця, на телефонні дзвінки він не відповідав.
Починаючи з 15 годин 15 хвилин 16.06.2022 майор ОСОБА_2 , зник з усіх видів зв'язку, з того часу місце знаходження військовослужбовця не відоме.
Відповідно до пояснень капітана ОСОБА_8 , заступника командира з тилу батальйону з матеріально технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , стало відомо, що 16.06.2022 перебуваючи на речовому складі з метою отримання речового майна почув, що майор ОСОБА_2 , збирався на перевірку у НОМЕР_3 танковий батальйон у складі комісії, після чого виїхав з території складу о 9.45, після цього більше він його не бачив.
Відповідно до пояснень волонтера ОСОБА_15 , стало відомо, що приблизно в 15.00 16.06.2022 транспортний засіб майора ОСОБА_2 був відбуксований на подвір'я для подальшого ремонту в АДРЕСА_1 , де йому була надана допомога в ремонті транспортного засобу ВАЗ 2103 бежевого кольору. Даний військовослужбовець перебував у неадекватному стані, на його думку був у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, мав проблеми з орієнтацією на місцевості.
Після того як йому була надана допомога у ремонті транспортного засобу ВАЗ 2103, поїхав у невідомому напрямку.
Відповідно до пояснень майора ОСОБА_16 , начальника продовольчої служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , стало відомо, що 16.06.2022 згідно бойового розпорядження 4 отбр в составі комісії убув на перевірку НОМЕР_3 танкового батальйону та НОМЕР_4 танкового батальйону, один з членів комісії був майор ОСОБА_2 , начальник речової служби військової частини НОМЕР_1 , який в день виїзду не прибув на місце збору та на момент перевірки підрозділів був відсутній.
За наслідками службового розслідування зазначено, що майор ОСОБА_2 , колишній начальник речової служби військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив місце несення служби з 17.06.2022. Зброя військовослужбовця знаходилася з ним. Отже, під час дії в Державі правового режиму воєнного стану у діях майора ОСОБА_2 , колишнього начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив місце несення служби і не повернувся до місця розташування підрозділу, вбачаються ознаки військового кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 Кримінального кодексу України. Вина військовослужбовця: виражається у формі недотримання військової дисципліни, порушення вимог нормативно-правових актів, що призвело до самовільного залишення місця служби.
У зв'язку із вказаними висновками службового розслідування, відповідач прийняв наказ від 02.07.2024 № 1432, згідно з яким:
- вважати встановленим факт самовільного залишення місця несення служби 17.06.2022 року, майором ОСОБА_2 , колишнім начальником речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 ;
- в діях майора ОСОБА_17 , колишнього начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 , вбачаються ознаки визначенні статтею 408 Кримінального кодексу України.
- вважати висновок наказу № 1498 від 25.04.2023 таким, що відповідають обставинам справи;
- обмеження накладені наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25.04.2023 № 1498 Про результати службового розслідування залишити без змін, підстави для скасування наказу № 1498 від 25.04.2023 відсутні.
Вважаючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 33 від 31.01.2024 в частині призупинення виплат грошового забезпечення з 17.06.2022, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 1661 від 16.12.2023 та бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п. 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 із розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування в полоні ОСОБА_2 , а саме з 16.06.2022 до 17.08.2023, позивачка вважає протиправними у зв'язку із чим звернулась до суду із цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), відповідно до п. 2 якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновку про те, що військовослужбовці Збройних Сил України за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат. При цьому, розмір грошового забезпечення встановлюється Кабінетом Міністрів України, а Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
Таким чином, додаткова винагорода, у збільшеному розмірі до 100000 гривень виплачується військовослужбовцям Збройних Сил, у тому числі тих, які захоплені в полон (за виключенням тих, які добровільно здалися в полон) та є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.
Із наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, Акту проведення службового розслідування від 17.06.2024 № 939 (а.с. 177-180 Тому 1) суд встановив, що 19.06.2022 в мережі інтернету завилось відео в якому майор ОСОБА_2 дає свідчення в полоні.
Згідно Акту проведення службового розслідування від 15.12.2023 № 1667 (а.с. 30-35 Тому 1) суд встановив, що Служба Безпеки України листом від 20.09.2023 № 33/7-9357-73/кт повідомила військову частину про те, що в облікових даних Об'єднаного центру наявна інформація щодо факту зникнення 16.06.2022 військовослужбовця ОСОБА_2 в районі смт. Первомайський Харківської області. А також про наявність підтверджуючої інформації про перебування в полоні військовослужбовця ОСОБА_2 та його утримання у федеральній державній установі медична виправна установа № 3 федеральної служби виконання покарань в росії в республіці Мордовія, рф (станом на серпень 2023). Також повідомлено, то за результатами діяльності Об'єднаного центру 29.08.2023 групою з передачі та репатріації тіл (останків) повернуто на підконтрольну територію України тіло загиблого (маркування у мішку № НОМЕР_7 , можливо військовослужбовець ОСОБА_2 , причина смерті - туберкульоз, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Аналіз встановлених обставин вказує на те, що ОСОБА_2 перебував у російському полоні у період з 19.06.2022 до 17.08.2023.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці) визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 № 884, відповідно до п. п. 3, 4 якого:
- за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення:
- виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Таким чином, члени сім'ї захоплених у полон військовослужбовців мають право на виплату їх грошового забезпечення, зокрема і одноразових додаткових видів грошового забезпечення, до яких належить додаткова винагорода передбачена Постановою КМУ № 168.
Суд врахував, що матеріали справи містять докази звернення позивачки (мати ОСОБА_2 ) із заявою у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 № 884 про виплату грошового забезпечення її сина, захопленого в полон.
Таким чином, наявні підстави для виплати позивачці грошового забезпечення ОСОБА_2 , що не заперечується відповідачем. Суд встановив, що частину грошового забезпечення за період з 01.05.2022 до 16.06.2022 у сумі 63697,26 грн позивачці було виплачено, що підтверджується довідкою та відомістю (а.с. 80-82 Тому 1).
Разом з тим, суд встановив, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.01.2024 № 33, з 17.06.2022 відповідач призупинив виплату грошового забезпечення, та не виплатив додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 з посиланням на абзац 2 пункту 15 розділу І "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25.11.2023 № 1498.
Відповідно до абзацу 2 пункту 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Таким чином, підставою невиплати позивачці грошового забезпечення її сина (зокрема додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168) є визнання ОСОБА_2 таким, що самовільно залишив військову частину згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25.11.2023 № 1498.
Для перевірки правомірності невиплати позивачці грошового забезпечення з 17.06.2022, суд вважає за необхідне дослідити обґрунтованість висновку відповідача щодо самовільного залишення ОСОБА_2 військової частини та зазначає таке.
Як встановив вище суд, на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) від 19.11.2023 № 4812 "Про призначення службового розслідування" відповідач провів службове розслідування з метою встановлення або спростування факту самовільного залишення військової частини (добровільної здачі в полон) померлим військовослужбовцем майором ОСОБА_2 та з метою встановлення ступеня його вини, про що склав Акт від 25.11.2023 (а.с.160-163 Тому 1) у якому зазначено, що з Акту службового розслідування (п. 6.8 розділу 6), стало відомо, що 17.06.2022 було виявлено факт самовільного залишення місця несення служби начальником речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 , майором ОСОБА_2 , з особистою зброєю, а саме: пістолет марки ТТ серійний номер № НОМЕР_13 року випуску та набої до нього 16 шт.; автомат марки АКМ 7,62 мм серійний номер № НОМЕР_12 1973 року випуску та набої до нього 120 шт. Первинні пошукові дії, не дали результату з пошуку. За результатами службового розслідування, підготовлено наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.07.2022 № 148 "Про результати службового розслідування" (п. 6.9 розділу 6).
З пояснення підполковника ОСОБА_3 (п. 6.10 розділу 6), заступника командира з тилу - начальника тилу військової частини НОМЕР_1 , призначеного відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.03.2022 №2 (п. 6.11 розділу 6) та перепризначеного відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.07.2023 № 217 (п. 6.12 розділу 6), було проведено службове розслідування по факту самовільного залишення частини, майором ОСОБА_2 , в ході якого встановлено факт самовільного залишення військової частини, чим поставив під загрозу організацію речового забезпечення.
З пояснення майора ОСОБА_7 (п. 6.13 розділу 6), заступника начальника тилу управління військової частини НОМЕР_1 , призначеного відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.03.2022 № 27 (п. 6.14 розділу 6) та перепризначеного відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.07.2023 №217 (п. 6.15 розділу 6), службове розслідування проведено, під час якого встановлено, що майор ОСОБА_2 самостійно залишив військову частину зі зброєю і ймовірно потрапив в полон. Встановлено особу - капітана ОСОБА_8 , яка остання спілкувалась з майором ОСОБА_2 .
З пояснення капітана ОСОБА_8 (п. 6.16 розділу 6), заступника командира батальйону з тилу НОМЕР_3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , призначеного відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.03.2022 №4 (п. 6.17 розділу 6) та перепризначеного відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2023 № 227 (п. 6.18 розділу 6), встановлено, що майора ОСОБА_2 розшукували з метою з'ясування причин не виконання ним визначеної задачі та місця перебування. Капітаном ОСОБА_8 було запропоновано доставити майора ОСОБА_2 до місця дислокації бойового підрозділу, на що отримав відмову».
Відповідно до вказаного акту, вина військовослужбовця: виходячи з матеріалів службового розслідування, виражається у формі недотримання військової дисципліни, порушення вимог нормативно-правових актів, що призвело до самовільного залишення місця служби.
У зв'язку із вказаними висновками службового розслідування, відповідач прийняв наказ від 25.11.2023 № 1498, згідно з яким:
- вважається встановленим факт самовільного залишення місця несення служби з 17 червня 2022 року з подальшим потраплянням в полон, майором ОСОБА_2 ;
- не виплачувати грошове забезпечення членам сім'ї ОСОБА_2 .
Під час надання оцінки встановленим у ході вказаного службового розслідування обставинам, суд зазначає, що за наслідками службового розслідування, яке призначене наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.06.2022 № 257 та на яке посилається підполковник ОСОБА_3 у своїх поясненнях (а.с.170 Тому 1), відповідач прийняв наказ від 09.07.2022 № 148, яким наказав подати запит до Об'єднаного центру Служби безпеки України, з метою підтвердження факту перебування майора ОСОБА_2 , у полоні.
Суд врахував, що Акт службового розслідування від 09.07.2022 не містить жодних висновків щодо самовільного залишення ОСОБА_2 військової частини або місця служби.
Суд встановив, що відповідно до пояснень майора ОСОБА_7 , заступника начальника тилу управління військової частини НОМЕР_1 (а.с. 171 Тому 1) останній у червні 2022 року здійснював службове розслідування щодо СЗЧ майора ОСОБА_2 , в ході якого у мережі інтернет з'явилось відео де майор ОСОБА_2 полоні та дає свідчення. Повідомив, що останній, хто бачив майора ОСОБА_2 - м-р ОСОБА_8 .
Згідно пояснень капітана ОСОБА_8 , заступника командира батальйону з тилу НОМЕР_3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , останній наприкінці червня прибув на речовий склад для отримання бронежилетів. Після отримання бронежилетів, оскільки вже було пізно, залишився ночувати на складі а зранку планував вирушити в зворотному напрямку. Він повечеряв разом з майором ОСОБА_2 та ліг відпочивати. Зранку близько 8:00 почув розмову майора ОСОБА_18 про те, що йому необхідно їхати до НОМЕР_3 танкового батальйону та запропонував майору ОСОБА_2 підвезти його до місця дислокації танкових рот, проте останній відмовився зіславшись на наявність особистого транспорту, до якого ОСОБА_8 його підвіз. Після того, поїхав своїм маршрутом та більше з ним не бачився.
Аналіз вказаних пояснень вказує на відсутність встановлених фактичних обставин, що безпосередньо вказували б на самовільне залишення ОСОБА_2 військової частини або місця служби.
У свою чергу, суд встановив, що у Акті службового розслідування від 09.07.2022 (а.с. 45-47 Тому 1) відповідач зазначив, що 15.06.2022 приблизно о 10:00 до розташування групи матеріального забезпечення (р-н Первомайський), на автомобілі начальника тилу НОМЕР_3 танкового батальйону, прибув майор ОСОБА_2 та забрав легковий автомобіль ВАЗ (5457 4К) на якому він пересувався у службових завданнях. Отримавши автомобіль, майор ОСОБА_2 , повідомив, що їде в місця розміщення 3-ї та 1-ї танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 для перевірки організації речового забезпечення та порядку списання втраченого речового майна в ході бойових дій.
Крім того, відповідно до Акту службового розслідування від 15.12.2023 № 1667 (а.с. 30-35 Тому 1) відповідач зазначив, що відповідно до рапорту підполковника ОСОБА_9 , заступника командира з тилу - начальника тилу військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2022 № 1002, 16.06.2022 майор ОСОБА_2 вибув до 1 ТБ для перевірки стану забезпечення вказаного підрозділу речовим майном.
Також згідно Акту службового розслідування від 17.06.2024 № 939 (а.с. 178 Тому 1), відповідно до пояснень підполковника ОСОБА_3 близько 08.00 16.06.2024 в телефонному режимі він провів інструктаж майора ОСОБА_2 та віддав розпорядження вибути у розташування НОМЕР_3 танкового батольйону в складі робочої групи.
Аналіз зазначених обставин вказує на те, що 16.06.2022 майор ОСОБА_2 вибув із місця розташування військової частини НОМЕР_1 для виконання покладених на нього посадових обов'язків.
З урахуванням зазначеного та беручи до уваги відсутність встановлених фактичних обставин, що безпосередньо вказували б на самовільне залишення ОСОБА_2 військової частини або місця служби, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність висновків відповідача у Акті проведення службового розслідування від 25.11.2023 щодо самовільного залишення ОСОБА_2 військової частини.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність у відповідача підстав, підтверджених належними доказами, для не виплати позивачці грошового забезпечення її сина ( ОСОБА_2 ) включно із 17.06.2023, зокрема і спірної додаткової винагороди за період перебування ОСОБА_2 у російському полоні з 19.06.2022 до 17.08.2023. З урахуванням зазначеного наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 33 від 31.01.2024 у частині призупинення виплати грошового забезпечення з 17.06.2022 відповідно до абзацу 2 пункту 15 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25.11.2023 № 1498 та не виплати в повному обсязі додаткової винагороди передбаченої Постановою кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 є протиправним, у зв'язку із чим у вказаній частині його належить скасувати.
Крім того, з огляду на встановлену судом необґрунтованість висновків Акту проведення службового розслідування від 25.11.2023, суд доходить висновку про протиправність прийнятого за його наслідками наказу від 25.11.2023 № 1498. Позивачка не заявила вимог щодо скасування цього наказу, проте з огляду на те, що саме на підставі нього прийнятий спірний наказ та беручи до уваги його протиправність, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ ВЧ НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" від 25.11.2023 № 1498.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 31.01.2024 № 33 в частині висновку, що смерть ОСОБА_2 не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 1661 від 16.12.2023, суд зазначає таке.
Як встановив вище суд, на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) від 17.11.2023 № 4793 "Про перепризначення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2023 № 3702" відповідач провів службове розслідування стосовно посадових (службових) осіб, дії або бездіяльність яких, стали причиною смерті майора ОСОБА_2 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_6 про що склав Акт від 15.12.2023 № 1667 (а.с. 30-35 Тому 1) відповідно до якого - згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності від 25.11.2023 № 1498 "Про результати службового розслідування" в ході службового розслідування, результати якого оформлені актом від 25.11.2023 вх. № 1511 встановлено факт самовільного залишення місця несення служби з 17 червня 2022 року з подальшим потраплянням в полон майором ОСОБА_2 , начальником речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 . Причини та умови, що передували настанню смерті: згідно службового розслідування майор ОСОБА_2 17.06.2022 самовільно залишив військову частину та в подальшому потрапив в полон та відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 221 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в державі - росія, республіка - Мордовія, причина смерті - туберкульоз легень.
У зв'язку із вказаними висновками службового розслідування, відповідач прийняв наказ від 16.12.2023 № 1661, згідно з яким:
- вважати смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 , що настала від туберкульозу легень такою, що не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби;
- організувати надання до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_1 про смерть майора ОСОБА_2 , внаслідок туберкульозу легень та такої, що не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби та про виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із смертю.
Аналіз зазначеного вказує на те, що висновок відповідача про те, що смерть ОСОБА_2 не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби зумовлена висновками Акту проведення службового розслідування від 25.11.2023, затвердженого наказом від 25.11.2023 № 1498.
З огляду на встановлену вище необґрунтованість висновків Акту проведення службового розслідування від 25.11.2023 та висновки суду щодо протиправності та необхідності скасування наказу ВЧ НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" від 25.11.2023 № 1498, суд доходить висновку, що висновки відповідача про те, що смерть майора ОСОБА_2 не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби є також необґрунтованими.
Крім того, суд врахував, що відповідно до витягу з протоколу ЦВЛК ЗС України від 18.10.2024 № 7481 - захворювання майора ОСОБА_2 , яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
З урахуванням зазначеного, наказ В/Ч НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" від 16.12.2023 № 1661 та наказ від 31.01.2024 № 33 в частині висновку, що смерть ОСОБА_2 не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби належить визнати протиправним та скасувати.
Суд також встановив, що у ході розгляду справи, на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) від 18.05.2024 № 2165 "Про призначення службового розслідування" відповідач провів службове розслідування з метою встановлення або спростування факту самовільного залишення військової частини (добровільної здачі в полон) померлим військовослужбовцем майором ОСОБА_2 та з метою встановлення ступеня його вини про що склав Акт проведення службового розслідування від 17.06.2024 № 939 (а.с. 177-180 Тому 1) у якому зазначено, що відповідно до пояснень майора ОСОБА_7 заступника начальника тилу логістики військової частин НОМЕР_1 , стало відомо що 16.06.2022 о 7.00 на ОКП бригади проводився інструктаж робочої групи з метою перевірки стану тилового забезпечення та справності озброєння НОМЕР_3 танкового батальйону, майор ОСОБА_2 не прибув на інструктаж, про що він доповів підполковнику ОСОБА_3 .
По прибуттю робочої групи стало відомо, що майор ОСОБА_2 , не прибув та на телефонний зв'язок не виходив. Приблизно 19.06.2022 в мережі інтернету завилось відео в якому майор ОСОБА_2 дає свідчення в полоні.
Відповідно до пояснень підполковника ОСОБА_3 , начальника тилу - заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 , стало відомо, що 16.06.2022 о 07.00 на ОКП бригади проводився інструктаж робочої групи з метою перевірки стану тилового забезпечення, а саме речовим майном особового складу підрозділу НОМЕР_3 танкового батальйону. Майор ОСОБА_2 , на інструктаж не прибув, про що йому доповів капітан ОСОБА_13 . Близько 08.00 16.06.2024 в телефонному режиме він провів інструктаж майора ОСОБА_2 та віддав розпорядження вибути у розташування НОМЕР_3 танкового батольйону в складі робочої групи. По прибутті робочої групи до вказаного підрозділу, йому стало відомо що майор ОСОБА_2 у вказаний підрозділ не прибув. Заступник командира з тилу 1 танкового батальйону старший лейтенант ОСОБА_14 доповів що майор ОСОБА_2 не прибув у розташування підрозділу. Після чого підполковник ОСОБА_3 , розпочав уточнювати місце знаходження даного військовослужбовця, на телефонні дзвінки він не відповідав.
Починаючи з 15 годин 15 хвилин 16.06.2022 майор ОСОБА_2 , зник з усіх видів зв'язку, з того часу місце знаходження військовослужбовця не відоме.
Відповідно до пояснень капітана ОСОБА_8 , заступника командира з тилу батальйону з матеріально технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , стало відомо, що 16.06.2022 перебуваючи на речовому складі з метою отримання речового майна почув, що майор ОСОБА_2 , збирався на перевірку у НОМЕР_3 танковий батальйон у складі комісії, після чого виїхав з території складу о 9.45, після цього більше він його не бачив.
Відповідно до пояснень волонтера ОСОБА_15 , стало відомо, що приблизно в 15.00 16.06.2022 транспортний засіб майора ОСОБА_2 був відбуксований на подвір'я для подальшого ремонту в АДРЕСА_1 , де йому була надана допомога в ремонті транспортного засобу ВАЗ 2103 бежевого кольору. Даний військовослужбовець перебував у неадекватному стані, на його думку був у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, мав проблеми з орієнтацією на місцевості.
Після того як йому була надана допомога у ремонті транспортного засобу ВАЗ 2103, поїхав у невідомому напрямку.
Відповідно до пояснень майора ОСОБА_16 , начальника продовольчої служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , стало відомо, що 16.06.2022 згідно бойового розпорядження 4 отбр в составі комісії убув на перевірку НОМЕР_3 танкового батальйону та НОМЕР_4 танкового батальйону, один з членів комісії був майор ОСОБА_2 , начальник речової служби військової частини НОМЕР_1 , який в день виїзду не прибув на місце збору та на момент перевірки підрозділів був відсутній.
За наслідками службового розслідування зазначено, що майор ОСОБА_2 , колишній начальник речової служби військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив місце несення служби з 17.06.2022. Зброя військовослужбовця знаходилася з ним. Отже, під час дії в Державі правового режиму воєнного стану у діях майора ОСОБА_2 , колишнього начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив місце несення служби і не повернувся до місця розташування підрозділу, вбачаються ознаки військового кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 Кримінального кодексу України. Вина військовослужбовця: виражається у формі недотримання військової дисципліни, порушення вимог нормативно-правових актів, що призвело до самовільного залишення місця служби.
У зв'язку із вказаними висновками службового розслідування, відповідач прийняв наказ від 02.07.2024 № 1432, згідно з яким:
- вважати встановленим факт самовільного залишення місця несення служби 17.06.2022 року, майором ОСОБА_2 , колишнім начальником речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 ;
- в діях майора ОСОБА_2 , колишнього начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 , вбачаються ознаки визначенні статтею 408 Кримінального кодексу України.
- вважати висновок наказу № 1498 від 25.04.2023 таким, що відповідають обставинам справи;
- обмеження накладені наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25.04.2023 № 1498 Про результати службового розслідування залишити без змін, підстави для скасування наказу № 1498 від 25.04.2023 відсутні.
З огляду на висновки вказаного службового розслідування та їх прямий зв'язок із спірними правовідносинами, суд вважає за необхідне надати їм правову оцінку.
Суд зазначає, що аналіз змісту Акту проведення службового розслідування від 17.06.2024 № 939 та Акту проведення службового розслідування від 25.11.2023 фактично є тотожними у частині пояснень підполковника ОСОБА_3 , капітана ОСОБА_19 , лейтенанта ОСОБА_20 , яким суд надав оцінку вище. У свою чергу, пояснення волонтера ОСОБА_15 та майора ОСОБА_16 , начальника продовольчої служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 не містять викладу обставин, що безпосередньо вказували б на самовільне залишення ОСОБА_2 військової частини або місця служби. Натомість вибуття майором ОСОБА_2 16.06.2022 із місця розташування військової частини НОМЕР_1 для виконання покладених на нього посадових обов'язків підтверджується посадовими особами відповідача, та не заперечується відповідачем. Суд звертає увагу, що вищевказаний Акт у частині висновків, що вина ОСОБА_2 виражається у формі недотримання військової дисципліни, порушення вимог нормативно-правових актів, що призвело до самовільного залишення місця служби, не підтверджується жодними доказами.
За вказаних обставин, зважаючи на взаємопов'язаність висновків вказаного Акту проведення службового розслідування із предметом цього спору, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ В/Ч НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" від 02.07.2024 № 1432.
Також, у ході розгляду справи суд встановив, що відповідач прийняв наказ від 17.06.2022 № 112 (а.с. 165 Тому 1) відповідно до якого ОСОБА_2 вважається таким, що самовільно залишив частину та з 17.06.2022 знятий з усіх видів забезпечення.
Суд врахував, що вказаний наказ прийнятий на підставі рапорта підполковника ОСОБА_21 від 17.06.2022 № 1002 та наказу від 17.06.2022 № 257. З огляду на вищевказані висновки суду щодо необґрунтованості висновків службових розслідувань, вказаний наказ, для належного захисту прав позивачки, також належить визнати протиправним та скасувати в частині визнання ОСОБА_2 таким, що самовільно залишив частину та зняття з 17.06.2022 з усіх видів забезпечення.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивачки суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, для належного захисту порушеного права позивачки суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачці додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", із розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування в полоні ОСОБА_2 за період з 19.06.2022 до 17.08.2023 та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", із розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування в полоні ОСОБА_2 за період з 19.06.2022 до 17.08.2023.
Позовні вимоги позивачки з 16.06.2022 суд вважає необґрунтованими, оскільки наявні у матеріалах справи докази документально підтверджують дату початку перебування ОСОБА_2 у російському полоні лише з 19.06.2022. Суд також відмовляє у задоволенні вимог щодо нарахування та виплати спірної додаткової винагороди у розмірі 1500000 грн, оскільки повноваження щодо нарахування грошового забезпечення у спірних правовідносинах належить до дискреційних повноважень відповідача та не може підмінятись судом.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат з правничої допомоги, суд враховує таке.
Представниця позивача просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд врахував, що в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу представниця позивачки подала суду договір про надання правової допомоги від 28.03.2024 № 178/2024, додаткову угоду до договору, яка обумовлює вартість послуг у розмірі 4000 грн, акт виконаний робіт №29/05/2024 від 29.05.2024 та платіжну інструкцію № @PL207949 від 29.05.2024 на суму 4000,00 грн (а.с. 115-120 Тому 1).
Таким чином, понесені позивачкою витрати на правничу допомогу адвоката підтверджені належними доказами.
Виходячи із критеріїв співмірності, обґрунтованості та пропорційності, беручи до уваги обсяг витраченого часу для підготовки та подання цієї позовної заяви та доданих матеріалів, а також часткового задоволення позову суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачем судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 33 від 31.01.2024 в частинах щодо призупинення виплати грошового забезпечення з 17.06.2022; не виплати в повному обсязі додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану"; щодо не пов'язаності смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) з виконанням обов'язків військової служби.
Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" від 25.11.2023 № 1498.
Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" від 16.12.2023 № 1661.
Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" від 02.07.2024 № 1432.
Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_9 17.06.2022 № 112 в частині визнання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) таким, що самовільно залишив частину та зняття з 17.06.2022 з усіх видів забезпечення.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивачка - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 );
2) відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 19.03.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК