Справа № 560/149/25
іменем України
19 березня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач не погоджується із викладеними в акті фактичної перевірки висновками, вважає, що оскаржуване ППР є протиправним та незаконним, оскільки він не допустив жодних порушень податкового законодавства, тож у посадових осіб податкового органу була відсутня підстава для проведення фактичної перевірки і, як наслідок, складення акта фактичної перевірки та винесення спірного ППР.
Позивач насамперед відзначає, що податковий орган не надав жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів ним встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, а тому правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача були відсутні.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду надійшли відзив та заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі, у межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підстави для його скасування - відсутні.
Вказує, що у Головного управління ДПС у Львівській області були підстави для проведення фактичної перевірки позивача та стверджує про відсутність порушень підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що унеможливлює скасування оскаржуваного ППР з підстав порушення процедури призначення фактичної перевірки.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначено, що податковий орган не надав жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів ним встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, а тому правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача були відсутні. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду до участі у справі залучено Головне управління ДПС у Львівській області у якості третьої особи, що не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Третя особа правом на подання пояснень по суті справи не скористалась.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
На виконання наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 08.09.2023 №2763-ПП «Щодо проведення фактичної перевірки» ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності - магазин за адресою: АДРЕСА_1 працівниками Головного управління ДПС у Львівській області проводилась фактична перевірка.
Головним управлінням ДПС у Львівській області за результатами проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 складено акт фактичної перевірки №22212/13/01/РРО/ НОМЕР_1 від 27.05.2024, в якому зазначено: перевіркою встановлено проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій на повну суму покупки та невидача розрахункового документа на руки покупцям, а саме встановлено факт продажі навушників «Apple AirPods» по ціні 4 499,00 грн 27.05.2024 о 14:54 год та невидача розрахункового документа. Розрахунковий документ був виданий вже після початку перевірки.
Встановлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій в сумі 82260,00 грн станом на 15:00 год 27.05.2024, а саме згідно додатку до акта перевірки від 27.05.2024 встановлено, що всі кошти, зазначені в переліку є виручкою від продажу товарів та не проведені через РРО.
Представник суб'єкта господарювання, ФОП ОСОБА_2 (продавець), відмовився від підписання та отримання другого примірника акта фактичної перевірки, про що посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області складено акт відмови від підпису матеріалів перевірки та 28.05.2024 направлено другий примірник акта на юридичну адресу суб'єкта господарювання.
Листом №2091/7/13-01-07-09-07 від 30.05.2024 «Про направлення матеріалів перевірки» Головне управління ДПС у Львівській області направило матеріали фактичної перевірки суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області для розгляду та врахування в роботі.
17.06.2024 на підставі акта фактичної перевірки Головне управління ДПС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0164870705.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Одним із видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.
Так, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.
Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов'язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд звертає увагу на правове формулювання норми пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас, запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Водночас, аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, яка порушується платником.
У постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію у подібних правовідносинах, зокрема: Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Підставою для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 стала, зокрема, інформація про можливі факти порушення вимог законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів, здійснення розрахунків в іноземній валюті та використання праці неоформлених найманих працівників інтернет-магазином ІНФОРМАЦІЯ_1 та мережею магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка зазначена в листі ДПС України від 12.02.2024 №3638/7/99-00-07-04-03-07 (вх. №466/8 від 12.02.2024).
Такі висновки зроблено на підставі скарги представника компанії Beijing Roborock Tehnology Co., Ltd - Аліни Коваленко (вх. ДПС №3455/6 від 05.02.2024).
В листі Коваленко А., яка представляє Beijing Roborock Tehnology Co., Ltd (далі - компанія Roborock), повідомляє про реалізацію інтернет-магазином ІНФОРМАЦІЯ_1 та мережею магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (серед яких зазначено магазин, що за адресою: АДРЕСА_1 ) продукції компанії Roborock, яка з великою ймовірністю ввезена на територію України поза митним контролем.
ОСОБА_3 здійснила контрольну покупку робота пилососа з вологим прибиранням Roborock Q5 pro Black (Q5PR52-00) у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 1В, де їй дали, нібито, розрахунковий документ №165773 від 16.01.2024 (копія є додатком до вказаного вище листа ДПС України), який не являється фіскальним чеком та без зазначення суб'єкта господарювання в цілому.
Головним управлінням ДПС у Львівській області в наказі «Про проведення фактичної перевірки» від 24.05.2024 №2763-ПП, на виконання вимог Податкового кодексу України, як підставу для проведення перевірок, зазначено пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, чим дотримано вимогу статті 81 ПК України, оскільки у кодексі чітко говориться про зазначення в наказі підстави для проведення перевірки, що визначена цим Кодексом, проте відсутня вимога детально описувати зміст обставин, які стали підставою перевірки.
Тому з урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.
У зв'язку з цим суд оцінює критично та відхиляє покликання позивача на відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення фактичної перевірки.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 09.09.2024 по справі №280/6832/23: ПК України не встановлено будь-яких обмежень та/ або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів).
Поряд з цим, слід зазначити про правовий висновок, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, згідно якого: неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 по справі №520/3328/2020 зазначено: якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів.
Щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 17.06.2024 №0164870705, суд зазначає таке.
Як видно з матеріалів справи, перед початком перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктом господарювання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. Героїв Майдану, буд. 10 27.05.2024 о 14 год. 54 хв. проведено контрольну розрахункову операцію, а саме придбано Apple AirPods 2019 на суму 4499,00 грн.
Внаслідок зазначеного, встановлено проведення розрахункової операції без застосування ПРРО/РРО на суму 4499,00 грн (розрахунок проведено в безготівковій формі через банківський термінал).
Не надано розрахункового документа встановленого зразка при проведенні контрольної розрахункової операції 27.05.2024 о 14 год. 54 хв. Натомість, видано квитанцію банківського терміналу та нефіскальний чек №502678 від 27.05.2024 о 14 год. 54 хв. з логотипом «ЯБКО», однак після оголошення про початок перевірки вказану операцію проведено через ПРРО, про що було видано фіскальний чек №L3vgQW26mL8 від 27.05.2024 о 15 год. 03 хв. 54 сек. та видатковий чек №Feggw2g7QdU від 27.05.2024 о 16 год. 15 хв. 55 сек.
Суд звертає увагу на те, що між фіскальним чеком та нефіскальним чеком вбачається велика різниця, зокрема, в часі проведення розрахункової операції, найменуванні товару та зазначенні суб'єкта господарювання.
Також, під час перевірки встановлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Так, згідно Х - Звіту «Зміна 27.05.2024» підсумок розрахункових операцій станом на 27.05.2024 15:09 становить 10 532,00 грн, з них карткою - 6 033,00 грн, готівкою - 4 499,00 грн.
Натомість, згідно додатку до акту перевірки «Підтвердження фактичної наявності коштів» встановлено, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становить 86 759,00 грн.
Таким чином, невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій становить 82260,00 грн. Враховуючи зазначене, всі кошти, зазначені в переліку додатку до акту перевірки «Підтвердження фактичної наявності коштів», є виручкою від продажу товарів та не проведені через РРО.
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон №265) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265 визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Зважаючи на викладене, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області за не проведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи, невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, на підставі п. 1 ст. 17 Закону №265 правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 17.06.2024 №0164870705 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 130 138,50 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, розподіл судових витрат в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Третя особа:Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул.Стрийська, 35 , код ЄДРПОУ - 43968090)
Головуючий суддя Я.В. Драновський