Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
19.03.2025 р. справа №520/35838/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
проскасування наказу,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 19.12.2024р. №1289 в частині застосування догани до заступника начальника - начальника слідчого відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції Головного управління поліції в Харківській області - капітана поліції ОСОБА_1 .
Аргументуючи цю вимогу зазначив, що дисциплінарних проступків не скоював; належно виконував обов»язки за посадою; службове розслідування було призначено відносно працівників Слідчого управління ГУ НП в Харківській області, а тому не повинно було стосуватись заявника, який є працівником Відділу поліції №2 Харківського РУП №2 ГУ НП в Харківській області; дисциплінарний проступок було виявлено - 12.11.2024р., а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності було винесено - 19.12.2024р., тобто поза межами строку в один місяць від дати виявлення проступку; службове розслідування було проведено в умовах особистої зацікавленості голови дисциплінарної комісії; в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності зазначено недостовірні дані в частині по-батькові ( ОСОБА_2 замість ОСОБА_3 ); службове розслідування тривало понад визначені законом строки; оскаржений наказ ГУ НП в Харківській області від 19.12.2024р. №1289 особовому складу не оголошувався; досудове розслідування у кримінальних провадженнях №12021226220000259, №42024222020000027, №42021222020000038, №42024222020000009, №42021222020000137 здійснювалось у відповідності до норм кримінального процесуального законодавства; у провадженні заявника як слідчого перебувало лише кримінальне провадження №42021222020000038.
Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління, орган публічної адміністрації) із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що подія скоєння дисциплінарного проступку мала місце. Наполягав, що обставини події проступку оцінені вірно, міра відповідальності обрана правильно, процедура накладення покарання дотримана, рішення про дисциплінарне стягнення прийнято повноважною особою.
Матеріали позову були отримані судом - 30.12.2024р.
Рішення про відкриття провадження в адміністративній справі було прийнято судом після усунення недоліків в оформленні позову - 27.01.2025р
Дана ухвала була отримана відповідачем - 27.01.2025р. о 14:17год.
11.02.2025р. судом від відповідача була отримана заява про продовження процесуального строку.
Відзив на позов було отримано судом - 19.02.2025р.
Ухвалою суду від 03.03.2025р. було відмовлено у продовженні процесуального строку на подачу відзиву на позов.
При цьому, з огляду на зміст ч.2 ст.19 Конституції України та норми КАС України суд не знаходить підстав ані для недолучення до матеріалів справи процесуального документа у вигляді відзиву на позов, ані для повернення цього процесуального документа, ані для кваліфікації обставини подання заявником процесуального документа у вигляді відзиву на позов поза межами визначеного судом строку у якості обставини визнання позову.
Викладені у означеному процесуальному документі доводи суб»єкта владних повноважень судом під час відправлення правосуддя у межах даної справи не оцінюються, але подані суб»єктом владних повноважень на виконання вимоги суду докази (котрі були витребувані судом за власною ініціативою згідно з ч.4 ст.9 КАС України) у даному конкретному випадку підлягають оцінці і врахуванню судом під час вирішення спору по суті.
05.03.2025р. судом були отримані письмові пояснення відповідача - суб»єкта владних повноважень.
13.03.2025р. судом були отримані додаткові пояснення відповідача.
За відсутності суттєвих та істотних процесуальних перешкод викладені у згаданому письмовому процесуальному документі аргументи суб»єкта владних повноважень підлягають оцінці судом під час розгляду справи.
З огляду на сплив строків подання сторонами справи процесуальних документів у вигляді відповіді на відзив та заперечень, на відсутність відповідних клопотань про існування об'єктивно нездоланних та непереборних перешкод, на незмінність визначеного у ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства у будь-якій адміністративній справі, на те, що здобуті судом докази з достатньою повнотою висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.
Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі процесуальних документів сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить до громадянства України, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 ; згідно з наказом ГУ НП в Харківській області від 01.03.2021р. №121 о/с був призначений на посаду заступника начальника слідчого відділення Відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №2 ГУ НП в Харківській області.
До кола службових обов»язків заявника за зазначеною посадою згідно з ч.2 ст.39 Кримінального процесуального кодексу України входить, зокрема: 1) визначення слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих; 2) відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування; 3) ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, надання слідчому письмових вказівок, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора; 4) вжиття заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим; 5) погодження проведення слідчих (розшукових) дій та продовження строку їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом; 6) здійснення досудового розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого; 7) здійснення інших повноважень, передбачених цим Кодексом.
З огляду на зміст ч.2 ст.39 Кримінального процесуального кодексу України у кореспонденції з положеннями ч.1 ст.2 Кримінального процесуального кодексу України суд доходить до переконання про те, що керівник органу досудового розслідування обтяжений національним законом України обов»язком ознайомлюватись із матеріалами усіх досудових розслідувань, котрі знаходяться у провадженні конкретного органу досудового розслідування як з метою з»ясування стану досудового розслідування у кримінальному провадженні як ефективного чи неефективного, так і з метою вжиття заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим.
Тому доводи заявника про те, що межі відповідальності особи за посадою керівника (заступника керівника) органу досудового розслідування обмежені виключно кримінальними провадженнями, у яких згадана особа безпосередньо виконує функції слідчого слід визнати юридично неспроможними через явну та очевидну невідповідність змісту ч.2 ст.39 КПК України та завданням кримінального судочинства згідно з ч.1 ст.2 КПК України.
Окрім того, обов»язки заявника за згаданою вище посадою визначені також і ч.2 ст.9 КПК України, де указано, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Також, обов»язки заявника за згаданою вище посадою визначені ч.1 ст.25, ч.1 ст.28, ч.1 ст.92 КПК України, де указано, що слідчий зобов'язаний в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила; кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки (при цьому, розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень); обов'язок доказування покладається на слідчого.
Заступником начальника ГУ НП в Харківській області - начальником слідчого управління за результатами вивчення та заслуховування стану досудового розслідування у кримінальних провадженнях: №12021226220000259, №42024222020000027, №42021222020000038, №42024222020000009, №42021222020000137 було складено рапорт від 12.11.2024р. №28956/119-02/24-2024 про незадовільний стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях.
Доказів внесення до указаного рапорту недостовірних відомостей, складання рапорту неповноважною особою та не з причини належного ставлення до виконання функцій контролю за діяльністю підпорядкованого органу досудового розслідування, а з мотивів помсти, утисків, особистої неправомірної зацікавленості, будь-яких інших факторів негативного характеру матеріали справи не містять.
Із посиланням на рапорт заступника начальника ГУ НП в Харківській області - начальника слідчого управління від 12.11.2024р. №28956/119-02/24-2024 ГУ НП в Харківській області було видано наказ від 19.11.2024р. №2470 з приводу призначення службового розслідування.
При цьому, службове розслідування було призначено не відносно конкретних поліцейських, які обіймають штатні посади в організаційній структурі саме ГУ НП в Харківській області, а відносно осіб, котрі є відповідальними за належну організацію досудового розслідування у кримінальних провадженнях: №12021226220000259, №42024222020000027, №42021222020000038, №42024222020000009, №42021222020000137.
Відтак, доводи заявника з цього приводу слід визнати помилковими, позаяк перелічені вище кримінальні провадження знаходились у провадженні саме слідчого відділення Відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №2 ГУ НП в Харківській області, а не слідчого управління ГУ НП в Харківській області, а суто технічна помилка у тексті розпорядчого документа суб»єкта владних повноважень у даному конкретному випадку не призвела до погіршення правового становища заявника.
Доказів оскарження заявником названого наказу до суду або посадової (службової) особи поліції вищого рівня матеріали справи не містять.
Наказом Управління від 19.11.2024р. №2470 для проведення згаданого службового розслідування було створено Дисциплінарну комісію у складі: начальника відділу СУ полковника поліції Настенка А.В. (голова Комісії), слідчого відділу СУ підполковника поліції Ахман І.Д. (член Комісії), слідчого відділу СУ Колмик Т.І. (член Комісії) (далі за текстом - Дисциплінарна комісія, Комісія).
Належно обґрунтованих доводів про наявність особистої зацікавленості членів Дисциплінарної комісії у конкретних наперед визначених висновках службового розслідування текст позову не містить, у ході розгляду справи заявник таких аргументів не висловлював, суд за власною ініціативою у порядку ч.4 ст.9 КАС України ознак існування таких доказів не виявив.
Доказів наявності реального конфлікту інтересів або потенційного конфлікту інтересів у стосунках заявника та членів Дисциплінарної комісії матеріали справи не містять.
Ознак існування неприязних стосунків між заявником та членами створеної згаданим наказом дисциплінарної комісії (далі за текстом - Дисциплінарна комісія) судом на виконання вимог ст.9 КАС України не виявлено, таких доказів заявником до суду не подано.
Окремо суд зважає, що у разі наявності у розпорядженні заявника об»єктивних даних про упередженість та особисту зацікавленість членів Комісії у формуванні спотворених, перекручених та недостовірних висновків службового розслідування (тобто наявності факту вчинення протиправних діянь у мовах конфлікту інтересів) заявник у силу приписів Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII «Про запобігання корупції» повинен був виконати функції викривача корупції і повідомити про це письмовим рапортом керівника ГУ НП в Харківській області (як особу, котра призначила службове розслідування).
Проте, матеріали справи не містять доказів виконання заявником цього обов»язку.
Суд відзначає, що під час проведення службового розслідування заявник не перебував у стані тимчасової непрацездатності.
Заявник був обізнаний із призначенням та проведенням службового розслідування.
За твердженням суб»єкта владних повноважень 22.11.2024р., 23.11.2024р., 02.12.2024р. заявнику повідомлялась пропозиція про надання письмових пояснень у межах службового розслідування.
Такі письмові пояснення були надані заявником - 05.12.2024р., що прямо суперечить одному із доводів позову про існування у суб»єкта владних повноважень завершити призначене в умовах дії правового режиму воєнного стану службове розслідування протягом 15 днів з дати початку.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів існування непереборних та нездоланних перешкод у наданні заявником таких пояснень протягом періоду часу 19.11.2024р.-03.12.2024р. з урахуванням обставини проведення Слідчим управлінням ГУ НП в Харківській області до 19.11.2024р. заходу із заслуховування стану організації та проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12021226220000259, №42024222020000027, №42021222020000038, №42024222020000009, №42021222020000137.
Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 03.12.2024р. (далі за текстом - Висновок).
Отже, у даному конкретному випадку Дисциплінарною комісією було дотримано строк проведення призначеного службового розслідування.
У тексті Висновку діяння та вчинки заявника під час організації контролю та проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12021226220000259, №42024222020000027, №42021222020000038, №42024222020000009, №42021222020000137 були кваліфіковані у якості порушення службової дисципліни за рахунок недотримання приписів ч.2 ст.9, ч.1 ст.25, ч.1 ст.28, ст.39, ч.1 ст.92 КПК України, п.4 розділу V, п.п.2 п.3 Розділу VI наказу МВС України від 06.07.2017р. №570.
Так, за змістом Висновку для вивчення до СУ ГУНП в Харківській області на підставі службової телеграми від 25.10.2024 № 27463/119-24/03-2024 надано 5 кримінальних проваджень: №12021226220000259, № 42024222020000027, № 42021222020000038, №42024222020000009, № 42021222020000137.
У слідчому управлінні ГУНП в Харківській області зазначені кримінальні провадження були вивчені та заслухано стан їх досудового розслідування. За результатами вивчення стан досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях визнано незадовільним.
Згідно з викладеними у Висновку від 03.12.2024р. судженнями суб»єкта владних повноважень та згідно з наявними в матеріалах справи доказами, долученими відповідачем до заяви від 12.03.2025р., досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021222020000137 від 16.08.2021 здійснювалось СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Денисенко О.О., який з 25.08.2021р. був призначений слідчим, проведення досудового розслідування з 07.07.2023р. було доручено старшому слідчому СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області Нєжновій М.П.
22.07.2022р. заявником без проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій, без призначення нової судової будівельно-технічної експертизи в іншій експертній установі було винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України через те, що експертною установою постанова слідчого повернута без виконання, а також, що в ході проведення досудового розслідування не було встановлено об'єктивних ознак здійснення розтрати чи привласнення грошових коштів з боку посадових осіб, та не встановлено факт завищення вартості будівельних робіт, передбачених договором.
25.07.2022р. Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова указана постанова про закриття кримінального провадження була скасована як незаконна та передчасна із наданням вказівки про необхідність провести судову будівельно-технічну експертизу, допитати всіх очевидців кримінального правопорушення та виконати інші процесуальні дії.
17.03.2023р. заявникові з Київського НДІСЕ надійшло повідомлення від 03.03.2023 № 23001/22-44 про неможливість надання висновку на постанову заступника начальника СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітана поліції Денисенка О.О. від 17.08.2022 (відсутня у матеріалах кримінального провадження).
У цьому повідомленні зазначено, що 07.09.2022 заступнику начальника СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітану поліції Денисенку О.О. було направлено лист № 6288/7987-5-22/44 погодити строк проведення експертизи у строк понад 90 днів та клопотання експерта про надання додаткових документів (зазначені документи у матеріалах кримінального провадження також відсутні). Проте, клопотання експерта про надання додаткових матеріалів від 01.09.2022 не виконано. У зв'язку з тим, що не було надано додаткові матеріали, зазначені в клопотанні експерта №23001/22-44 від 01.09.2022 для проведення повного дослідження та формулювання висновків за поставлених питань, на підставі ст.69 КПК України та п.п. 1.13, 2.1, 2.2 та 4.10 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», у проведенні експертизи було відмовлено.
Згідно з викладеними у Висновку від 03.12.2024р. судженнями суб»єкта владних повноважень у період 17.08.2022р.-07.07.2023р. заявником у досудовому розслідуванні не було проведено жодної слідчої дії і 07.07.2023 проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021222020000137 було доручено старшому слідчому СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майору поліції Воронкіній Я.О., якою також не було виконано жодної слідчої дії.
02.01.2024 Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова було скасовано постанову старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції Воронкіної Я.О. від 29.12.2023р. про закриття кримінального провадження № 42021222020000137 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, як незаконну та необґрунтовану, оскільки слідчим не проведено належних слідчих (розшукових) дій, не проведено економічної експертизи на підтвердження чи спростування суми спричинених збитків.
З 02.01.2024р. по 14.08.2024р. старшим слідчим Воронкіною Я.О. не було проведено жодної слідчої (розшукової) дії, і лише 14.08.2024 до Фрунзенського районного суду м. Харкова було подано клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів Управління екології та благоустрою Департаменту ЖКГ Харківської міської ради, у задоволенні якого судом 27.08.2024 відмовлено через те, що слідчий та прокурор не довели наявність достатніх підстав, що документи самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами мають суттєве значення для кримінального провадження.
14.08.2024 до Фрунзенського районного суду м. Харкова було подано клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів ТОВ «Центр будівельної комплектації», у задоволенні якого судом 27.08.2024 відмовлено через те, що слідчий та прокурор не довели наявність достатніх підстав, що документи самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами мають суттєве значення для кримінального провадження.
В подальшому, з часу отримання ухвал слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова, з 27.08.2024 по 04.11.2024, на момент заслуховування в СУ ГУНП в Харківській області стану досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021222020000137, не виконано жодної слідчої дії, рішення не прийнято.
Інформація по цьому кримінальному провадженню підписана старшим слідчим СВ ВП майором поліції Воронкіною Я. (т.1 а.с.153).
Підсумково у Висновку від 03.12.2024р. суб»єктом владних повноважень було зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021222020000137 фактично не проводилось, не допитано жодної особи, жодне клопотання експертів не виконано, неодноразово приймалось передчасне рішення про закриття кримінального провадження. Слідчі обмежились лише наданням запитів - вимог в порядку ст. 93 КПК України, поданням клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів та призначенням судових будівельно-технічних експертиз.
З наведених доводів слідує, що заявник особисто проводив досудове розслідування в означеному кримінальному провадженні, а тому є відповідальним за явну та очевидну неефективність досудового розслідування, а після доручення проведення досудового розслідування іншому слідчому повинен був здійснювати контроль за ефективністю досудового розслідування.
Жодних доводів та доказів на спростування цих обставин заявник до суду не подав.
А тому суд доходить до переконання про підтвердження неналежного виконання заявником обов»язків за посадою за цим епізодом.
Згідно з викладеними у Висновку від 03.12.2024р. судженнями суб»єкта владних повноважень та згідно з наявними в матеріалах справи доказами, долученими відповідачем до заяви від 12.03.2025р., досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021222020000038 від 05.05.2021 здійснювалось слідчим відділенням відділу поліції № 2 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області. З 11.02.2022р. кримінальне провадження № 42021222020000038 від 05.05.2021 було прийнято до провадження капітаном поліції Денисенко О.О.
15.02.2022 за № 59/1138 до Харківської міської ради було направлено запит з метою витребування документів з приводу підготовки та проведення державної закупівлі за ідентифікаторами: UA-2021-03-05-001891-b, UA-2021-09-16-003802-с, щодо виконання робіт із відновлення елементів благоустрою по вул. Грицевця, 50 в м. Харкові, згідно договорів № 117 від 13.04.2021 та № 430 від 28.09.2021, укладеного між Управлінням екології та благоустрою Управлінням екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради й ФОП ОСОБА_4 , на що отримано відповідь від міської ради за № 494/8-22 від 17.06.2022 з відмовою у наданні даних документів за запитом без ухвали слідчого судді.
До Октябрського районного суду м. Полтави направлено клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які знаходяться у володінні Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради й ФОП ОСОБА_4
04.07.2022 вказане клопотання задоволено та слідчим суддею винесено відповідні ухвали з дозволом на здійснення тимчасового доступу до речей і документів.
07.07.2022 у даному кримінальному провадженні призначено судову будівельно-технічну експертизу до ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса» з метою визначення реального об'єму та вартості виконаних будівельних робі для встановлення суми матеріальних збитків завданих бюджету, внаслідок можливих неправомірних дій з боку зазначених раніше посадових осіб.
Також за даним фактом допитано учасника та переможця даних державних тендерів ФОП ОСОБА_4 , який відмовився від дачі будь-яких показань стосовно себе, користуючись правами передбаченими ст. 63 Конституції України.
В подальшому ФОП ОСОБА_4 доступу до тендерної, технічної документації та інших документів щодо виконання договорів № 117 від 13.04.2021 та № 430 від 28.09.2021 стосовно виконання робіт із відновлення елементів благоустрою по вул. Грицевця, 50 в м. Харкові, не надав, мотивуючи що нібито втратив документи при невідомих обставинах.
28.10.2024 до Харківської міської ради направлено запит щодо надання інформації стосовно відновлення втраченої документації відносно вказаних державних закупівель.
Протягом усього 2022 року заявником у порядку ст. 93 КПК України було направлено 1 вимогу на отримання інформації та документів, підготовлено 2 клопотання на отримання тимчасового доступу до речей та документів, отримано 1 ухвалу суду, по якій тимчасовий доступ до речей та документів не проводився. Призначено проведення 1 судової будівельно-технічної експертизи. При цьому, доручення оперативному підрозділу в порядку ст. 40 КПК України не надавались. Слідчі дії протягом усього 2022 року не проводились.
Протягом усього 2023 року заявником у порядку ст. 93 КПК України направлено 5 вимог на отримання інформації та документів, підготовлено 3 клопотання на отримання тимчасового доступу до речей та документів, отримано 3 ухвали суду, по яким тимчасові доступи до речей та документів не проводились, в якості свідків допитано 2 особи. При цьому, судові будівельно-технічні експертизи не призначались, доручення оперативному підрозділу в порядку ст. 40 КПК України не надавались.
Протягом 19.07.2023-17.10.2023 було підготовлено та направлено в суд 6 клопотань про проведення обшуку, які судом задоволені не були.
За весь 2024 рік було направлено 2 вимоги на отримання інформації та документів та було підготовлено та направлено в суд 1 клопотання про проведення обшуку, яке судом задоволено не було. Слідчі дії протягом усього 2024 року не проводились.
Інформація про даному кримінальному провадженню підписана особисто заявником. (т.1 а.с.148).
Підсумково у Висновку від 03.12.2024р. суб»єктом владних повноважень було зазначено, що у названому досудовому розслідуванні наявна необґрунтована тяганина, слідчі дії проводяться епізодично.
З наведених доводів слідує, що заявник особисто проводив досудове розслідування в означеному кримінальному провадженні, а тому є відповідальним за явну та очевидну неефективність досудового розслідування.
Жодних доводів та доказів на спростування цих обставин заявник до суду не подав.
А тому суд доходить до переконання про підтвердження неналежного виконання заявником обов»язків за посадою за цим епізодом.
Згідно з викладеними у Висновку від 03.12.2024р. судженнями суб»єкта владних повноважень досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021226220000259 від 03.06.2021р. здійснювалось СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській з 25.08.2021р. капітаном поліції Денисенко О.О., проведення досудового розслідування з 26.10.2022р. було доручено колишньому т.в.о. старшого дізнавача СД ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майору поліції Воронкіній Я.О.
З 03.06.2021 по 28.07.2021 у кримінальному провадженні не проведено жодної слідчої дії.
28.07.2021 в порядку ст. 40 КПК України до УСБУ в Харківській області направлено доручення.
10.08.2021 в якості свідків допитано начальника ЦОФС філії «Харківська дирекція» АТ «Укрпошта» ОСОБА_5 , головного бухгалтера філії «Харківська дирекція» АТ «Укрпошта» ОСОБА_6 , фахівця сектору внутрішнього аудиту філії «Харківська дирекція» АТ «Укрпошта», начальника сектору внутрішнього аудиту філії «Харківська дирекція» АТ «Укрпошта» Бєсєдіна О.М.
06.09.2021 проведення досудового розслідування було доручено слідчому СВ ВП № 2 ХРУП
№ 2 ГУНП в Харківській області Нєжновій М.П., якою без проведення жодної слідчої дії 30.09.2021 винесена постанова про закриття кримінального провадження №12021226220000259 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
25.01.2022 Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова зазначена постанова була скасована і надано вказівки провести судову економічну експертизу для підтвердження суми спричинення збитків філії «Харківська дирекція» АТ «Укрпошта» та допитати в якості свідків працівників філії «Харківська дирекція» АТ «Укрпошта».
З часу скасування постанови про закриття кримінального провадження (тобто з 25.01.2022 по 21.08.2023, протягом 1 року 7 місяців) по кримінальному провадженню не було виконано жодної слідчої дії.
21.08.2023 старшим слідчим СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майором поліції Воронкіною Я.О. (проведення досудового розслідування якій доручено 26.10.2022) призначено судову економічну експертизу, а 28.08.2023 винесено постанову про уточнення питання, поставленого на вирішення експерта при проведенні судової економічної експертизи.
01.09.2023 надійшло клопотання експерта Харківського НДЕКЦ МВС України про надання додаткових документів.
14.09.2023 старшим слідчим Воронкіною Я.О. на підставі ст. 93 КПК України до ВПЗ Харків-176 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» направлено вимогу про надання запитуваних експертом документів, відповідь відсутня.
17.10.2023 слідчому направлено повідомлення Харківського НДЕКЦ МВС України про неможливість проведення експертизи через невиконання клопотання експерта від 01.09.2023.
30.10.2023 старшим слідчим Воронкіною Я.О. призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському НДЕКЦ МВС України.
Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 26.12.2023 № СЕ-19/121-23/26527-ЕК наданими на дослідження документами зафіксована в Акті про результати інвентаризації від 29.04.2021 нестача грошових коштів у касі ВПЗ Харків-176 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» станом на 29.04.2021 в розмірі 201144,86 грн. не підтверджується.
29.12.2023 старшим слідчим Воронкіною Я.О. була винесена постанова про закриття кримінального провадження № 12021226220000259 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яка 02.01.2024 скасована Немишлянською окружною прокуратурою м.Харкова, як незаконна та передчасна, і в порядку ст. 36 КПК України надано вказівки.
Лише через місяць після скасування постанови про закриття, а саме 01.02.2024, в якості свідка допитано ОСОБА_7 , яка з літа 2019 року по червень 2021 року працювала оператором ВПЗ Харків-176 Харківської дирекції АТ «Укрпошта».
09.02.2024 в якості потерпілої допитано ОСОБА_8 .
У період з 09.02.2024 по 04.11.2024 у вказаному кримінальному провадженні не було проведено жодної слідчої (розшукової) дії.
Підсумково у Висновку від 03.12.2024р. суб»єктом владних повноважень було зазначено, що у названому досудовому розслідуванні заявником не забезпечена організація належного рівня досудового розслідування.
З наведених доводів слідує, що заявник є відповідальним за явну та очевидну неефективність досудового розслідування як керівник органу досудового розслідування.
Жодних доводів та доказів на спростування цих обставин заявник до суду не подав.
А тому суд доходить до переконання про підтвердження неналежного виконання заявником обов»язків за посадою за цим епізодом.
Згідно з викладеними у Висновку від 03.12.2024р. судженнями суб»єкта владних повноважень досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024222020000027 від 23.04.2024 здійснювалось СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, проведення досудового розслідування 26.04.2024 доручено старшому слідчому СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майору поліції Воронкіній Я.О.
Протягом місяця, тобто з 26.04.2024 по 29.05.2024 старшим слідчим Воронкіною Я.О. не проведено жодної слідчої дії.
29.05.2024 в порядку ст. 93 КПК України ліквідатору ТОВ «Таміра» арбітражному керуючому К. Леонову направлено вимогу надати документи.
Згідно з відповіддю арбітражного керуючого К. Леонова від 19.06.2024 вказана вимога оформлена неналежним чином, а тому не прийнята до розгляду та виконання.
29.05.2024 в порядку ст. 93 КПК України до Господарського суду Дніпропетровської області направлено вимогу щодо надання дозволу ознайомитися з матеріалами справи, яка перебуває в Господарському суді Дніпропетровської області та виготовлення необхідних копій з цієї справи.
30.07.2024 до Фрунзенського районного суду м. Харкова направлено клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, а саме до матеріалів господарської справи про банкрутство ТОВ «Таміра», в задоволенні якого 05.08.2024 судом відмовлено.
16.08.2024 направлено відповідь арбітражному керуючому К. Леонову на його запит щодо процесуального статусу у кримінальному провадженні.
29.08.2024 до Фрунзенського районного суду м. Харкова направлено клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, а саме до матеріалів господарської справи про банкрутство ТОВ «Таміра», в задоволенні якого 06.09.2024 судом відмовлено.
17.09.2024 до Фрунзенського районного суду м. Харкова направлено клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, а саме до матеріалів господарської справи про банкрутство ТОВ «Таміра», в задоволенні якого 23.09.2024 судом відмовлено.
У період з 23.09.2024 по 04.11.2024 у вказаному кримінальному провадженні не проведено жодної слідчої (розшукової) дії.
Підсумково у Висновку від 03.12.2024р. суб»єктом владних повноважень було зазначено, що у названому досудовому розслідуванні заявником не забезпечена організація належного рівня досудового розслідування.
З наведених доводів слідує, що заявник є відповідальним за явну та очевидну неефективність досудового розслідування як керівник органу досудового розслідування.
Жодних доводів та доказів на спростування цих обставин заявник до суду не подав.
А тому суд доходить до переконання про підтвердження неналежного виконання заявником обов»язків за посадою за цим епізодом.
Згідно з викладеними у Висновку від 03.12.2024р. судженнями суб»єкта владних повноважень досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024222020000009 від 31.01.2024р. здійснювалось СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області.
27.03.2024 т.в.о. начальника СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Денисенком О.О. було відібрано пояснення у ОСОБА_9 , ліквідатора ФОП ОСОБА_10 за період з 31.05.2011 по 12.04.2012. Долучено довідки ПНД, НД відносно ОСОБА_9
26.04.2024 заявником було направлено клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме документів судових справ про визнання банкрутом Телитченко А.О., ОСОБА_10 до Фрунзенського районного суду м. Харкова, за результатами розгляду 07.05.2024 клопотання задоволено частково.
29.06.2024, без проведення будь-яких слідчих дій, кримінальне провадження № 42024222020000009 від 31.01.2024 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
10.07.2024 постановою прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харків Харківської обласної було скасовано постанову про закриття кримінального провадження, як незаконну та необґрунтовану.
16.09.2024 було направлено запит до Господарського суду Харківської області на ознайомлення з матеріалами судової справи, за результатами розгляду запиту отримано відмову в ознайомленні з повідомленням, що володілець сам виготовить необхідні матеріали.
У період з 16.09.2024 по 04.11.2024 у вказаному кримінальному провадженні не було проведено жодної слідчої (розшукової) дії.
Підсумково у Висновку від 03.12.2024р. суб»єктом владних повноважень було зазначено, що у названому досудовому розслідуванні заявником ані особисто у якості слідчого, ані у спосіб контролю як керівником органу досудового розслідування не була забезпечена організація належного рівня досудового розслідування.
З наведених доводів слідує, що заявник є відповідальним за явну та очевидну неефективність досудового розслідування як керівник органу досудового розслідування.
Жодних доводів та доказів на спростування цих обставин заявник до суду не подав.
А тому суд доходить до переконання про підтвердження неналежного виконання заявником обов»язків за посадою за цим епізодом.
У межах службового розслідування відносно заявника була складена службова характеристика від 11.02.2025р. виключно позитивного змісту (т.1 а.с.117).
19.12.2024р. п.2 наказу ГУ НП в Харківській області від 19.12.2024р. №1289 до заявника з відображених тексті складеного за наслідками проведеного на виконання наказу ГУ НП в Харківській області від 19.11.2024р. №2470 Акту службового розслідування було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Заявник був ознайомлений із наказом ГУ НП в Харківській області від 19.12.2024р. №1289 шляхом проставлення особистого фізичного власноручного підпису - 26.12.2024р. (т.1 а.с.92).
Згідно з наказом ГУ НП в Харківській області від 31.12.2024р. №1335 до п.2 наказу ГУ НП в Харківській області від 19.12.2024р. №1289 були внесені зміни в частині виправлення по-батькові заявника. (т.1 а.с.90).
Стверджуючи про невідповідність закону накладеного дисциплінарного покарання, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію", а також Дисциплінарного статуту Національної поліції України (затверджений Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII; далі за текстом - Статут, Дисциплінарний статут).
Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись приписами Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу", Кодексу законів про працю України, Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 15.11.1996р. №504/96-ВР "Про відпустки" тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті служби у поліції.
Частиною 1 ст.2 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Як указано у ст.6 названого закону, поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.12 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського. Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1 ч.1 ст.18); професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (п.2 ч.1 ст.18); поважати і не порушувати прав і свобод людини (п.3 ч.1 ст.18).
У силу дії спеціальної норми права - ч.2 ст.18 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Як передбачено ч.1 ст.64 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію", особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Таким чином, суд доходить до переконання про те, що інститут Присяги працівника поліції вже сам по собі призначений імперативно забезпечити зразкове дотримання публічним службовцем - поліцейським закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій (приватній) діяльності.
При цьому, у кореспонденції з ч.2 ст.18 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" інститут Присяги працівника поліції забезпечує необхідність виконання завдань поліції безперервно та незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено.
За визначенням ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
У силу ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту до змісту службової дисципліни також віднесено такі обов'язки поліцейського як: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, у розумінні ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту визнається дисциплінарним проступком.
Отже, до кола формальних ознак дисциплінарного проступку поліцейського належать: 1) недотримання вимог чинних нормативно-правових актів; 2) недотримання Присяги працівника поліції; 3) невиконання наказів керівників; 4) неналежний рівень знань положень нормативно-правових актів та змісту власних функціональних обов'язків за посадою; 5) не виявлення поваги до прав, честі і гідності людини, не утримання від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 6) ненадання допомоги та не запобігання вчиненню правопорушень; 7) не вжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського із одночасним інформуванням про це безпосереднього керівника; 8) не утримання від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки; 9) не утримання від дій, що підривають авторитет Національної поліції України; 10) недотримання правил внутрішнього розпорядку; 11) невиконання заходів безпеки у службовій діяльності; 12) незабезпечення належного рівня власної професійної підготовки (кваліфікації); 13) неналежне ставлення до збереження службового майна, незабезпечення належного стану зброї та спеціальних засобів; 14) не виявлення поваги до честі і гідності інших поліцейських і працівників поліції, не надання допомоги іншим поліцейським, не стримування інших поліцейських від вчинення правопорушень; 15) не дотримання правил носіння однострою та знаків розрізнення; 16) не сприяння керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не інформування керівника про будь-які порушення службової дисципліни; 17) перебування на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 18) невжиття заходів із забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України.
Розглядаючи дану справу, суд наголошує, що у межах спірних правовідносин заявник був притягнутий до дисциплінарної відповідальності саме у зв»язку із неналежним виконанням обов»язків за штатною посадою поліцейського в організаційній структурі тероргану Національної поліції України - керівника органу досудового розслідування як в частині відсутності контролю за ефективним досудовим розслідуванням кримінальних проваджень іншими слідчими, так і в частині відсутності ефективного досудового розслідування під час особистого виконання повноважень слідчого.
Такі діяння охоплюються змістом ч.2 ст.9, ч.1 ст.25, ч.1 ст.28, ст.39, ч.1 ст.92 Кримінального процесуального кодексу України.
Доказів протилежного заявником до суду під час розгляд справи не подано.
Згідно з ч.1 ст.2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За наведеними у ч.1 ст.2 Кримінального процесуального кодексу України визначеннями досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п.5 ч.1 ст.2); керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, заступники зазначених посадових осіб у межах своїх повноважень (п.8 ч.1 ст.2).
Відповідно до ч.1 ст.25 Кримінального процесуального кодексу України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Як то указано у ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до ч.1 ст.219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Згідно з ч.3 ст.219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене: 1) протягом сімдесяти двох годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу; 2) протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім; 3) протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 298-4 цього Кодексу; 4) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
З наведених норм права слідує, що процесуальна діяльність слідчого та керівника органу досудового розслідування повинна бути спрямована, зокрема, на достовірне з"ясування у межах розумних строків питань про наявність події та складу кримінального правопорушення, про наявність винної у вчиненні кримінального правопорушення особи і завершення досудового розслідування у максимально стислі строки, що узгоджується із публічними інтересами громадського суспільства на збереження довіри до функціонування органів правопорядку.
Невиконання цих завдань означеними вище суб"єктами права повинна бути зумовлена дією розумних факторів чи нездоланних (непереборних) перешкод.
Між тим, у ході розгляду справи, доказів наявності об»єктивних даних, які б засвідчували існування нездоланних та непереборних перешкод для організації контролю за належним ефективним виконання функцій слідчих працівниками очолюваного органу досудового розслідування та проведення ефективного досудового розслідування під час особистого виконання функцій слідчого - заявник до суду не подав, а судом за власною ініціативою на виконання приписів ч.4 ст.9 КАС України таких доказів не здобуто, ознак існування джерел отримання таких даних не виявлено.
Продовжуючи розгляд справив частині посилань заявника на упередженість голови дисциплінарної комісії, суд зазначає, що з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту передбачено проведення службового розслідування, під яким відповідно до ч.1 ст.14 цього ж Дисциплінарного статуту розуміється діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Процедури та механізми функціонування дисциплінарних комісій в органах та підрозділах Національної поліції України визначені приписами Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (затверджене наказом МВС України від 07.11.2018р. №893, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.11.2018р. за №1356/32808; далі за текстом - Положення №893).
За правилом п.3 розділу І Положення №893 дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. У разі призначення службового розслідування за відомостями про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, що потребує значного обсягу дій, зокрема опитування великої кількості поліцейських та інших осіб, витребування та аналізу значного обсягу матеріалів, уповноважений керівник може призначати заступника голови дисциплінарної комісії. Головою дисциплінарної комісії, утвореної в поліції, може бути лише поліцейський.
Згідно з п.10 розділу І Положення №893 забороняється включати до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, щодо якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, заінтересованих у результатах розслідування.
Процедури та механізми проведення службового розслідування відносно поліцейських деталізовані приписами Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України (затверджений наказом МВС України від 07.11.2018р. №893, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.11.2018р. за №1356/32808; далі за текстом - Порядок №893).
У спірних правовідносинах під час створення Дисциплінарної комісії було дотримано критерій чисельності осіб та критерій неупередженості, службове розслідування було призначено та проведено.
Ознак порушення прав та інтересів заявника у процедурі службового розслідування матеріали справи не містять, позаяк заявник був обізнаний із фактом проведення службового розслідування, але правом на надання пояснень не скористався.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.
Згідно з п.2 розділу IV Порядку №893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.
Зі змісту наведених норм закону та Порядку №893 слідує, що законодавець наділив поліцейського правом "бути почутим" у ході службового розслідування.
Разом із тим, суд доходить до переконання про те, що недотримання суб»єктами владних повноважень цього права поліцейського не призводить автоматично та безальтернативно до протиправності висновків службового розслідування, оскільки юридичні наслідки нереалізації поліцейським права "бути почутим" у ході службового розслідування у кожному конкретному випадку знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому зв»язку із власною поведінкою поліцейського під час службового розслідування за критерієм сумлінності, добросовісності та доброчесності, демонстрації прагнення до відкритості, а також із існуванням істотних, вагомих та суттєвих аргументів, їх змістом та суттю.
Відсутність у поліцейського згаданих аргументів у поєднанні із дотриманням дисциплінарною комісією вимоги стосовно повноти, всебічності та достовірності з»ясування обставин об»єктивної дійсності, викладення у тексті висновку службового розслідування усіх юридично значимих факторів свідчить про відсутність порушеного права в аспекті застосування дисциплінарного покарання (заходів дисциплінарного впливу) за реально вчинений дисциплінарний проступок.
Суд відмічає, що у спірних правовідносинах суб»єкт владних повноважень створив належні умови для надання заявником особистих пояснень по суті предмету службового розслідування, але заявник відмовився від дачі свідчень згідно з ст.63 Конституції України.
Ці обставини не звільняють Дисциплінарну комісію від обов»язку виконання функції контролю за службовою дисципліною поліцейського на належному рівні із неухильним забезпеченням дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України і вичерпним з»ясуванням усіх юридично значимих факторів за власною ініціативою безвідносно до змісту та характеру поведінки конкретного поліцейського.
Стосовно обставин проведення Дисциплінарної комісією у даному конкретному випадку службового розслідування, виявлення Дисциплінарною комісією джерел доказування відносно тих обставин, котрі входять до предмету службового розслідування і використання Дисциплінарною комісією засобів доказування суд констатує, що результати процедурної діяльності суб»єктів дисциплінарного провадження повинні поза розумним сумнівом узгоджуватись із приписами ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України і не залишати ймовірності/вірогідності іншого тлумачення справжніх обставин фактичної дійсності, аніж вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, який безумовно заслуговує на запропоноване до застосування покарання.
Суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах Дисциплінарна комісія не діяла явно і очевидно свавільно, необґрунтовано чи безпідставно, адже із прийнятною поза розумним сумнівом сформулювала суть та зміст інкримінованих заявнику дисциплінарних проступків поліцейського.
Тож, продовжуючи розгляд справи по суті, суд з огляду на відсутність юридично спроможних доводів про протилежне, а також відсутність будь-яких заперечень заявника з даного питання, котрі підлягали обов»язковому повідомленню суду у порядку п.2 ч.5 ст.44, п.4 ч.5 ст.44 КАС України, керуючись сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартами доказування, визнає доведеними обставини неналежного ставлення заявника до виконання обов»язків за посадою з причин, відображених у Висновку від 03.12.2024р.
Стосовно обставин процедури здобуття Дисциплінарною комісією об»єктивних даних у межах службового розслідування та стосовно права особи, відносно якої або за фактами вчинків якої було порушено службове розслідування на особисту та безпосередню участь у процедурі службового розслідування суд зазначає, що за визначенням ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Згідно з ч.1 ст.16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Відповідно до ч.2 ст.16 Дисциплінарного статуту у разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
Згідно з ч.3 ст.26 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
З наведених норм закону чітко та безумовно витікає, що службове розслідування має присікальний строк проведення і не може тривати у часі нескінченно.
Оскільки положення наведених норм права були офіційно оприлюднені та не містять приводів для множинного тлумачення, то слід дійти висновку про те, що кожен поліцейський не може мати розумних очікувань або легітимних сподівань на те, що стан тимчасової непрацездатності (тобто хвороба) або будь-які інші фактори здатні продовжити чітко визначений законом максимальний строк проведення службового розслідування.
З огляду на зміст ст.2, ст.6, ст.8, ч.4 ст.11, ст.64 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію" кожен поліцейський не може не усвідомлювати, що повинен забезпечити дотримання ч.2 ст.19 Конституції України як під час виконання повноважень за посадою, так і під час участі у проведенні у проведенні службового розслідування, порушеного відносно нього або за фактами вчинків, до яких він є дотичним.
Водночас із цим, суд зауважує, що норми жодного чинного національного закону України не містять приписів, котрі б давали підстави для висновку про те, що обставина спливу (збігу, закінчення) строку на проведення службового розслідування сама по собі об»єктивно здатна призвести до незаконності (неправомірності) висновків службового розслідування чи спричинити виникнення підстав для звільнення поліцейського від несення визначеної законом міри юридичної відповідальності у разі достовірного підтвердження події та складу дисциплінарного проступку.
При цьому, у силу спеціального застереження ч.4 ст.11 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII "Про Національну поліцію", де указано, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції, кожен поліцейський у межах службового розслідування повинен максимально демонструвати доброчесність власної особистості, щирість намірів та непохитність прагнення до встановлення об»єктивної істини з метою максимально повного подолання ризиків виникнення та існування у населення недовіри до поліції, сприяння унеможливленню виникнення у населення розумних сумнів у застосуванні критеріїв «корпоративної єдності» задля уникнення відповідальності за винні діяння.
Тому такі фактори як: стан тимчасової непрацездатності, хвороба, догляд за дитиною або іншим членом сім»ї тощо дійсно здатні створити певні перешкоди для особистої участі поліцейського у службовому розслідуванні (порушеному відносно нього або за фактами його причетності до певних вчинків), але означений поліцейський повинен організувати власну життєдіяльність у такий спосіб, який би не створював штучних перешкод у проведенні службового розслідування, а навпаки - дозволяв би поліцейському надати особисті пояснення та докази у разі дійсного існування такого бажання.
Стосовно співвідношення меж компетенції та повноважень уповноваженого керівника поліції та із межами компетенції та повноважень Дисциплінарної комісії суд зазначає, що згідно з п.13 розділу І Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (затверджено наказом ПВС України від 07.11.2018р. №893, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.2018р. за №1356/32808; далі за текстом - Положення №893) визначено, що дисциплінарна комісія створюється на строк проведення службового розслідування.
Згідно з п.п.2 п.1 розділу ІІІ, п.п.4 п.1 розділу ІІІ, п.п.5 п.1 розділу ІІІ, п.п.6 п.1 розділу ІІІ Положення №893 дисциплінарна комісія під час проведення щодо поліцейського службового розслідування має право: викликати поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також запрошувати інших працівників органів (підрозділів) поліції, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають стосунок до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них усні або письмові пояснення, здійснювати фіксацію технічними засобами за згодою особи, з якою проводиться бесіда, її усних пояснень, а також одержувати документи, які стосуються службового розслідування; одержувати в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів службового розслідування; вивчати документи, що мають стосунок до службового розслідування, у разі потреби знімати з них копії і долучати до матеріалів службового розслідування; користуватися в установленому порядку базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та інших органів державної влади.
Згідно з п.п.2 п.3 розділу ІІІ Положення №893 член дисциплінарної комісії для з'ясування питань, пов'язаних зі службовим розслідуванням, із дотриманням чинного законодавства України відвідує органи, підрозділи, установи поліції або за погодженням з адміністрацією інші органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, отримує від їх працівників письмові або усні пояснення, документи та матеріали, що стосуються предмета службового розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (затверджений наказом МВС України від 07.11.2018р. №893, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018р. за №1355/32807; далі за текстом - Порядок №893)
Згідно з п.2 розділу І Порядку №893 територіальні органи поліції - головні управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві, а також міжрегіональні територіальні органи Національної поліції України.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №893 передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Як то указано, у п.1 розділу IV Порядку №893 уповноважений керівник або особа, яка виконує його обов'язки, під час службового розслідування: контролює роботу дисциплінарної комісії, надає голові та членам дисциплінарної комісії доручення стосовно проведення службового розслідування; розглядає клопотання про відвід голови та членів дисциплінарної комісії, скарги на їх дії або бездіяльність, за наявності підстав змінює склад дисциплінарної комісії; у разі відсутності повноважень на залучення до проведення службового розслідування представників інших органів (підрозділів, закладів, установ) поліції звертається до старших прямих керівників з клопотанням про включення до складу дисциплінарної комісії працівників цих органів (підрозділів, закладів, установ) поліції; приймає рішення про розгляд справи дисциплінарною комісією на відкритому засіданні; підписує запити до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності з метою збирання матеріалів, необхідних для проведення службового розслідування; розглядає висновок за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування) та матеріали службового розслідування; у разі незгоди із висновком службового розслідування в межах установленого строку надає доручення голові та членам комісії щодо додаткової перевірки обставин, які раніше не були відомі або не були враховані під час проведення службового розслідування, а також щодо доопрацювання висновку службового розслідування; у разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії продовжує наказом строк проведення службового розслідування, але не більш як на один місяць; затверджує висновок службового розслідування та з урахуванням зібраних за результатами його проведення матеріалів приймає рішення, що може відрізнятися від запропонованого дисциплінарною комісією; при встановленні під час службового розслідування діяння, що містить ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, уживає заходів у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За правилами п.4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до п.5 розділу VI Порядку №893 у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Згідно з п.9 розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Пунктом 1 розділу VIІ Порядку №893 визначено, що у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Звідси слідує, що: дисциплінарна комісія є тимчасовим колегіальним спеціальним суб»єктом права у структурі органів Національної поліції України; має право на усне чи письмове витребовування інформації та документів, пов'язаних із предметом службового розслідування від поліцейських цього ж самого терогану поліції, а відносно інших учасників суспільних відносин - за підписаним керівником тероргану поліції запитом; не має ані обов»язку, ані фізичної здатності здійснювати реєстрацію власно складених та адресованих іншим структурним підрозділам теорганів поліції запитів за обліками документообігу; наділена виключною компетенцією за визначення наявності або відсутності події та складу проступку поліцейського; уповноважений керівник поліції має право надати дисциплінарній комісії вказівку на проведення додаткової перевірки певних обставин та визначити відмінний від запропонованого дисциплінарною комісією вид покарання, але не має впливу на формування суджень дисциплінарної комісії як окремого, самостійного та незалежного суб»єкта владних повноважень з приводу визначення наявності або відсутності події та складу проступку поліцейського.
Продовжуючи розгляд справи, суд повторює, що згідно з п.2 ч.5 ст.44, п.4 ч.5 ст.44, п.5 ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом.
У ході розгляду справи суд доходить до переконання про те, що заявник не спростував ані відображених у тексті Висновку від 03.12.2024р. обставин змісту та характеру заходів з контролю за організацією ефективного досудового розслідування слідчими органу досудового розслідування стосовно перелічених кримінальних проваджень, ані відображених у тексті Висновку від 03.12.2024р. обставин змісту та характеру власних діянь з виконання повноважень слідчого стосовно перелічених кримінальних проваджень.
Твердження заявника загального змісту про належне виконання обов'язків за посадою заступника начальника слідчого відділення Відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №2 ГУ НП в Харківській області стосовно перелічених у Висновку від 03.12.2024р. кримінальних проваджень не підтверджені жодним доказом і спростовуються відображеними у Висновку від 03.12.2024р. обставинами фактичної дійсності (зокрема, фактами прийняття органами прокуратури рішень про скасування постанов про закриття кримінальних проваджень).
Продовжуючи розгляд справи, суд відмічає, що за правилами ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
У силу ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Таким чином, усі юридичні фактори, котрі мають юридичне значення для вирішення питання про дисциплінарне покарання поліцейського повинні бути викладені дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування.
Окрім того, відповідно до ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Звідси слідує, що у процедурі дисциплінарного провадження відносно поліцейських законодавець наділив свободою адміністративного розсуду одразу двох учасників, а саме: Дисциплінарну комісію тероргану Національної поліції України як тимчасовий колегіальний державний орган та керівника тероргану Національної поліції України, дискреція кожного з яких є вільною, самостійною і незалежною один від одного.
При цьому, межі дискреції цих суб'єктів дисциплінарного провадження не перетинаються, а вчинені Дисциплінарною комісією тероргану Національної поліції України адміністративні волевиявлення не мають безумовно імперативного характеру для керівника тероргану Національної поліції України) за виключенням суджень про наявність або відсутність події та складу дисциплінарного проступку поліцейського.
Суд зазначає, що Дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку діяла із дотриманням критеріїв за ч.2 ст.2 КАС України, оскільки із достатньою повнотою установила юридично значимі обставини виконання заявником функціональних обов'язків за посадою у світлі відображених у Висновку від 03.12.2024р. обставин.
Суд вважає, що право на застосування одного із перелічених у ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту видів дисциплінарних стягнень є виключною прерогативою компетентної посадової особи Національної поліції України (тобто дискреційними повноваженнями суб»єкта владних повноважень), котра підпадає під судову перевірку за ч.2 ст.2 КАС України виключно в межах відсутності або наявності ознак свавілля, ознак явної та очевидної дискримінації, ознак явної та очевидної упередженості, нерозсудливості, недобросовісності, непропорційності.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту наведеної норми процесуального права викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт забезпечив дотримання у спірних правовідносинах ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, оскільки обставини спірних правовідносин з'ясував із достатньою повнотою, належну норму права визначив вірно, помилок у тлумаченні змісту цієї норми права не припустився.
Попередня службова поведінка заявника не створювала підстав для застосування до заявника у даному конкретному випадку будь-якого іншого виду дисциплінарного стягнення, ніж накладення догани.
За наслідками розгляду справи суд схиляється до переконання про те, що у відображених у Висновку від 03.12.2024р. діяннях заявника наявні подія та склад дисциплінарних правопорушень поліцейського - керівника органу досудового розслідування (ч.2 ст.9, ч.1 ст.25, ч.1 ст.28, ст.39, ч.1 ст.92 КПК України), а реально вчинені суб'єктом владних повноважень управлінські волевиявлення з приводу застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани не призвели до безпідставного погіршення правового становища заявника як поліцейського.
Доказів виправдання саме такого стану організації ефективного досудового розслідування під час особистого виконання повноважень слідчого, а також стану організації контролю за ефективним досудовим розслідуванням іншими слідчими органу досудового розслідування дією нездоланних і непереборних чинників поза межами внутрішньої воли, компетенції та фізичних можливостей заявника матеріали справи не містять.
Згідно з ч.1 ст.21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Тож, приписи ч.1 ст.21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України містять згадку про два строки накладення дисциплінарного стягнення, з яких присікальним є строк у шість місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку поліцейського.
За правилами ч.2 ст.21 ч.1 ст.21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Звідси слідує, що у межах спірних правовідносин подія виявлення факту вчинення заявником дисциплінарного проступку поліцейського - керівника орану досудового розслідування припала на - 03.12.2024р.
Тому з наведених вище міркувань, суд доходить до переконання, що у даному конкретному випадку службове розслідування було проведено у межах визначеного законом строку; результати проведеного службового розслідування виявили та підтвердили факт вчинення заявником як керівником органу досудового розслідування порушень службової дисципліни за рахунок недотримання вимог ч.2 ст.9, ч.1 ст.25, ч.1 ст.28, ст.39, ч.1 ст.92 КПК України; дисциплінарне покарання було застосовано суб»єктом владних повноважень у межах стоку у шість місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку поліцейського.
Доводи заявника про неоголошення оскарженого наказу особовому складу у даному конкретному випадку згідно з ч.2 ст.2 КАС України не можуть бути кваліфіковані у якості підстави для визнання протиправним оскарженого управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень, позаяк не спростовують факту вчинення заявником відображеного у Висновку від 03.12.2024р. дисциплінарного проступку.
Стосовно доводів заявника про зазначення в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності недостовірни даних в частині по-батькові (Олександрович замість ОСОБА_3 ) суд зазначає, що згідно з наказом ГУ НП в Харківській області від 31.12.2024р. №1335 до п.2 наказу ГУ НП в Харківській області від 19.12.2024р. №1289 були внесені зміни в частині виправлення по-батькові заявника. (т.1 а.с.90).
Тож позов заявника належить залишити без задоволення у зв»язку із відсутністю порушеного права та відповідністю оскарженого управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України у межах обраних заявником підстав позову.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з»ясування об»єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, ст.ст.72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко