19 березня 2025 року Справа № 480/9776/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби;
- зобов'язати відповідача звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі п.п. «г» п.2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходить військову службу у відповідача. 09.10.2024 ОСОБА_1 надіслав на адресу командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за членом сім'ї другого ступеня споріднення). У вказаному рапорті позивач зазначив, що його бабуся, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ? відповідно до протоколу засідання ЛКК №87 від 10.06.2024 за станом здоров'я потребує постійного догляду. Інші особи які б могли здійснювати догляд над бабусею позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні. Виходячи з вищезазначеного та з посиланням на п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивач вважав, що має всі правові підстави для звільнення і військової служби з лав Збройних Сил України в воєнний період у зв'язку з чим просив відповідача звільнити його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до п.п. «г» п.2 ч. 4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за членом сім'ї другого ступеня споріднення.
На вказаний рапорт позивач отримав відмову у якій зазначалося, окрім іншого, про відсутність доказів того, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І чи II групи.
Позивач зазначає, що відповідно до протоколу засідання ЛКК №87 від 10.06.2024 ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного догляду у зв'язку з чим відповідно п.п. «г» п.2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» позивач має підставу для звільнення з військової служби.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 вказану позовну заяву було залишено без руху, оскільки її подано з порушенням вимог ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви, протягом семи днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
29.11.2024 на виконання вимог вищевказаної ухвали суду від 18.11.2024 представник позивача надіслав на адресу суду уточнену позовну заяву, у якій виключив зі складу відповідачів Військову частину НОМЕР_2 . Також представник позивача уточнив позовні вимоги.
Так, з урахуванням уточнення позовних вимог позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі п.п. «г» п.2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 продовжено позивачу строк для усунення недоліків поданого позову.
На виконання зазначеної ухвали представником позивача усунуто недоліки, та приведено позовну заяву у відповідність до вимог ст. ст 160, 161 КАС України.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник позову не визнав та зазначив, що відповідач правомірно відмовив у задоволенні рапорту позивача, оскільки вказаний рапорт не містив підстав та доказів визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
09.10.2024 ОСОБА_1 надіслав на адресу командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за членом сім'ї другого ступеня споріднення).
У вказаному рапорті позивач зазначив, що його бабуся, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до протоколу засідання ЛКК №87 від 10.06.2024 за станом здоров'я потребує постійного догляду. Факт родинних зв'язків підтверджується свідоцтвом про народження позивача серія НОМЕР_3 де зазначено, що матір'ю позивача є ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 мати позивача ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_5 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_6 є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інші особи, які б могли здійснювати догляд над бабусею позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.
Виходячи з вищезазначеного та з посиланням на п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивач вважав, що має всі правові підстави для звільнення і військової служби з лав Збройних Сил України в воєнний період у зв'язку з чим просив відповідача звільнити його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до п.п. «г» п.2 ч. 4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за членом сім'ї другого ступеня споріднення.
До вказаного рапорту позивач додав:
- копія військового квитка НОМЕР_5 ;
- копія паспорта та ІПН ОСОБА_1 ;
- копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ;
- копія посвідчення УБД серія НОМЕР_6 ;
- копія витягу №00045314939;
- копія витягу №00046925778;
- копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 ;
- копія паспорта та ІПН ОСОБА_2 ;
- копія посвідчення;
- копія висновку форми 080-4/о;
- копія протоколу засідання ЛКК №87 від 10.06.2024;
- копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 .
Відповідач розглянувши вказаний рапорт надіслав на адресу позивача лист від 24.10.2024 №1413, у якому позивачу було відмовлено у задоволенні рапорту, оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_7 або документів, які підтверджують, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, однак вищезазначені обставини є обов'язковими для застосування зазначеної в абзаці 12 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 підстави для звільнення. Також, до свого рапорту позивачем не додано документу про наявність у ОСОБА_7 інвалідності І чи II групи, що є умовою застосування вказаної підстави для звільнення.
Не погодившись із відмовою відповідача про звільнення позивача з військової служби, позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи вказаний спір суд керується наступним.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Загальновідомим є факт введення воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні (продовженого указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, №451/23 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною шостою статті 2 цього Закону № 2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону № 2232-XII).
Абзацом четвертим статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII визначено, що мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 Про загальну мобілізацію постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Як встановлено судом вище, позивач проходив військову службу за контрактом.
Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано статтею 26 Закону № 2232-XII.
Суд звертає увагу, що позивачем подано вище вказаний рапорт 09.10.2024 та розглянутий він був відповідно до вище вказаного листа 24.10.2024, а тому до спірних правовідносин має застосовуватись Закону № 2232-XII, у редакції від 07.09.2024, тобто, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час дії воєнного стану:
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до п.3 ч.12 ст. 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:
3) під час дії воєнного стану:
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Аналіз вище вказаних норм Закону № 2232-XII, вказує, що вони підлягають застосуванню виключно за наявності належним чином встановлених (підтверджених) всіх фактів, а саме:
членом сім'ї другого ступеня споріднення є особою з інвалідністю I або II групи;
необхідність здійснювати постійний догляд за вказаними особами (особою);
відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
У спірних правовідносинах позивач вказує, як підставу для задоволення вище вказаного рапорту необхідністю здійснення постійного догляду за бабусею - ОСОБА_2 , яка відповідно до протоколу засідання ЛКК №87 від 10.06.2024 за станом здоров'я потребує постійного догляду, окрім того вказує на факт відсутності інших осіб які можуть здійснювати відповідний догляд, окрім позивача.
Разом з тим, як встановлено судом позивача не надав, як відповідачу так і суду жодного доказу того, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю I або II групи, що відповідно до вище вказаної редакції статі 26 Закону № 2232-XII є безумовною підставою для відмови у задоволенні рапорту.
Посилання позивача у позовній заяви на те, що ОСОБА_2 в силу свого похилого віку має відповідні підстави для встановлення її ІІ групи інвалідності, суд вважає безпідставними, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин повноваження встановлення групи інвалідності мала виключно медико-соціальна експертна комісія.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, то такі відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько