Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
19 березня 2025 року справа № 520/18981/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під.2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ: 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ: 20551088) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з урахуванням усіх складових заробітної плати, розрахованих у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.02.2024 №02-34-08/53, яка видана Управлінням Державної казначейської служби України в Печенізькому районі Харківської області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 25.04.2024 провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з урахуванням усіх складових заробітної плати, розрахованих у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.02.2024 №02-34-08/53, яка видана Управлінням Державної казначейської служби України в Печенізькому районі Харківської області.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно відмовило у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням усіх складових заробітної плати, розрахованих у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.02.2024р. №02-34-08/53, яка видана Управлінням Державної казначейської служби України в Печенізькому районі Харківської області, у зв'язку з чим порушено права позивача на отримання пенсії в належному розмірі.
Ухвалою суду від 15.07.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Ухвалою суду від 20.08.2024р. залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у якості другого відповідача до участі в цій справі, розгляд справи розпочато спочатку.
Відповідачами - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та ГУ ПФУ в Харківській області до суду було подано відзиви на адміністративний позов, у яких вони зазначили, що у спірних правовідносинах діяли згідно чинного законодавства, просили в задоволенні позовних вимог відмовити.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 06.10.2009р. їй призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
З 31.07.2019р. позивачці призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
18.03.2024р. позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про поновлення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" та виплачувати у розмірі 84% від окладу (його складових) (а.с. 24).
Заява позивачки була розглянута ГУ Пенсійного фонду в Івано-Франківській області з урахуванням принципу екстериторіальності.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 27.03.2024р. №963350128662; роз'яснено, що переведення з одного виду пенсії на інший для ОСОБА_1 є недоцільним, оскільки розмір пенсії після перерахунку зменшується.
Вказане рішення позивачкою не оскаржувалося та є чинним. В тексті позовної заяви позивачка зазначила, що не згодна з рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
25.04.2024р. позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою у якій вона просила здійснити переведення виплату пенсії з виду за віком на вид пенсії державного службовця згідно Закону України "Про державну службу", та провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" 16.12.1993р. №3723-ХІІ з урахуванням усіх складових заробітної плати розрахованих у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.02.2024р. №02-34-08/53, яка видана Управлінням Державної казначейської служби України в Печенізькому районі Харківської області (а.с. 26-29).
Листом від 24.05.2025р. за №15982-14646/К-02/8-2000/24 "Про розгляд звернення" ГУ ПФУ в Харківській області повідомило позивачку, що розмір її пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.03.2024р. становить 4426,63 грн. Відповідно до заяви від 18.03.2024р. щодо поновлення пенсії по інвалідності згідно з Законом України "Про державну службу" Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення про відмову, оскільки розмір пенсії по інвалідності згідно із Законом України "Про державну службу" є меншим (а саме - 2817,06 грн.)
Позивачка, не погодившись із вищевказаним, звернулася до суду з позовом в цій справі.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до преамбули Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон №1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
01.05.2016р. набув чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII, згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Таким чином, визначені умови на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Доводи позовної заяви зводяться до того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивачки з урахуванням усіх складових заробітної плати, розрахованих у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.02.2024р. №02-34-08/53, яка видана Управлінням Державної казначейської служби України в Печенізькому районі Харківської області у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 первинно було призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" з 06.10.2009р. З 31.07.2019р. позивачці призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Реалізовуючи своє право на перехід з одного виду пенсії на інший, позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з відповідною заявою, яку, з урахуванням принципу екстериторіальності, було розглянуто ГУ Пенсійного фонду в Івано-Франківській області та відмовлено в переведенні з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", про що складено рішення від 27.03.2024р. №963350128662, яке позивачкою не оскаржувалося.
Тобто, на момент звернення позивачки із заявою від 25.04.2024р. щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" 16.12.1993р. №3723-ХІІ з урахуванням усіх складових заробітної плати, розрахованих у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.02.2024р. №02-34-08/53, ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на вищевикладене, у Головного управління Пенсійного фонду України були відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачки відповідно до норм Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідки про складові заробітної плати, оскільки позивачка отримує інший вид пенсії згідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, враховуючи відсутність на час розгляду відповідної заяви рішення пенсійного органу про переведення з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", позовні вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії позивачки з урахуванням усіх складових заробітної плати, розрахованих у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.02.2024р. №02-34-08/53 відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постанові від 25.05.2023 у справі № 580/3805/22 Верховний Суд зазначив, що ні Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, а ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII.
Разом з тим, судом встановлено наявність рішення ГУ Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про відмову позивачці переведенні її з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 27.03.2024р. №963350128662, яке прийняте без дослідження наявності умов для призначення позивачці пенсії за віком на умовах статті 37 Закону № 3723-XII. Зазначене рішення не містить посилань на конкретні правові норми, якими відповідач керувався при ухваленні цього рішення, зазначаючи лише про недоцільність переведення на інший вид пенсії, чим порушено ст. 2 КАС України, яка визначає вимоги, що висуваються до рішення суб'єктів владних повноважень, щодо їх належної вмотивованості .
Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод і інтересів позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод і інтересів.
Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, з метою повного та належного захисту прав позивача, суд, відповідно до вимог ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати спосіб захисту порушеного права позивача, що в повній мірі сприяє досягненню ефективного захисту інтересів позивача та встановлює спосіб відновлення його права від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд доходить висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 27.03.2024р. №963350128662., а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивачки про переведення її з пенсії за віком, обчисленої відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», яка нею вже була подана та в подальшому направлена на розгляд до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
Суд бере до уваги, що обираючи спосіб захисту права позивачки, не наділений повноваженнями з переведення позивачки на інший вид пенсії замість пенсійного органу.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Суд ураховує, що відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково. При цьому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, звернутих до ГУ ПФУ у Харківській області, з огляду на їх передчасність та необгрунтованість.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 258 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково, вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області «Про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» №963350128662 від 27.03.2024р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з одного виду пенсії на інший від 18.03.2024р. та ухвалити відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров