Справа № 560/18662/24
іменем України
18 березня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - військової часті НОМЕР_1 щодо відмови позивачу в задоволенні рапорту щодо звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частині статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.07.2024 року звернувся до командира частини з рапортом на звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 п.п. «г» ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом із акту огляду у МСЕК від 23.11.2001 року, довідкою ЛКК за №687 від 16.05.2024 року та Висновком №688 від 16.05.2024. До рапорту додав необхідні, визначені законом документи. Однак, 29 листопада 2024 року позивача було ознайомлено з листом за №693/35124 від 28 листопада 2024 року, де зазначено, що в додатках до рапорту відсутні документи, що підтверджують наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд.
Позивач вважає відмову відповідача протиправною, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 24.12.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що звернення позивача відразу до командира військової частини НОМЕР_1 не є належним, оскільки порушує вимоги статей 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині звернення до свого безпосереднього начальника. Вказує, що процедура звільнення військовослужбовця з військової служби чітко визначена актами законодавства у сфері військового обов'язку та військової служби, підстав для задоволення рапорту на звільнення немає, оскільки в рапорті не зазначено передбачених пунктом 233 Положення підстав. Окрім того, позивачем при врегулюванні спору не застосовано досудового порядку врегулювання спору. Звертає увагу, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Водночас позивачем не надано будь-яких підтверджень, що лише він може здійснювати постійний догляд за матір'ю та взагалі, що необхідно здійснювати цей догляд. Крім того, позивачем до рапорту на звільнення не додано документи, передбачені Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.
Також вказує на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з указаними позовними вимогами. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач проходить військову службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 .
01.08.2024 року позивач направив рапорт на звільнення з додатками на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 на підставі абзацу 4 п.п. «г» ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи.
До рапорту позивач додав нотаріально засвідчені копії таких документів:
- копія паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ;
- копія витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за №703 ;
- копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 ;
- копія паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ;
- копія Витягу із Акту огляду у МСЕК від 23.11.2001 року;
- копія довідки ЛКК за №687 від 16.05.2024 року;
- копія Висновку за №688 від 16.05.2024 року;
- свідоцтво про смерть ОСОБА_3 .
Згідно копії трекінгу з сайту Укр. пошти вказаний рапорт був отриманий відповідачем 08.08.2024.
Станом на день звернення до суду (16.09.2024) відповідач не надав позивачу ніякої відповіді стосовно розгляду вказаного рапорту.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №560/18663/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно розгляду рапорту ОСОБА_1 від 30.07.2024 про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 30.07.2024 про звільнення його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова частина НОМЕР_1 розглянула рапорт позивача та 28.11.2024 надала відповідь №693/35124, згідно якої повідомила, що до рапорту не додано необхідних документів для звільнення з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, відсутні документи передбачені пп. 26 п. 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами У країни військової служби у Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170:
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивач, вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Видами військової служби, є, зокрема: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Питання звільнення з військової служби врегульовано ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції від 20.06.2024, чинній на момент подання позивачем рапорту про звільнення) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану на підставах: «через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)».
Пунктом 3 ч. 12 ст. 26 Закону визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, під час дії воєнного стану:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Відповідно до пп. 2 п. 225 розд. XII «Звільнення з військової служби» цього Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 розд. XII цього Положення визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення (що регулює припинення (розірвання) контракту) рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 розд. XII цього Положення).
Спірним питанням у межах цієї справи є оскаржене рішення відповідача від 28.11.2024, яким відмовлено у звільненні позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме через такі сімейні обставини як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків - своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи (або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я).
Так, відповідач вважає, що позивач не надав документи, передбачені пп. 26 п. 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами У країни військової служби у Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170:
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Вирішуючи питання щодо правомірності також відмови, суд виходить з наступного.
На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Водночас варто зазначити, що наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 № 495, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 № 1361/42706 внесено зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII), яким визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років), документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, що підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Разом з тим, суд не застосовує вказану Інструкцію до спірних правовідносин, оскільки на день подання рапорту позивачем зміни до неї ще не були внесені.
Суд зазначає, що між сторонами у цій справі є спірним, чи є достатнім підтвердженням того, що у позивача відсутні інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати за нею постійний догляд.
Позивач до рапорту від 30.07.2024 додав копію витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за №703, згідно з яким у житловому приміщенні зареєстрований лише позивач та його мати, та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 - батька позивача.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що членами сім'ї є не лише особи, які спільно проживають, оскільки норма абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII не встановлює, що член сім'ї першого та другого ступеня спорідненості повинен спільно проживати із особою, яка потребує постійного догляду, бути пов'язаним з нею спільним побутом та мати з нею взаємні права і обов'язки.
При цьому, матеріали справи містять лише доказ щодо складу сім'ї позивача за адресою реєстрації місця проживання, проте не містять доказів на підтвердження відсутності у матері позивача інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати за нею постійний сторонній догляд, як того вимагає норма абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.
З огляду на викладене, суд вважає, що розглядаючи рапорт позивача про звільнення з військової служби разом із доданими документами, відповідач дійшов правильного висновку, що позивачем не було надано документів, які підтверджують відсутність у його матері інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати за нею постійний догляд.
Тож у ході розгляду справи суд не встановив порушень прав позивача з боку відповідача у межах спірних правовідносин, пов'язаних зі звільненням позивача з військової служби.
Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених обставин у задоволенні позову слід відмовити.
Підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя В.К. Блонський