19 березня 2025 року справа № 580/472/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
15 січня 2025 року ОСОБА_1 подав позов до Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області при розгляді мого звернення від 03.12.2024 року;
2) зобов'язати Черкаське районне управління поліції ГУНП в Черкаській області надати відповідь про результат розгляду звернення від 03.12.2024 року.
3) стягнути з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області суму в розмірі 3028 грн., моральну шкоду, завдану суб'єктом владних повноважень в наслідок вчиненої протиправної бездіяльності при розгляді звернення від 03.12.2024 року.
4) у разі задоволення адміністративного позову зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 03 грудня 2024 року він письмово звернувся до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області з проханням надати йому можливість ознайомитися з матеріалами справи ЄО 31631. Відповідачем звернення отримано 03 грудня 2024 року. Проте, до цього часу йому невідомо про результат розгляду звернення від 03.12.2024 року. З приводу заявленої моральної шкоди вказував, що внаслідок ненадання відповідачем відповіді на його звернення він зазнав розчарувань і незручностей, що кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди від вчинення протиправної бездіяльності відповідачем.
Відповідач подав відзив проти позову, зазначивши, що звернення ОСОБА_1 до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області від 03.12.2024 щодо ознайомлення з матеріалами справи ЄО № 31631 від 24.07.2023 надійшло через систему електронного документообігу за вхідним № Д-5642 та було скеровано керівником Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області на розгляд до сектору моніторингу. Сектором моніторингу Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, відповідно до вимог ЗУ «Про звернення громадян», розглянуто звернення ОСОБА_1 . Листом від 17.12.2024 за вихідним № 92257-2024 Черкаське районне управління поліції ГУНП в Черкаській області надано відповідь позивачу про результати розгляду його звернення від 03.12.2024.
Щодо стягнення моральної шкоди зазначив, що позивач не довів спричинення йому моральної шкоди, не надав відповідних доказів, та не надав обґрунтувань причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіяною шкодою.
З урахуванням зазначеного відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Позивач звернувся до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області із заявою від 03.12.2024 щодо ознайомлення з матеріалами справи ЄО № 31631 від 24.07.2023.
Заява зареєстрована за вхідним № Д-5642 та скерована керівником Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області на розгляд до сектору моніторингу.
Сектором моніторингу Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, відповідно до вимог ЗУ «Про звернення громадян», розглянуто звернення ОСОБА_1 та листом від 17.12.2024 за вихідним № 92257-2024 Черкаське районне управління поліції ГУНП в Черкаській області надано відповідь позивачу про результати розгляду його звернення від 03.12.2024.
У своїй відповіді Черкаське районне управління поліції повідомило позивача про те, що відомості, які містяться у матеріалах справи ЄО № 31631 від 24.07.2024 у порядку статті 214 КПК України долучені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250310002703 від 19.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Виходячи з вищевикладеного надати матеріали вищевказаного ЄО на ознайомлення не представилось можливим, у зв'язку з перебуванням кримінального провадження в Черкаській окружній прокуратурі м. Черкаси.
Позивач стверджуючи, що відповідь на заяву від 03.12.2024 не отримав, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що спеціальним законом, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, є Закон України “Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР.
Згідно зі статтями 19, 20 Закону України “Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Отож, зважаючи на законодавчо встановлений обов'язок органу, до якого направлене звернення, щодо своєчасного розгляду та надіслання заявнику у письмовій формі результатів розгляду звернення, орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов'язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб, поштою або засобами електронного зв'язку.
Суд звертає увагу, що після відкриття провадження у справі, відповідач з метою забезпечення та відновлення права позивача на одержання письмової відповіді про результати розгляду його звернення від 03.12.2024, передбаченого ст. 18 ЗУ «Про звернення громадян», повторно направив йому відповідь від 17.12.2024 за вихідним № 92257-2024.
Проте, всупереч наведених вимог Закону відповідач в ході судового розгляду спору не надав доказів своєчасного направлення відповіді на звернення позивача чим допустив протиправну бездіяльність, обумовлену затримкою розгляду звернення, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача розглянути звернення, суд зазначає, що на момент вирішення спору звернення позивача розглянуто, тому підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
Вирішуючи заявлену позивачем вимогу про стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року по справі № 815/7401/16.
За висновками Верховного Суду, які були сформульовані у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Суд при вирішенні спору застосовує імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов'язковою умовою для відшкодування завданої шкоди. При цьому, враховуючи специфіку адміністративних правовідносин, відповідно до 1173 ЦК вина органу державної влади як обов'язкова підстава відповідальності виключається.
Суд звертає увагу, що з огляду на предмет спору у даній справі, обставинами, які можуть свідчити про заподіяння позивачу моральної шкоди у даному спорі може бути протиправна бездіяльність відповідача при розгляді звернення, та настання відповідних негативних конкретно виражених наслідків в межах спірних правовідносин.
Натомість, позивачем таких обставин не підтверджено, а судом з матеріалів справи не встановлено, оскільки позивач не надав жодного доказу спричинених йому моральних страждань.
Таким чином, сукупність всіх передумов, з якими закон пов'язує можливість відшкодування моральної шкоди, у даному випадку відсутня, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Крім того, враховуючи те, що рішення суду не містить зобов'язань відповідача щодо вчинення певних дій, до підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відсутні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин та особливостей правового регулювання, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу матеріалів справи, враховуючи недоведеність відповідачем правомірності вчиненої бездіяльності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (вул. Пастерівська, 104, м. Черкаси, Черкаська обл., 18036, код ЄДРПОУ 40108667) щодо несвоєчасного повідомлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про результати розгляду його звернення від 03 грудня 2024 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА