Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 березня 2025 р. № 520/24945/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2024 №0/20788/2420.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
З позовної заяви вбачається, що Головним управлінням ДПС у Харківській області (далі - відповідач) було проведено камеральну перевірку відносно Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_1 ), за результатами якої був складений акт від 07.03.2024 №8748/20-40-24-20-06.
Перевіркою було встановлено перевищення ФО-П ОСОБА_1 дозволеного обсягу доходу на 275 100,05 грн., чим порушено п.п.1 п.293.4., п.п.3 п.293.8. ст. 293, п.295.7. ст. 295, п.п.296.5.3. п.296.5. ст. 296 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: недекларування податкового зобов'язання по єдиному податку за ставкою 15% з суми перевищення обсягу доходу, визначеного п.п.9-1.4.3. п.9 підрозділу 8 розділу XX ПК України для платників, які протягом 2023 звітного року застосовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу Кодексу.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2024 №0/20788/2420 на суму 30 261,00 грн. з єдиного податку з фізичних осіб (в т.ч. податок - 27 510,00; штраф - 2 751,00 грн.).
Не погоджуючи із вказаним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим Головним управлінням ДПС у Харківській області, позивач звернулася до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 19-1 ПК України визначено, функції контролюючих органів, зокрема, передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених ПК України (пп.19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).
Однією із основних функцій контролюючих органів є податковий контроль, який в п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України визначений як система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способи здійснення податкового контролю визначені в п. 62.1 ст. 62 ПК України, серед яких проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України).
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зокрема, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Тобто, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.75.1 ст.75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках), одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення (наказу керівника податкового органу на проведення перевірки, направлення на перевірку), згоди платника, а також його присутності для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.
Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення.
Правовий аналіз викладеного дає підстави для висновку, що камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється системний контроль за своєчасністю нарахування та відображення усіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків виключно на підставі даних, які знаходяться в розпорядженні податкового органу.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 22.05.2018 у справі № 826/5165/17, від 21.06.2018 у справі № 813/448/17, від 10.11.2021 у справі №200/697/20-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 ПК України).
Відповідно до п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п.86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до п.86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України, п. 16.1 статті 16 ПК України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Тобто, позивач несе персональну відповідальність за невиконання або неналежне виконання свого податкового обов'язку.
Відповідно до п.111.1 ст. 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються, зокрема, такий вид юридичної відповідальності як фінансова. Відповідно до пп.111.2 ст. 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПК України за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (п. 300.1 ст. 300 ПК України).
Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити, зокрема, суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Статтею 123 ПК України передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми, зокрема, податкового зобов'язання, та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пп. 123.1 ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.
Отже, головним державним інспектором ГУ ДПС на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І ПК України, у порядку статті 76 та статті 86 розділу ІІ ПК України, проведено камеральну перевірку показників податкової декларації платника єдиного податку - ФО-П Мініної О.С., поданої за 2023 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 07.03.2024 №8748/20-40-24-20-06 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2024 №0/20788/2420, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 ПК України ФО-П ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб (за податковим зобов'язанням - 27510,00 грн.; за штрафними санкціями - 2751,00 грн.), всього - 30261,00 гривень.
Отже, контролюючим органом правомірно призначено та проведено камеральну перевірку показників Податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . Результати камеральної перевірки та складені матеріали відповідають нормам чинного податкового законодавства, прийняте по суті податкове повідомлення-рішення не може бути іншим, ніж те, яке прийнято за результатами перевірки.
Верховний Суд в постанові від 22.08.2023 у справі № 808/2411/17 зауважив, що підставами для скасування рішень можуть бути не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Порядок листування платників податків та контролюючих органів визначено ст. 42 ПК України.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (п. 42.2 ст. 42 ПК України).
Відповідно до п. 42.4 ст.42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Листування з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Разом з тим, як зазначає відповідач у відзиві, заява про бажання отримувати документи через електронний кабінет ФО-П ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області не подавалась.
Згідно з положеннями п. 42.5 ст.42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (надалі - Правила № 270), повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача (пункт 2 Правил). Відповідно до пункту 49 Правил №270 у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк (форму) повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу. Оформлення реєстрованого поштового відправлення здійснюється у порядку, встановленому оператором поштового зв'язку.
Як зазначає відповідач у відзиві, акт про результати камеральної перевірки від 07.03.2024 № 8748/20-40-24-20-06 направлено платнику податків засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 08.03.2024 (номер поштового відправлення 0600086795920) на податкову адресу (зареєстроване місце проживання) ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , як того вимагають приписи ст. 42 ПК України та 17.03.2024 поштове відправлення повернулося до ГУ ДПС у Харківській області без вручення платнику з поміткою «за закінченням терміну зберігання». Отже, датою вручення вважається день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, а саме 17.03.2024.
Оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 18.04.2024 № 0/20788/2420 направлено платнику податків засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 23.04.2024 (номер поштового відправлення 0600912719780) на податкову адресу (зареєстроване місце проживання) ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , як того вимагають приписи ст. 42 ПК України та 09.05.2024 поштове відправлення повернулося до ГУ ДПС у Харківській області без вручення платнику з поміткою «за закінченням терміну зберігання». Отже, датою вручення вважається день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, а саме 09.05.2024.
При цьому, добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
На цю обставину Верховний Суд неодноразово звертав увагу у винесених постановах, зокрема, від 20.10.2020 у справі № 140/30/20, від 31.01.2024 у справі № 140/12235/21.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені Главою 1 Розділу XIV ПК України.
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Так, відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема до третьої групи відносяться фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (у 2023 році - 7 818 900 грн.).
Разом з тим, пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України установлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV цього ПК України застосовуються з урахуванням особливостей.
Відповідно до п. 9.2, п. 9.4, п. 9.6, п. 9.7 підрозділу 8 розділу XX ПК України платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми.
Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу.
Податковий (звітний) період для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, дорівнює календарному місяцю.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 9.7 цього пункту для подання податкової декларації.
Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для місячного податкового (звітного) періоду, крім випадків, передбачених цих пунктом.
Так, позивач з 01.04.2022 по 31.07.2023 була платником єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування зі ставкою 2 %.
В 2023 році ФО-П ОСОБА_1 було подано:
- 06.02.2023 - податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за січень 2023 року - задекларований обсяг доходу за ставкою 2% - 52376,39 грн, сума податкового зобов'язання - 1047,53 грн;
- 02.03.2023 - податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за лютий 2023 року - задекларований обсяг доходу за ставкою 2% - 314819,09 грн, сума податкового зобов'язання - 6296,38 грн;
- 03.04.2023 - податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за березень 2023 року - задекларований обсяг доходу за ставкою 2% - 173896,66 грн, сума податкового зобов'язання - 3477,93 грн;
- 01.05.2023 - податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за квітень 2023 року - задекларований обсяг доходу за ставкою 2% - 129176,68 грн, сума податкового зобов'язання - 2583,53 грн;
- 06.06.2023 - податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за травень 2023 року - задекларований обсяг доходу за ставкою 2% - 318325,12 грн, сума податкового зобов'язання - 6366,50 грн;
- 07.07.2023 - податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за червень 2023 року - задекларований обсяг доходу за ставкою 2% - 286359,99 грн, сума податкового зобов'язання - 5727,20 грн;
- 04.08.2023 - податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за липень 2023 року - задекларований обсяг доходу за ставкою 2% - 333142,41 грн, сума податкового зобов'язання - 6662,85 грн.
Відповідно до п.п. 9-1.4.1 п. 9-1 підрозд. 8 розд. XX ПК України платники єдиного податку третьої групи, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. XX ПК України, та не відмовилися від їх використання самостійно, з 1 серпня 2023 року автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. XX ПК України.
Тобто, з 01.08.2023 ФО-П ОСОБА_1 була автоматично переведена на третю групу зі ставкою 5 %.
Дохід, отриманий у період застосування особливостей оподаткування, встановлених п. 9 підрозд. 8 розд. XX ПК України, не включається до обсягу доходу, визначеного для відповідної групи платників єдиного податку, встановленого п. 291.4 ст. 291 ПК України (п.п. 9-1.4.1 п. 9-1 підрозд. 8 розд. XX ПК України).
При цьому, п.п. 9-1.4.3 п. 9-1.4 підрозд. 8 розд. XX ПК України встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений п. 291.4 ст. 291 ПК України, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
Відповідно до підпункту 3 пункту 293.8 статті 293 ПК України платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього ПК України, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов'язані у порядку, встановленому главою 1 розділу XIV ПК України, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 296.3 ст. 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Положеннями п. 296.7 ст. 296 ПК України передбачено, що податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 цієї статті.
Отже, аналізуючи вказані норми, вбачається, що дохід, отриманий позивачем у період застосування особливостей оподаткування, встановлених п. 9 підрозд. 8 розд. XX ПК України, не включається до обсягу доходу, визначеного для відповідної групи платників єдиного податку, встановленого п. 291.4 ст. 291 ПК України (п.п. 9-1.4.1 п. 9-1 підрозд. 8 розд. XX ПК України).
Як зазначалось вище, ФО-П ОСОБА_1 було подано податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи зі ставкою 5%:
- 02.11.2023 - податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за третій квартал 2023 року, задекларований обсяг доходу - 2039366,30 грн, сума податкового зобов'язання - 101968,32 грн;
- 02.02.2024 - податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2023 рік, задекларований обсяг доходу наростаючим підсумком - 3532975,05 грн, сума податкового зобов'язання наростаючим підсумком - 176648,75 грн, за 4 квартал 2023 - 74680,43 грн.
Отже, всі наведені факти були враховані податковим органом при проведенні камеральної перевірки.
Позивач вірно зазначає, що Закон України від 30.06.2023 № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», яким внесені доповнення до підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, набрав чинності 01.08.2023. Тобто, відповідно ФО-П ОСОБА_1 була обізнана про майбутні зміни податкового законодавства, що підтверджується змістом позовної заяви.
Крім того, ГУ ДПС в Харківській області зазначає, що норми Закону № 3219-ІХ на даний час є чинними та не конституційними не визнавались, тому незастосування чинного на момент виникнення спірних правовідносин закону можливо лише у таких випадках: 1) його явної неконституційності (частина третя та четверта статті 7 КАС України); 2) неясності/двозначності його положень (нерелевантності або «незастосовності» стосовно спірних правовідносин); 3) застосування іншого закону (шляхом подолання колізії).
Частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де визнається і діє верховенство права.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Суд зазначає, що за конституційними нормами платник податків є зобов'язаною особою щодо сплати податків і зборів, тоді як законодавчий орган уповноважений визначати обов'язок щодо сплати податків і зборів.
Надання Верховній Раді України повноважень приймати закони (п.3 ч. 1 ст. 85 Конституції України) означає можливість законодавчого органу на власний розсуд визначати зміст законів, що ним ухвалюються. Обмеженнями законодавчих повноважень Верховної Ради України є норми Конституції України та міжнародні зобов'язання України. Своєю чергою, будь-які попередні закони Верховна Рада України може змінювати, оскільки зміна законів (будь-як і будь-яких) власне і становить зміст конституційних повноважень Верховної Рад України, тобто здійснюється не всупереч, а відповідно до статей 85, 91, 92 Конституції України. Це стосується і повноважень Верховної Ради України щодо ухвалення та/або зміни законів з оподаткування.
Позивачем не враховано тієї обставини, що вказані зміни до податкового законодавства України, приймались під час повномасштабної війни, в умовах агресії російської федерації проти України, з метою забезпечення видатків на оборону та соціальний захист населення в складних економічних умовах.
Таким чином, вказані зміни до податкового законодавства жодним чином не порушують наведені позивачем правові принципи, на яких ґрунтується податкове законодавство.
Відтак, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ГУ ДПС діяло у порядку, на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Правових підстав вважати прийняте податкове повідомлення-рішення неправомірним не має.
Крім того, як зазначає ГУ ДПС в Харківській області у відзиві на позов, позивачем 18.07.2024 було сплачено грошове зобов'язання за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» в сумі 30834,10 грн, згідно платіжного доручення № 1182 від 18.07.2024, та станом на 31.08.2024 за позивачем рахується переплата у розмірі 571,45 грн, що свідчить про згоду позивача з виявленими порушеннями під час сплати грошових коштів. Дана обставина підтверджується доданою до відзиву ІКП (інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5) ФО-П ОСОБА_1 за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб».
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18.04.2024 №0/20788/2420, яким ФО-П ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» на загальну суму 30261,00 грн (за податковим зобов'язанням - 27510,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2751,00 грн..
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов